Рішення

від 05.12.2013 по справі 905/6761/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.12.2013 Справа № 905/6761/13 Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПС РАЙЗ»

до Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»

про стягнення заборгованості в розмірі 93954, 30 грн., з яких сума основного боргу 68830, 99 грн., пеня в розмірі 25123, 31 грн.,

за участю представників:

від позивача: Прібиша Д.В., за довір. від 09.09.2013р.,

Козієва О.В., за довір. від 09.09.2013р.,

від відповідача: Квашніна М.О., за довір. від 11.05.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІПС РАЙЗ» звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про стягнення заборгованості в розмірі 93954, 30 грн., з яких сума основного боргу 68830, 99 грн., пеня в розмірі 25123, 31 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статті 193 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором інтернет-еквайрінгу від 03 лютого 2012 року №13870081. Зазначив, що відповідачем за період з травня 2012 року по серпень 2012 року не сплачена в сума заборгованості за договором в розмірі 68830, 99 грн.

Відповідно до пункту 3.11 договору сума штрафу становить 37828, 40 грн.

На підставі пункту 6.4 договору позивачем нарахована пеня в розмірі 25123, 31 грн.

Окрім цього, позивачем заявлені вимоги стягнення з відповідача витрат за надання адвокатських (правових) послуг в розмірі 9000 грн.

Ухвалою суду від 07 листопада 2013 року за клопотанням сторін продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.

08 листопада 2013 року представником позивача через канцелярію суду надана заява про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути пеню в розмірі 5091, 61 грн.

Враховуючи приписи пункту 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, суд розцінює надану представником позивача заяву про уточнення позовних вимог як зменшення розміру позовних вимог.

05 грудня 2013 року представником позивача через канцелярію суду надані заперечення на відзив відповідача, в яких останній зазначив, що датою виконання зобов'язань відповідачем за договором є дата розірвання договору. Зазначив, що сума основного боргу відповідачем сплачена у повному обсязі, у зв'язку з чим просив стягнути пеню в розмірі 4884, 51 грн.

Суд розцінює надану представником позивача заяву як зменшення розміру нарахованої суми пені.

Представники позивача у судовому засіданні надали просили задовольнити позов з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях на позов, зазначив, що позивачем невірно розрахована сума основного боргу, в обгрунтування чого надав виписку транзакцій по договору від 03 лютого 2012 року №13870081. Вказав на те, що сума основного боргу сплачена в повному обсязі. Просив відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» в особі Керуючого відділенням №6 філії Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» («Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІПС РАЙС» («Організація») укладений договір інтернет-еквайрингу №13870081 (надалі по тексту - договір), за умовами якого Організація бере на себе зобов'язання приймати на своєму сайті в оплату товарів, робіт чи послуг в якості рівноцінного засобу оплати платіжні картки платіжних систем Visa International та MasterCard Worldwide, а Банк зобов'язується забезпечувати проведення переказу грошових коштів в національній валюті на користь Організації в порядку та на умовах, передбачених договором.

Розділами 2,3 договору сторони визначили права та обов'язки сторін.

Відповідно до пункту 4.1 договору Банк здійснює переказ грошових коштів на користь Організації на суму всіх операцій, що здійснюються із використанням БПК (їх реквізитів) їх держателями через Сайт(и) Організації протягом двох банківських днів з дати проведення операцій за реквізитами, вказаними у Додатку №1 цього Договору. Грошові кошти перераховуються Організації Банком у повному обсязі, за винятком комісії Банку, що утримується Банком як належна плата за надані послуги згідно Додатку№2 до цього договору, а також за винятком випадків, визначених умовами цього Договору.

Плата, що стягується Банком з Організації, встановлена відповідно до Додатку№2 і розраховується від суми кожної операції, проведеною з використанням БПК (пункт 4.2 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідачем на адресу позивача надсилались повідомлення з інформацією щодо надходжень грошових сум у гривні на поточний рахунок позивача після конвертації з іноземної валюти за період з травня 2012 року по серпень 2012 року із вказанням фактичних сум, перерахованих на поточний рахунок останнього.

Згідно із наявної в матеріалах справи виписки транзакцій за договором, сума грошових коштів, яка підлягала сплаті відповідачем за договором становила 1837351, 42 грн. відповідачем сплачено суму 1728719, 88 грн. відповідно до пунктів 2.2.10, 3.11 договору з відповідача списано штраф в розмірі 37328, 40 грн., про що позивача повідомлено листом від 10 грудня 2012 року.

