Ухвала

від 11.12.2013 по справі 826/11570/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11570/13-а( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М., При секретарі судового засідання:Валяєвій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-іршень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» (далі - позивач) пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (далі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 №0001992220 та №000200220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Універсальна компанія» з питань взаємовідносин з ТОВ «МВ Консалтінг» (код ЄДРПОУ 35310898) за період з 01.03.2012 по 31.03.2012. За наслідком перевірки було складено акт від 27.02.2013 № 758/22-221/37292724 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток за перший квартал 2012 року на суму 74 953,00 грн.,а також п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - занижено податок на додану вартість за березень 2012 року на суму 71 383 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013: - №0001992220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 112 429 грн. (74953 грн. за основним платежем та 37 476 грн. за штрафними санкціями); - №000200220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 107 075 грн. (71383 грн. за основним платежем та 35692 грн. за штрафними санкціями).

Позивач не погоджуючись в рішеннями відповідача, оскаржив їх до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність податкових повідомлень-рішень відповідачем суду доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

На підтвердження реальності товарності угод, укладених між контрагентом та позивачем, останнім надано копії первинних документів, а саме: договору №01/11 від 01.11.2011, згідно з умовами якого перевізник ТОВ «МВ Консалтінг» зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, доставляти наданий йому представником замовника ТОВ «Універсальна компанія» вантаж до пункту призначення, вказаного замовником, а замовник зобов'язується сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату;рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних; рахунків-фактур №СФ-12/03 від 12.03.2012 та №СФ13/03 від 13.03.2012 на поставку ТОВ «МВ Консалтінг» позивачу цегли, видаткових накладних, податкових накладних.

На підтвердження здійснення розрахунків надано копії банківських виписок.

Крім того, до матеріалів справи додано копії договорів, укладених позивачем як постачальником з підприємствами як покупцями, яким, як зазначає позивач, ТОВ «МВ Консалтінг» здійснювало доставку товару, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

Проте, колегія суддів не приймає вищевказані первинні та інші документи як належні докази підтвердження реальності операцій між позивачем та ТОВ «МВ Консалтінг» з огляду на наступне.

Положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (№ 2344-III від 05.04.2001) встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила). Ці правила перевезень вантажів визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту першого Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 Правил встановлюються вимоги до правил оформлення документів на перевезення.

Так у відповідності до положень пп.11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пп.11.4 Правил). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пп.11.5 Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пп.11.6, 11.7 Правил).

Колегія суддів зазначає, що в товарно-транспортних накладних відсутні реквізити (відмітки) відправників та одержувачів товару, а саме: печатки підприємств, посади, прізвища та ініціали, підписи відповідальних осіб. Також товарно-транспортні накладні не містять підпис, прізвище, ім'я і по-батькові водія перевізника, який прийняв вантаж до перевезення, хоча відповідні графи ТТН чітко вміщують в собі реквізити необхідні для заповнення таких відомостей.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надання ТОВ «МВ Консалтінг» автотранспортних послуг позивачу за спірний період не підтверджується належними первинними документами, зокрема документами на перевезення вантажів.

Крім того, як вбачається з наданих ТОВ «Універсальна компанія» документів (відповідних видаткових накладних, а.с. 118, 119, 127, 136, 145, 151 та ін.), товар (цегла), який, як зазначає позивач, перевозився ТОВ «МВ Консалтінг», був придбаний у ПрАТ «Фірма «Апекс» та ТОВ «Ніжинський цегельний завод».

Судом першої інстанції у Приватного акціонерного товариства «Ніжинський цегельний завод» та Приватного акціонерного товариства «Фірма «АПЕКС» витребувано інформацію стосовно того, чи надавалися перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю «МВ Консалтінг», що діяв за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» відповідні товарно-транспортні накладні.

ПрАТ «Фірма «АПЕКС» повідомила суд першої інстанції, що жодних виробничих стосунків з ТОВ «МВ Консалтінг» протягом 2012 року не мала (том 2, а.с.15), а ПрАТ «Ніжинський цегельний завод» зазначило, що ТТН перевізнику ТОВ «МВ Консалтінг», що діяв за замовленням ТОВ «Універсальна компанія», не надавалися (том 2, а.с.17).

Таким чином, ПрАТ «Фірма «АПЕКС» та ПрАТ «Ніжинський цегельний завод» заперечили перевезення товару ТОВ «МВ Консалтінг», що діяв за замовленням позивача.

Вказане у сукупності, за внутрішнім переконанням суду, яке ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні матеріалів справи, свідчить про відсутність реального характеру операцій між позивачем та ТОВ «МВ Консалтінг» за спірний період.

За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит та приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Й. Петрик

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.