Постанова

від 11.12.2013 по справі 904/5370/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2013 року Справа № 904/5370/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чоха Л.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Ревкова Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Волков Ю .О ., представник , дов . № б /н від 21.12.2012

від відповідача : Дудченко Т.І, представник, дов. № 12 від 10.12.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Націонал-Транс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2013 року у справі № 904/5370/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Націонал-Транс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 188 940 грн. 56 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2013р. ( суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Націонал-Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" суму 134 151 грн. 29 коп. основної заборгованості, 9 809 грн. 01 коп. пені, 1 980 грн. 26 коп. 3% річних та 3 378 грн. 81 коп. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 20000 грн. 00 коп. відмовлено.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу на суму 23000 грн. провадження у справі припинено.

Рішення суду мотивовано частковим виконанням зобов'язання відповідачем перед позивачем по повній та своєчасній оплаті за отриманий товар на підставі Договору поставки № 28/05.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати рішення від 03.09.2013р. в частині задоволення позовних вимог в стягненні суми основного боргу в розмірі 54 080, 41грн., пені - 1 687,4грн., 3% річних - 382,03грн. та викласти абзац 1,2.3 резолютивної частині рішення в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Націонал-Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" суму 80070,88 грн. основної заборгованості, 8 121,61грн. пені, 1 652,23 грн. 3% річних та 2 256,90 грн. судового збору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що поставка по специфікації № 4 була здійснена відповідно до договору поставки. За умовами п.5.2 Договору, постачальник має право зараховувати, при наявності заборгованості, платіж покупця в погашення за раніше поставлений товар, не приймаючи до уваги призначення платежу, зазначене в платіжному документі. Враховуючи часткову заборгованість за попередніми специфікаціями №№ 1, 2, 3, платіж відповідача в сумі 95 000 грн. був зарахований на погашення за цими специфікаціями, а решта по специфікації № 4.

В судовому засіданні позивач в доповнення до відзиву зазначив, що поставка продукції здійснювалася не лише за специфікаціями але й накладними і на час подачі позову сума заборгованості складала 177 151,29 грн. просить рішення суду залишити без змін.

Ухвалою суду від 20.11.2013 року розгляд справи продовжено за клопотанням сторін на 15 днів.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №28/05 від 28.05.2012р., згідно умов якого, позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач прийняти і оплатити продукцію відповідно до Додатків даного договору: двосторонніми специфікаціями до договору і/або накладними постачальника (п. 1.1 Договору).

В п. 3.1. Договору сторонами встановлено, що Постачальник приймає на себе обов'язок здійснити поставку продукції партіями, протягом строку, узгодженого сторонами в специфікаціях до даного договору.

Розділом другим сторони погодили, що загальна вартість продукції, поставка якої здійснюється відповідно до даного договору визначається шляхом додавання всіх додатків, по яким здійснюється поставка протягом всього строку дії даного договору; ціна за поставлену продукцію вказується в додатках (специфікаціях, накладних) до даного договору і являються базовими (п. 2.1, 2.2 Договору).

На виконання умов договору, постачальник зобов'язався поставити протягом 14 календарних днів з моменту підписання специфікації продукцію - кабель ВВГ 1х185 у кількості 3,52 км та кабельні барабани 17А у кількості 3 шт., загальною вартість 482385 грн. 88 коп. з ПДВ, а Відповідач сплатити її вартість протягом 10 календарних днів з дати відвантаження продукції ( Специфікація №4 від 22.03.2013р.)

Згідно п.3.3 Договору, базисні умови поставки продукції «Інкотермс-2000» погоджуються сторонами в Специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 5.2 Договору, в випадку наявності у покупця простроченої заборгованості за отриману продукцію і/або тару на момент перерахування коштів, постачальник має право зарахувати такий платіж покупця, як розрахунок за раніше прострочену продукцію, не беручи до уваги призначення платежу, вказаного в платіжному документі.

Позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 482070 грн. 88 коп.

Як на доказ поставки товару позивач посилається на видаткові накладні №2381 від 27.03.13р. на суму 321425 грн. 94 коп. та №2206 від 22.03.13р. на суму 160644 грн. 94 коп. ( а.с. 23,24).

Відповідач в порушення своїх зобов'язань оплату здійснив частково на суму 304 919,59грн. Заборгованість складає 177 151,29 грн.

Крім того, позивач просить стягнути пеню у сумі 9 809 грн. 01 коп. за період з 06.04.2013р. по 02.07.2013р. та 1 980 грн. 26 коп. 3% річних за період з 06.04.2013р. по 02.07.2013р.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст..712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З метою встановлення наявності суми заборгованості, з урахуванням того, що позивачем при здійснені відповідачем платежів застосовувався п.5.2 Договору, судом зобов'язано сторони скласти акт звірки по всім поставкам, як за накладними так і по специфікаціям.

Позивачем складений акт звірки згідно якого заборгованість відповідача складає 134 151,29 грн.

Відповідач, звіривши наявні у позивача документи, погодився з даною сумою заборгованості.

Оскільки позивачем при подачі позову не була врахована сума в 20 000 грн., сплачена відповідачем платіжним дорученням № 1314 від 03.07.2013р., до порушення провадження у справі, а під час розгляду справи відповідачем в погашення заборгованості сплачено 23 000 грн. то господарський суд правильно відмовив в задоволенні позовних вимог в сумі 20 000 грн. та припинив провадження за відсутністю предмета спору в сумі 23 000 грн.

Таким чином сума заборгованості складає 134 151,29 грн. та обґрунтовано стягнута судом.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати покупцем продукції, віен сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період затримки оплати від вартості несвоєчасно оплаченої (неоплаченої) продукції за кожен день прострочки платежа.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок пені у сумі 9 809,01 грн. за період з 06.04.2013р. по 02.07.2013р. та 1 980,26 грн. 3% річних за період з 06.04.2013р. по 02.07.2013р. позивачем здійснено правильно тому обгрунтовано дані суми стягнуті судом з відповідача.

Таким чином рішення господарського суду відповідає встановленим по справі обставинам та закону. Підстави для його зміни або скасування відсутні. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Націонал-Транс" залишити без задоволенняю

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.09.2013 року у справі № 904/5370/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 16.12.2013р.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

Л.О.Чимбар

---

Л.В.Чоха