Ухвала

від 09.12.2013 по справі 820/9019/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 р.Справа № 820/9019/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013р. по справі № 820/9019/13-а

за позовом Спільного підприємства "ТЕХНОПАРК-ПОЖТЕХНІКА" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Спільне підприємство "ТЕХНОПАРК-ПОЖТЕХНІКА" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0002522201 від 09.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 250000,00 грн., з якої 250000,00 грн. за основним платежем;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0002542201 від 09.09.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 510,00 грн., з якої 510,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0002522201 від 09.09.2013 р. та №0002542201 від 09.09.2013 р.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та п.3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству.

Позивач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що СП "ТЕХНОПАРК-ПОЖТЕХНІКА" у формі ТОВ пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на податковому обліку як платник податків та зборів в ДПІ у Київському районі м.Харкова.

У період з 19.07.2013 року по 30.08.2013 року співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку СП "ТЕХНОПАРК-ПОЖТЕХНІКА" у формі ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р., за наслідками якої складено Акт № 439/20-31-22-01-07/31643616 від 05.09.2013 р.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

-п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податку на прибуток всього в сумі 250000,0 грн. у т.ч. за 4 квартал 2011 року в сумі 250000 грн.;

- в порушення вимог п.3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, встановлено понадлімітні залишки готівки в касі в сумі 931,04 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0002522201 від 09.09.2013 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 250000,00 грн.;

- №0002542201 від 09.09.2013 року яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510,0 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, та як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі яких позивачу було визначено суму грошового зобов'язання, є незаконними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для висновків податкового органу про заниження податку на прибуток в сумі 250000 грн. слугувало завищення позивачем задекларованих показників у рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" всього в сумі 1086957 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року в сумі 1086957 грн. внаслідок того, що фактично у 4 кварталі 2011 року підприємством здійснювалось списання, використаних для виробництва порошку в обсягах, які значно перевищували зазначені у Додатках 1 та 2 компенсації вартості використаних матеріалів, які підписані та по яким проведено розрахунки із Замовником, що у свою чергу призвело до завищення підприємством показника собівартості по рядку 05.1 Декларацій на загальну суму 221022 грн. та в зв'язку із віднесенням до складу прямих матеріальних витрат суми в розмірі 865935 грн., не підтвердженої на момент перевірки відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Перевіряючи обґрунтованість даних висновків податкового органу, які були покладені в основу прийняття спірного рішення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статтей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до положень п. 138.8. ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 138.8.1. п.138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, 15.03.2010 року між СП "ТЕХНОПАРК-ПОЖТЕХНІКА" (Виконавець) у формі ТОВ та ТОВ "НВФ "Фактор" (Замовник) було укладено Договір на виготовлення продукції з давальницької сировини № 15/03-09, відповідно до якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виготовляти із давальницької сировини замовника продукцію у відповідності до умов договору, а замовник зобов'язується приймати дану продукцію та оплачувати вартість роботи.

На виконання умов вказаного договору, позивачем у спірний період здійснювалось виготовлення та реалізація на користь замовника ТОВ "НВФ "Фактор" порошку вогнегасного П-2АПМ (ТУ У6-05766362-97) та "Фактор АВС-40" (ТУ У 24.6-13672801-004-2004).

Відповідно до п. 4.1 Договору в редакції, що погоджена сторонами додатковою угодою б/н від 30.09.2011 р., роботи виконуються виконавцем (позивачем) із сировини, яка надається замовником. Зокрема, такою давальницькою сировиною, яку надало ТОВ "НВФ "Фактор", виступав амофос (моноамонійний фосфат) - ГОСТ 18918-85, ТУ У 24.1-31980517-001-2004, ТУ 2186-675-00209438-03.

На виконання умов Договору та згідно видаткових накладних № 2 від 01.09.2011 р., № 3 від 06.11.2011 р., № 4 від 08.12.2011 р. ТОВ "НВФ "Фактор" передало позивачу давальницьку сировину моноамонійний фосфат в кількості 121806,40 кг.

Згідно п. 4.7 Договору, в редакції, що погоджена сторонами додатковою угодою б/н від 30.09.2011 р., виконавець (позивач) забезпечує виконання робіт матеріалами, сировиною та тарою відповідно до наведеного нижче переліку у кількості, яка об'єктивно необхідна для виготовлення та упакування запланованого об'єму готової продукції. Відповідно до зазначеного п. 4.7 договору позивач надавав наступні матеріали : етикетки (зразок погоджується із Замовником); нитка тарна; мішки поліпропіленові з поліетиленовим вкладишем; аеросил АМ-1-300 (Метилкремнезем); аеросил АМ-1-300 модифікований (Метилкремнезем); сульфат амонію (ГОСТ 9097-82); слюдяний концентрат, слюда молота; рідина ГКЖ-136-157М; коаліново-шамотний порошок; доломітове борошно.

