Ухвала

від 18.02.2014 по справі 813/7429/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 876/271/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Святецького В.В., Макарика В.Я.,

при секретарі: Омеляновській Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Р.К» про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області,-

В С Т А Н О В И В:

01.10.2013 року позивач - ТзОВ «Ю.Р.К» звернулося в суд із адміністративним позовом до відповідача - ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог від 04.11.2013 року, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000011530, №0000021510, №0000011510 від 30.07.2013 року, податкову вимогу №43-15 від 05.09.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в ході здійснення господарської діяльності, не було порушено вимог податкового законодавства, тому відповідачем необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу. Висновки, які містяться в акті перевірки є невірними та не відповідають дійсним обставинам. Крім цього зазначав, що за перевірений період ТзОВ «Ю.Р.К» по взаєморозрахунках з ПП «Поляріс Лайт», сплативши кошти за наданий товар та отримавши податкові накладні, правомірно сформувало податковий кредит.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000011530 від 30.07.2013 року на суму 60974,75 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5707,75 грн.), визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000011510 від 30.07.2013 року на суму 48781,50 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 4566,50 грн.), визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №0000021510 від 30.07.2013 року на суму 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області №43-15 від 05.09.2013 року.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що ТзОВ «Ю.Р.К» в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР завищено валові витрати на суму 221068 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Поляріс Лайт». Перевіркою повноти визначення податкового кредиту ТзОВ «Ю.Р.К» з грудня 2010 року по травень 2011 року встановлено завищення сум податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 44215 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Поляріс Лайт». На вимогу про представлення підтверджуючих документів по взаємовідносинах з ПП «Поляріс Лайт» позивачем документи не надано, чим порушено п. 44.1, п. 44.6 ст. 44 ПК України. Таким чином, відсутність у ТзОВ «Ю.Р.К» документів, які є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих ПП «Поляріс Лайт» не дають права для віднесення сум до податкового кредиту, у зв»язку з тим, що не має можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ю.Р.К.» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ПП «Поляріс Лайт» (код ЄДРПОУ 37156789) за період з 01.12.2010 року по 31.05.2011 року, за результатами якої було складено акт від 09.07.2013 року №850/1520/22372423 (т.1 а.с. 17-38).

Згідно висновків даного акта, податковим органом встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 55267 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 22827 грн., за I квартал 2011 року в сумі 32440 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п. 3.1.2 розділу 3 акта перевірки по взаєморозрахунках з ПП «Поляріс Лайт» та у зв»язку із ненаданням необхідних документів для проведення перевірки. п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.5, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, завищено податковий кредит всього на суму 44215 грн., в тому числі у грудні 2010 року на суму - 18262 грн., у лютому 2011 року на суму - 10778 грн., у березні 2011 року на суму - 7373 грн., у квітні 2011 року на суму - 7802 грн., відповідно збільшено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду всього на суму 44215 грн., в тому числі у грудні 2010 року на суму - 18262 грн., у лютому 2011 року на суму - 10778 грн., у березні 2011 року зменшено від»ємне значення різниці поточного звітного періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму ПДВ (р. 20.1) 7373 грн. та відповідно збільшено ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у квітні 2011 року на суму - 15175 грн.

На підставі вказаного вище акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 року №0000011530, яким визначено податкове зобов»язання з податку на прибуток в сумі 60974,75 грн. (основний платіж - 55267,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5707,75 грн.), №0000011510, яким визначено податкове зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 48781,50 грн. (основний платіж - 44215,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 4566,5 грн.) та рішення ДПІ у Пустомитівському районі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.07.2013 року №0000021510 в сумі - 510,00 грн. (т. 1 а.с. 16, 53, 54).

З врахуванням згаданих податкових повідомлень-рішень, відповідачем 05.09.2013 року винесено та направлено на адресу позивача податкову вимогу №43-15, якою сума податкового боргу ТзОВ «Ю.Р.К.» станом на 04.09.2013 року визначена як 132122,22 грн., у тому числі: по податку на прибуток в сумі 73016,14 грн. (основний платіж - 55252,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 5707,75 грн., пеня 12056,39 грн. ), по податку на додану вартість в сумі 58596,08 грн. (основний платіж - 58596,08 грн., штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.), адміністративні штрафи та санкції у сумі - 510,00 грн. (т. 1 а.с. 55).

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що ТзОВ «Ю.Р.К.» про відсутність на час перевірки податковим органом відповідних розрахункових, платіжних та інших документів по взаємовідносинах з ПП «Поляріс Лайт», обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, повідомило листом №1309 від 26.06.2013 року відповідача про те, що такі відсутні і виявилися втраченими (т. 1 а.с. 58). Крім цього, ТзОВ «Ю.Р.К.» 12.07.2013 року надіслало лист №1312 ПП «Поляріс Лайт» про надання копій документів на підтвердження реальності господарських операцій між ними (т. 1 а.с. 57).

