Постанова

від 16.04.2014 по справі 910/21284/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2014 р. Справа№ 910/21284/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.,

від позивача - Гереєва І.В. (дов. №б/н від 18.11.2013 року),

Макаров Р.А. (дов. №б/н від 18.11.2013 року),

від відповідача - Клепко В.В. (дов. №б/н від 03.01.2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантерм»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року

у справі №910/21284/13 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дромес», Донецька область, м. Горлівка,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантерм», м. Київ,

про стягнення 45 454,16 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дромес» (надалі - ТОВ «Дромес», позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантерм» (надалі - ТОВ «Гарантерм», відповідач у справі) про стягнення штрафу у розмірі 23 463,00 грн. за прострочку платежу, 3% річних в розмірі 410,06 грн., штрафу у розмірі 21 581,10 грн. за недотримання умов заявок за договором-доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 20-09/2 від 20.09.2012 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/21284/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Гарантерм» на користь ТОВ «Дромес» 351,73 грн. пені, 21 581,10 грн. штрафу, 830,19 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач розрахувався з позивачем у повному обсязі, проте із простроченням платежу, відповідач повинен сплатити позивачу штраф у сумі 21 581,10 грн., який був визначений у заявках до договору. Крім того, суд першої інстанції з приводу позовних вимог про стягнення 23 463,00 грн. штрафу (за кожен день прострочення платежу - штраф 3% від суми фрахту) зазначив, що відповідальність, яка визначена у заявках на перевезення вантажу, за своєю правовою природою не є штрафом (що є одноразовим платежем і не залежить від строків), а є пенею (яка має прогресивний характер та залежить від строку прострочення виконання зобов'язання), а тому задовольнив пеню у розмірі 351,73 грн. Також судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 410,06 грн., оскільки вони були нараховані на суму штрафу, що суперечить чинному законодавству.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Гарантерм» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/21284/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було досліджено та не надано належної оцінки наявним у матеріалах доказів чим порушив норми матеріального права. Крім того, скаржник зазначає, що умовами договору не передбачено застосування до відповідача такого виду відповідальності як штраф за прострочення виплати суми фрахту та за несвоєчасне виконання заявок.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Рудченко С.Г., судді - Агрикова О.В., Чорногуз М.Г., апеляційну скаргу ТОВ «Гарантерм» на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/21284/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 26.02.2014 року.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, який був поданий 24.02.2014 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, позивач просить колегію суддів залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Представники сторін в судове засідання 26.02.2014 оку не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У зв'язку із неявкою представників сторін, колегія суддів ухвалила на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкласти розгляд апеляційної скарги на 19.03.2014 року.

Згідно розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року склад колегії суддів у справі №910/21284/13 змінено на наступний: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року справу №910/21284/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Чорногуз М.Г.

В судовому засіданні 19.03.2014 року представник відповідача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника позивача, надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, просив колегію судді скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання 19.03.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча 05.03.2014 року належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №04116 0552115 0 від 03.03.2014 року.

У зв'язку із неявкою представника позивача, колегія суддів ухвалила на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкласти розгляд апеляційної скарги на 16.04.2014 року.

В судовому засіданні 16.04.2014 року представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.09.2012 року між ТОВ «Дромес» (експедитор - за договором) та ТОВ «Гарантерм» (замовник - за договором) укладений договір-доручення № 20-09/2 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - договір) (а.с. 89-90).

Відповідно до п.1.2 договору експедитор зобов'язується організувати транспортне перевезення за маршрутом, вказаним в разовій заявці замовника, яка являється невід'ємною частиною даного договору, яка може бути отримана по факсу і має юридичну силу нарівні з оригіналом, а замовник - прийняти та оплатити перевезення в порядку, передбаченому даним договором, якщо інше не обумовлено в разовому замовленні.

Згідно із п. 5.1 договору вартість кожної перевозки визначається разовою заявкою. Узгодження ставок та тарифів замовник здійснює з експедитором по телефону, факсом чи іншими видами зв'язку з відображенням в разовому замовленні.

Пунктом 5.3 договору замовник здійснює оплату транспортних послуг експедитора в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора протягом трьох банківських днів з моменту надання оригіналів ТТН, СМR, акту, рахунку, податкової накладної, якщо інше не обумовлено в разовому замовленні.