Щодо закупівлі позивачем аеросилу АМ-1-300 (метилкремнезем) та аеросилу АМ-1-300 (метилкремнезем) модифікованого, що був наданий позивачем при виготовленні порошку вогнегасного П-2АПМ, колегією суддів було встановлено, що вказана сировина була придбана у ТОВ "ТОРГОВА ФІРМА "ДЕЛЬТАСВІТ" та ТОВ "НВФ "Фактор".

Так, на підставі укладеного із ТОВ "ТОРГОВА ФІРМА "ДЕЛЬТАСВІТ" Договору поставки № 010611 від 01.06.2011 року Постачальник поставляв у власність позивача виробничі матеріали та засоби протипожежної безпеки, в тому числі аеросил АМ-1-300 та аеросил АМ-1-300 модифікований.

На виконання умов договору ТОВ "ТОРГОВА ФІРМА "ДЕЛЬТАСВІТ" здійснило поставку у власність позивача аеросилу АМ-1-300 модифікованого, що підтверджується наданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями видатковими накладними: № 204 від 02.08.2011 р. в кількості 1580 кг вартістю 153 007,20 грн. в т.ч. ПДВ; № 305 від 05.09.2011 р. в кількості 700 кг вартістю 67788,00 грн., в т.ч. ПДВ; № 367 від 03.10.2011 р. в кількості 690 кг вартістю 75 902,76 грн., в т.ч. ПДВ; № 480 від 01.11.2011 р. в кількості 1320 кг вартістю 158 400,00 грн., в т.ч. ПДВ; № 569 від 01.12.2011 р. в кількості 1920 кг вартістю 230 400,00 грн., в т.ч. ПДВ та аеросилу АМ-1-300 за видатковою накладною № 367 від 03.10.2011 р. в кількості 260 кг вартістю 25 218,96 грн., в т.ч. ПДВ.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що на підставі рахунку-фактури № СФ-0000400 від 21.07.2011 р. та згідно видаткової накладної № РН-0000482 від 21.07.2011 р. позивач придбав у ТОВ "НВФ "Фактор" аеросил АМ-1-300 (метилкренозем) в кількості 1300 кг вартістю 106 800,00 грн., в т.ч. ПДВ

Вартість придбаного товару була повністю сплачена позивачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

Крім того, в матеріалах справи міститься рецептура на виготовлення порошку вогнегасного П-2АПМ на жовтень, листопад, грудень 2011 року, що затверджена замовником ТОВ "НВФ "Фактор" та містить норми витрат сировини (матеріалів) на 1 тонну продукції з врахуванням відсотка додаткових технологічних витрат.

Відповідно до звітів виробництва позивача при виготовленні порошку вогнегасного П-2АПМ за жовтень, листопад, грудень 2011 року, списання аеросилу АМ-1-300 та аеросилу АМ-1-300 модифікованого здійснювалось позивачем в кількості, що фактично необхідна для виготовлення порошку вогнегасного, в межах норм витрат сировини (матеріалів), погоджених із замовником відповідною рецептурою.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що реальність укладених між замовниками угод підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку які містяться в матеріалах справи. На час розгляду справи угоди, укладені між позивачем та замовниками є чинними та не визнаними в установленому порядку недійсними.

В свою чергу, виготовлення та реалізація порошку вогнегасного П-2АПМ (ТУ У6-05766362-97) та "Фактор АВС-40" (ТУ У 24.6-13672801-004-2004) - безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності СП "ТЕХНОПАРК-ПОЖТЕХНІКА" у формі ТОВ, що направлена на отримання доходу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем у відповідності до положень п. 138.1, п. 138.8 ст. 138 ПК України правомірно включено до витрат собівартості за 4 квартал 2011 року в якості прямих матеріальних витрат вартість сировини, що самостійно надававсь позивачем для виготовлення порошку вогнегасного П-2АПМ на суму 221022,00 грн., в межах норм погодженої рецептури та на умовах договору № 15/03-09 від 15.03.2010 р., укладеному із ТОВ "НВФ "Фактор".

Колегія суддів вважає помилковим посилання податкового органу на завищення задекларованих показників у рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" всього в сумі 865935 грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року в сумі 865935 грн., внаслідок віднесення до складу прямих матеріальних витрат не підтверджених на момент перевірки відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку в порушення п.138.8.1, п.138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, виходячи з наступного.