Платник податків зобов»язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. ТзОВ «Ю.Р.К.» в строк до 26.09.2013 року було відновлено усі первинні документи по взаємовідносинах з ПП «Поляріс Лайт».

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента, суд першої інстанції відмітив, що покликання відповідача на відсутність у ПП «Поляріс Лайт» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов»язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов»язань не може бути підставою для донарахування позивачу грошових зобов»язань, оскільки, виходячи з приписів ст. 61 Конституції України, якою встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, наявність згаданих обставин може свідчити лише про наявність порушень в діях ПП «Поляріс Лайт», що не позбавляє права податковий орган вжити відповідних заходів до цієї юридичної особи.

Таким чином, окружний суд прийшов до висновку про те, що відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагента.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступних підстав.

До 01.01.2011 року порядок справляння податку на прибуток підприємств регулювався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №283/97-ВР).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №283/97-ВР, валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв»язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правовідносини щодо справляння податку на додану вартість до 01.01.2011 року регулював Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), відповідно до вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 якого, об»єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

У відповідності до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов»язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов»язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналізуючи наведені вище норми Закону №168/97-ВР, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов»язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов»язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов» язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб»єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов»язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв»язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв»язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов»язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від»ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов»язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов»язання, породжує у платника податку обов»язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року №996-XIV.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов»язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що між позивачем ТзОВ «Ю.Р.К.» та контрагентом ПП «Поляріс Лайт» протягом 2010 - 2011 років здійснювалася господарська діяльність, зокрема ПП «Поляріс Лайт» постачало позивачу акумулятори та автошини. Асортимент товару визначався у видаткових накладних на поставку товару (т. 1 а.с. 76-81).

Крім цього, реальність господарських операцій підтверджується наступними документами, а саме: копіями податкових накладних (т. 1 а.с. 82-89), копіями платіжних доручень (т. 1 а.с. 90-95), копіями реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (т. 1 а.с. 96-120), копіями з журналів реєстрації довіреностей (т. 1 а.с. 121-125), копіями сертифікатів відповідності із додатками на придбані товарно-матеріальні цінності (т. 2 а.с. 146-178).

Факт користування позивачем складськими приміщеннями підтверджується копією Договору оренди нежитлових будівль від 01.06.2010 року з додатками, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає орендарю строкове користування (оренду) нежитлову будівлю по вул. Зелена, 105 а, загальною площею 1398 кв.м. (т. 2 а.с. 137-140).

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (фургон малотоннажний) RENAULT MASTER за номером шасі VF 1FDCVL538174356) від 13.05.2008 року та свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу (фургону малотоннажний) RENAULT MASTER за номером шасі VF 1FDAKD 532866991) від 16.07.2008 року підтверджується наявність у позивача на праві власності транспортних засобів (т. 2 а.с. 141, 142, 143, 144, 145).

Використання придбаних товарно-матеріальних цінностей в подальшій господарській діяльності позивача підтверджується видатковими накладними, довіреностями (т. 1 а.с. 155-250, т. 2 а.с. 1-136).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів між позивачем ТзОВ «Ю.Р.К.» та контрагентом ПП «Поляріс Лайт», останнє було належним чином включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та отримало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З наведених вище обставин справи та наявних у матеріалах справи доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що згадані вище господарські операції між позивачем та ПП «Поляріс Лайт» мають реальний характер, оскільки факт поставки акумуляторів та автошин підтверджується усіма характерними для даного виду правовідносин первинними документами оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Даний висновок суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Бульвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов»язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року № 21-47а10, яка у відповідності до ст. 244-2 КАС України є обов»язковою для врахування судом під час вирішення спору у подібних правовідносинах.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень п. 198.3 ст. 198 ПК України, оскільки господарські операції між ним та ПП «Поляріс Лайт» мали реальний характер та підтверджені усіма характерними для даного виду операцій первинними документами.

Щодо дотримання позивачем п. 44.5 ст. 44 ПК України, колегія суддів переконана, що ТзОВ «Ю.Р.К.» обов»язок передбачений вказаною вище нормою виконав, повідомив податковий орган про втрату документів та відповідно вжив заходів у встановлений строк для відновлення втрачених документів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2013 року у справі №813/7429/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий: Гудим Л.Я.

Судді: Святецький В.В.

Макарик В.Я.