Постанова

від 12.12.2013 по справі 910/9564/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа№ 910/9564/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Зубець Л.П.

Коротун О.М.

секретар Джужа Р.Є.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: Вільгельм А.Д. (представник за довіреністю)

від третьої особи-3: не з'явився

від прокуратури: Левицька Н.В. (посвідчення №002805 від 05.09.2012 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва

на рішення господарського суду міста Києва

від 14.06.2013 р. у справі №910/9564/13 (суддя Котков О.В.)

за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

1) Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"

2) Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

3) Київська міська рада

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на будівлю магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 114,3 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не визнає право власності позивача на спірний об'єкт, а тому, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4, як набувач вказаного майна, пред'явив відповідний позов про визнання його права власності в судовому порядку з тих підстав, що таке право не визнається іншою особою.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. у справі №910/9564/13 позов задоволено повністю. Визнано право власності за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 на будівлю магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 114,3 кв.м. Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1147,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. у справі №910/9564/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Гаврилюка О.М., Коротун О.М.) від 26.09.2013 р. прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. у справі №910/9564/13 до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 29.10.2013 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. змінено склад колегії суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Зубець Л.П., Коротун О.М.) від 29.10.2013 р. розгляд справи відкладено на 21.11.2013 р., в зв'язку з неявкою представників сторін, третьої особи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Зубець Л.П., Коротун О.М.) від 21.11.2013 р. розгляд справи відкладено на 12.12.2013 р., залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві та Київську міську раду.

В судове засідання апеляційної інстанції представники позивача, відповідача, третьої особи-1, третьої особи-3 не з'явилися.

Оскільки явка представників сторін, третіх осіб в судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третіх осіб про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представників позивача, відповідача, третьої особи-1, третьої особи-3.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокуратури підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. у справі №910/9564/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник третьої особи-2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. у справі №910/9564/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, третьої особи-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Розпорядженням Харківської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.02.1996 р. №055 "Про надання земельних ділянок в тимчасове короткострокове користування під розміщення існуючих об'єктів архітектурних малих форм та впорядкування цих об'єктів" приватному підприємцю ОСОБА_7 надано земельну ділянку на АДРЕСА_2 площею 47 кв.м. у тимчасове короткострокове користування під розміщення кіосків та павільйону по торгівлі товарами повсякденного вжитку. Право користування було посвідчено договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 05.04.1996 р. № 32.

На підставі відповідного розпорядження приватним підприємцем ОСОБА_7 було замовлено архітектурно-планувальне завдання на комплексний благоустрій території з розташуванням торговельного кіоску на АДРЕСА_2

Пунктом 2.8 розпорядження Харківської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.03.2000 р. №194 приватному підприємцю ОСОБА_7 поновлено до 01.04.2001р. договір оренди земельної ділянки, наданої у тимчасове користування розпорядженням Харківської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.02.1996р. №055.

На підставі договору купівлі-продажу б/н від 31.12.2003р. суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 придбав вищезгаданий павільйон площею 88 кв.м. на АДРЕСА_2.

Спецінспекцією контролю за благоустроєм Дарницького району м. Києва позивачу видано дозвіл від 26.03.2004 р. №155 на встановлення павільйону на АДРЕСА_2

На замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАФЕД" виконано комплекс робіт по інвентаризації земельної ділянки під магазином на АДРЕСА_2 у Дарницькому районі м. Києва та виготовлено технічний звіт по встановленню зовнішніх меж вказаної земельної ділянки, який було внесено до автоматизованої системи ПК "Кадастр" (кадастровий номер земельної ділянки №8000000000:90:157:0041).

На підставі клопотання Київською міською радою була надана згода (№Д-0626 від 13.10.2004) позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,013 га для реконструкції магазину на АДРЕСА_2

Згідно з журналом внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку, складеного Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації", загальна площа будівлі магазину становить 114,3 кв.м. За технічною документацією, складеною Комунальним підприємством "Київського міського бюро технічної інвентаризації", будівля магазину позначена літерою Б.

01 січня 2012 року між позивачем, як Орендодавцем, та відповідачем, як Орендарем, було укладено договір №1-01/2012, згідно п. 1.1. якого Орендодавець надав Орендарю для проведення торгової діяльності торгову площу в магазині за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач зазначає, що Орендар не визнає права власності Орендодавця на переданий йому останнім за договором №1-01/2012 об'єкт оренди, а тому позивач звертається до суду з вимогою про визнання права власності на спірний об'єкт в судовому порядку.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду, згідно зі встановленою підвідомчістю господарських справ, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Задовольняючи позов про визнання права власності, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.2003 р. набув право власності на павільйон площею 88 кв.м. на АДРЕСА_2, а також судом враховано й те, що на розміщення павільйону надано дозвіл спецінспекцією контролю за благоустроєм Дарницького району міста Києва.

Проте, судом не враховано, що відповідно до договору купівлі-продажу від 31.12.2003 р. позивач придбав павільйон, дозвіл від 26.03.2004 р. надано позивачу на розміщення саме малої архітектурної форми, тоді як матеріалами справи підтверджується, що позивачем за вказаною адресою здійснено будівництво нерухомого майна, зокрема, технічним паспортом на нежитловий будинок (приміщення) АДРЕСА_2 виготовленим 10.01.2013 р. КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Згідно із ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Проте, матеріали справи не містять доказів звернення та отримання позивачем або відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт чи реєстрації декларації про початок їх виконання та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом спірного майна.

Як вбачається з пояснень Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Інспекція, керуючись ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком виконання будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. №466, зареєструвала подану замовником - відповідачем у справі ОСОБА_5 декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції з переплануванням нежитлових приміщень закладу торгівлі продовольчих та непродовольчих товарів АДРЕСА_2 за №КВ082133050112 від 01.11.2013 р., вже під час апеляційного перегляду справи.

Враховуючи те, що спірне майно не прийнято в експлуатацію, будівельні роботи здійснені без дозвільної документації, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_2.

Матеріалами справи підтверджується, що спірне майно є самочинним будівництвом.

За приписами ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З положень ч.3 цієї статті вбачається, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішення суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Разом з тим, приймаючи рішення про визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомості, судом не враховано факт відсутності у позивача та відповідача у власності чи користуванні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2.

Відсутність у позивача вказаних документів на землю підтверджується листом Департаменту земельних ресурсів КМДА від 30.07.2013 р. №057022-16480. За змістом вказаного листа земельна ділянка площею 80,86 кв.м. на АДРЕСА_2 зареєстрована за суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 на підставі матеріалів по встановленню зовнішніх меж земельних ділянок, що відповідно до вимог ст. 126 Земельного кодексу України не є правовстановлюючим документом на землю.

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 376 Цивільного кодексу України, позивач за відсутності правовстановлюючих документів на землю не є особою, за якою можливо визнати право на самочинно збудований об'єкт.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на будівлю магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 114,3 кв.м. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. у справі №910/9564/13 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, адреса: 02091, АДРЕСА_1) в дохід Державного бюджету України 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/9564/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Л.П. Зубець

О.М. Коротун