Ухвала

від 01.04.2014 по справі 815/7264/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7264/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Федусика А.Г.,

Градовського Ю.М.,

при секретарі судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Окві-Груп» до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

18.10.2013р. приватне підприємство «Окві-Груп» звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення від 03.12.2012р. № 0000202350 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 7 558 грн., в т.ч. за основним платежем на 7 557 грн. та штрафними санкціями - 1 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи ДПІ про нереальність господарських операцій по поставці товарів від ТОВ «АМГ Групп» у березні 2011р. є неправомірними, оскільки позивач отримав товари та використав їх в своїй господарській діяльності, що підтверджується первинними документами.

ДПІ заперечувала проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій податкового органу при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення. На підставі викладеного, представник ДПІ просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року позов задоволений повністю. Скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03.12.2012р. № 0000202350.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, та прийняттям нового про відмову у позові.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Окві-Груп» з питань взаємовідносин з ТОВ «АМГ Групп» за березень 2011р. встановлено порушення ст.ст.14,198 ПК України внаслідок чого завищений податковий кредит на 7 557 грн., що призвело до заниження ПДВ на цю ж суму, про що 23.01.2012р. складений акт № 193/23-0302/34169376.

До таких висновків ДПІ прийшла внаслідок наявної податкової інформації про нікчемність правочинів, вчинених ТОВ «АМГ-Групп», що викладено в акті ДПІ по перевірці цього підприємства від 11.11.2011р. № 301/23-214/37280436, а також за відсутності у позивача доказів, що підтверджують транспортування товару.

За висновками акту перевірки 03.02.2012р. ДПІ прийнята ППР № 0000202350 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 7 558 грн., в т.ч. за основним платежем на 7 557 грн. та штрафними санкціями - 1 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з позицією ДПІ, зазначаючи, що податковим органом не надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «АМГ Груп», або невідповідність змісту укладених між ними договорів дійсним намірам сторін.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх законними та обґрунтованими.

Порядок формування та нарахування податкового кредиту визначається ст.198 ПК України, зокрема п.198.2,п.198.3, п.198.6 цієї статті, про що докладно визначено судом першої інстанції.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (у разі не отримання податкової накладної).

В частині 2 цього ж пункту зазначено, що платник податку несе відповідальність лише в разі не підтвердження сум податку зазначеними цим пунктом документами на момент проведення перевірки податковим органом.

Під час проведення перевірки позивачем підтверджений податковий кредит на суму ПДВ податковими накладними, виписаними ТОВ «АМГ Групп», що підтверджується даними акту перевірки (стор.3 акту).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказаний контрагент на момент проведення операцій із позивачем мав право на виписку податкових накладних, оскільки був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Тому доводи податкового органу про порушення позивачем п.198.6 ст.198 ПК України спростовуються обставинами справи.

Колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Доводячи реальність господарських операцій з ТОВ «АМГ Групп», позивачем наданий договір від 28.02.2013р. на покупку у зазначеного контрагента продовольчих товарів, накладні, які підтверджують факт передачі товару, виписку по рахунку, яка підтверджує факт повної оплати за поставлений товар у травні 2011р.

Крім того, позивачем доведені обставини використання отриманого товару у господарській діяльності, а саме продажу їх за договором поставки ДП «Південь-Курорт-Сервис».

Зазначаючи про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «АТМ Групп», апелянт посилається на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б могли підтвердити перевезення та відвантаження товару позивачу. При цьому, апелянт посилається на порушення позивачем пп.11.7.п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363), який передбачає наявність екземпляра ТТН у вантажоодержувача.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

Зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Судова колегія враховує, що факт передачі товару позивачу від ТОВ «АМГ Груп» підтверджується видатковими накладними. Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, продукти харчування від постачальника отримував особисто директор ПП «Окві-Групп» на власному транспорті, тому ані довіреності на отримання товару, ані ТТН не складались.

Вважаючи, що такий довід податкового органу не спростовує реальність господарських операцій позивача із контрагентом-постачальником, судова колегія зазначає, що позивач не включає до податкового кредиту та валових витрат затрати на перевезення, тому відсутність ТТН не впливає на правильність формування податкової звітності.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару від ТОВ «АМГ Групп» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання товару (послуг). Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Таким чином, ДПІ не довела наявність умислу у сторін по договору при його укладанні та виконанні на порушення публічного порядку, посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Наведене свідчить про відсутність підстав для визнання укладеного договору позивача з його контрагентом нікчемними.

Відповідачем не надано доказів визнання недійсним зазначеного правочину, який за своєю природою є оспорюваним.

Крім посилань на акт ДПІ, яким встановлені обставини фіктивності угод, вчинених ТОВ «АМГ Групп», відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів у цього контрагента. В той же час зазначений акт ДПІ не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що такий механізм законодавством України не визначений. Податковий кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту та валових витрат, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем.

Наведені податковим органом обставини порушення контрагентом позивача вимог податкового зобов'язання, не позбавляє позивача права на податковий кредит по операціям з таким контрагентом. Інше становище суперечить правовій позиції Верховного Суду України від 31.012011р. № 21-47а10 та практиці Європейського Суду з прав людини.

Також колегія суддів зазначає, що встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний або мав реальну можливість бути обізнаним про обставини незаконної діяльності свого контрагента на момент проведення з ним господарських операцій, в матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій і, як наслідок, неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту у березні 2011р. сум ПДВ по операціям з ТОВ «АМГ Групп», не відповідають обставинам справи, оскільки при наявності правильно оформлених первинних документів не доведена фіктивність проведених господарських операцій, в зв'язку з чим винесене на підставі цього акту перевірки спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому правильно скасовано судом першої інстанції.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: А.Г.Федусик

Суддя: Ю.М.Градовський