Ухвала

від 10.12.2013 по справі 2а-7641/10/1870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 року м. Київ К/9991/64659/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011 року на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року по справі № 2а-7641/10/1870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпартнер» до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпартнер» звернулось до суду з позовною заявою до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000082301/0 від 25.02.2010 року; № 0000072301/0 від 25.02.2010 року; № 0000082301/1 від 26.03.2010 року; № 0000072301/1 від 26.03.2010 року; № 0000082301/3 від 02.09.2010 року; № 0000072301/3 від 02.09.2010 року .

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Роменською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Будпартнер» з питань дотримання вимог податкового законодавства по правових відносинах з ТОВ «Будтехмонтаж» за період з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки встановлені порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334/94-ВР) , ч. 1, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено валові витрати та занижено податок на прибуток за 2008 рік у сумі 186464,00 грн.; пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) , ч. 1, 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за період з жовтня 2008 року по грудень 2008 року в сумі 149171,20 грн.

На підставі висновків перевірки Роменською міжрайонною державною податковою інспекцією Сумської області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 25.02.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 223756,80 грн.; № 0000072301/0 від 25.02.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 279696,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всі необхідні первинні бухгалтерські документи є в наявності у позивача.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Як вбачається з матеріалів справи, в період виконання робіт, з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року, ТОВ «Будтехмонтаж» перебувало в реєстрі платників податку, подавало звіти до ДПІ в Голосіївському районі м. Києва. Отже, на момент видачі податкових накладних ТОВ «Будтехмонтаж» мало статус платника податку на додану вартість.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентом, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2011 року на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 року по справі №2а-7641/10/1870 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.