Постанова

від 11.12.2013 по справі 813/7429/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2013 року Справа № 813/7429/13-а

18 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Саїв М.В.,

від позивача Тютько А.Б.,

від відповідача Чубак Н.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Р.К» про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, -

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ю.Р.К." (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач) в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, що долучена до матеріалів справи у судовому засіданні 04.11.2013 /Т.І., а.с.44-52/, просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011530 від 30.07.2013 року, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000021510 від 30.07.2013 року, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011510 від 30.07.2013 року, а також податкову вимогу № 43-15 від 05.09.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в ході здійснення господарської діяльності, не було порушено вимог податкового законодавства, тому відповідачем необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу. Висновки, які містяться в акті перевірки є невірними та не відповідають дійсним обставинам.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, що долучене у судовому засіданні 18.11.2013 року /Т.І., а.с.131-134/, вважає позовні вимоги безпідставними, а дії податкового органу під час проведення перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень за її результатами законними і обґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "„Ю.Р.К." з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП «Поляріс Лайт» (код ЄДРПОУ 37156789) за період з 01.12.2010 року по 31.05.2011 року, за результатами якої було складено акт від 09.07.2013 року № 850/1520/22372423 /Т.1 а.с.19-38/.

Вищевказаним актом перевірки встановлено наступні порушення:

1. п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 № 283/97-ВР встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 55 267 грн., у тому числі за.IV квартал 2010 року в сумі 22 827 грн., за I квартал 2011 року в сумі 32 440 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки по взаєморозрахунках з ПП "Поляріс Лайт" та у зв'язку із ненаданням необхідних документів для проведення перевірки.

2. п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п.198.3 ст. 198, п.198.6 ст.198, п.201.4, 201.5, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України №2755- VI від 02.12.2010 року, завищено податковий кредит всього на суму 44 215 грн., в тому числі у грудні 2010р. на суму - 18 262 грн., у лютому 2011 року на суму - 10 778 грн., у березні 2011 року на суму - 7 373 грн., у квітні 2011 року на суму - 7 802 грн., відповідно збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду всього на суму 44 215 грн., в тому числі у груді 2010р. на суму - 18 262 грн., у лютому 2011 року на суму - 10 778 грн., у березні 2011 року зменшено від'ємне значення різниці поточного звітного періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму ПДВ (р.20.1) 7 373 грн. та відповідно збільшено ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у квітні 2011 року на суму - 15 175 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0000011530, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 60974,75 грн. (основний платіж - 55267,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 5707,75грн.), №0000011510, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 48781,50 грн. (основний платіж - 44215,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4566,5грн.) та рішення ДПІ у Пустомитівському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.07.2013 року №0000021510 в сумі - 510,00 грн. /Т.1 а.с.16, 53, 54/.

З врахуванням вищезгаданих податкових повідомлень-рішень, відповідачем 05.09.2013 року винесено та направлено на адресу позивача податкову вимогу № 43-15, якою сума податкового боргу ТОВ «Ю.Р.К.» станом на 04.09.2013 року визначена як 132 122,22 грн., у тому числі: по податку на прибуток в сумі 73016,14 грн. (основний платіж - 55252,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5707,75 грн., пеня 12056,39 грн. ), по податку на додану вартість в сумі 58596,08 грн. (основний платіж - 58596,08 грн., штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.), адміністративні штрафи та санкції у сумі - 510,00 грн. /Т.1 а.с.55/.

Не погоджуючись із рішеннями контролюючого органу щодо грошових зобов'язань, визначених у податкових повідомлення-рішеннях, позивач звернувся з позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Спірні правовідносини випливають із встановлення факту реальності господарських операцій між позивачем та приватним підприємством «Поляріс Лайт»

До набрання чинності Податковим кодексом України № 2775-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України) порядок справляння податку на прибуток підприємств регулювався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону №283/97-ВР).

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі -і Закону №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» від 29.03.2003 р. № 143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Як передбачено п. 5.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року за № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Отже, валові витрати підприємства повинні підтверджуватися первинними обліковими документами, а при встановленні відсутності таких документів при перевірці податковий орган повинен вказати перелік відсутніх документів.

Правовідносини щодо справляння податку на додану вартість до набрання чинності Податковим кодексом України регулював Закон України «Про податок на додану вартість», відповідно до вимог підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 якого об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Після втрати чинності вищевказаним Законом, спірні правовідносини регулюються ПК України.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України), база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відтак, судом в ході судового розгляду адміністративної справи по суті, встановлено наступне.

В акті перевірки позивача валові витрати відповідача не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, чим, на думку податкового органу.

Виходячи з цього відповідач зробив висновок, що не належать до складу валових витрат ті витрати, що віднесені до таких позивачем, чим порушено п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року із внесеними змінами та доповненнями.

Однак, як встановлено із матеріалів справи, листом від 26.06.2013р. № 1309 позивач повідомив відповідача, що на момент проведення податкової перевірки документи по взаєморозрахунках позивача із ПП «Поляріс Лайт» відсутні і виявилися втраченими, та наголосив, що період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року охоплено плановою документальною перевіркою, за результатами якої складено акт № 126/23-7/22372423 від 22.06.2013 року /Т.І., а.с.58/. Також 12.07.2013 року № 1312 було надіслано лист ПП «Поляріс Лайт» про надання копій документів на підтвердження реальності господарських операцій між ними /Т.І., 56-58/.

Разом з тим, згідно п. 44.5. ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відтак строк на поновлення документу закінчується 26.09.2013 року. Що і було в результаті належно виконано у повному обсязі та долучено до матеріалів адміністративної справи.

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, то судом встановлено наступне.

На підставі договорів, що були укладені між позивачем та його контрагентом, позивач отримував товарно-матеріальні цінності.

Як встановлено із акту перевірки, податковим органом при перевірці бралися до уваги: документи, що знаходяться в обліковій справі підприємства, інформація, що міститься в базі даних АІС «Ауди», Бесмт звіт, АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», АІС «ОР», відомості ЄДР, АРМ «Податковий блок»; декларації з податку на додану вартість ТзОв «ю.Р.К.», за грудень 2010 року, лютий, березень та квітень 2011 року з додатками (Розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів); акт Алчевської ОДПІ у Луганській області № 314/231-37156789 від 10.02.2012 року про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Поляріс Лайт» (код ЄДРПОУ 37156789) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період 01.12.2010 року по 30.09.2011 року.

Відтак, до вищевказаного акту перевірки контрагента встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ПП «Поляріс Лайт» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Господарські операції між ПП «Поляріс Лайт» та контрагентами не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення господарської операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Однак, позивачем у судовому засіданні на спростування вищевказаного до матеріалів справи долучені наступні документи:

- видаткові накладні за період грудень 2010 року, січень-березень 2011 року /Т.І., а.с.76-81/;

- податкові накладні за період грудень 2010 року, січень-березень 2011 року /Т.І., а.с.82-89/;

- платіжні доручення на підтвердження оплати товарно-матеріальних цінностей, згідно податкових та видаткових накладних /Т.І., а.с.90-95/;

- реєстр отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року, лютий 2011 року,березень 2011 року, квітень 2011 року з квитанціями № 2 /Т.І., а.с.96-102/;

- журнали реєстрації довіреностей /Т.1., а.с.121-125/;

- сертифікати відповідності із додатками на придбані товарно-матеріальні цінності /Т.ІІ., а.с.146-178/

На підтвердження того факту, що позивач володіє складськими приміщеннями до матеріалів справи долучено Договір оренди нежитлових будівль від 01.06.2010 року, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає орендарю строкове користування (оренду) нежитлову будівлю по вул. Зелена, 105. А заг. пл. 13,98 кв.м. Мета оренди: статутна діяльність. Вартість орендованого майна становить 500000 грн. відповідно до підп. 3.1. п. 3 Договору щомісячна орендна плата за даним Договором встановлюється 19960,00 грн. в т.ч. ПДВ та підлягає індексації відповідно до індексу інфляцій і Закону /Т.ІІ., 137-138/ з відповідними додатками /Т.ІІ., а.с.139, 140/.

На підтвердження права власності транспортними засобами позивачем до матеріалів справи долучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (фургону малотонажний RENAULT MASTER за номером шасі VF 1FDCVL538174356) від 13.05.2008 року, та свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу фургону малотонажний RENAULT MASTER за номером шасі VF 1FDAKD 532866991) від 16.07.2008 року /Т.ІІ., а.с141,142,143,144,145/.

В ході судового розгляду позивачем було представлено оригінали первинних документів щодо підтвердження взаєморозрахунків позивача із ПП „Поляріс Лайт" (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про переказ коштів на рахунок ПП „Поляріс Лайт" в оплату придбаних товарно-матеріальних цінностей, документи, що посвідчують використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в подальшій господарській діяльності позивача).

Також у судовому засіданні 11.12.2013 року допитано ОСОБА_1, комерційного директора, в якості свідка. З наданих ним пояснень судом встановлено, що за своїми обов'язками як посадова особа позивача він відповідає за прийом-видачу товару, а також виконує інші обов'язки. Щодо відносин між позивачем та контрагентом стверджує, що такі справді мали місце. ПП «Поляріс Лайт» здійснював постачання акумуляторів та шин, а такі поставки здійснювалися в період 2010 - 2011 роки. Щодо процедури приймання товару, то зазначає, що про прибуття товару він повідомлявся завчасно, а приймання товару здійснювалося ним безпосередньо, або іншою матеріально-відповідальною особою. Товарно-транспортні накладні підприємство не зберігало, оскільки товар постачався транспортом контрагента.

Свідок звертає увагу, що вибір такого контрагента як ПП «Поляріс Лайт», обґрунтований, оскільки саме такий контрагент серед інших пропозицій, що щоденно надходять підприємству запропонував позивачу найбільш вигідні умови співпраці та надання товарно-матеріальних цінностей за найменшими цінами.

Крім того, законодавство не встановлює обмеження щодо використання платником податку у господарській діяльності лише власних основних засобів та найманої праці.

Відтак, на переконання суду, покликання відповідача на відсутність у ПП «Поляріс Лайт» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань не може бути підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань, оскільки, виходячи з приписів ст. 61 Конституції України, якою встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, наявність згаданих обставин може свідчити лише про наявність порушень в діях ПП «Поляріс Лайт», що не позбавляє права податковий орган вжити відповідних заходів до цієї юридичної особи.

Як встановлено судом в досліджуваних господарських операціях позивач є покупцем товару (послуг), а платником податку є його контрагент (ПП «Поляріс Лайт»), а відтак, саме на нього Податковим Кодексом покладено обов'язок з утримання та внесення до бюджету податку, сплаченого покупцем, і він несе відповідальність за повноту та своєчасність його внесення до бюджету. Чинне податкове законодавство, не містить положень відповідно до яких на покупця покладається обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але ще й до бюджету.

Слід також взяти до уваги і те, що на час здійснення господарських операцій позивач та його контрагент - ПП „Поляріс Лайт" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та зареєстровані як платники податку на додану вартість. Виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не повинен нести відповідальності за несплату податків постачальниками чи за інші порушення вчинені своїми контрагентами.

Також потрібно врахувати те, що позивачем своєчасно подавалися Декларації з податку на додану вартість з Додатком 5 (Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за досліджуваний період та відповідачем не було встановлено порушень та розбіжностей з боку позивача та ПП „Поляріс Лайт", тим самим податковим органом фактично було підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в Інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року, підприємство не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме такий контрагент. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд зауважує, що доводи контролюючого органу на обґрунтування висновків про заниження податку на додану вартість щодо правовідносин позивача з контрагентами зводяться до суб'єктивного твердження про укладення договорів з контрагентами про людське око та з метою одержання податкової вигоди.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про укладення таких договорів з метою набуття вигоди у ланцюгу до вигодонабувача є безпідставними і не доводять неправомірності формування суми податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак про обгрунтованість позовних вимог стосовно скасування податкової вимоги, прийнятої на основі відповідних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000011530 від 30.07.2013 року на суму 60974,75 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5707,75 грн.).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000011510 від 30.07.2013 року на суму 48781,50 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4566,50 грн.).

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000021510 від 30.07.2013 року на суму 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

5. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області № 43-15 від 05.09.2013 року.

6. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Р.К.» (Львівська область, Пустомитівський район, с. Зубра, код ЄДРПОУ 22372423) понесені судові витрати на суму 1102,67 грн. (одна тисяча сто дві гривні шістдесят сім копійок).

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 16.30 год. 16.12.2012 року.

Суддя Кравців О.Р.