Постанова

від 29.01.2014 по справі 905/7123/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.01.2014 справа №905/7123/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О., За участю представників сторін:

від позивача:Пашко С.Г. довіреність від відповідача:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса на рішення господарського судуДонецької області від 12.12.2013р. у справі№ 905/7123/13 (суддя: Макарова Ю.В.), порушеній за позовом:Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурси», м. Кіровське простягнення 44' 895,00 грн.

встановив:

Державне підприємство «Одеська залізниця», м. Одеса (далі - «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техресурси», м. Кіровське (далі - «Відповідач») 44.895,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній №51210938 масу вантажу, за відправкою Бункерна Донецької залізниці - Гуменці Південно-західної залізниці, напіввагон №65947079.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.12.2013р. у справі № 905/7123/13 позовні вимоги були задоволені частково у розмірі 8979,00 грн., в решті позовних вимог у задоволенні було відмовлено на підставі ч.2 ст. 233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, п.3 ст.83 ГПК України.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить: рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2013р. у справі №905/7123/13 змінити в частині зменшення судом розміру штрафних санкцій та позовні вимоги задовольнити повністю.

Скаржник наполягає на тому, що судом безпідставно зменшено розмір позовних вимог до однієї провізної плати, так як, у розумінні ст.118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушень.

Сторони були належним чином повідомлені про час, місце та день розгляду справи.

Позивач підтвердив доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, поважність причин не явки не повідомив.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, фіксація судового процесу технічними засобами здійснена не була, у зв'язку зі зверненням позивача з клопотанням про відмову від здійснення фіксації.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 19.08.2013р. зі станції Бункерна Донецької залізниці на станцію Гуменці Південно-західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю "Техресурси" (вантажовідправник) на адресу вантажоотримувача - ВАТ "Подільський цемент" за відправкою по накладній № 51210938 на групу вагонів, у тому числі у вагоні №65947079, відвантажено вантаж: вугілля кам'яне марки Т (0-100), навалом, маркований вапном.

При проходженні вантажу через станцію Знам'янка Одеської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України далі - «Статут»), проведено переваження вагонів на вагонних вагах станції Знам'янка та виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній, не відповідає фактичній масі вантажу. Складено акт загальної форми №9884 від 23.08.2013р..

При контрольному переважуванні вагону з вантажем станції Знам'янка Одеської залізниці виявлено, що: вага брутто - 87200 кг, тара з документу - 22000 кг, нетто - 65200 кг, що менше проти даних залізничної накладної на 3800 кг, за накладною: нетто - 69000 кг, тара - 22000 кг ; в вагоні глухі торцеві стінки, люки щільно закриті, поверхня вантажу маркірована вапном, слідів втрати та крадіжки не виявлено, в технічному відношенні вагон справний.

По даному факту складено комерційний акт АА №023474/362/21 від 24.08.2013р. (а.с.15).

При прибутті вагону на станцію призначення у комерційному акті АА №023474/362/21 від 24.08.2013р. у розділі Є мається відмітка: «Під час перевірки вантажу різниці проти даного акту не виявлено».

На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу позивачем нарахований штраф у сумі 44895,00 грн..

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно ч.5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України (далі - «Статут»), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи -одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила № 863/5084 від 24.11.2000 ), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000. за № 861/5082, визначається відправником.

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 р. за № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.

Відповідно до п.4.3 розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", у разі складання акта в графі 49 "Відмітки залізниці" зазначаються його номер і коротко причина, з якої його складено.

Згідно п. 28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірні вагони - є напіввагоном, приймається залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України.

За таких обставин, колегія апеляційного господарського суду вважає висновок місцевого суду щодо вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній обґрунтованим.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тобто, суд на свій розсуд та у відповідності до норм діючого законодавства України має право зменшити розмір неустойки.

Що стосується інших заперечень скаржника, викладених в апеляційній скарзі, то апеляційний суд їх до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2013року по справі № 905/7123/13 - без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О. Радіонова

Надруковано примірників:1 - позивачу; 1 - відповідачу 1 - до справи; 1 - ГСДО; 1 - ДАГС