Постанова

від 12.12.2013 по справі 820/10729/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 грудня 2013 р. № 820/10729/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Ситника О.О.

представника відповідача - Калініної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (далі за текстом - ДП "ХМЗ "ФЕД"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ Міндоходів (далі за текстом - СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів) податкові повідомлення-рішення від 24.10.2013р. № 0000244100 та № 0000254100.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі помилкових висновків, викладених податковою інспекцією в акті перевірки. Так, за твердженням позивача, судження СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів, викладені в акті перевірки про те, що господарські операції здійснені позивачем з контрагентами-постачальника за перевіряємий період не були спрямовані на реальне настання правових наслідків є безпідставним, оскільки законодавством не передбачені повноваження податкового органу встановлювати реальність чи нереальність здійснення господарських операцій, а тому даний факт є порушенням ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст. 21 ПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

З матеріалів справи судом встановлено, що ДП "ХМЗ "ФЕД", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 14310052, перебуває на обліку як платник податків і зборів в СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів (а.с.2, 21-22, т.1).

У період з 07.06.2013р. по 20.06.2013р. відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "ХМЗ "ФЕД" з питань дотримання податкового законодавства по ПДВ по правовим відносинам з ТОВ "Барс-11" (код ЄДРПОУ 37797302) за липень 2012р., ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" (код ЄДРПОУ 37675706) за вересень 2012р., ПФ "Альфа" (код ЄДРПОУ 30377853) за серпень 2012р., МНТК "Практіка" (код ЄДРПОУ 14071630) за травень-грудень 2012р., ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім" (код ЄДРПОУ 33119570) за січень-травень 2012р., ТОВ "Скарлетт-Метиз" (код ЄДРПОУ 33515932) за лютий, квітень 2012р., ТОВ "Альфакласс" (код ЄДРПОУ 33677280) за серпень 2012р., ПП ВКФ "Харківнасоссервіс" (код ЄДРПОУ 33840922) за березень 2012р., ІП "Аврора" (код ЄДРПОУ 34756588) за жовтень 2012р., ГТОВ ТВП "Кварц" (код ЄДРПОУ 21914796) за червень 2011р.

Результати перевірки оформлені актом № 382/41.0-17/14310052 від 26.06.2013р., в якому викладені висновки податкового органу про наступні порушення вчинені платником податків:

- п. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання їх вимог в момент вчинення правочинів з ТОВ "Барс-11" (код ЄДРПОУ 37797302), ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" (код ЄДРПОУ 37675706), ПФ "Альфа" (код ЄДРПОУ 30377853), МНТК "Практіка" (код ЄДРПОУ 14071630), ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім" (код ЄДРПОУ 33119570), ТОВ "Скарлетт-Метиз" (код ЄДРПОУ 33515932), ТОВ "Альфакласс" (код ЄДРПОУ 33677280), ПП ВКФ "Харківнасоссервіс" (код ЄДРПОУ 33840922), ІП "Аврора" (код ЄДРПОУ 34756588), ГТОВ ТВП "Кварц" (код ЄДРПОУ 21914796).

- п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит на суму 60188,0 грн.

- п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - завищено суму бюджетного відшкодування на суму 28191,0 грн. та занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на 31997,0 грн. (а.с.190-235, т.2).

На підставі висновків акту СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів були винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- № 0000184100, яким розмір суми бюджетного відшкодування з ПДВ зменшено у розмірі 28191,0 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14095,5 грн.

- № 0000194100, за яким сума грошового зобов'язання становить 47995,5 грн. (31997,0 грн. сума основного платежу та 15998,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

За результатами адміністративного оскарження рішенням МГУ Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників від 19.09.2013р. № 7249/10/10-234 скаргу ДП "ХМЗ "ФЕД" задоволено частково:

- зменшено суму бюджетного відшкодування по податковому повідомленню-рішенню від 10.07.2013р. №0000184100 у розмірі 540,4 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання в частині штрафної (фінансової) санкції у розмірі 270,2 грн.

- скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013р. №0000194100 в частині зменшення штрафної (фінансової) санкції у розмірі 813,5 грн.

СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів 24.10.2013р., з урахуванням висновків МГУ Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників викладених в рішенні від 19.09.2013р. № 7249/10/10-234, винесено спірні податкові повідомлення-рішення №0000244100 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 28731,0грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14365,5грн. та №0000254100 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 47182,0грн. (у т.ч. штрафних (фінансових) санкцій - 15185,5грн.).

