Постанова

від 16.12.2013 по справі 826/5648/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 грудня 2013 року № 826/5648/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Аблова Є.В., Амельохіна В.В., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Громадської організації "Спортивно-технічний центр товариства сприяння

обороні України "Відродження"

до Фонду державного майна України

третя особа Міністерство оборони України, Товариство з обмеженою відповідальність

"Комтурсервіс", Товариство сприяння обороні України

про визнання незаконними дії.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Громадської організації "Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України "Відродження", звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фонду державного майна України про визнання незаконними дій Фонду державного майна України в особі Управління контролю та аудиту по складанню акту перевірки дотримання вимог чинного законодавства України при відчуженні військово-спортивної бази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 13 липня 2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до вимог законодавства, жодний пункт Положення не надає право Відповідачу на проведення перевірки суб'єктів господарювання приватної форми власності, у тому числі й позивача та його господарської діяльності.

Таким чином, проведення перевірки позивача Управлінням контролю та аудиту ФДМУ є грубим порушенням вимог Положення та фактично є втручанням у внутрішньо господарську діяльність Позивача.

У свою чергу, одним із основних принципів, який закріплений у ст.6 ГК України, є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву.

Для з'ясування всіх обставин справи, судом було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог: Міністерство оборони України, Товариство з обмеженою відповідальність "Комтурсервіс", Товариство сприяння обороні України.

Представник Товариства сприяння обороні України позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі та надав суду письмові пояснення.

Представник Міністерства оборони України надав суду письмові пояснення в яких позовні вимоги позивача визнав повністю.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Судом встановлено, що листом від 16.05.2012 року № 8/1-7978 Служба безпеки України звернулася до Фонду державного майна України про проведення перевірки Управлінням контролю та аудиту Фонду державного майна України, щодо дотримання вимог чинного законодавства в ході відчуження громадською організацією «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» (м. Київ, код ЄДРПОУ 21493254, далі - ГО «СТЦ ТСОУ Відродження») військово-спортивної бази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

На виконання наказу Фонду державного майна України №21-р від 13.07.2012 р., Управлінням контролю та аудиту ФДМУ було проведено перевірку дотримання вимог чинного законодавства України при відчуженні військово-спортивної бази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. За результатом перевірки було складено Акт перевірки дотримання вимог чинного законодавства України при відчуженні військово-спортивної бази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 13 липня 2012 р. (надалі по тексту Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» військово-спортивна база, загальною площею 3,0904 м 2 , розташована за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 5,8872 га, є об'єктом державної власності; службовими особами Товариства сприяння обороні України (далі - ТСО України), Київської міської організації ТСО України, громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» в порушення ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», без погодження з Фондом державного майна України, здійснено відчуження на користь приватного підприємства «Ва-Банк СВ і СВ», ОСОБА_3 та ТОВ «Комтурсервіс» військово-спортивної бази, загальною площею 3,0904 м 2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 5,8872 га, за вартістю 2,535033 млн. грн..; дії керівництва ТСО України, Київської міської організації ТСО України, громадської організації «Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України «Відродження» з відчуження військово-спортивної бази, загальною площею 3,0904 м 2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 5,8872 га, фактично призвели до нанесення збитків державі в розмірі 2,535033 млн. грн. (вартість визначена за договорами купівлі-продажу від 26.10.2005р. та 28.12.2006р.); ринкову вартість військово-спортивної бази, загальною площею 3,0904 м 2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці площею 5,8872 га, станом на 2012 рік, можливо визначити шляхом проведення незалежної оцінки.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у Статуті Громадської організації "Спортивно-технічний центр Товариства сприяння обороні України "Відродження", затвердженому зборами засновників спортивно-технічного центру, протокол № 2 від 16.03.1993, зареєстрованому Державною адміністрацією Шевченківського району м. Києва 16.04.1993, Спортивно-технічний центр Товариства сприяння обороні України "Відродження" (далі -центр "Відродження") зазначено, що Товариство є самостійною масовою оборонно-патріотичною і спортивно-технічною організацією громадян, яка здійснює свою діяльність на принципах добровільності відповідно до Конституції України, Закону України "Про об'єднання громадян", чинного законодавства та цього Статуту (п. 1 розділу 1). Центр "Відродження" є юридичною особою (п. 1 розділ V). Майно Центру "Відродження" знаходиться на власному балансі (п. 7 р. V). Центр може мати у власності будови, споруди. Центр має право набувати і відчужувати майно і цінності, користуватись ними на умовах оренди, кредиту, позики за договорами з організаціями, громадянами (п. 9 р. V). Власність Центру "Відродження" належить Центру в цілому, а не окремим ланкам. Функції по управлінню колективною власністю покладаються на керівника Центру "Відродження" (п. 12 р. V). Центр "Відродження" має, серед інших, право здійснювати в Україні та за кордоном всілякі угоди та інші юридичні акти (п. 4 р. V).