Оплата додаткових витрат і штрафних санкцій, якщо такі виникнуть, здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату, з прикладенням до нього додаткових документів, якщо інше не обумовлено в разовій заявці (п. 5.4 договору).

Пунктом 5.5 договору передбачено, що документом, який підтверджує факт надання транспортних послуг є акт, підписаний обома сторонами.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року. У випадку відсутності письмового звернення будь-якої із сторін за 20 днів до закінчення його строку, договір вважається продовженим на наступний строк. Зміни та доповнення до даного договору вносяться в письмовому вигляді і являються його невід'ємними частинами (п. 8.1 договору).

Із заявок на перевезення вантажу: № 1 від 23.01.2013 року, № 2 від 25.01.2013 року, № 3 від 25.01.2013 року, № 4 від 11.02.2013 року, № 5 від 13.02.2013 року, № 6 від 28.02.2013 року, № 7 від 28.02.2013 року, № 8 від 06.03.2013 року, № 9 від 07.03.2013 року, № 10 від 13.03.2013 року, № 11 від 20.03.2013 року, № 12 від 28.03.2013 року, № 13 від 05.04.2013 року, № 14 від 08.04.2013 року, № 15 від 11.04.2013 року, № 16 від 11.04.2013 року, № 17 від 12.04.2013 року, № 18 від 25.04.2013 року, № 19 від 25.04.2013 року, № 20 від 08.05.2013 року, № 21 від 22.05.2013 року, № 22 від 23.05.2013 року, № 23 від 23.05.2013 року, № 24 від 23.05.2013 року, № 25 від 29.05.2013 року, № 26 від 29.05.2013 року, № 27 від 29.05.2013 року (а.с. 17-43), укладених у якості додатків до договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 20-09/2 від 20.09.2012 року, вбачається, що відповідач замовив, а позивач зобов'язався організувати транспортне перевезення за маршрутом, вказаним в разовій заявці замовника. В кожній з заявок сторони погодили маршрут перевезення, дату/час завантаження/ розвантаження, вимоги до автомобіля, характер вантажу, розмір фрахту, форму та умови оплати, штрафні санкції, марку автомобіля та контактні дані водія. Вказані заявки підписані та скріплені печатками сторін.

У графі «форма і умови оплати» заявок зазначено, безготівковий розрахунок, оплата по факту доставки. Крім цього, вказані заявки містять умови щодо штрафних санкцій, а саме сторони погодили, що за кожен день прострочення платежу встановлюється штраф 3% від суми фрахту та за невиконання умов заявки, нормативів та погрузку / розгрузку-штраф 100 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та заявок на перевезення вантажу позивач надав відповідачу послуги з організації перевезення на суму 84 250,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 7 від 25.01.2013 року, №9 від 28.01.2013 року, №10 від 28.01.2013 року, №13 від 13.02.2013 року, №14 від 16.02.2013 року, №15 від 02.03.2013 року, №16 від 02.03.2013 року, №23 від 07.03.2013 року, №24 від 11.03.2013 року, №25 від 15.03.2013 року, №28 від 22.03.2013 року, №30 від 30.03.2013 року, №31 від 06.04.2013 року, №32 від 10.04.2013 року, №33 від 12.04.2013 року, №34 від 13.04.2013 року, №35 від 13.04.2013 року, №39 від 26.04.2013 року, №40 від 26.04.2013 року, №42 від 09.05.2013 року, №43 від 23.05.2013 року, №44 від 24.05.2013 року, №45 від 24.05.2013 року, №46 від 24.05.2013 року, №47 від 30.05.2013 року, №48 від 30.05.2013 року, №49 від 31.05.2013 року (а.с. 44-70). У вказаних актах зазначено, що сторони не мають претензій одна до одної.

Із виписок з банківського рахунку: № 26005000284750 від 31.01.2013 року, від 08.02.2013 року, від 28.02.2013 року, від 01.03.2013 року, від 14.03.2013 року, від 29.03.2013 року, від 05.04.2013 року, від 17.04.2013 року, від 18.04.2013 року, від 15.05.2013 року, від 17.05.2013 року, від 29.05.2013 року, від 03.06.2013 року (а.с. 71-83) вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем у повному обсязі.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання в частині своєчасної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення штрафу у розмірі 23 463,00 грн. за прострочку платежу, 3% річних в розмірі 410,06 грн., штрафу у розмірі 21 581,10 грн. за невиконання умов заявок.

Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення штрафу та пені судом першої інстанції не було з'ясовано обставини справи щодо наявності порушення відповідачем умов договору щодо оплати отриманих послуг.

При прийнятті рішення, судом першої інстанції не було взято до уваги що відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так відповідно до п. 5.3 договору передбачено, що замовник здійснює оплату транспортних послуг експедитора в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора протягом трьох банківських днів з моменту надання оригіналів ТТН, СМR, акту, рахунку, податкової накладної, якщо інше не обумовлено в разовому замовленні.

Колегія суддів зазначає, що доказів надання позивачем відповідачеві цих документів, як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надано.

Позивач вважає, що в зазначених вище заявках було змінено порядок оплати транспортних послуг встановлених цим пунктом та оплата повинна здійснюватися по факту доставки.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Враховуючи вище вказане, колегія суддів зазначає, що відповідно до умов заявок, строк оплати настає з наступного дня після відповідної календарної дати коли перевезення відбулося. Таку дату можливо встановити лише з ТТН або СМR, в яких зазначається дата доставки. В свою чергу, позивачем не надано до суду обох інстанцій таких документів, що унеможливлює встановлення дати поставки товару і як наслідок не можливо встановити дату з якої відповідач буде вважатися таким, що прострочив виконання обов'язку по оплаті послуг наданих позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював оплату, за надані послуги, на підставі рахунків виставлених позивачем. Проте позивачем таких рахунків до матеріалів справи не було надано. Крім цього, в розрахунку позовних вимог, позивач також посилається на ці рахунки, які не були додані до матеріалів справи.

В розрахунку позовних вимог, позивач рахував дату прострочення платежу з дати вивантаження товару, при цьому цей факт не підтверджується ніякими доказами.

У судовому засіданні 16.04.2014 року представником позивача зазначено, що датою доставки вантажу він вважає дату підписання акту приймання-передачі та із цієї дати рахує строк прострочення платежу.

Колегія суддів відхиляє вищевказані твердження позивача, оскільки факт доставки товару може бути підтверджено тільки ТТН, які позивачем в обґрунтування позовних вимог до суду не подані.

Таким чином, не можливо погодитися з висновком суду першої інстанції, щодо встановлення факту прострочення відповідачем оплати отриманих послуг.

Крім цього позаувагою суду першої інстанції залишилось питання порядку сплати штрафних санкцій, встановлених умовами договору .

Так, відповідно до п. 5.4 договору оплата додаткових витрат і штрафних санкцій, якщо такі виникнуть, здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату, з прикладенням до нього додаткових документів, якщо інше не обумовлено в разовій заявці

Колегія суддів зазначає, що у заявках, наданих позивачем, відсутні умови щодо порядку оплати штрафних санкцій, таким чином застосовуються умови передбачені п. 5.4 договору. Виходячи із аналізу п. 5.3 та п. 5.4 договору необхідними документами можуть бути ТТН, СМR, акти, тощо, які додаються до рахунку про сплату штрафних санкцій. Таким чином, враховуючи вимоги ст. 530 Цивільного кодексу України обов'язок відповідача сплатити штрафні санкції виникне протягом п'яти днів з моменту отримання ним рахунку на оплату штрафних санкцій та необхідних документів. Однак, позивачем, в порушення умов договору не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції рахунків на оплату штрафних санкцій, доказів їх надсилання відповідачеві та доказів надсилання останньому документів що підтверджуються обґрунтованість штрафних санкцій, як-то встановлено умовами договору (п. 5.3 та п. 5.4.)

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт прострочення відповідачем оплати отриманих послуг та виставлення позивачем відповідачеві рахунку на оплату штрафних санкцій, як-то передбачено умовами договору, то у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог та прийняв незаконне рішення про їх часткове задоволення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, скасовує рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/21284/13 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантерм» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/21284/13 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/21284/13 в частині задоволення позовних вимог скасувати повністю, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за прострочку платежу у розмірі 23 463,00 грн. та штрафу за недотримання умов заявок за договором-доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 20-09/2 від 20.09.2012 року. у розмірі 21 581,10 грн.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 року у справі №910/21284/13 залишити без змін.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дромес» (ідентифікаційний код 35626620) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантерм» (ідентифікаційний код 35167139) 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу справі №910/21284/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

М.Г. Чорногуз