Постанова

від 17.12.2013 по справі 815/7264/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7264/13-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

за участю секретаря Бобровській О.Ю.,

представника позивача Тодорашко А.В.

представника відповідача Савецька Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Окві-Груп» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкового-повідомлення рішення від 03.02.2012 року № 0000202350, -

встановив:

Приватне підприємство «Окві-Груп» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкового-повідомлення рішення від 03.02.2012 року № 0000202350. В обгрунтування зазначивши, що спеціалістами ДПІ у м. Іллічівську області було незаконно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які факти порушень норм Податкового кодексу України та документального оформлення операцій з придбання товарів, які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, всі правочини були вчинені з метою створити передбачені ними правові наслідки, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарські операції, передбачені договорами, фактично відбулись.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх з підстав викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог, пославшись на те, що висновки відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

На підставі службових посвідчень інспекторів Державної податкової інспекції у м. Іллічівську та відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Окві-Груп» (код ЄДРПОУ 34169376) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «АМГ ГРУПП» (код ЄДРПОУ 34169376) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року.

Перевірка проводилась з 18.01.2012 року по 20.01.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 193/23-0302/34169376 від 23.01.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Окві-Груп» з питань взаємовідносин з платником податків ТОВ «АМГ ГРУПП» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року » (а.с.8-13).

Відповідно до висновку зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення ПП «Окві-Груп»: п.198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, та вбачаються нікчемні правочини ПП«Окві-Груп» з ТОВ «АМГ ГРУПП» за період з 01.03.2011 року по 30.01.2011 року на суму ПДВ 7557 грн.

У ході перевірки відповідачем зокрема було використано інформацію від ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, а саме Акт №301/23-214/37280436 від 11.11.2011 року «Про неможливість проведення документальної перевірки з питань дотримання вимог формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «АМГ ГРУПП» за січень-квітень 2011 року», в якому встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ТОВ «АМГ ГРУПП» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаним правочинам не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 Цивільного Кодексу України.

На підставі акту перевірки № 193/23-0302/34169376 від 23.01.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0000202350 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, у тому числі: 7557 грн. - податок на додану вартість, 1 грн. - штрафні санкції.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення. (а.с.14-29).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з метою його оскарження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 28.11.2012 року між ТОВ «АМГ ГРУПП» надалі «Продавець», та ПП «Окві-Груп» надалі «Покупець», укладено договір купівлі-продажу товару (а.с.31), відповідно до якого, зокрема:

- продавець зобов'язується на умовах, передбачених цим договором передати у власність Покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукти харчування у кількості та по відпускній ціні, зазначеної у витратних документах, які являються невід'ємною частиною даного договору;

- оплата здійснюється в безготівковій формі на поточний рахунок продавця;

- покупець має право при отриманні товару самостійно його вивозити;

- датою поставки рахується дата прийому товару та підпис уповноваженої особи у товарній накладній;

- ТОВ «АМГ ГРУПП» та ПП «Окві-Груп» є платниками ПДВ та податку на прибуток на загальних вимогах.

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу товару, укладеного між позивачем та контрагентом ТОВ «АМГ ГРУПП», щодо якого в акті перевірки позивача встановлені порушення, подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства позивача, правильності декларування позивачем податкових зобов'язань та правомірності формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними правовідносинами за перевіряємий період позивачем надано суду: податкові накладні (а.с.32-39, 45), реєстр документів по рахунку ПП «Окві-Груп» (а.с.40-41), а також договір поставки від 04.01.2011 року укладений з ДП «Південь-Курорт-Сервіс» на поставку товару, товарні та податкові накладні (а.с.42-45).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом враховано, що наявність укладених між учасниками господарських операції договорів або відсутність визнання таких договорів недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, судом не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 207 ГКУ, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідно органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між позивачем та його контрагентом ТОВ «АМГ ГРУПП» у встановленому законом порядку недійсними.

А також, відповідно до пошуку відомостей в ЄДР станом на 03.12.2013 року ТОВ «АМГ ГРУПП» не перебуває у процесі припинення (а.с.78).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що під час проведення даної перевірки підставами для висновків про встановлене порушення для відповідача стали лише виключно дані та висновки акту ДПІ у Малиновському районі по контрагенту позивача - ТОВ «АМГ ГРУПП» та інша податкова інформація, зокрема, без аналізу та надання оцінки: фінансової, статистичної та іншої звітності позивача; регістрів податкового та бухгалтерського обліку позивача, ведення яких передбачено законом, та первинних документів позивача, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача.

Інших доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем суду не наведено та не надано.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.2 ст.639 Цивільного Кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до п.2.3 та п.2.4 договору купівлі-продажу товару від 28.02.2011 року укладеного між ТОВ «АМГ ГРУПП» та ПП «Окві-Груп» - покупець має право при отриманні товару самостійно його вивозити та датою поставки рахується дата прийому товару та підпис уповноваженої особи у товарній накладній.

Відповідно до ст. 664 Цивільного Кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Судом встановлено, що позивач власними силами вивіз придбаний товар у ТОВ «АМГ ГРУПП» та відповідно до договору поставки від 04.01.2011 року поставив його ДП «Південь-курорт-сервіс», що підтверджується товарними накладними та податковою накладною (а.с.42-45).

Також, позивачем в підтвердження дійсності проведення операції з придбання товару у ТОВ «АМГ ГРУПП» було надано реєстр руху коштів по рахунку ПП «Окві-Груп», відповідно до якого за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року позивачем було перераховано кошти на рахунок ТОВ «АМГ ГРУПП» згідно договору від 28.02.2011 року за продукти харчування (а.с.40).

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано у відповідності до вимог Податкового законодавства України.

Згідно з частиною першою ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача в тому числі у наданих запереченнях до позовної заяви, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0000202350 прийнято не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6-8, 11, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

постановив:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Окві-Груп» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкового-повідомлення рішення від 03.02.2012 року № 0000202350 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 03.02.2012 року № 0000202350.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 17.12.2013 року.

Суддя О.В. Колесниченко

Адміністративний позов Приватного підприємства «Окві-Груп» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську про скасування податкового-повідомлення рішення від 03.02.2012 року № 0000202350 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську від 03.02.2012 року № 0000202350.

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

17 грудня 2013 року.