Таким чином, за розрахунком суду, сума заборгованості становить 66031, 36 грн.

16 вересня 2013 року відповідачем на рахунок позивача сплачено суму основного боргу в розмірі 66031, 36 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с. 175).

Як стверджує позивач, станом на час звернення до суду з позовом відповідач не виконав своє зобов'язання з повної оплати отриманого від позивача товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість. Під час розгляду справи повну оплату суми основного боргу у розмірі позивач не заперечив, але наполягав на тому, що про її здійснення на час надсилання позову до суду поштою не було відомо позивачу.

Судом встановлено, що фактино, позов направлений на адресу суду поштою 16 вересня 2013 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а.с.37).

Відповідно до наявної в матеріалах справи банківської виписки, відповідачем суму основного боргу сплачено 16 вересня 2013 року, сума зарахована на рахунок позивача 17 вересня 2013 року.

Відповідачем не доведено суду того, що позивач був обізнаний про повну оплату суми основного боргу до фактичного подання позову до суду.

Сплата суми основного боргу у розмірі 66031, 36 грн. яка є предметом судового розгляду за змістом пункту 1.1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального України є підставою припинення провадження у справі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 17 вересня 2012 року по 14 березня 2013 року в розмірі 4884, 51 грн.

Як встановлено судом, 07 вересня 2012 року між сторонами укладений договір про розірвання договору інтернет-еквайрингу від 03 лютого 2012 року №13870081, за умовами якого останні дійшли згоди розірвати основний договір з 07 вересня 2012 року .

Відповідно до пункту 2 договору сторони станом на 15 серпня 2012 року проводять звірку взаємних зобовязань, не враховуючи суму транзакцій, які на даний момент оскаржуються зі сторони МПС. Звірка оформлюється відповідним актом. За наслідками підписання акту сторона в бік якої складається відємне сальдо розрахунків, зобов'язана до 14 вересня здійснити необхідні розрахунки.

Відповідно до розрахунку, позивач здійснює нарахування у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання з своєчасної оплати товару.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Водночас правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України). В першу чергу Кодекс виходить з того, що суб'єкти цивільних правовідносин мають право на власний розсуд визначитися із тим, чи використовувати будь-яке забезпечення виконання зобов'язань, а також вільно обрати спосіб забезпечення, керуючись статтею 546 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Але, як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору про розірвання договору інтернет-еквайрингу від 07 вересня 2012 року сторони письмово не визначили нарахування пені як засіб забезпечення виконання відповідачем зобов'язань з своєчасної оплати товару за вказаним договором та її розмір.

Слід зазначити, що застосування такого способу забезпечення виконання зобов'язання у даній сфері правовідносин не є обов'язковим в силу прямої вказівки закону.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми в розмірі 4884, 51 грн. не можуть бути задоволені судом через недотримання сторонами передбаченої статтею 547 Цивільного кодексу України обов'язкової письмової форми для такого виду забезпечення виконання зобов'язань.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 9000 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2013 року між адвокатським об'єднанням «Адвокатська корпорація «ЗГОДА» та товариством з обмеженою відповідальністю «ІПС РАЙЗ» укладений договір про надання юридичних послуг №16/13.

Згідно із приписами пункту 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Згідно абз. 4 п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

В матеріалах справи відсутні докази того, що представник позивача, що брав участь у судових засіданнях, а саме, Козієв Олег Віталійович є адвокатом у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Перебування цієї особи у трудових відносинах з адвокатським об'єднанням «Адвокатська корпорація «ЗГОДА» також не є підставою для стягнення витрат на послуги адвоката на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги в розмірі 9000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Пунктом 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Отже, якщо відповідач здійснив оплату суми основного боргу після подання позовної заяви до суду, то судовий збір покладається на останнього в повному обсязі.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПС РАЙЗ» до Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 66031,36 грн. - припинити.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (83001, м.Донецьк, вул. Університетська, 2-а, код ЄДРПОУ 14282829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІПС РАЙЗ» (61023, м.Харків, вул. Динамівська, 3-М, код ЄДРПОУ 36986995) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1319 (одну тисячу триста дев'ятнадцять) грн., 73 коп.

У судовому засіданні 05 грудня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 06 грудня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява