Рішення

від 10.12.2013 по справі 910/17176/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17176/13 10.12.13

За позовом Впроваджувального виробничо-комерційного приватного підприємства «СТБ Плюс»

до Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3»

про стягнення 66 369,11 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Фрідріхсон В.М. (представник за довіреністю №15/10-2013 від 15.10.2013р.);

Свириденко В.М. (представник за довіреністю №14/10-2013 від 04.10.2013р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Впроваджувальне виробничо-комерційне приватне підприємство «СТБ Плюс» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3» (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на загальну суму 66 369,11 грн., в тому числі 64 661,34 грн. основного боргу, 1 578,45 грн. 3% річних та 129,32 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару не оплатив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України та ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджували б факт прийняття товару відповідачем. А також, відповідач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні довіреності, якими б відповідач уповноважував певне коло осіб на одержання від позивача товарів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2013р., в справі було порушено провадження суддею Власовим Ю.Л., справі присвоєно №910/17176/13, розгляд було призначено на 24.09.2013р.

Розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. від 23.09.2013р матеріали справи №910/17176/13 були передані на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з обранням судді Власова Ю.Л. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

Проведеним 23.09.2013р. автоматичним розподілом справ, матеріали справи №910/17176/13 були розписані на суддю Морозова С.М.

Ухвалою суду від 23.09.2013р. справа було прийнята до провадження суддею Морозовим С.М., слухання призначено на 24.09.2013р.

Представники сторін в судове засідання 24.09.2013р. не з'явились, розгляд справи було відкладено до 15.10.2013р.

В судовому засіданні 15.10.2013р. в справі було оголошено перерву до 05.11.2013р.

В судовому засіданні 05.11.2013р. в справі було оголошено перерву до 12.11.2013р.

В судовому засіданні 12.11.2013р. розгляд справи було відкладено до 15.11.2013р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 15.11.2013р. у зв'язку з перебування судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/17176/13 було передано на розгляд судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою від 15.11.2013р. суддею Курдельчук І.Д. матеріали справи №910/17176/13 були прийняті до свого провадження, слухання призначено на 26.11.2013р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 18.11.2013р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, справу №910/17176/13 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 18.11.2013р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи №910/17176/13 були прийняті до свого провадження, слухання призначено на 26.11.2013р.

В судове засідання 26.11.2013р. представники позивача не з'явились, розгляд справи №910/17176/13 було відкладено до 10.12.2013р.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2013р. не з'явився.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 10 грудня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2011 року між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) було укладено Договір №368 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого позивач зобов'язався виготовити та передати в повне господарське відання продукцію згідно специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною даного Договору.

Сума Договору складає 446 811,37 грн. в т.ч. ПДВ - 20% - 74 468,56 грн. (п. 3.1. Договору).

Виготовлення та початок поставки продукції здійснюється протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання часткової передоплати на розрахунковий рахунок позивача. Відпуск продукції здійснюється по мірі виготовлення до моменту відпуску свієї партії, не пізніше 30-ти робочих днів від початку поставки. (п. 4.1. Договору).

Оплата по данному Договору здійснюється шляхом передоплати в розмірі 30% (тридцяти) процентів загальної суми Договору шляхом банківського переказу зі сторони відповідача на адресу позивача нарахунок, вказаний в реквізитах позивача. Залишок суми договору оплачується протягом 3-х банківських днів після поставки всієї партії товару, яка виготовляється по данному Договору.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 від 16.06.2011р. до Договору (надалі - Додаткова угода) встановлено, що у зв'язку зі зміною цін на продукцію, що підтверджується специфікацією, яка є додатком №1 до даної угоди пункт 3 Договору викласти в наступній редакції: « 3.1. Загальна сума Договору складає 360 030,60 грн., в т.ч. ПДВ 60 005,10 грн. Всі розрахунки по данному Договору проводяться в національній валюті України - гривні. Оплата проводиться відповідачем в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача у встановлені специфікаціями строки. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок позивача.

Позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 870 248,88 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:

- №РН-0000001 від 12.01.2012р. на суму 22 295,70 грн.,

- №РН-0000009 від 31.01.2012р. на суму 11 096,40 грн.,

- №РН-0000011 від 01.02.2012р. на суму 18 473,58 грн.,

- №РН-0000014 від 10.02.2012р. на суму 10 725,00 грн.,

- №РН-0000016 від 15.02.2012р. на суму 29 820,00 грн.,

- №РН-0000018 від 16.02.2012р. на суму 20 448,00 грн.,

- №РН-0000019 від 17.02.2012р. на суму 4 260,00 грн.,

- №РН-0000031 від 06.03.2012р. на суму 23 085,00 грн.,

- №РН-0000032 від 06.03.2012р. на суму 358,56 грн.,

- №РН-0000033 від 13.03.2012р. на суму 30 672,00 грн.,

- №РН-0000034 від 15.03.2012р. на суму 30 672,00 грн.,

- №РН-0000035 від 16.03.2012р. на суму 19 596,00 грн.,

- №РН-0000037 від 19.03.2012р. на суму 11 076,00 грн.,

- №РН-0000038 від 20.03.2012р. на суму 23 443,56 грн.,

- №РН-0000039 від 22.03.2012р. на суму 19 719,36 грн.,

- №РН-0000040 від 23.03.2012р. на суму 24 206,76 грн.,

- №РН-0000041 від 27.03.2012р. на суму 17 040,00 грн.,

- №РН-0000043 від 28.03.2012р. на суму 22 492,80 грн.,

- №РН-0000044 від 28.03.2012р. на суму 13 083,84 грн.,

- №РН-0000045 від 30.03.2012р. на суму 15 676,80 грн.,

- №РН-0000047 від 30.03.2012р. на суму 217 746,56 грн.,

- №РН-0000048 від 02.04.2012р. на суму 5 548,20 грн.,

- №РН-0000049 від 02.04.2012р. на суму 17 040,00 грн.,

- №РН-0000051 від 04.04.2012р. на суму 22 438,92 грн.,

- №РН-0000052 від 05.04.2012р. на суму 21 129,60 грн.,

- №РН-0000069 від 04.04.2012р. на суму 358,56 грн.,

- №РН-0000072 від 08.05.2012р. на суму 358,56 грн.,

- №РН-000133 від 03.08.2012р. на суму 21 264,00 грн.,

- №РН-000139 від 09.08.2012р. на суму 19 583,52 грн.,

- №РН-000140 від 10.08.2012р. на суму 27 516,60 грн.,

- №РН-000151 від 29.08.2012р. на суму 17 040,00 грн.,

- №РН-0160 від 07.09.2012р. на суму 23 856,00 грн.,

- №РН-0179 від 20.09.2012р. на суму 23 004,00 грн.,

- №РН-0181 від 26.09.2012р. на суму 23 856,00 грн.,

- №РН-0187 від 03.10.2012р. на суму 11 928,00 грн.,

- №РН-0201 від 18.10.2012р. на суму 27 264,00 грн.,

- №РН-0206 від 24.10.2012р. на суму 21 975,00 грн.

Зазначений товар був прийнятий відповідачем, що підтверджується печаткою товариства відповідача.

Як зазначено вище, відповідно до п. 1 Додаткової угоди загальна сума Договору складає 360 030,60 грн., в т.ч. ПДВ 60 005,10 грн.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується той факт, що вартість поставленного позивачем відповідачу товару становить 870 248,88 грн., окрім того, в зазначених видаткових накладних не вказано в графі «умова продажу», що цією умовою продажу продукції є саме Договір №368 від 12.01.2012р.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати, що поставка позивачем відповідачу продукції за переліченими видатковими накладними здійснена в межах укладеного між сторонами Договору.

Враховуючи те, що видаткові накладні не містять посилань на укладений між сторонами Договір та вартість поставленої продукції перевищує суму, визначену в п. 1 Додаткової угоди, то суд кваліфікує зазначену поставку як таку, що здійснена за усною домовленістю сторін без укладання відповідного письмового договору.

Відповідно до наявних в матеріалах справи виписок по рахунку позивача за період з 26.01.2012р. по 10.10.2012р., відповідачем було проведено частковий розрахунок за отриману продукцію на загальну суму 805 587,54 грн.

Залишок вартості поставленої але не оплаченної відповідачем продукції на суму 64 661,34 грн. (вартість поставленної продукції на суму 870 248,88 грн. - проведений відповідачем розрахунок за отриману продукцію на суму 805 587,54 грн.) останнім на рахунок позивача проведено не було, у зв'зку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, станом на день звернення до суду з даним позовом, сума не оплаченої відповідачем продукції складає 64 661,34 грн.

Як встановлено судом, характер господарських зобов'язань сторін в даній справі носить ознаки усного договору поставки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Для проведення відповідачем оплати вартості отриманого товару, позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу №19/08/ від 19.08.2013р.

Відповіді на вимогу відповідачем на адресу позивача направлено не було.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач прийняв від позивача продукцію, однак в обумовлені вимогою строки (тобто у термін до 29.08.2013р. з урахуванням триденного строку на поштовий обіг по м. Києву) не сплатив повністю їх вартості, відповідний борг, який станом на момент розгляду справи становить 64 661,34 грн., має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Заперечення відповідача щодо того, що надані до матеріалів справи видаткові накладні та відсутність довіреностей, є належним та достатнім доказом того, що поставка продукції не відбулась, не можуть бути прийняті судом до уваги на підставі того, що зазначені видаткові накладні містять відбиток печатки відповідача, що у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» свідчить про факт прийняття продукції останнім від позивача.

Таким чином, з урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 64 661,34 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 1 578,45 грн. та інфляційні втрати в розмірі 129,32 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Оскільки, як встановлено судом вище, обов'язок відповідача щодо оплати вартості отриманої від позивача продукції виник з моменту пред'явлення вимоги, а відлік строку прострочення виконаня цього обов'язку почався з 30.08.2013р., то нарахування відповідачу інфляційних втрат та 3% річних за період з 28.10.2012р. по 20.08.2013р. є не обгрунтованим.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином з урахуванням викладеного, вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 1 578,45 грн. та інфляційних втрат в розмірі 129,32 грн. не є доведеними, а тому задоволенню не підлягають.

З урахуванням всього вищевикладеного, позовні вимоги в справі №910/17176/13 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 64 661,34 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 1 676,22 грн., пропорційно сумі задоволених позовних вимог, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №3» (код ЄДРПОУ 04012773, адреса: 03061, м. Київ, проспект Відрадний, 103) на користь Впроваджувального виробничо-комерційного приватного підприємства «СТБ Плюс» (код ЄДРПОУ 30177268, адреса: 03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 3, кв. 37) суму основного боргу в розмірі 64 661,34 грн. (шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят одну гривну 34 копійки) та судовий збір у сумі 1 676,22 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят шість гривень 22 копійки).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013р.

Суддя С.М. Морозов