Постанова

від 12.12.2013 по справі 926/947/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа № 926/947/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Новодністровської міської ради м.Новодністровськ Чернівецької області

на рішення господарського суду Чернівецької області від 21.10.2013 р.

у справі №926/947/13

за позовом приватного підприємства "Пролиск ЛКБ" м.Новодністровськ Чернівецької області

до відповідача Новодністровської міської ради м.Новодністровськ Чернівецької області

про повернення заборгованості - 5603,12грн.

за зустрічним позовом Новодністровської міської ради м.Новодністровськ Чернівецької області

до приватного підприємства "Пролиск ЛКБ" м.Новодністровськ Чернівецької області

про визнання недійсним договору №456 від 12.11.2011 р.

за участю представників сторін (за первісним позовом) від:

позивача: Бабій М.М. - за довіреністю №26 від 27.09.2013 р.

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.10.2013 р. (суддя Проскурняк О.Г.) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Новодністрянської міської ради на користь приватного підприємства «Пролиск ЛКБ» 4 000,00 грн. боргу, 235,73 грн. 3% річних, 1300,62 грн. судового збору; відмовлено у задоволенні позову у частині стягнення пені у сумі 1 184,08 грн. та інфляційних у сумі 183,98 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач (за первісним позовом) у встановлені договором строки не сплатив вартість виконаних робіт щодо виготовлення плану дорожнього покриття у місті Новодністровськ, внаслідок чого, утворилась заборгованість.

Відповідачем (за первісним позовом) подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов. Свою апеляційну скаргу скаржник в цілому обґрунтовує тим, що колишній міський голова підписав спірний договір за відсутності бюджетних асигнувань для замовлення робіт (послуг). Окрім цього, скаржник зазначає, що станом на момент підписання договору та акту про виконані роботи, колишній міський голова перебував у відрядженнях, а тому не мав права підписати вказані документи.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо вимог апеляційної скарги, просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у рішенні. Представник скаржника в судове засідання не з'явився, однак, в своєму клопотанні (вх..№ЛАГС 05-04/485/13 від 06.12.2013 р.) підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив справу розглядати без його участі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача за первісним позовом у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, між Новодністровською міською радою та приватним підприємством «Пролиск ЛКБ» укладено договір на виконання робіт (послуг) № 456 від 12.07.2011 р.

У відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 3.1 вказаного договору, виконавець бере на себе зобов'язання своєчасно та добросовісно виконувати роботу, передбачену пунктом 1.2. договору, а замовник, зі свого боку, зобов'язується своєчасно здійснювати оплату виконаної роботи виконавцем.

За виконану роботу замовник сплачує виконавцеві згідно акту виконаних робіт винагороду у розмірі 4 000,00 грн.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що між сторонами підписаний акт виконаних робіт згідно договору №456 від 12.07.2011 р. без жодних зауважень.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч.1 ст.509, 837, 853, 525 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням їх результату замовникові.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення боргу в сумі 4 000 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст.610, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, при розрахунку інфляційних за період з 25.07.2011 р. по 10.07.2013 р. відносно суми заборгованості у розмірі 4000,00 грн., сукупний індекс інфляції за даний період становить 1,000, інфляційне збільшення суми боргу складає -0,16. Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з позицією місцевого господарського суду, що в даному випадку інфляційного збільшення не відбулось, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині необхідно відмовити, при цьому, задоволити позовні вимоги щодо стягнення суми 3% річних в розмірі 235,73 грн. за період з 25.07.2011 р. по 10.07.2013 р.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.2. договору, за прострочення оплати передбаченої розділом 3 даного договору, позивач має право стягнути із відповідача неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення , за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч.2,3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач в усній формі звернувся до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою ним до винесення рішення.

Згідно ч.6 ст.232 ГПК України, ст.258 ЦК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, строк виконання зобов'язання щодо сплати коштів за виконані роботи настав 25.07.2011 р., нарахування пені припиняється через шість місяців з означеної дати, а строк протягом якого позивач міг звернутись до суду про стягнення пені сплив 25.07.2012р.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, позивач нарахував пеню за межами шестимісячного терміну та звернувся до суду з позовом 10.09.2013 р., тобто після спливу строку позовної давності щодо стягнення пені в один рік. А тому, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 1 184, 00 грн.

Окрім вищевикладеного, судова колегія звертає увагу також на наступне.

Згідно ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.63, ст. 2 Бюджетного кодексу України, місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

Таким чином, витрати місцевого бюджету на виконання умов укладеного договору підряду щодо оплати вартості виконаних робіт у сумі 4000,00 грн. не відносяться до бюджетних асигнувань. А тому, твердження скаржника про те, що даний договір підписаний за відсутності бюджетних асигнувань для замовлення робіт (послуг) є безпідставними та не ґрунтуються на законодавстві.

Посилання скаржника на те, що спірний договір та акт про виконані роботи підписані колишнім міським головою, який на час підписання вказаних актів перебував у відрядженнях, а тому не міг підписати вказані документи, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.2 ст.207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт, який скріплений печатками сторін, підтверджується вчинення правочину, у зв'язку з чим, для відповідача настали правові наслідки щодо вказаного договору, а саме: оплатити виконані роботи.

Виходячи з вищевикладеного та матеріалів справи, відсутні підстави визнання вказаного договору підряду недійсним, а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернівецької області від 21.10.2013 р. у справі

№ 926/947/13залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.12.2013 р.

Головуючий-суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Скрипчук О.С.