Рішення

від 12.12.2013 по справі 905/7123/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.2013 Справа № 905/7123/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши матеріали справи за позовом: Державного підприємства "Одеська залізниця",м.Одеса,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурси», Донецька область, м.Кіровське,

про: стягнення 44895грн.00коп.

за участю уповноважених представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача: - Гресько П.В. (довіреність від 19.01.2013р.);

СУТЬ СПОРУ

Державне підприємство "Одеська залізниця", м.Одеса (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурси», Донецька область, м.Кіровське, (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 44895грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зі станції Бункерна Донецької залізниці відповідач згідно накладної №51210938 у вагоні №65947079 відправив вантаж - вугілля кам'яне на станцію Гуменці Південно-західної залізниці. При проходженні вагону станції Знам`янка Одеської залізниці, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у розмірі 44895грн.00коп., який він просить стягнути з відповідача.

29.10.2013р. відповідач надав відзив на позов, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись по суті вимог на те, що акт загальної форми від 23.08.2013р. №9884 та комерційний акт від 02.06.2013р. АА №023474/362/21, містять різні відомості щодо маси вантажу. Відповідач також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про умови зберігання вантажу у спірному вагоні на станції Знам`янка після його відчеплення до моменту відправки, вагонні ваги станції Знам`янка прийняти до експлуатації у 1987р. зі строком експлуатації 12 років.

26.11.2013р. позивач надав через канцелярію письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 26.11.2013р. відповідно до ст. 69 ГПК України строк розгляду справи був продовжений.

09.12.2013р. від позивача надійшла письмова позиція на відзив відповідача, у яких позивач також просив суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними у матеріалах справи доказами, задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання 12.12.2013р. з'явився представник відповідача, який підтримав заперечення, викладені письмово.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких доказів, надання додаткових доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Ухвалою суду від 26.11.2013р. явка представників сторін у судове засідання 12.12.2013р. не була визнана обов'язковою.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу відсутність представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

19.08.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Техресурси» (вантажовідправник) зі станції Бункерна Донецької залізниці на станцію Гуменці Південно-західної залізниці відвантажив на адресу ВАТ «Подольський цемент» (вантажоодержувач) за залізничною накладною на групу вагонів №51210938 вантаж - вугілля кам'яне марки т-тощий. При оформленні вказаної залізничної накладної відповідачем у вагоні №65947079 вказано масу вантажу - 69000кг., маса тари вагону 22000кг, спосіб визначення маси на вагонних вагах вантажовідправника.

Частиною другою ст.24 Статуту залізниць України передбачене право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній

На попутній станції Знам`янка Одеської залізниці вагон №65947079 з вантажем у зв'язку із виявленням невідповідності фактичної маси вантажу з масою, яка зазначена вантажовідправником у перевізних документах, був відчеплений від групи вагонів, затриманий для перевірки на вагах, про що складено акт загальної форми №9884 від 23.08.2013р.

За результатами комісійної перевірки станцією Знам`янка Одеської залізниці був складений комерційний акт АА №023474/362/21 від 24.08.2013р., відповідно до якого при перевірки маси вантажу у вагоні №65947079 на вагонних вагах станції Знам`янка Одеської залізниці (держ. повірка 09.08.2013р.) встановлено, що за документом у вагоні значиться вага: тара 22400кг., нетто 69000кг., фактично виявилась вага: брутто 87200кг, тара з документа 22000кг, нетто 65200кг., що меш ваги зазначеної в документі на 3800кг. В комерційному акті містяться відомості про те, що навантаження рівномірне нижче бортів 600мм, поверхня вантажу маркована вапном, каток не застосовувався, слідів крадіжки та втрати вантажу не виявлено. В вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. Просипання вантажу відсутнє.

Комерційний акт підписано начальником станції, двома працівниками станції. В акті зазначено, що посада завідуючого вантажним двором на станції Знам'янка Одеської залізниці відсутня за штатним розкладом.

Факт зважування та розходження у масі вантажу підтверджується і витягом з книги зважування вантажів на вагонних вагах станції Знам`янка Одеської залізниці, відповідно до якого встановлено, що брутто - 87200кг, нетто - 65200кг, тара 22000кг, що підтверджує відомості, які містяться у комерційному акті АА №023474/362/21 від 24.08.2013р.

Відповідно до акту загальної форми ст. Знам`янка Одеської залізниці № 9884 від 23.08.2013р. брутто по протоколу 87300кг, брутто по натуральному листу 94000кг, різниця ваги 6700кг, спірний вагон відчеплений та затриманий для перевірки на вагах. Тобто, в акті відображені дані за результатами зважування вагону до його відчеплення, тобто у динамічних умовах.

Комерційний акт було складено за результатами зважування на статичних вагонних вагах, що вказано у самому акті.

Наразі у акті загальної форми не зазначено на яких вагах було проведено зважування спірного вагону, чи пройшли вони державну повірку, враховуючи викладене, посилання відповідача на розбіжності маси вантажу в акті загальної форми № 9884 від 23.08.2013р. та комерційному акті АА №023474/362/21 від 24.08.2013р. судом до уваги не приймаються.

