Постанова

від 21.10.2013 по справі 801/910/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 жовтня 2013 р. Справа №801/910/13-а

(15:10) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Сеит-Аріф"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача - представник за довіреністю Аблялімов Р.Е.,

від відповідача - не з'явились.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Сеит-Аріф» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Державної податкової служби АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.01.2013 року №0000391501 та №0000191502.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача про порушення норм податкового законодавства, а саме, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, що призвело до збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Позивач вважає, що рішення відповідача ґрунтуються на висновках акту, які зроблені з формальних підстав, не відповідають обставинам господарських операцій та нормам податкового законодавства.

Відповідачем були надані заперечення проти позову з тих підстав, що правочини, укладені між позивачем та його контрагентами, не спрямовані на настання реальних правових наслідків, а вчинені з метою отримання позивачем податкової вигоди, про що свідчить наявність у його контрагентів сумнівних податкових кредитів (такі, що отримані внаслідок господарських операцій з придбання товарів цими контрагентами у своїх постачальників, фактичне здійснення яких не можливо підтвердити), які останні не використовували у власній господарській діяльності, а надавали третім особам для отримання податкової вигоди.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити з зазначених у ньому підстав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.10.2013 року задоволено клопотання представника позивача про заміну відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши у сукупності надані докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

Враховуючи, що згідно ст.ст. 2, 3, 17 КАС України визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Державної податкової служби в АР Крим (далі - ДПІ у м. Сімферополі) було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Сеит-Аріф» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Комманд» (код ЄДРПОУ 37081766), ПП "Базис Торг" (код ЄДРПОУ 36165986), ПП «Севграндтрейд» (код ЄДРПОУ 35096812), ТОВ БВП "Строитель - плюс" (код ЄДРПОУ 31263808), ПП "Кримторг" (код ЄДРПОУ 32271261) за період з 01.10.2009 року по 31.10.2011 року, про що складено акт від 25.12.2012 року №10432/15-2/31675590 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту, перевіркою встановлені наступні порушення:

- порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (із змінами та доповненнями), п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 97405 грн., у тому числі по періодах: 2009 рік - 31744 грн., 1 квартал 2010 року - 13114 грн., 2 квартал 2010 року 18269 грн., 3 квартал 2010 року - 9265 грн., 4 квартал 2010 року - 14088 грн., 1 квартал 2011 року - 3623 грн., 2 квартал 2011 року - 1101 грн., 3 квартал 2011 року - 4867 грн., 4 квартал 2011 року - 1334 грн..

- порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 81335 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2009 року - 3671 грн., листопад 2009 року - 7644 грн.; грудень 2009 року - 4080 грн., січень 2010 року - 5503 грн., лютий 2010 року - 4988 грн., квітень 2010 року - 14615 грн., липень 2010 року - 1736 грн., серпень 2010 року - 3139 грн., вересень 2010 року - 2537 грн., жовтень 2010 року - 4059 грн., листопад 2010 року - 5276 грн., грудень 2010 року - 1936 грн., січень 2011 року - 4175 грн., березень 2011 року - 1626 грн., квітень 2011 року - 958 грн., серпень 2011 року - 1272 грн., вересень 2011 року 2960 грн., жовтень 2011 року - 1160 грн..

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0000391501 від 09.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 120030,75 грн., з яких за основним платежем 97405 грн. та за штрафними санкціями 22625,75 грн.;

- №0000191502 від 09.01.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 75025 грн., з яких за основним платежем 60020 грн. та за штрафними санкціями 15005 грн..

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Якщо дані результатів перевірок діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Перевіркою з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.10.2011 року, проведеною ДПІ у м. Сімферополі встановлено, що за вказаний період ПП «Сеит-Аріф» мало взаємовідносини з наступними підприємствами-постачальниками: ПП «Комманд», ПП "Базис Торг", ПП «Севграндтрейд», ТОВ БВП "Строитель - плюс", ПП "Кримторг".

За результатами перевірки ДПІ у м. Сімферополі дійшла висновку, що матеріалами перевірки не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Сеит-Аріф» з вищенаведеними контрагентами, у зв'язку з чим ПП «Сеит-Аріф» не має права враховувати суми сплачені контрагентам-постачальникам до складу валових витрат та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та відносити сплачені у їх складі суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, внаслідок чого у ПП «Сеит-Аріф» виникає грошове зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Таких висновків ДПІ у м. Сімферополі дійшла у зв'язку з неможливістю проведення зустрічних перевірок зазначених вище контрагентів, а також, тим, що податковий кредит, сформований вказаними контрагентами, є сумнівним, отриманим внаслідок вчинення безтоварних операцій, оскільки не можливо підтвердити фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів цими контрагентами у своїх постачальників, до того ж, податковий кредит майже не використовувався у господарській діяльності підприємств-контрагентів позивача, а був спрямований на ухилення від сплати податків третіх осіб.

Така позиція податкового органу не є обґрунтованою, тому що не підтверджується будь-якими доказами, спростовується наявними у справі письмовими доказами, наданими позивачем, та висновками судово-економічної експертизи.

Оцінюючи правомірність винесених відповідачем податкових повідомлень-рішень, суд керується нормами, що діяли на час прийняття спірних рішень та вчинення господарських операцій позивачем.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", (в редакції, яка діяла на час здійснення господарських операцій позивачем), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 5.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно до пп. 134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку

Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та розділі V Податкового кодексу України..

Так, відповідно до п.п.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 185 ПК України встановлено визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Так, відповідно до абз. "а", "б" п.185.1 ст.185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п.14.1.179 ст.14 ПК України.

У відповідності до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п.198.1 ст.198 ПК України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.6 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оцінюючі правомірність оскаржуваних рішень, суд досліджує ті господарські операції, які були оцінені та відображені відповідачем в акті перевірки.

Відповідно до Свідоцтва ААБ №449996 про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Сеит-Аріф» зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 24.09.2001 року (ідентифікаційний код 31675590).

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується матеріалами справи, за період, що перевірявся, ПП «Сеит-Аріф» придбало товари у наступних підприємств: ПП «Комманд», ПП "Базис Торг", ПП «Севграндтрейд», ТОВ БВП "Строитель - плюс", ПП "Кримторг".

Згідно акту перевірки, перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування встановлено їх завищення ПП «Сеит-Аріф» по взаємовідносинам із вказаними вище контрагентами на загальну суму 406675 грн., у тому числі по періодах: 2009 рік - 129975 грн., 1 квартал 2010 року - 52455 грн., півріччя 2010 року - 125532 грн., 3 квартали 2010 року - 162593 грн., 2010 рік - 218945 грн., 1 квартал 2011 року - 14491 грн., 2 квартал 2011 року - 4788 грн., 2-3 квартали 2011 року - 25948 грн., 2-4 квартали 2011 року - 31748 грн..

Відповідно до акту перевірки внаслідок завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, позивачем не було сплачено до бюджету податок на прибуток у наступних розмірах: 2009 рік - 31744 грн., 1 квартал 2010 року - 13114 грн., півріччя 2010 року - 31383 грн., 3 квартали 2010 року - 40648 грн., 2010 рік - 54736 грн., 1 квартал 2011 року - 3623 грн., 2 квартал 2011 року - 1101 грн., 2-3 квартали 2011 року - 5968 грн., 2-4 квартали 2011 року - 7302 грн..

Згідно з актом перевірки завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 81335 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених контрагентам-постачальникам: ПП «Комманд», ПП "Базис Торг", ПП «Севграндтрейд», ТОВ БВП "Строитель - плюс", ПП "Кримторг", у тому числі по періодах: жовтень 2009 року - 3671 грн., листопад 2009 року - 7644 грн.; грудень 2009 року - 4080 грн., січень 2010 року - 5503 грн., лютий 2010 року - 4988 грн., квітень 2010 року - 14615 грн., липень 2010 року - 1736 грн., серпень 2010 року - 3139 грн., вересень 2010 року - 2537 грн., жовтень 2010 року - 4059 грн., листопад 2010 року - 5276 грн., грудень 2010 року - 1936 грн., січень 2011 року - 4175 грн., березень 2011 року - 1626 грн., квітень 2011 року - 958 грн., серпень 2011 року - 1272 грн., вересень 2011 року 2960 грн., жовтень 2011 року - 1160 грн.

ПП «Сеит-Аріф» був укладений договір з ПП «Комманд» №52 від 01.08.2010 року, згідно якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно рахунку-фактури та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Позивачем, на підтвердження вчинення господарських операцій, були надані первинні документи, а саме, договір поставки №52 від 01.08.2010 року, відповідні рахунки фактури, банківські виписки по особовому рахунку, акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог б/н від 29.10.2010 року, звіт про використання коштів наданих на відрядження або під звіт №3 від 02.09.2011 року, видаткові та податкові накладні щодо операцій відображених в акті перевірки.

Оплата товарів позивачем підтверджується виписками по особовому рахунку, висновком судово-економічної експертизи № 13/13 від 10.09.2013р.

Передача товарів ПП «Комманд» позивачу підтверджується належним чином оформленими податковими накладними: №300 від 16.08.2010 року на суму 5640 грн., з яких ПДВ 940 грн.; №516 від 03.09.2010 року на суму 15223,20 грн., з яких ПДВ 2537,20 грн.; №818 від 06.10.2010 року на суму 12591,96 грн., з яких ПДВ 2098,66 грн.; №918 від 20.10.2010 року на суму 11759,36 грн., з яких ПДВ 1959,89 грн.; №1392 від 03.11.2010 року на суму 31656 грн., з яких ПДВ 5276 грн.; №1935 від 06.12.2010 року на суму 11614,75 грн., з яких ПДВ 1935,79 грн.; №51 від 17.01.2011 року на суму 25049,62 грн., з яких ПДВ 4174,94 грн.; №5 від 01.03.2011 року на суму 9757,56 грн., з яких ПДВ 1626,26 грн.; №175 від 25.04.2011 року на суму 5745,17 грн., з яких ПДВ 957,53 грн.; №35 від 03.08.2011 року на суму 7632 грн., з яких ПДВ 1272 грн.; №16 від 02.09.2011 року на суму 17760,20 грн., з яких ПДВ 2960 грн; №173 від 18.10.2011 року на суму 6960 грн., з яких ПДВ 1160 грн.

Згідно акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог б/н від 29.10.2010 року, шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, ПП «Сеит-Аріф» були зараховані взаємні вимоги з ПП «Комманд» на загальну суму 18835,31 грн., у т.ч. ПДВ 3139,22 грн..

Згідно звіту про використання коштів наданих на відрядження або під звіт №3 від 02.09.2011 року та фіскального чеку №109013063 від 02.09.2011 року ПП «Сеит-Аріф» через ОСОБА_1 було сплачено за товари ПП «Комманд» грошові кошти на загальну суму 7632 грн., у тому числі ПДВ 1272 грн..

У журналах-ордерах ПП «Сеит-Аріф» по рахунках 63, 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відображені операції з оприбуткування товарів від ПП «Комманд» на загальну суму 161389,82 грн. та з оплати поставки товарів на загальну суму 144672,26 грн., що свідчить про зміну активів у ПП «Сеит-Аріф» за період з 01.10.2009 року по 31.10.2011 року.

ПП «Сеит-Аріф» було укладено з ПП «Базис-Торг» договір купівлі-продажу №155 від 01.07.2010 року, згідно якого продавець зобов'язаний передати приналежне йому майно у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти це майно та сплатити його вартість.

На підтвердження здійснення господарських операцій, позивачем були надані до суду первинні документи по взаємовідносинах з ПП «Базис-Торг», а саме: договір купівлі-продажу №155 від 01.07.2010 року, рахунок фактуру від 09.07.2010 року №639, акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог б/н від 31.08.2010 року, видаткову накладну від 09.07.2010 року №902 та податкову накладну від 09.07.2010 року №902 на суму 10415, 54 грн., у тому числі ПДВ 1735,92 грн..

Згідно акту взаємозаліку зустрічних однорідних вимог б/н від 31.08.2010 року, були зараховані взаємні вимоги ПП «Базис Торг» до ПП «Сеит-Аріф» шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на загальну суму 10415,54 грн., у тому числі ПДВ 1735,92 грн. Оплата підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 13/13 від 10.09.2013р.

У журналах-ордерах ПП «Сеит-Аріф» по рахунках 63, 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відображені операції з оприбуткування товарів від ПП «Базис Торг» на загальну суму 10415,54 грн. та з оплати ПП «Базис Торг» поставки товарів на загальну суму 10415,54 грн., що свідчить про зміну активів у ПП «Сеит-Аріф» за період з 01.10.2009 року по 31.10.2011 року.

ПП «Сеит-Аріф» було укладено з ПП «Севграндтрейд» договір поставки №54 від 01.10.2009 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію (товар) за номенклатурою (асортиментом) та у кількості, визначених у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем були надані первинні документи, а саме: договір поставки від 01.10.2009 року №54, рахунки-фактури, акти взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, банківські виписки по особовому рахунку, видаткові та податкові накладні.

Згідно актів взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, були зараховані взаємні вимоги ПП «Севграндтрейд» до ПП «Сеит-Аріф» на загальну суму 34344,50 грн., у тому числі ПДВ 5723,84 грн. Також, оплата товарів ПП «Севграндтрейд» підтверджується виписками по особовому рахунку, висновком судово-економічної експертизи № 13/13 від 10.09.2013р.

У журналах-ордерах ПП «Сеит-Аріф» по рахунках 63, 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відображені операції з оприбуткування товарів від ПП «Севграндтрейд» на загальну суму 298479,43 грн. та з оплати ПП «Севграндтрейд» поставки товарів на загальну суму 298479,43 грн., що свідчить про зміну активів у ПП «Сеит-Аріф» за період з 01.10.2009 року по 31.10.2011 року.

ПП «Сеит-Аріф» було укладено з БВП «Строитель-Плюс» договір підряду на виконання ремонтних робіт №949 від 03.08.2010 року, відповідно до якого БВП «Строитель-Плюс» зобов'язується виконати по завданню ПП «Сеит-Аріф» з використанням своїх матеріалів, а ПП «Сеит-Аріф» зобов'язується прийняти та сплатити ремонт автомобіля Субару «Легасі» та екскаватора К-408.

На підтвердження вчинення господарських операцій ПП «Сеит-Аріф» із БВП «Строитель-Плюс», позивачем були надані первинні документи, а саме: договір підряду на виконання ремонтних робіт №949 від 03.08.2010 року; рахунок-фактура від 30.08.2010 року №3943 на загальну суму 6411 грн., з яких ПДВ 1068,5 грн.; видаткова накладна від 30.08.2010 року №4551 на загальну суму 6411 грн., з яких ПДВ 1068,5 грн.; акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.08.2010 року про виконання ремонтних робіт автомобіля Субару «Легаси» на загальну суму 1539 грн., з яких ПДВ 256,5 грн.; податкова накладна на загальну суму 7950 грн., з яких ПДВ 1325 грн.; рахунок-фактура для сплати за товари від 30.08.2010 року №3944 на загальну суму 2676 грн., з яких ПДВ 446 грн.; акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.08.2010 року про виконання ремонтних робіт екскаватора К-408 на загальну суму 2568 грн., з яких ПДВ 428 грн.; податкова накладна від 30.08.2010 року №4552 на загальну суму 5224 грн., з яких ПДВ 874 грн.; банківські виписки по особовому рахунку; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Субару «Легаси», власником якого є ПП «Сеит-Аріф»; технічний талон екскаватора К-408, власником якого є ПП «Сеит-Аріф».

Згідно виписки по особовому рахунку позивача БВП «Строитель-Плюс» було сплачено за товари та виконані роботи грошові кошти на загальну суму 13194 грн., з яких ПДВ 2199 грн.. Оплата, також, підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 13/13 від 10.09.2013р.

У журналах-ордерах ПП «Сеит-Аріф» по рахунках 63, 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відображені операції з оприбуткування товарів та робіт від БВП «Строитель-Плюс» на загальну суму 13194 грн. та з оплати БВП «Строитель-Плюс» поставки товарів та виконаних робіт на загальну суму 13194 грн., що свідчить про зміну активів у ПП «Сеит-Аріф» за період з 01.10.2009 року по 31.10.2011 року.

Також, позивачем надано податкову накладну №14/546 від 28.04.2010 року отриману від ПП «Кримторг» на загальну суму 4530 грн., у тому числі ПДВ 755 грн..

Згідно банківської виписки по особовому рахунку ПП «Сеит-Аріф», за оплату товарів останнє сплатило ПП «Кримторг» грошові кошти у розмірі 4530 грн., у тому числі ПДВ 755 грн.

У журналах-ордерах ПП «Сеит-Аріф» по рахунках 63 та 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відображені операції з оприбуткування товарів та робіт від ПП «Кримторг» на загальну суму 4530 грн. та з оплати ПП «Кримторг» поставки товарів на загальну суму 4530 грн., що свідчить про зміну активів у ПП «Сеит-Аріф» за період з 01.10.2009 року по 31.10.2011 року.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі документи, надані позивачем на підтвердження вчинення господарських операцій з його контрагентами, містять необхідні реквізити та відповідають вимогам встановленим законом, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи та актом перевірки, згідно якого не виявлено порушень заповнення первинних документів.

Отже, надані суду документи є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на віднесення сплачених постачальникам коштів до складу валових витрат, витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з ПДВ.

Дані зустрічних перевірок контрагентів позивача, на які посилається в акті відповідач, не містять конкретних даних про операції вчинені позивачем та його контрагентами, а викладена в них інформація щодо діяльності цих юридичних осіб, дані про дотримання ними законодавства при формуванні податкових зобов'язань та подачі податкової звітності та інша інформація про ведення ними господарської діяльності не є належним доказом відсутності фактичного постачання такими підприємствами товарів та послуг на замовлення позивача.

В акті перевірки не доведено відсутність фактичного постачання товарів, робіт (послуг) контрагентами позивача будь-якими документами. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції, проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів, робіт (послуг) контрагентами.

Посилання відповідача при проведенні перевірки на те, що контрагенти позивача мали сумнівний податковий кредит, сформований від інших контрагентів, не є належним доказом вчинення безтоварних операцій саме з позивачем, оскільки останній не несе відповідальності за зобов'язаннями третіх осіб.

Закон України «Про податок на додану вартість», Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальником вимог податкового законодавства. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 13/13 від 10.09.2013р. висновки акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №10432/15-2/31675590 від 25.12.2012 року не підтверджуються; факти придбання, перевезення до місця зберігання, використання у власній господарської діяльності, сплати вартості товарів за господарськими операціями, вказаними в акті перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №10432/15-2/31675590 від 25.12.2012 року документально підтверджуються; позивач мав виробничі ресурси, що могли використовуватись для здійснення господарських операцій, які вказані в акті перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №10432/15-2/31675590 від 25.12.2012 року.

Контрагенти позивача на момент вчинення господарських операцій були платниками ПДВ.

Використання придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується журналами-ордерами, оборотно-сальдовими відомостями, податковими та видатковими накладними, висновком судово-економічної експертизи № 13/13 від 10.09.2013р. Так, придбані позивачем товари у подальшому були реалізовані позивачем своїм контрагентам, що детально відображено у Додатку № 1 до висновку судово-економічної експертизи № 13/13 від 10.09.2013р.Згідно висновку судово-економічної експертизи № 13/13 від 10.09.2013р.ціна реалізації була вище ціни придбання, що свідчить про ділову мету у здійснення вказаних операцій позивачем.

З урахуванням викладеного, податкові повідомлення-рішення є протиправними, не відповідають вимогам чинного законодавства, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

У судовому засіданні 21.10.2013 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови. У повному обсязі постанову складено 25.10.2013 року.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ДПС АР Крим №0000391501 від 09.01.2013 року.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі ДПС АР Крим №0000191502 від 09.01.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Сеит-Аріф» 11950,56 грн. судових витрат, у тому числі 1950,56грн. судового збору, 10000грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Шкляр Т.О.