Рішення

від 16.12.2013 по справі 910/21284/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21284/13 16.12.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дромес"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантерм"

про стягнення 45454,16 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача:Макаров Р.А. - представник за довіреністю, Гереєва І.В. - представник за довіреністю

від відповідача: Мицак В.С. - директор

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантерм" штрафу у розмірі 23463,00 грн. за прострочку платежу, 3% річних в розмірі 410,06 грн., штрафу у розмірі 21581,10 грн. за недотримання умов заявок за договором-доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 20-09/2 від 20.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2013 року порушено провадження по справі № 910/21284/13, розгляд справи призначено на 02.12.2013 року.

28.11.2013 року від відповідача по справі надійшло клопотання про повернення позовної заяви позивачу без розгляду, оскільки позивач не надіслав відповідачу копії позовної заяви чим порушив на думку відповідача вимоги ст. 56, 57 ГПК України.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про повернення позовної заяви позивачу без розгляду з тих підстав, що нормами процесуального законодавства не передбачено можливості повернення позовної заяви без розгляду в порядку ст. 63 ГПК України після прийняття такої заяви до розгляду та порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2013 року, у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача, в порядку ст. 77 ГПУ України судом відкладено розгляд справи на 16.12.2013 року про що винесено відповідну ухвалу.

Представник позивача в судове засідання 16.12.2013 року з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, умовами договору не передбачено застосування до відповідача такого виду відповідальності як штраф за прострочення виплати суми фрахту, несвоєчасне виконання заявок. Крім викладеного відповідач вказав на необхідність направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами та надати можливість ознайомитися з матеріалами справи.

Твердження відповідача про те, що він не отримував копії позовної заяви спростовується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист. Відповідно до наданих доказів, позовна заява разом з доданими до неї документами була направлена на юридичну адресу відповідача: 02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 44-А.

Пунктами 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи.

Основним завданням судочинства в господарських судах є захист економічних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, сприяння зміцненню законності у цій сфері та розгляду справи у встановлені строки незалежним та незацікавленим судом. Необґрунтоване затягування процесу перешкоджає своєчасному здійсненню правосуддя, що не узгоджується із засадами господарського судочинства.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Виходячи з викладеного суд дійшов висновку, що з моменту порушення провадження у справі до вирішення спору по суті у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, належної підготовки до участі в судових засіданнях, подання відзиву та доказів на підтвердження викладених в ньому обставин.

Враховуючи те, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 16.12.2013 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дромес" (експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарантерм" (замовник, відповідач) укладений договір-доручення № 20-09/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір).

Згідно договору експедитор зобов'язується організувати транспортне перевезення за маршрутом, вказаним в разовій заявці замовника, яка являється невід'ємною частиною даного договору, яка може бути отримана по факсу і має юридичну силу нарівні з оригіналом, а замовник - прийняти та оплатити перевезення в порядку, передбаченому даним договором, якщо інше не обумовлено в разовому замовленні (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору вартість кожної перевозки визначається разовою заявкою. Узгодження ставок та тарифів замовник здійснює з експедитором по телефону, факсом чи іншими видами зв'язку з відображенням в разовому замовленні.

Згідно з п. 5.3 договору замовник здійснює оплату транспортних послуг експедитора в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора протягом трьох банківських днів з моменту надання оригіналів ТТН, СМR, акту, рахунку, податкової накладної, якщо інше не обумовлено в разовому замовленні.

Оплата додаткових витрат і штрафних санкцій, якщо такі виникнуть, здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату, з прикладенням до нього додаткових документів, якщо інше не обумовлено в разовій заявці (п. 5.4 договору).

Пунктом 5.5 договору передбачено, що документом, який підтверджує факт надання транспортних послуг є акт, підписаний обома сторонами.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року. У випадку відсутності письмового звернення будь-якої із сторін за 20 днів до закінчення його строку, договір вважається продовженим на наступний строк. Зміни та доповнення до даного договору вносяться в письмовому вигляді і являються його невід'ємними частинами (п. 8.1 договору).

Відповідно до наявних в матеріалах справи заявок на перевезення вантажу № 1 від 23.01.2013р. , № 2 від 25.01.2013р., № 3 від 25.01.2013р., № 4 від 11.02.2013р., № 5 від 13.02.2013р., № 6 від 28.02.2013р., № 7 від 28.02.2013р., № 8 від 06.03.2013р., № 9 від 07.03.2013р., № 10 від 13.03.2013р., № 11 від 20.03.2013р., № 12 від 28.03.2013р., № 13 від 05.04.2013р., № 14 від 08.04.2013р., № 15 від 11.04.2013р., № 16 від 11.04.2013р., № 17 від 12.04.2013р., № 18 від 25.04.2013р., № 19 від 25.04.2013р., № 20 від 08.05.2013р., № 21 від 22.05.2013р., № 22 від 23.05.2013р., № 23 від 23.05.2013р., № 24 від 23.05.2013р., № 25 від 29.05.2013р., № 26 від 29.05.2013р., № 27 від 29.05.2013р., укладених у якості додатків до договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 20-09/2 від 20.09.2012р. відповідач замов, а позивач зобов'язався організувати транспортне перевезення за маршрутом, вказаним в разовій заявці замовника. В кожній з заявок сторони погодили маршрут перевезення, дату/час завантаження/розвантаження, вимоги до автомобіля, характер вантажу, розмір фрахту, форму та умови оплати, штрафні санкції, марку автомобіля та контактні дані водія.

На виконання умов договору та заявок позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення на суму 84250,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонньо підписаними актами №№ 7 від 25.01.2013р., 9 від 28.01.2013р., 10 від 28.01.2013р., 13 від 13.02.2013р., 14 від 16.02.2013р., 15 від 02.03.2013р., 16 від 02.03.2013р., 23 від 07.03.2013р., 24 від 11.03.2013р., 25 від 15.03.2013р., 28 від 22.03.2013р., 30 від 30.03.2013р., 31 від 06.04.2013р., 32 від 10.04.2013р., 33 від 12.04.2013р., 34 від 13.04.2013р., 35 від 13.04.2013р., 39 від 26.04.2013р., 40 від 26.04.2013р., 42 від 09.05.2013р., 43 від 23.05.2013р., 44 від 24.05.2013р., 45 від 24.05.2013р., 46 від 24.05.2013р., 47 від 30.05.2013р., 48 від 30.05.2013р., 49 від 31.05.2013р. здачі-приймання робіт (надання послуг).

На оплату наданих послуг по договору позивач виставляв відповідачу рахунки: №№ 9 від 28.01.2013р., 10 від 28.01.2013р., 14 від 13.02.2013р., 15 від 16.02.2013р., 18 від 02.03.2013р., 19 від 02.03.2013р., 23 від 07.03.2013, 24 від 11.03.2013р., 25 від 15.03.2013р., 28 від 22.03.2013р., 30 від 30.03.2013р., 31 від 06.04.2013р., 32 від 10.04.2013р., 33 від 12.04.2013р., 34 від 13.04.2013р., 36 від 13.04.2013р., 39 від 26.04.2013р., 40 від 26.04.2013р., 42 від 09.05.2013р., 43 від 23.05.2013р., 44 від 24.05.2013р., 45 від 24.05.2013р., 46 від 24.05.2013р., 46 від 24.05.2013р., 47 від 30.05.2013р., 48 від 30.05.2013р, 49 від 31.05.2013р. на загальну суму 84250,00 грн.

Матеріали справи свідчать, а саме виписки по рахунку № 26005000284750 від 31.01.2013, від 08.02.2013р., від 28.02.2013р., від 01.03.2013р., від 14.03.2013р., від 29.03.2013р., від 05.04.2013р., від 17.04.2013р., від 18.04.2013р., від 15.05.2013р., від 17.05.2013р., від 29.05.2013р., від 03.06.2013р., що відповідач розрахувався з позивачем за надані послуги в повному обсязі, однак з простроченням платежу.

У зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 23463,00 грн. за прострочку платежу, 3% річних в розмірі 410,06 грн., штраф у розмірі 21581,10 грн. за недотримання умов заявок за договором-доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 20-09/2 від 20.09.2012 року.

Дослідивши подані матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва вважає що позов має бути задоволений частково з наступних підстав.

Частина 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

В силу ст. 929 Цивільного кодексу України одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, відповідно до ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна підтвердити поданими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обов'язок підтвердити належними доказами факт оплати вартості наданих послуг в повному обсязі та у встановлені строки покладається на відповідача.

Сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг (п. 5.3 договору та розділ заявок на перевезення вантажу «Форма та умови оплати»).

Відповідач розрахувався з позивачем за надані послуги в повному обсязі, однак з простроченням платежу.

За порушення строків оплати наданих позивачем послуг, позивач наполягає на стягненні з відповідача 23463,00 грн. штрафу нарахованого по кожному виставленому рахунку з урахуванням строків оплати встановлених в договорі та строків фактичної оплати відповідачем.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, враховуючи домовленість сторін про застосування штрафних санкцій у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у заявках до договору на перевезення вантажів у розділі «Штрафні санкції» та враховуючи вимоги ст. 549 Цивільного кодексу України суд дійшов висновку що погоджена сторонами неустойка фактично є пенею.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Таким чином, враховуючи також, що згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ, з відповідача за розрахунком суду підлягає стягненню 351,73 грн. пені.

Також, позивач просить на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 3% річних в сумі 410,06 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що 3% річних нараховані позивачем на суму штрафу, що суперечить вимогам чинного законодавства, заявлена до стягнення сума 3% річних у розмірі 410,06 грн. задоволенню не підлягає.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за невиконання умов заявки за недотримання умов заявки, нормативів на завантаження/розвантаження, який безпосередньо сформульований сторонами у заявках на перевезення вантажу у розділі «Штрафні санкції» підлягає задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом у розмірі 21581,10 грн.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарантер " (02068, Київ, вул. Ревуцького, 44-А; ідентифікаційний код 35167139) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дромес" (84646, м. Горлівка, вул. Димитрова, 49/233; ідентифікаційний код 35626620) 351,73 грн. (триста п'ятдесят одну гривню 73 коп.) пені, 21581,10 грн. (двадцять одну тисячу п'ятсот вісімдесят одну гривню 10 коп.) штрафу, 830,19 грн. (вісімсот тридцять гривень 19 коп.) судового збору.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.2013

Суддя Грєхова О.А.