Постанова

від 06.12.2013 по справі 813/6857/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2013 року справа № 813/6857/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

з участю секретаря судового засідання Процько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ( далі - ФО-П ОСОБА_3) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ в Червонограді), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області зі складення акта №82/17-20/НОМЕР_1 від 31 липня 2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з питань дотримання правильності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2013 року по 31.05.2013 року» з висновками про порушення п.п.14.1.181, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1, п.186.2 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) і завищення податкового зобов'язання на загальну суму 1234735 грн., ( в тому числі за березень 2013 року на 542365 грн., за квітень 2013 року - 274851 грн., за травень 2013 року на 417591) та податкового кредиту на загальну суму 1193700,18 грн. ( в тому числі за березень 2013 року на 553983,82 грн., за квітень 2013 року - 495843 грн., за травень 2013 року на 143874 грн.);

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області внести в АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних»; в Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК) відомості (інформацію) про податкове зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на загальну суму 1234735 грн. ( в тому числі за березень 2013 року на 542365 грн., за квітень 2013 року - 274851 грн., за травень 2013 року на 417591) та податкового кредиту на загальну суму 1193700,18 грн. ( в тому числі за березень 2013 року на 553983,82 грн., за квітень 2013 року - 495843 грн., за травень 2013 року на 143874 грн.).

Позовні вимоги мотивує тим, що висновки податкового органу про нікчемність та фіктивність господарських операцій не відповідають дійсності та є лише не підтвердженими припущеннями ДПІ. Реальність взаємовідносин між сторонами господарських зобов'язань спростовується належними первинними документами, тому відповідачем неправомірно складено акт перевірки та зроблено висновки про безпідставність формування податкового кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, наведених в позовній заяві, просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що позивач, просячи визнати протиправними дії по складенні акта перевірки, фактично оскаржує сам акт, а оскільки, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків, тому не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 31 липня 2013 року Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питань дотримання правильності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2013 року по 31.05.2013 року.

За результати перевірки складено акт від 31.07.2013 року №82/17-20/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з питань дотримання правильності формування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2013 року по 31.05.2013 року», яким встановлено порушення: п.п.14.1.181, п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1, п.186.2 ст.186, п.187.1 ст.187, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) і завищення податкового зобов'язання на загальну суму 1234735 грн., ( в тому числі за березень 2013 року на 542365 грн., за квітень 2013 року - 274851 грн., за травень 2013 року на 417591) та податкового кредиту на загальну суму 1193700,18 грн. ( в тому числі за березень 2013 року на 553983,82 грн., за квітень 2013 року - 495843 грн., за травень 2013 року на 143874 грн.)

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з положення ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 20.1.4 та п. 20.1.5. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом та вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Відповідно до ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 86.1. ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання.

За змістом п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 ПК України дії або бездіяльність посадових осіб податкової інспекції можуть бути оскаржені в судовому порядку, однак обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені такі висновки акта.

Нормами права Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права й обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Водночас вчинені податковим органом дії щодо складання акта перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права й обов'язки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялась, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій посадових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Враховуючи, що перевірка призначена за наявності передбачених Податковим кодексом України підстав, перед початком перевірки уповноваженим представникам позивача пред'явлені копії направлень від 24.07.2013 року №28/17-2, №29/17-2, №30/17-2, виданих ДПІ в м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області та надано копію наказу ДПІ в м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області від 24.07.2013 року №58 про проведення перевірки (який позивачем не оскаржувався), суд приходить до висновку, що при проведенні перевірки відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законом, у зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними дій по складанні акта за результатами перевірки не підлягають задоволенню.

Аналогічна позиція висвітлена і у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (копія постанови знаходиться в матеріалах справи).

Що стосується позовної вимоги, якою позивач просить зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області внести в АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних»; в Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК) відомості (інформацію) про податкове зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, суд, аналізуючи пп. 14.1.156, 14.1.157, 54.3.2 ПКУ, які визначають поняття податкових зобов'язань платника податків, податкового повідомлення-рішення, а також обов'язку контролюючого органу самостійно визначати суму грошових зобов'язань, приходить до висновку, що внесення до облікових карток платника податків змін, які не пов'язані зі зміною податкового навантаження (тобто податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України) з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість, або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

Сторони в судовому засіданні визнали, що жодних податкових повідомлень - рішень за результатом проведення перевірки відповідачем не виносились. Також встановлено, що самим позивачем не подавалось жодних уточнюючих декларацій (розрахунків). Суд у свою чергу не наділений повноваженнями визначати платнику податків податкове зобов'язання, тому не вправі зобов'язувати податкову інспекцію вносити відомості про невизначене податкове зобов'язання.

Тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога, у якій позивач просить зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області внести в АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних»; в Систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК) відомості (інформацію) про податкове зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Крутько О.В.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.12.2013 року.