Рішення

від 10.12.2013 по справі 911/4062/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа № 911/4062/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саркара-Груп",

02215, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наші Страви ТМ",

07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пл. Шевченка, 3, кв. 55

про стягнення 131 242,87 грн.

за участю представників:

позивача - Павлунько В.М. (довіреність від 14.11.2013 № 14/11);

відповідача - Жуков Д.О. (довіреність від 08.11.2013).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Саркара-Груп" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наші Страви ТМ" (далі - відповідач) про стягнення 131 242,87 грн., з яких: 116 968,00 грн. - основний борг, 9 352,10 грн. - 25% річних та 4 922,77 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.11.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 23658 від 13.11.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 29.10.2013.

У судовому засіданні 14.11.2013 оголошувалась перерва на 26.11.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

26.11.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24548 від 26.11.2013) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 14.11.2013 оголошувалась перерва на 03.12.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

02.12.2013 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 24900 від 02.12.2013) відповідачем подано письмові пояснення у справі.

У судовому засіданні 03.12.2013 оголошувалась перерва на 10.12.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.12.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позові, представник відповідача повністю заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.12.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саркара-Груп" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наші Страви ТМ" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 05.12.2012 № С10069 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених Договором поставити у власність покупця цукор-пісок (далі - товар), в асортименті та кількості, визначеними накладними, які є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених Договором прийняти товар та оплатити його вартість (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору покупець здійснює оплату товару на поточний рахунок постачальника протягом 14 календарних днів, з дати поставки товару, якщо інше не обумовлено сторонами, дострокова, попередня оплата та оплата партії товару частинами в межах встановленого строку для повної оплати - допускається.

Датою поставки партії товару є дата прийняття товару покупцем, що підтверджується відповідним підписом уповноваженого представника покупця в видатковій накладній (пункт 3.3. Договору).

Договір діє з моменту підписання сторонами - до 31.12.2013 (пункт 10.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач на суму 2 122 855,00 грн. за видатковими накладними (Т. 1, а.с. №№ 16-36), що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками їх печаток, поставив відповідачу товар, а відповідачем вказаний товар отримано. До матеріалів справи долучені оригінали зазначених накладних.

Підписи представників обох сторін на вказаних видаткових накладних скріплені відбитками їх печаток, що також оцінюється судом як підтвердження юридичними особами - позивачем та відповідачем, фактів здійснення господарських операцій з поставки товару.

Разом з тим, до матеріалів справи залучено оригінали рахунків-фактур, що складені уповноваженим представником позивача та скріплені відбитком його печатки та товарно-транспортних накладних, що підписані уповноваженими представниками та скріплені відбитками печаток сторін.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних на поставку, що виписані позивачем на господарські операції за Договором.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, після поставки товару відповідач здійснив часткову оплату вартості товару у розмірі 2 005 887,00 грн., що підтверджується банківською довідкою від 13.11.2013 № 91524-28.1-162314, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал у матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 116 968,00 грн. - різниця між загальною вартістю товару та перерахованими коштами.

На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якого заборгованість відповідача станом на 31.08.2013 складає 116 968,00 грн. (оригінал в матеріалах справи). Підписи представників сторін в акті скріплені відбитками їх печаток, що свідчить про погодження юридичними особами відомостей, що в ньому зазначені.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні, товарно-транспортні накладні - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківську довідку від 13.11.2013 № 91524-28.1-162314 - у якості письмового доказу для встановлення розміру перерахованих відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.08.2013, у зв'язку з тим, що зазначений Акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток - в якості письмового доказу визнання відповідачем станом на 31.08.2013 наявності у нього заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи податкові накладні на поставку товару, що виписані позивачем на господарські операції за спірними видатковими накладними, видача яких відповідачу підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи копією реєстру отриманих податкових накладних та копіями вказаних податкових накладних.

Податкові накладні, що надані позивачем, складено ним у період дії Податкового кодексу України , відповідно до пунктів 201.1, 201.4., 201.6., 201.7. статті 201 якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Зважаючи не викладене, судом оцінюються податкові накладні, що виписані позивачем, як доказ того, що позивачем відображені господарські операції за спірними видатковими накладними, що оплачені відповідачем лише частково, у своїх податкових зобов'язаннях та того, що вони отримані відповідачем як покупцем товару, що в них зазначений.

