Постанова

від 17.12.2013 по справі 921/513/13-г/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Справа № 921/513/13-г/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ТОВ "Агрополіс" на постановувід 25.09.2013 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№921/513/13-г/13 господарського суду Тернопільської області за позовомПершого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі: 1. Заліщицької РДА, Литячівської сільської ради, Головного управління Держземагенства в Тернопільскій області доТОВ "Агрополіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області прозобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та стягнення 44 439,97 грн. заподіяної шкоди за участю представників:

позивачів: не з'явились;

відповідача: не з'явились;

третьої особи: не з'явились;

Генеральної прокуратури України: прокурора відділу Гудименко Ю.В., посв. №014715, дійсне до 21.01.2018;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.06.2013 (суддя С. Стопник), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 (М. Желік, Т. Костів, І. Малех) позов задоволено, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на користь Литячівської сільради. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" на користь Литячівської сільської ради 44 439 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 97 коп. заподіяної шкоди. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" в дохід Державного бюджету України 2868 (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополіс" - відповідач у справі, - звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 14.06.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2013, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вважає, що суди неправильно застосували ст. 19 Конституції України, ст.ст. 125,126,152,212 ЗК України, ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", п.п. 5.3,5.4,5.6 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 №312. Ними не дотримано вимог ст.ст. 32-34 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

29.10.2012 Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області за результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, з якого вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрополіс", в особі директора ОСОБА_8 самовільно зайняв та використовує землі сільськогосподарського призначення площею 33,00 га. (землі запасу) - рілля, та площею 12,26 га. (землі запасу) - проектні дороги, за межами населеного пункту с. Литячів, Заліщицького району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, чим порушив вимоги ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

29.10.2012 державним інспектором сільського господарства в Тернопільській області Опацьким О.В. складено припис № 000430 про усунення виявленого порушення. Державним інспектором повідомлено, що у разі невиконання припису винні особи будуть притягнуті до відповідальності у відповідності до ст. 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

29.10.2012 державним інспектором складено акт обстеження земельної ділянки № 000154, з якого вбачається, що за результатами обстеження земельної ділянки встановлено самовільне зайняття земельної ділянки відповідачем - ТОВ "Агрополіс". До вказаного акту додається викопіювання з робочої план-схеми Литячівської сільської ради Заліщицького району.

13.11.2013 року складено протокол про адміністративне правопорушення № 000217, в якому зазначено, що самовільне зайняття земельної ділянки заподіяло матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 44 439,97 грн., яка розрахована на підставі Постанови Кабінету Mіністрів України № 963 від 25.07.2007 року "Про затвердження методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" та Постанови Кабінету Mіністрів України № 1115 від 20.10.2011 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Mіністрів України", що підтверджується поданими розрахунками. Розмір заподіяної шкоди за використання земельної ділянки площею 12,26 га (проекті дороги) становить 12 037,87 грн., та за використання земельної ділянки площею 33 га. (рілля) - 32 402,10 грн. (арк. справи 24-25).

За результатами розгляду протоколу від 13.11.2012 року № 000217 державним інспектором складено постанову про накладення адміністративного стягнення № 000200 від 27.11.2012 року, у відповідності до якого ОСОБА_8 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана постанова була оскаржена в судовому порядку директором ОСОБА_8, однак постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 11.04.2013 року у справі № 203/6512 в задоволенні позову ОСОБА_8 до державного інспектора Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області Опацького В.І., Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області про скасування постанови від 27.11.2012 року № 000200 про накладення адміністративного стягнення відмовлено.

Застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст. 125,152,156,211,212 ЗК України, ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням на охороною земель", Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, що затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 312 від 12.12.2003 року, наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007р. №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963" суди дійшли висновку про те, що факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджено належними доказами, розрахунок заподіяної шкоди є правомірним, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї та до його державної реєстрації.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною першою ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в ст. 126 ЗК України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки (постанова Верховного суду України від 22.11.2010 у справі №4/254-35/537).

Місцевим судом встановлено, що відповідачем не надано жодних правовстановлюючих документів на спірні земельні ділянки. Як і не надано доказів того, що він ці ділянки не використовує або, що ці ділянки використовуються іншою особою.

До того ж, факт самовільного використання саме відповідачем спірних земельних ділянок підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.10.2012, актом обстеження земельної ділянки від 29.10.2012, приписом від 29.10.2012, протоколом про адміністративне правопорушення від 13.11.2012 та постановою про адміністративне правопорушення від 27.11.2012.

Відповідачем не надано доказів того, що вказані акти оскаржувалися ним у встановленому законом порядку та були скасовані.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Приписами ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Судами встановлено, що факт самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки підтверджується:

- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.10.2012,

- актом обстеження земельної ділянки від 29.10.2012,

- приписом від 29.10.2012,

- протоколом про адміністративне правопорушення від 13.11.2012.

- постановою про адміністративне правопорушення від 27.11.2012.

Приписами ст. 211 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок. Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, винесли обґрунтовані та законні рішення суду. Підстави для їх скасування та винесення нового рішення у справі відсутні. Доводи скаржника про порушення судами приписів ст.ст. 125,126,152,212 ЗК України, ст. 1 ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель" колегія суддів вважає необґрунтованими та до уваги не приймає.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судами п.п. 5.3,5.4,5.6 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 №312. Скаржником зазначено, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.10.2012 та акт обстеження земельної ділянки від 29.10.2012 складені Держсільгоспінспекцією не відповідають вимогам чинного законодавства, відтак, приймаючи їх у якості доказів судами не дотримано вимог ст.ст. 32-34 ГПК України щодо належності доказів.

Відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011 Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади , діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі . Їй надано право складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності (п.5 Положення) та здійснювати розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття грантового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку (п.п.15 п.3 Положення).

Колегія суддів зауважує, що згідно з ч.2 ст.2 КАС України лише до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. І саме ними встановлюється відповідність актів органів виконавчої влади нормам чинного законодавства. Встановлення цього факту, в силу вимог ст.ст. 1,2 ГПК України не відноситься до компетенції господарських судів. Як вже було зазначено вище, доказів оскарження акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 29.10.2013 та акту обстеження земельної ділянки від 29.10.2013 відповідачем не надано. Відтак, колегія суддів не вбачає в діях судів порушення вимог ст.ст. 32-34 ГПК України.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Агрополіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 14.06.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 - без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун