Ухвала

від 26.11.2013 по справі 11/224-ап-08

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2013 року м. Київ К/9991/48702/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 року по справі № 11/224-АП-08 за позовом Державної податкової інспекції у місті Херсоні до Управління МВС України у Херсонській області про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ місті Херсоні звернулась до суду з позовною заявою до Управління МВС України у Херсонській області про стягнення податкової заборгованості з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 61 670,97 грн.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 12.06.2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача податкову заборгованість в сумі 61 670,97 грн.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 року позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та залишити в силі постанову Господарського суду Херсонської області від 12.06.2008 року, оскільки вважає, що вищезазначену постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що передумовою стягнення спірного податкового боргу були самостійно узгоджені відповідачем податкові зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів шляхом подачі відповідних розрахунків протягом 2005 - 2008 років, нараховані податкові зобов'язання за результатами проведеної перевірки відповідача, висновки якої викладені у акті від 25.09.2007 року та проведений позивачем розрахунок пені за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань за період 2005-2008 років, внаслідок чого виник податковий борг у розмірі 61670,97 грн., у тому числі: основний платіж - 18 642,00 грн., штрафні санкції - 31 874,98 грн., пеня - 11 153,99 грн.

Судами також встановлено, що платежі, перераховані відповідачем протягом 2007 року з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачувались з метою погашення поточних зобов'язань, податковим органом було зараховано у рахунок погашення податкового боргу відповідача, що виник раніше, що не заперечувалось позивачем.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з встановленого факту наявності у відповідача боргу у зв'язку із несплатою у добровільному порядку основного податкового зобов'язання з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, нарахованих фінансових санкцій, пені.

Скасовуючи рішення першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходів з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ) визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків (відповідача), порядок погашення якого регулюється нормами статей 6-15 Закону № 2181-ІІІ.

Згідно п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

В той же час, ні вказана норма, ні інші норми податкового законодавства не встановлюють можливість органу державної податкової служби змінювати зазначені платником податку в платіжних документах призначення платежів, а узгоджені ним в податковій декларації податкові зобов'язання звітного періоду, не звільняють такого платника від обов'язку сплати поточних податкових зобов'язань за наявності в нього податкового боргу та не позбавляють права податкового органу вживати передбачених заходів щодо його стягнення.

Отже, аналізуючи фактичні обставини справи, зазначені вище норми та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідача.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 220 1 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 року по справі № 11/224-АП-08 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.