Судом звернуто увагу на твердження відповідача про те, що копії документів, які подані позивачем до матеріалів справи в якості письмових доказів, належним чином не засвідчені, а, відтак, не можуть бути взяті до уваги судом у якості належних доказів, з огляду на що та на підставі статті 36 Господарського процесуального кодексу України, до матеріалів справи долучено оригінали усіх спірних документів.

Разом з тим, судом оцінено твердження відповідача про те, що видаткові накладні, за якими передано спірний товар і які залучено до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог, не містять обов'язкових реквізитів первинних документів, що визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а саме: не містять даних, що дозволяють ідентифікувати особу, що отримала товар від імені відповідача та, відповідно, відсутні можливості для встановлення наявності у неї відповідних повноважень.

Стосовно вимог відповідача щодо оцінки судом того, що підписи на різних накладних візуально не схожі один на одний, судом роз'яснено, що у суду немає спеціальних знань для встановлення вказаного, що може бути встановлено судовим експертом, однак, відповідачем не заявлено про необхідність призначення судової експертизи. З огляду на що, судом враховано, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу та розглянуто справу на підставі наявних в матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вказане, судом оглянуто оригінали видаткових накладних за якими поставлено товар відповідачу та встановлено, що підписи особи зі сторони відповідача на видаткових накладних засвідчені відбитками печатки відповідача.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Видаткові накладні містять інформацію про найменування, кількість, ціну, вартість товару, осіб, які повноважні передати товар та отримати, підписи зазначених осіб, а також відтиски печаток сторін.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

У матеріалах справи відсутні докази підробки печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Наші Страви ТМ", передачі печатки від керівника іншій особі та докази того, що будь-яку особу притягнуто до відповідальності за незаконне використання печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Наші Страви ТМ". Відповідачем не надано суду доказів, що на видаткових накладних проставлено відтиск підробленої печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Наші Страви ТМ".

Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби могли своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.

Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на будь-якому документі вважається поставленою з відома її керівника.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази незаконного вибуття печатки відповідача із володіння директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наші Страви ТМ", а також відсутні докази того, що підпис директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Наші Страви ТМ" Підгулько Г.В. на видаткових накладних є підробкою, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про те, що видаткові накладні, оригінали яких містяться в матеріалах справи, не є доказами поставки товару відповідачеві, безпідставні та спростовуються наявними матеріалами справи.

Отже, видатковими накладними підтверджено факт здійснення господарських операцій - поставки товару, який прийнятий відповідачем по кількості та якості.

Окрім того, факт здійснення поставки товару позивачем та наявність заборгованості відповідача за вищезазначеними накладними підтверджується податковими накладними та виписками з банківського рахунку позивача.

Разом з тим, відповідачем зазначено, що між сторонами укладено договір виконання робіт від 03.12.2012 № Ф001/12 (копія в матеріалах справи), за яким, як стверджує відповідач, у позивача виникла заборгованість перед відповідачем, у зв'язку з чим, в акті звірки, що складений станом на 31.08.2013, виникла розбіжність у розрахунках між сторонами.

Вказані твердження відповідача судом не приймаються до уваги, за відсутності у матеріалах справи доказів надання відповідачем послуг позивачеві за договором виконання робіт від 03.12.2012 № Ф001/12, а також з огляду на матеріально-правові підстави позову та встановлені обставини справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем грошове зобов'язання перед позивачем виконане частково, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, що досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 116 968,00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Судом враховано, що відповідачем позов заперечено, проте, усі твердження відповідача не спростовують вказаних висновків суду.

Позивач на підставі пункту 8.3. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 4 922,77 грн. та 25% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 9 352,10 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та 25 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 9 352,10 грн. 25% річних та 4 922,77 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 116 968,00 грн. основного боргу, 9 352,10 грн. 25% річних та 4 922,77 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 624,86 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наші Страви ТМ" (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пл. Шевченка, 3, кв. 55, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36832534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саркара-Груп" (02215, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 5, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37935852) 116 968 (сто шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. основної заборгованості, 4 922 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 77 коп. пені, 9 352 (дев'ять тисяч триста п'ятдесят дві) грн. 10 коп. 25% річних та 2 324 (дві тисячі триста двадцять чотири) грн. 86 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 16.12.2013.

Суддя С.О. Саванчук