Постанова

від 05.12.2013 по справі 826/11203/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11203/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Український воднолижний стадіон" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни, третя особа Державна реєстраційна служба України, Реєстраційна служба Головного управління юстиції в м. Києві про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Український воднолижний стадіон", звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни (надалі по тексту Відповідач), третя особа: Державна реєстраційна служба України (надалі по тексту третя особа - 3), Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві (надалі по тексту третя особа 2) про визнання незаконним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17 червня 2013 року № 3205129, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Держаної реєстраційної служби України Дурицькою Марією Євгеніївною; зобов'язати Державну реєстраційну службу України (державного реєстратора прав па нерухоме майно Державної реєстраційної служби України) (02002 м. Київ. вул. Марини Раскової, 15; код ЄДРПОУ: 37508344) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Український воднолижний стадіон» (01001, Україна, м. Київ. вул. Басейна, 12: код ЄДРПОУ 36678198) право власності на наступне майно, а саме: адміністративна будівля літера «А» загальна площа 468,9 кв. м. допоміжні споруди літери Б - навіс, загальна площа 292 кв. м. В1 - навіс, загальна площа 24,3 кв. м. В - навіс, загальна площа 249,9 кв. м. Д - навіс, загальна площа 78. 4 кв.м. Г -навіс. 325,9 кв. м. Е - навіс, загальна площа 43 кв.м., З - навіс, загальна площа 88,6 кв.м., И -навіс, загальна площа 121,4 кв.м., Ж - навіс, загальна площа 428,9 кв.м., Л - навіс, загальна площа 8,2 кв.м. М - навіс, загальна площа 30, 5 кв.м., К - навіс, загальна площа 28,4 кв.м., навіс, загальна площа 221,4 кв. м., П - навіс, загальна площа 27,4 кв.м. та № 1 скважнна, № 2 - ангар, № 3 - господарська, № 4 - басейн, № 5 - басейн, № 6 - трамплін. № 7 - басейн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2013 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17 червня 2013 року № 3205129, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Держаної реєстраційної служби України Дурицькою Марією Євгеніївною. Зобов'язано Державну реєстраційну службу України (державного реєстратора прав па нерухоме майно Державної реєстраційної служби України) (02002 м. Київ. вул. Марини Раскової, 15; код ЄДРПОУ: 37508344) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Український воднолижний стадіон» (01001, Україна, м. Київ. вул. Басейна, 12: код ЄДРПОУ 36678198) право власності на наступне майно, а саме: адміністративна будівля літера «А» загальна площа 468,9 кв. м. допоміжні споруди літери Б - навіс, загальна площа 292 кв. м. В1 - навіс, загальна площа 24,3 кв. м. В - навіс, загальна площа 249,9 кв. м. Д - навіс, загальна площа 78. 4 кв.м. Г -навіс. 325,9 кв. м. Е - навіс, загальна площа 43 кв.м., З - навіс, загальна площа 88,6 кв.м., И -навіс, загальна площа 121,4 кв.м., Ж - навіс, загальна площа 428,9 кв.м., Л - навіс, загальна площа 8,2 кв.м. М - навіс, загальна площа 30, 5 кв.м., К - навіс, загальна площа 28,4 кв.м., Н - навіс, загальна площа 221,4 кв. м., П - навіс, загальна площа 27,4 кв.м. та № 1 скважина, № 2 - ангар, № 3 - господарська, № 4 - басейн, № 5 - басейн, № 6 - трамплін. № 7 - басейн.

Не погоджуючись з судовим рішенням представник Державної реєстраційної служби України подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Український воднолижний стадіон» про стягнення грошових коштів та за зустрічним позовом TOB «Український воднолижний стадіон» до ОСОБА_3 про визнання права власності зустрічну позовну заяву товариства задоволено, а саме: визнано право власності за TOB «Український воднолижний стадіон» на адміністративну будівлю з вбудованим кафе, нежитлову будівлю з примикаючою спорудою навісу та зоною нагородження, спорудою (трибуни), споруди для тренувань та проведення змагань (в тому числі райдер зона), нежитлову будівлю з прибудованим басейном, артезіанську свердловину за адресою: м. Київ, парк Дружби народів у Деснянському районі міста Києва, що знаходиться на земельній ділянці під кадастровим номером 8000000000:62:206:0069, дане судове рішення набрало законної сили.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2012 року TOB «Український воднолижний стадіон» було надано роз'яснення даного судового рішення, за яким було роз'яснено про визнання права власності за позивачем на окремі об'єкти нерухомого майна.

На підставі судових рішень TOB «Спортивно-оздоровчий комплекс «Український воднолижний стадіон» 27.05.2013 року, Позивач звернувся із заявою до реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Заява, разом із супровідними документами, була подана для проведення державної реєстрації права приватної власності на майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:62:206:0069.

Згідно картки прийому заяви № 2614353 заява була зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.05.2013 року за реєстраційним номером 1321206.

Розглянувши вищезазначену заяву 26 лютого 2013 року Державний реєстратор Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Дурицька Марія Євгеніївна прийняла рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №587799 (надалі по тексту рішення від 26.02.2013 р.).

В Рішенні від 17.06.2013 року Відповідач зазначив наступне: «та документи, подані для проведення державної реєстрації прав, та встановив подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.».

Суд першої інстанції, задовольняючи позов прийшов до висновку, що відмова Відповідача є безпідставною, а викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" від 01.07.2004 р. №IV та Порядком КМ України, від 22.06.2011, № 703 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" (надалі по тексту Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно. Право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини) може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані. Право власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності на житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), в яких вони розташовані.

Підставою для проведення державної реєстрації прав, згідно із ст. 19 Закону № 1952-IV, є Державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою. Державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі: 1) встановленої законом заборони користування та/або розпорядження нерухомим майном; 2) рішень судів, що набрали законної сили; 3) постанови органів досудового слідства, державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно; 4) накладення заборони на відчуження нерухомого майна нотаріусом; 5) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 6) інших актів відповідних державних органів та посадових осіб згідно із законом; 7) договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог пункту 7 Порядку, для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну-реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява про державну реєстрацію подається щодо кожного об'єкта нерухомого майна окремо. У разі коли виникнення, перехід або припинення права власності на житловий будинок, будівлю або споруду відбувається одночасно з виникненням, переходом або припиненням у відповідної заінтересованої особи речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію щодо таких об'єктів.

Згідно п. 10 Порядку, Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита. Документи, необхідні для проведення державної реєстрації, що подані з порушенням вимог, установлених законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами, є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію або відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, а не для відмови в прийнятті заяви про державну реєстрацію. Орган державної реєстрації прав, нотаріус не приймає заяву про державну реєстрацію у разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату державного мита, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

У відповідності до п. 27 Порядку, Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до картки прийому заяви, виданої Відповідачем, Позивачем було подано всі необхідні документи для здійснення реєстрації.

Відповідно до частини 7 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи.

Частина 4 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такий реєстрації.

Пунктом 23 Порядку визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначений у частині 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у якому зокрема відсутні такі підстави, як неуважність державного реєстратора під час вивчення документів поданих до заяви та надання ним неналежної оцінки правовстановлюючим документам на об'єкт нерухомого майна.

Частина 4 зазначеної вище норми прямо забороняє відмовляти у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом.

З аналізу матеріалів справи та норм Законів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом № 1952-ІУ, як вказано в ч. 4 ст. 24 Закону, заборонена.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що слід визнати незаконним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 17 червня 2013 року № 3205129, що прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Держаної реєстраційної служби України Дурицькою Марією Євгеніївною.

Також, з оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зазначено на підставі якої норми права відмовлено позивачу у реєстрації та які саме конкретно документи не відповідають вимогам або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зобов'язання Державну реєстраційну службу України (державного реєстратора прав па нерухоме майно Державної реєстраційної служби України) (02002 м. Київ. вул. Марини Раскової, 15; код ЄДРПОУ: 37508344) зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Український воднолижний стадіон» (01001, Україна, м. Київ. вул. Басейна, 12: код ЄДРПОУ 36678198) право власності на наступне майно та зазначає наступне.

Так, колегія суддів вважає, що зобов'язавши провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, не знаючи з яких саме підстав відповідач відмовив у реєстрації, суд першої інстанції фактично вирішив питання про визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, що не відноситься до компетенції адміністративного суду.

Діючим законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень державними реєстраторами, і суд не може підміняти цю процедуру та орган, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень. Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор речових прав є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади (в т.ч. і суд) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень по межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективного державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд повинен розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, що визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Діючим законодавством встановлена процедура прийняття відповідних рішень державними реєстраторами речових прав на нерухоме майно, і суд не може підміняти цю процедуру та адміністративного суб'єкта, до компетенції якого віднесено прийняття відповідних рішень.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто, не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування в цій частині судового рішення та винесення нового, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити частково, зокрема зобов'язати Державну реєстраційну службу України розглянути питання та прийняти відповідне рішення щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Український воднолижний стадіон» право власності на майно задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Український воднолижний стадіон"

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування в частині судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її в частині та в цій частині прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної реєстраційної служби України - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2013 року - скасувати в частині зобов'язання Державну реєстраційну службу України зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Український воднолижний стадіон» право власності на майно.

В цій частині прийняти нове рішення, яким в позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України розглянути питання та прийняти відповідне рішення щодо реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортивно-оздоровчий комплекс «Український воднолижний стадіон» право власності на майно задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Український воднолижний стадіон".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 10 грудня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.