Ухвала

від 27.11.2013 по справі 203/7953/13-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

27 листопада 2013 року

Справа № 203/7953/13-ц

2/0203/2454/2013

УХВАЛА

27 листопада 2013 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Маймур Ф.Ф., ознайомившись із матеріалами заяви представника позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства «ВТБ Банк» про забезпечення ОСОБА_1 акціонерного товариства «ВТБ Банк» в особі відділення «Дніпропетровська регіональна дирекція» ОСОБА_1 акціонерного товариства «ВТБ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механіка», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2013 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач із вищезазначеним позовом, за яким ухвалою суду від 25 листопада 2013 року було відкрито провадження у цивільній справі та призначено її до розгляду у судове засідання на 12 грудня 2013 року.

27 листопада 2013 року позивачем через свого представника додатково подано до суду заяву про забезпечення вказаного вище позову шляхом накладення арешту на належне відповідачам майно в межах заявленої суми позовних вимог, а саме на конкретно визначене рухоме і нерухоме майно - транспортні засоби та нежитлові будівлі, комплекси будівель, а також на грошові кошти на певних банківських рахунках, належних ТОВ «Механіка». В обґрунтування своєї представника позивача послався на невиконання відповідачами вимог кредитного договору по поверненню кредитної заборгованості позивачу, а також наявність у позивача фактичних підстав побоюватись, що у разі невжиття відповідних заходів, виконання рішення суду може бути утруднено чи стати неможливим внаслідок реальної можливості у відповідачів здійснити відчуження належного їм майна або погіршення якості такого майна, на яке позивач просить суд накласти арешт в порядку забезпечення позову.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та матеріалами позовної заяви, приходжу до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, відповідно до ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, при цьому в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Та ж норма цивільно-процесуального законодавства встановлює, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а отже встановлює обов’язок для особи, яка звертається до суду із заявою про забезпечення позову, довести необхідність вчинення судом таких процесуальних дій. Однак, зазначені вимоги процесуального закону не були виконані належним чином представником позивача при поданні відповідної заяви, а викладені в цій заяві підстави для забезпечення позову є неналежно обґрунтованими, не підтверджені жодними доказами, відтак носять лише характер припущень, які не можуть бути підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

До того ж, за змістом ст.152 ЦПК України арешт, як вид забезпечення позову, наслідком якого є заборона відчуження арештованого майна, застосовується саме до належного відповідачу майна. В той же час, ані до матеріалів позовної заяви, ані до матеріалів заяви про забезпечення позову позивачем не долучено будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б дозволяли встановити особу, за якою на час звернення представника позивача із заявою про забезпечення позову зареєстровано право власності на рухоме/нерухоме майно, накласти арешт на яке просить позивач. При цьому не можна прийняти як беззаперечні докази надані представником позивача копії свідоцтв про придбання приміщення з прилюдних торгів (аукціону), копії витягу про право власності на нерухоме майно, оскільки вони датовані ще 2003 роком, а отже не є актуальними на час розгляду заяви про забезпечення позову.

Задоволення ж заяви про забезпечення позову за таких обставин може призвести до порушення прав та інтересів третіх осіб, що є неприпустимим. Теж саме стосується і належності ТОВ «Механіка» грошових коштів на банківських рахунках, вказаних представником позивача у своїй заяві. Окрім того, враховуючи відсутність в матеріалах справи і заяви будь-яких даних щодо призначення коштів на наведених представником позивача рахунках, даних щодо наявності інших рахунків у ТОВ «Механіка», накладення арешту на наведені представником позивача рахунки, у випадку якщо вони дійсно належать вказаному товариству, може перешкодити господарський діяльності цієї юридичної особи, спричинити неможливість виплати заробітної плати її працівникам тощо, що в будь-якому разі не може бути наслідком забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена в п.4 постанови Пленуму Верхового Суду України №6 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Крім того, підставою для відмов у задоволенні заяви є і те, що матеріали заяви та справи не містять актуальної вартості майна, розміру грошових коштів на банківських рахунках, на які просить накласти арешт представник позивача, що не дає можливості стверджувати про співмірність виду забезпечення позову в контексті обсягу майна, що підлягає арешту, із заявленими позовними вимогами.

Таким чином, враховуючи, що представником позивача не обґрунтовано належним чином необхідність забезпечення позову, його співмірність із заявленими позовними вимогами, не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку винесення його на користь позивача, не доказано, що відповідачі будуть ухилятись від виконання такого рішення суду, а також не подано доказів, які б беззаперечно дозволяли встановити титульного власника рухомого/нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт, приходжу до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153, 208, 210 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Представнику позивача ОСОБА_3 акціонерне товариство «ВТБ Банк» у задоволенні заяви про забезпечення позову даного позивача в особі відділення «Дніпропетровська регіональна дирекція» ОСОБА_1 акціонерного товариства «ВТБ Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механіка», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська до Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання копії оскаржуваної ухвали.

Суддя Ф.Ф. Маймур