У п. 5 р. III Статуту Громадської організації "Спортивно-технічний центр Товариства сприяння обороні України "Відродження" визначено обсяг повноважень його керівника. При цьому тут зазначено, що керівник не тільки має право, але зобов'язаний вчиняти наступні дії: виступати учасником громадсько-правових відносин за свою організацію; представляти інтереси своєї організації; у встановленому законом порядку володіти і розпоряджатися власністю Центру, придбаної за рахунок своєї госпрозрахункової діяльності, майном, технікою, будівлями, спорудами, прибутками; укладати та припиняти договори та, угоди; здавати і приймати під орендну плату любі, не заборонені Законом, матеріальні цінності, будівлі, споруди, тощо.

В п. 2 р. І Статуту Громадської організації "Спортивно-технічний центр Товариства сприяння обороні України "Відродження" зазначено, що взаємодія і взаємовідносини з Всеукраїнським Товариством сприяння обороні України будуються на договірних умовах.

Таким чином, взаємовідносини Громадської організації "Спортивно-технічний центр Товариства сприяння обороні України "Відродження" з Товариством сприяння обороні України виключають будь-які інші принципи відносин (підлеглості, підпорядкування тощо), окрім договірного принципу.

Судом встановлено, що 28 грудня 2006 року між Громадською організацією "Спортивно-технічний центр Товариства сприяння обороні України "Відродження" (код ЄДРПОУ 21493254) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комтурсервіс" (код ЄДРПОУ 32667381) (покупець) був укладений договір купівлі-продажу 93/100 частин військово-спортивної бази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що складається з таких будівель: їдальня (літ. А) площею 692,8 кв.м., літній будинок (літ. Б) площею 64,7 кв.м, літній будинок (літ. В) площею 64,8 кв.м, літній будинок (літ. Г) площею 64,7 кв.м, літній будинок (літ. Д) площею 64,5 кв.м, літній будинок (літ. Е) площею 64,8 кв.м, літній будинок (літ. Є) площею 65,3 кв.м, літній будинок (літ. Ж) площею 64,7 кв.м, літній будинок (літ. З) площею 64,7 кв.м, літній будинок (літ. И) площею 64,9 кв.м, гараж (літ. Й) площею 142,8 кв.м, будинок рибалки (літ. К) площею 137,5 кв.м., будинок відпочинку (літ. Л) площею 30,4 кв.м., душова (літ. М) площею 54,6 кв.м., сторожка (літ. О) площею 27,4 кв.м., убиральня, трансформаторна підстанція (літ. П), каналізація (№ ІІ), водопровід (ІV), стоянка машин (VІ), огорожа (№1-2).

Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, що надана продавцю в постійне користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею І-КВ №001167, виданим 20 листопада 2001 року Лютізькою сільською Радою народних депутатів відповідно до рішення Лютізької міської ради народних депутатів від 29 травня 2001 року №44, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 3. До покупця переходить право користування земельною ділянкою відповідно до ст. 377 ЦК України.

У § 1.2 договору зазначено, що відчужуване нерухоме майно належить продавцеві на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 25 травня 2000 року Лютізькою сільською радою за № 41. Згаданий правовстановлюючий документ зареєстровано у Вишгородському бюро технічної інвентаризації 14 серпня 2000 року до реєстрової книги № 1 за реєстровим №3, 11.

В матеріалах справи міститься Рішення Господарського суду від 09.09.2009 р. по справі № 4/86-32/48, за позовом прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Товариства сприяння обороні України до підприємства професійно-технічного навчання закладу "Спортивно-технічний центр "Відродження" товариства сприяння обороні України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтурсервіс" про визнання недійсним на підставі ст. 207 ГК України договору від 28.12.2006 купівлі-продажу військово-спортивної бази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між Громадською організацією "Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України "Відродження" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комтурсервіс" (надалі по тексту Рішення по справі № 4/86-32/48).

Рішенням по справі № 4/86-32/48 було відмовлено Прокуратурі Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Товариства сприяння обороні України в задоволенні позовних вимог.

В Рішенні по справі № 4/86-32/48 , було встановлено, що Громадська організація "Спортивно-технічний центр Товариства сприяння обороні України "Відродження" відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого 25 травня 2000 року Лютізькою сільською радою за № 41 є власником спірного майна.

Крім того, під час розгляду справи № 4/86-32/48 було встановлено наступне (абз. 2 стор. 5 Рішення по справі № 4/86-32/48): «При цьому судом враховується інформація, надана Міністерством оборони України (лист від 22.07.2009 № 241/8/1906), що за обліковими даними Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, нерухоме військове майно, яке утримується за рахунок Державного бюджету України та перебуває в оперативному управління військових частин, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України за адресою: АДРЕСА_1, не обліковується.».

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах містяться пояснення Міністерства оборони України, в яких останнім зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1993 р. за №776 ТСО України передало до загальнодержавної власності в управління Міністерства оборони України Сумський і Богодухівський навчально-авіаційні центри. Це засвідчувало факт визнання Українським Урядом правомірності набутого саме даним Товариством, як правонаступника ДТСААФ Української РСР, права власності на історично належні йому ці навчально-авіаційні центри.

Крім, того ТСО України було власником військово-спортивної бази по АДРЕСА_1, яка належала їм на праві колективної власності, про що свідчить Свідоцтво про право власності від 26.06.2000 року, яке було видане на підставі Рішення СВК Лютізької сільської ради.

Листом Міністерства у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва від 26.03.1992р. №383/09 було визначено, що майно передане ТСО України не є державною власністю, а приватною (на той час колективною) власністю організації.

ТСО України відповідно до свого Статуту є громадською організацією і його майно віднесене Законом України «Про власність» до колективної форми власності, тому питання щодо приватизації зазначеного майна вирішується відповідними органами ТСО, виходячи з положень його Статуту.

В листі правового Департаменту Міністерства оборони України №241/8/1906 від 22.07.2009 року було зазначено, що за обліковими даними Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, нерухоме військове майно, яке утримується за рахунок Державного бюджету України та перебуває в оперативному управлінні військових частин, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України за адресою: АДРЕСА_1 не обліковується.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що спірне майно належало Громадській організації "Спортивно-технічний центр товариства сприяння обороні України "Відродження" на праві власності та не було майном державної власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" N 4107-VI від 9 грудня 2011 року (надалі по тексту Закон N 4107-VI) Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази скасування Свідоцтва про право власності, виданого 25 травня 2000 року Лютізькою сільською радою за № 41 та відсутні докази скасування Рішення Господарського суду від 09.09.2009 р. по справі № 4/86-32/48.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 вищезазначеного Закону до основних завдань Фонду державного майна України належать: 1) реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; 2) організація виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших актів законодавства та здійснення контролю за їх виконанням; 3) управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план приватизації або план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; 4) захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами; 5) здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління; 6) державне регулювання у сфері оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; 7) сприяння процесу демонополізації економіки і створенню умов для конкуренції виробників; 8) співробітництво з міжнародними організаціями у реалізації державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна у межах покладених на нього повноважень, управління корпоративними правами держави, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно зі ч.2, статтею 5 Закону України N 4107-VI одним із повноважень Фонду державного майна України у сфері приватизації державного майна є контроль за виконанням умов договорів купівлі-продажу державного майна.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що дії Фонду державного майна України по складанню висновку в Акті перевірки стосовно того, що спірне майно Позивача належить до державної власності, є необґрунтованим, оскільки Рішенням Господарського суду від 09.09.2009 р. по справі №4/86-32/48 було встановлено, що дане майно належить Позивачу на праві приватної власності та не є майном державної власності.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконними дії Фонду державного майна України в особі Управління контролю та аудиту по складанню акту перевірки дотримання вимог чинного законодавства України при відчуженні військово-спортивної бази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 від 13 липня 2012 р.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Федорчук

Судді Є.В. Аблов

В.В. Амельохін