Зі змісту акту перевірки № 382/41.0-17/14310052 від 26.06.2013р. судом встановлено, що юридичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень обрав положення п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень завищення податкового кредиту з ПДВ з огляду на те, що підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесених на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України № 88 від 24.05.1995р., до первинних документів, що свідчать про вручення продавцем товару покупцю, відносять видаткові накладні.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "ХМЗ "ФЕД" (покупець) та ТОВ "Барс-11" (продавець) було укладено договір № 85 від 19.07.2012р. на постачання металопродукції відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, а останній зобов'язується приймати та сплачувати за нього відповідні грошові суми (а.с. 61-64, т.1).

Додатком до договору №85 від 19.07.2012 року є специфікація №1 в якій зазначено найменування продукції, одиниці виміру. Загальна кількість поставки, вартість без ПДВ та загальна сума без ПДВ у гривні (а.с.65, т.1).

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Факт передачі товарно-матеріальних цінностей в відповідному податковому періоді підтверджується видатковою накладною.

Приходним ордером та лімітною карткою які містяться в матеріалах справи підтверджено оприбуткування товарно - матеріальних цінностей на складі (а.с.67-68 ,т.1).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявною у справі податковою накладною, виписаною ТОВ "Барс-11" на адресу позивача.

Платіжним дорученням наданим позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримані товарно-матеріальні цінності.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Перевезення товару, з огляду на умови договору, здійснювалось з м. Київ до м. Харків ТОВ "Транспортною компанією "САТ", а від останнього - власним автотранспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, встановлено під час перевірки та не заперечується відповідачем.

Також, ДП "ХМЗ "ФЕД" у ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс" придбано круг шлаковий. Факт передачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявною у справі податковою накладною, виписаною ТОВ "Альтаїр Альфа Плюс" на адресу позивача.

Платіжним дорученням наданим позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримані товарно-матеріальні цінності.

Перевезення товару, враховуючи письмові пояснення представника позивача, здійснювалось силами і засобами продавця.

Приходним ордером та лімітною карткою які містяться в матеріалах справи підтверджено оприбуткування товарно - матеріальних цінностей на складі.

Між, позивачем (покупець) та ПФ "Альфа" (продавець) укладено усний правочин, відповідно до якого, за накладною, покупцем отримано тапочки шкіряні чорні.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявною у справі податковою накладною, виписаною ПФ "Альфа" на адресу позивача.

Платіжним дорученням наданим позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримані товарно-матеріальних цінностей.

Перевезення товару здійснювалось власним автотранспортом позивача, що підтверджено товарно-транспортною накладною.

Між ДП "ХМЗ "ФЕД" (покупець) та МНТК "Практика" (продавець) було укладено договір № 23-6/10 від 23.06.2010р. на постачання ріжучого, твердосплавного та абразивного інструменту відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця а покупець зобов'язується приймати та сплачувати за нього відповідні грошові суми (а.с.83-84, т.1).

Додатком до договору № 23-6/10 від 23.06.2010 року є специфікація №1 в якій зазначено найменування продукції, загальна кількість поставки, вартість без ПДВ та загальна сума без ПДВ у гривні (а.с.85, т.1).

Факт передачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними МНТК "Практика" на адресу позивача.

Платіжні доручення надані позивачем до суду підтверджують факт перерахування коштів за отримані товарно-матеріальні цінності.

Перевезення товару, з огляду на обставини викладені в Акті перевірки обставини та письмові пояснення представника позивача, здійснювалось ручною поклажею робітниками ДП "ХМЗ "ФЕД".

Приходним ордером підтверджено оприбуткування товарно - матеріальних цінностей на складі.

Між позивачем (покупець) та ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім" (продавець) було укладено договір № 58х/10-217 від 17.02.2010р. на постачання ріжучого, твердосплавного та абразивного інструменту відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця а покупець зобов'язується приймати та сплачувати за нього відповідні грошові суми (а.с.149-151, т.1).

Факт передачі товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ "Аттомо-Торгівельний Дім" на адресу позивача.

Платіжні доручення надані позивачем до суду підтверджують факт перерахування коштів за отримані товарно-матеріальні цінності.

Перевезення товару, з огляду на обставини викладені в Акті перевірки та письмові пояснення представника позивача, здійснювалось власним автотранспортом покупця, що підтверджується товарно-транспортними накладними, або ручною поклажею робітниками ДП "ХМЗ "ФЕД".

Приходними ордерами підтверджено оприбуткування товарно - матеріальних цінностей на складі.

Між, позивачем (покупець) та ТОВ "Скарлет-Метиз" (продавець) укладено усні правочини, відповідно до яких, за видатковими накладними, покупцем отримано канат сталевий.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ "Скарлет-Метиз" на адресу позивача.

Платіжними дорученнями наданими позивачем до суду, підтверджується перерахування коштів за отримані товарно-матеріальних цінностей.

Перевезення товару до м. Харків здійснювалось продавцем із використанням послуг ТОВ "Нова пошта" та ТОВ "Транспортної компанії "САТ", а від останніх власним автотранспортом позивача та підтверджується товарно-транспортними накладними.

Між, ДП "ХМЗ "ФЕД" (покупець) та ТОВ "Альфакласс" (продавець) також укладено усний правочин, відповідно до якого, за видатковою накладною, покупцем отримано трубку МКР 12*8*400з/к.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявною у справі податковою накладною, виписаною ТОВ "Альфакласс" на адресу позивача.

Платіжне доручення надане позивачем до суду підтверджує перерахування коштів за отриманий товар.

Перевезення товару здійснювалось ручною поклажею робітником ДП "ХМЗ "ФЕД".

Також, позивачем від ПП ВКФ "Харківнасоссервіс" за видатковою накладною отримано таблички.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявною у справі податковою накладною, виписаною ПП ВКФ "Харківнасоссервіс" на адресу позивача.

Платіжне доручення надане позивачем до суду підтверджує перерахування коштів за отриманий товар.

Перевезення товару здійснювалось ручною поклажею робітником ДП "ХМЗ "ФЕД".

За накладними виписаними ІП "Аврора" позивачем отримано желатин та засоби для миття і чистки.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ІП "Аврора" на адресу позивача.

Платіжні доручення надані позивачем до суду підтверджують перерахування коштів за отриманий товар.

Перевезення товару здійснювалось ручною поклажею робітником ДП "ХМЗ "ФЕД".

Між, позивачем (покупець) та ГТОВ ТВП "Кварц" (продавець) укладено усні правочини, відповідно до яких, за видатковими накладними, покупцем отримано сталь.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ГТОВ ТВП "Кварц" на адресу позивача.

Платіжними дорученнями наданими позивачем до суду підтверджується перерахування коштів за отримані товарно-матеріальних цінностей.

Перевезення товару до м. Харків здійснювалось продавцем із використанням послуг ТОВ "Транспортної компанії "САТ", а від останнього власним автотранспортом позивача та підтверджується товарно-транспортною накладною.

Отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальників, його оприбуткування по складах здійснювалось робітниками ДП "ХМЗ "ФЕД" відповідно до довіреностей, що підтверджується витягами з журналу реєстрації довіреностей, прибутковими ордерами та не заперечується відповідачем.

Використання придбаного товару в господарській діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи лімітними картами та вимогами за якими ТМЦ видаються до виробничих та інших структурних підрозділів ДП "ХМЗ "ФЕД".

Всі доручення на отримання товарно - матеріальних цінностей були зареєстровані в журналі реєстрації довіреностей, що підтверджується витягом з даного журналу (а.с.173-184, т.2).

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч. 2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом-Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо висновків, які відображені податковим органом в акті перевірки № 382/41.0-17/14310052 від 26.06.2013р., суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

Відповідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними накладними, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

Вищенаведене підтверджує факт придбання позивачем товарів з метою використання в господарській діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінального переслідування.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не навів.

Крім того, ч.3 ст.228 ЦК України передбачено, що в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Однак, відповідачем не надано суду доказів того, що вказані правочини визнані недійсними.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочини є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч. 4 ст. 70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Первинні документи, що були надані представником позивача до суду, повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами.

Здійснивши аналіз зазначених положень законодавчого акту, а також наведених фактів господарських операцій між позивачем та контрагентами-постачальниками, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на податковий кредит за вищезазначеними операціями.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення прийняті СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів від 24.10.2013р. №0000244100 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 28731,0грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 14365,5грн. та №0000254100 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 47182,0грн. (у т.ч. штрафних (фінансових) санкцій - 15185,5грн.) повинні бути скасованими, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.10.2013 року №0000244100 та №0000254100 винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (код ЄДРПОУ 14310052) сплачений судовий збір у розмірі 180,03 грн., (сто вісімдесят грн., 03 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 17 грудня 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.