Постанова

від 11.12.2013 по справі 904/6551/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2013 року Справа № 904/6551/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Краль О.В., представник, дов. № Д/7 від 03.04.13

від відповідача: Власов Д.О., представник, дов. № б/н від 15.10.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Сура ЛТД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2013 року у справі № 904/6551/13

за позовом: Державного підприємства "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сура ЛТД" с.Петровське, Солонянський район Дніпропетровської області

про : стягнення 63445,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Петренко Н.Е.) від 08.10.2013р. позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сура ЛТД" на користь Державного підприємства "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю. Осади" вартість незаконного набутого майна в розмірі 62 500,00 грн., 3 % річних в розмірі 132,82 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1709,48грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване невиконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за Договором № 06/12 від 20.06.2012р. та неправильним розрахунком 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та залишити без задоволення позовну заяву.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на:

- порушення судом норм процесуального права. Вказує, що не був повідомлений про час та місце судового засідання. Зазначає, що жодних процесуальних документів ( позову, ухвали про порушення у справі, судових повісток та ін.) не отримував;

- позивачем обраний неналежний спосіб захисту цивільних прав, що не відповідає порушеному праву;

- всупереч змісту правових норм, яким обґрунтований позов, позивач звернувся до суду не з вимогами про виконання умов договору або повернення давальницької сировини, а з грошовими вимогами до відповідача.

У судовому засіданні відповідач підтримав доводи наведені в апеляційній скарзі та вказав, що роботи були виконані про що свідчить Акт надання послуг від 08.08.2012р., та видатковою накладною від 27.11.2013р. за якою позивач отримав перероблену продукцію.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Представник позивача в судовому засіданні вказав, що дійсно 27.11.2013р. продукція позивачем отримана.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд зазначає наступне.

Згідно умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сура ЛТД" (виконавець) та Державним підприємством "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади" (замовник) договору № 06/12 від 20.06.2006 р. позивач передає, а відповідач приймає давальницьку сировину, здійснює її переробку і виготовлення готової продукції в порядку та на умовах Договору та специфікацій до договору ( п.2.1 Договору). Кількість готової продукції, вартість промислової переробки сировини та строки виконання робіт визначається специфікаціями, які додаються до Договору. Давальницька сировина передається позивачем відповідачу в кількості передбаченої Специфікаціями для кожного розміру готових прутків. Передача сировини оформляється Актами (накладними) приймання - передачі. Вартість робіт відповідача по промислової переробки заготовки та готових прутків вказується в Специфікаціях ( п.п. 2.2,3.1, 3.2, 4.1 Договору).

Вартість та порядок розрахунків сторони погодили в розділі 4 Договору.

Так п. 4.3. Договору передбачено, що позивач зобов'язується оплатити вартість робіт не пізніше 10 днів з моменту відвантаження продукції на підставі виставленого рахунку відповідача з урахуванням п. 3.5 Договору. Оплата проводиться в національній валюті України.

Згідно специфікації до Договору, яка є невід'ємною частиною договору, вартість виконаних робіт складає 4 464,18 грн. з ПДВ, а строк виконання робіт - 45 робочих днів з моменту отримання відповідачем давальницької сировини .

На виконання умов Договору, позивачем була передана відповідачу давальницька сировина на суму 62 500 грн., що підтверджує Актом приймання-передачі та товарно-транспортною накладною від 20.06.2012р.

У зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем, позивач листом від 20.06.2013р. та претензією від 10.07.2013р. звертався до відповідача з вимогою виконати свої зобов'язання.

Не отримавши відповідей. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 62 500 грн. вартості незаконно набутого майна, 406,24 грн. пені та 539,07 грн. 3% річних.

Колегія суддів частково погоджується з рішенням суду у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

За умовами договору відповідач зобов'язався виготовити продукцію з давальницької сировини (здійснити переробку). Грошових зобов'язань у відповідача, крім штрафних санкцій, із договору не випливає.

Вимагаючи стягнення коштів в сумі 62 500 грн., позивач посилався на ст..1212 ЦК України. Суд, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, дійшов висновку, що дана сума є вартістю безпідставно набутого майна.

Однак даний висновок суду є хибним.

Відповідно до ст..1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Колегія суддів звертає увагу, що дана норма права застосовується у разі отримання особою майна без достатніх правових підстав, тобто не на підставі договору, або коли договір визнаний недійсним.

У даному випадку відповідач отримував майно за договором. Договір до цього часу є діючим, не розірваний і недійсним не визнаний. Тому отримання майна не є безпідставним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, стягуючи вартість майна, господарський суд не обґрунтував свій висновок з посиланням на норму права, яка б надавала таке право позивачеві.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, не звернув уваги на те, що дана норма застосовується лише у разі прострочення грошового забов'язання. А грошове зобов'язання у відповідача відсутнє. Тому в позові про стягнення 3% річних слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2. Договору сторони встановили, що порушення договірних обов'язків тягне за собою виплату винною стороною другій стороні неустойки:

а) за прострочку оплати робіт (послуг) за виготовлення готової продукції: 0,05 % від розміру простроченої до оплати суми за кожен день прострочки платежу, але не більше 10 % від розміру простроченої до оплати суми;

б) за прострочку переробки давальницької сировини: 0,05 % від договірної вартості робіт за кожен день прострочки виконаних робіт, але не більше 10 % від розміру договірної ціни робіт.

Згідно п.3.4. Договору, виконавець передає готову продукцію на умовах EXW: франко-склад інституту (м.Дніпропетровськ, вул.. Писаржевського, 1а).

З урахуванням Правил ІНКРТЕРМС, зобов'язання відповідача вважаються виконаними при передачі продукції за адресою позивача.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної, відповідач передав товар позивачу 27.11.2013р., а відповідно до договору повинен був виконати зобов'язання до 22.08.2012р. (45 робочих днів від дати отримання (20.06.2012р.).

За таких обставин позивач правильно розрахував пеню за 182 дня, сума якої складає 406,24 грн.

У зв'язку з вищенаведеним. апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Слід прийняти нове рішення

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сура ЛТД" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2013 року у справі № 904/6551/13 скасувати частково. прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сура ЛТД» (52414,Дніпропетровська обл.., Солонянський район, с. Петровське, вул.. Петровського ,31, ЄДРПОУ 19097964) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім. Я.Ю.Осади" (49000, м. Дніпропетровськ,Вул. Пісаржевського, 1А, ЄДРПОУ 05757883) 406 грн. 24 коп. пені.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст постанови складено 16.12.2013р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.В.Чоха

---

Л.О.Чимбар