Дослідивши показники декларацій з податку на прибуток позивача за II-IV квартал 2011 року та II-III квартал 2011 року, колегія суддів зауважує, що позивачем за IV квартал 2011 року у рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" задекларовано суму в розмірі 3778753,00 грн., з якої прямі матеріальні витрати становлять 3429563,00 грн. (код рядка 05.1.1), прямі витрати на оплату праці становлять 36222,00 грн. (код рядка 05.1.2), амортизація виробничих основних засобів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг становить 42681,00 грн. (код рядка 05.1.3 АМ), сума внесків на соціальні заходи становить 20733,00 грн. (код рядка 05.1.12), інші прямі витрати становлять 249554,00 грн. (код рядка 05.1.16).

Матеріали справи свідчать, що в 4 кварталі 2011 року підприємство здійснювало господарські операції з придбання виробничих матеріалів, товарів, робіт (послуг) виробничого, адміністативного та іншого характеру з наступними контрагентами: ТОВ "TVD", ТОВ "АВАТЕХ ГРУП", Фірма "Агротехналадка, ЛТД" у формі ТОВ, ТОВ "Алюфініш Україна", ТОВ "Альфа Інкс", ТОВ "Амос", ХФ ПрАТ "Бліц-Інформ", ТОВ "Будпласт", ТОВ "ВАМ Україна", ТОВ "Велтон.Телеком", ТОВ "ВІП ПЕРСОНА", ТОВ "Восток Телеком", ТОВ "Восток", ТОВ ТОРГОВА ФІРМА "ДЕЛЬТАСВІТ", ТОВ "ДОНБАС ПРОМ ОІЛ", ТОВ "Електронний світ", ПП "ЄВРОСПЕКТР", ТОВ "ЗОНД-ПОЛІТЕХ ПЛЮС", ПП "Камертон", ПП "Завод "Комсомолець", Компанія "Лєкс" у формі ТОВ, ТОВ "МД Груп Харків", ПП "Мега-Транс", ХФ ТОВ "Метал Холдінг Трейд", ТОВ "Метінвест-СМЦ", ТОВ "Модус, ЛТД", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Микитівський доломітний завод", ТОВ "ПАОК", ТОВ "Паудер", ТОВ "Пласт Маркет Торговий Дім", ТОВ "ПОЛІ-ІМПЕКС", ТОВ "Промтехсервіс", ФОП ОСОБА_4, ТОВ "Фірма Системосервіс", ХФ ПАТ "Солді і Ко" - "Солді-Харків", ТОВ "Стоміль Санок Україна", ПАТ "Терра банк", ПП "Тетіс-АТ", УДСО при ГУМВС України в Харківській обл., ТОВ "НВФ "Фактор", ФКБ "Фінанси та кредит", КП КГ "Харківкомуночиствод",ПАТ "Харківміськгаз", АК "Харківобленерго", ДП "Харківьский регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації".

Витрати в сумі 3429563,00 грн., понесені на придбання виробничих матеріалів, сировини, напівфабрикатів та комплектувальних виробів, товарів у зазначених контрагентів, були включені позивачем в 4 кварталі 2011 року до рядка 05.1.1 Декларації "Прямі матеріальні витрати".

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здіснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вище зазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем до суду первинні документи (банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), рахунки, товаро-транспортні накладні) підтверджують законність формування витрат за 4 квартал 2011 року по рядку 05.1 Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" .

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що позивачем під час розгляду було доведено належними та допустимими доказами здійснення господарських операцій із контрагентами та правомірність віднесення сум валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів .

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що встановлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, та як наслідок, прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення № 0002522201 від 09.09.2013 р. незаконним та підлягає скасуванню.

Перевіряючи правомірність винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення № 0002542201 від 09.09.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму 510,00 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як вбачається із оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, воно було винесено з посиланням на акт перевірки № 439/20-31-22-01-07/31643616 від 05.09.2013 р. у зв'язку з порушенням платником податків п. 44.1, п. 44, ст. 44, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України.

В свою чергу, як вбачається із змісту акту перевірки, він не містить інформації про порушення позивачем вказаних положень закону. Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного повідомлення-рішення не покладено.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, визначено, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Таким чином, винесення податкового повідомлення -рішення з посиланням на норму закону про оподаткування, порушення якої не встановлено в ході перевірки та не викладено в акті, є порушенням чинного законодавства.

В зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення № 0002542201 від 09.09.2013 р.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень -рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 року по справі №820/9019/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.10.2013р. по справі № 820/9019/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.