Згідно технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (зввт) станції Знам`янка Одеської залізниці, заводський номер 0685, дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 1987р., строк експлуатації 12 років.

Відповідно до пункту 5.33 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства Інфраструктури України № 442 від 31.07.2012р. (далі -Інструкція) повірка та обслуговування ЗВВТ повинні проводитися відповідно до інтервалів, наведених в Додатку 3 до цієї Інструкції.

Так, Додатком № 3 до Інструкції встановлено шестимісячний інтервал проведення повірки, тримісячний інтервал огляд-перевірки для ЗВВТ, які експлуатуються після закінчення строку служби, встановленого експлуатаційною документацією виробника.

Використання ЗВВТ, які не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, забороняється (п.4.1. Інструкції).

Як вбачається з комерційного акту АА №023474/362/21 від 24.08.2013р. зважування спірного вагону здійснювалось 24.08.2013р. на вагонних вагах станції Знам`янка Одеської залізниці, відміткою у паспорті підтверджено, що остання державна повірка ваг здійснена 09.08.2013р., які визнані придатними для застосування.

Інструкцією у п. 3.47. визначений перелік підстав, за наявності яких не допускається зважування на ЗВВТ вантажів, що перевозяться залізницями, до яких не відноситься закінчення строку експлуатації вагонних ваг.

Враховуючи вищевикладене, Інструкцією лише передбачено скорочені інтервали оглядів-перевірки та повірки для вагів, які експлуатуються після закінчення строку експлуатації, встановленого виробником.

Таким чином, відповідачем не доведено той факт, що ваги, на яких здійснювалася зважування спірного вагону 24.08.2013р., не відповідають вимогам Інструкції.

Спірний вагон було відправлено на станцію призначення за накладною №42821728, в якій зазначено про складання комерційного акта АА №023474/362/21 від 24.08.2013.

Щодо твердження відповідача про відсутність відомостей про умови зберігання вантажу у спірному вагоні після його відчеплення (23.08.2013 о 12год. 24хв.) до моменту його відправки 24.08.2013р. на станцію призначення, суд відзначає, що наявними в матеріалах актами засвідчені відомості щодо відсутності слідів крадіжки вантажу, наявність маркування спірного вантажу тім самим способом, який вказаний відправником у накладній.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст.129 Статуту.

Комерційний акт АА №023474/362/21 від 24.08.2013р. за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, та фактичної маси вантажу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу. В свою чергу відповідач не спростував належними засобами доказування протилежного. При цьому, суд приймає до уваги засвідчені актами відомості щодо відсутності слідів втрати вантажу, наявність маркування спірного вантажу тім самим способом, який вказаний відправником у накладній. Наразі вантажоотримувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи. У комерційному акті міститься відмітка залізниці призначення, відповідно до якої під час перевірки вантажу різниці між відомостями, зазначеними в акті, та фактичною вагою вантажу, не виявлено.

Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей, зазначених у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірному вагоні, відповідачем суду не надано.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України.

Згідно із ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.

При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №65947079 зазначена у накладній №51210938 та складає 8979грн. 00коп.

Позивачем за невірно зазначену у залізничній накладній №51210938 масу вантажу у вагоні №65947079 нарахований штраф відповідачу в розмірі 44895грн.00коп. Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним та відповідає ст.ст. 118, 122 Статут залізниць України.

Оскільки саме відповідач, як відправник, визначив масу вантажу, заповнив і підписав накладну, яка є основним перевізним документом, надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина друга статті 233 ГК України).

Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про те, що вони застосовуються за наявності певних умов на розсуд суду та не є імперативними.

Позивачем не надано доказів понесення ним збитків у зв'язку з неправильно зазначеною відповідачем у даному випадку маси вантажу.

Відтак, враховуючи те, що допущене відповідачем порушення не спричинило збитків для залізниці та іншим учасникам господарських відносин, наразі маса вантажу виявилась меншою за масу вантажу, яка зазначена в накладній, тобто у даному випадку не допущено відповідачем завантаження вантажу у вагон понад його вантажопідйомності, приймаючи до уваги неспіврозмірність нарахованого штрафу заподіяним правопорушенням в частині оформлення перевізних документів щодо неправильно зазначеної ваги вантажу, суд з урахуванням конкретних обставин справи, оцінивши, у відповідності з вимогами ч.1 ст.43 ГПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, зменшує нарахований залізницею відповідно до ст.ст.118,122 Статуту залізниць України штраф до суми однієї провізної плати - 8979грн. 00коп.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 8979грн. 00коп.

Вимоги щодо стягнення штрафу в залишковій частині задоволенню не підлягають, у зв'язку із зменшенням суми стягуваного штрафу судом.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.551, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст.ст. 233, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 33, 43, 49, 82, п. 3 ст.83, ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Одеська залізниця", м.Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси", м. Кіровське про стягнення штрафу у розмірі 44895грн. 00коп.- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси" (86300, Донецька область, м. Кіровське, вул. Асфальтна, 127, ідентифікаційний код 30364980, відомості щодо банківських рахунків відсутні) на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 01071315) суму штрафу у розмірі 8979грн. 00коп., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1720грн.50коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

У судовому засіданні 12.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова