Постанова

від 03.12.2013 по справі 1570/935/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 р.Справа № 1570/935/2012

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Чебан О.О.,

розглянувши у відкритому судовому зсіданні, в м.Одеса, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікон Стар" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА :

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року позов ТОВ "Вікон Стар" задоволено, а саме скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0000782310 від та № 0000792310 від 16.09.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам у справі, так як податковим органом в ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року, встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.123.1 ст.123 ПК України, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Порушення полягає у тому, що вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2011 року, що набрав законної сили, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Карного Кодексу України, ОСОБА_1, яка є директором ТОВ «Миракод», що є контрагентом позивача, а тому наслідком є порушення ведення господарської діяльності.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Вікон Стар» зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 24.05.2007 року, згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 31170395, реєстраційний номер 10024907247, код ЄДРПОУ 35178292 та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 06.06.2007 року за № 31525.

В період з 13.09.2011 року по 16.09.2011 року, на підставі наказу ДПА в Одеській області № 2075 від 01.09.2011 року, відповідно до п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України, а також згідно ч.5 ст.114 КПК України, податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Вікон Стар» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Міракод», що підтверджується актом № 28/23-80/35178292 від 16.09.2011 року, в ході якої встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.123.1 ст.123 ПК України, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Факт порушення полячгає у тому, що ТОВ «Вікон Стар» відносено до складу валових витрат 2-го та 3-го кварталів 2009 року та податкового кредиту травня, червня, липня, серпня 2009 року суми податку на додану вартість за первинними документами, які не виписувалися та не підписувалися посадовими особами ТОВ «Міракод», а саме директором ОСОБА_1

Такі висновки грунтуються на показаннях ОСОБА_1, допитаної в якості свідка 17.12.2010 року під час досудового слідства у кримінальній справі. З посиланням на вказаний протокол допиту свідка в акті перевірки зазначено, що ОСОБА_1 фінансово-господарську діяльність ТОВ «Міракод» не здійснювала, нікого на це не уповноважувала, банківські рахунки для підприємства не відкривала, бухгалтерські документи та податкову звітність не складала та не підписувала, а також ні в яких установах по данному підприємству не була. Підприємство ТОВ «Міракод» вона заснувала за пропозицією чоловіка на ім'я Олександр, який мав намір здійснювати торгівельну діяльність будівельними матеріалами, а доходи ділити навпіл.

Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 7 грудня 2011 року, який набрав законної сили 23.12.2011 року, ОСОБА_1, яка є директором ТОВ «Миракод», визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 КК України, та призначено покарання -3 роки позбавлення волі, у відповідності до ст.ст. 75, 76 КК України, звільнено засуджену від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із випробуванням.

Порушення виникає з договору про постачання запчастин до компресорів № 1-04 від 30 квітня 2009 року, укладеного між ТОВ «Вікон Стар» та ТОВ «Міракод», з урахуванням додаткових угод № 1 від 30.04.2009р., № 2 від 29.05.2009р., № 3 від 29.05.2009р., № 4 від 30.06.2009р., № 5 від 30.07.2009р.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору та подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства позивачем надано, зокрема: податкові накладні, видаткові накладні, накладні, платіжні доручення, банківські виписки, договори.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо правильності формування позивачем валових витрат, так як висновки перевірки не узгоджуються з фактичними обставинами у справі, оскільки визначення єдиної безумовної підстави, а саме вирок суду, не може слугувати висновком належності ведення господарської діяльності, так як достовірність такої підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія не може погодитись з наступних підстав.

Згідно п. 7.1 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна містити реквізити, визначені пп. 7.2.1 даного Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Так, п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

При цьому, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судовою колегією встановлено, що з описової частини вироку Іллічівського міського суду Одеської області від 7 грудня 2011 року вбачається, що здійснючи діяльність ТОВ «Міракод» від імені ОСОБА_1, невстановленими особами в першому півріччі 2010 року здійснено злочинну господарську діяльність.

В даному випадку, господарські операція позивача з ТОВ «Міракод», здійснено в період з квітня по серпень 2009 року, а тому останні не увійшли до предмету доказування у кримінальній справі, а тому зазначений вирок суду у кримінальній справі є обов'язковим для адміністративного суду лише щодо встановленого факту створення фіктивного ТОВ «Міракод».

Усі інші обставини, що стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «Міракод» є предметом доказування в даній адміністративній справі, а тому перевірці підлягають обставини щодо товарності проведеної операції.

Так, згідно договору № 1-04 від 30 квітня 2009 року, укладеного між ТОВ «Вікон Стар» та ТОВ «Міракод», з урахуванням додаткових угод № 1 від 30.04.2009р., № 2 від 29.05.2009р., № 3 від 29.05.2009р., № 4 від 30.06.2009р., № 5 від 30.07.2009р., передбачено постачання запчастин до компресорів.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору та подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства позивачем надано, зокрема: видатковими накладними № 170501 від 17.05.2009 на суму 200600,04грн. (з ПДВ), № 140601 від 14.06.2009 на суму 183936,91грн. (з ПДВ), № 220610 від 22.06.2009 на суму 132117,79грн. (з ПДВ), № 220611 від 22.06.2009 на суму 39960,09грн. (з ПДВ), № 140711 від 14.07.2009 на суму 126765,47грн. (з ПДВ), № 180804 від 18.08.2009 на суму 29619,26грн. (з ПДВ); податковими накладними - № 170501 від 17.05.2009р. на суму ПДВ 33433,34 грн., № 140601 від 14.06.2009р. на суму ПДВ 30656,15 грн., № 220610 від 22.06.2009р. на суму ПДВ 22019,63 грн., № 220611 від 22.06.2009р. на суму ПДВ 6660,09 грн., № 140711 від 14.07.2009р. на суму ПДВ 21127,58 грн., № 180804 від 18.08.2009р. на суму ПДВ 4936,54 грн., які включено до реєстру отриманих податкових накладних; платіжними дорученнями - № 1 від 01.06.2009р., № 2 від 15.06.2009р., №7 від 17.06.2009 р., № 9 від 23.06.2009 р., № 25 від 23.07.2009 р., № 12 від 20.08.2009 р.

Отриманий товар зараховано на баланс підприємства в Дт рахунку 281 "товари" однією позицією "інші" у відповідних періодах: травень 2009 - у сумі 167166,7грн. у кількості 1шт; червень 2009 - у сумі 296678,99грн. у кількості 3шт; липень 2009 - у сумі 105637,89грн. у кількості 1шт; серпень 2009 - у сумі 24682,72грн. у кількості 68 шт.

Згідно рахунку податкового обліку «валові витрати» суми придбаних запчастин включено до складу валових витрат 2009 року, у загальній сумі 594166,67 грн., у тому числі: 2 квартал 2009 року в сумі 463845,69 грн.; 3 квартал 2009 року в сумі 130320,61 грн.

Оцінюючи зібрані у справі докази суд першої інстанції вважав достатніми первинні документи, які вказують на фактичність господарської операції, з чим не погоджується судова колегія.

Вбачається, що в ході розгляду справи не добуто належних доказів щодо фактичного виконання умов вищезазначеного договору, так як не встановлено рух товарно-матеріальних цінностей, їх кількість, комплектація, умови зберігання, транспортування, реалізацію, і таких обставин відповідачем не зазначено в ході апеляційного розгляду.

В даному випадку не вбачається, яким чином здійснено фактичну поставку товарів від ТОВ «Міракод» до позивача. З пояснень представника товариства вбачається, що поставка здійснювалась власним транспортом, однак жодних доказів не надано, а з умов договору вбачається, що обов'язок по доставці покладається на ТОВ «Міракод». Також не зазначено, ким отримано товар та яким чином куплені деталі використано у власній господарській діяльності, а саме оприходування деталей та використання при ремонтних роботах. Навпаки вбачається, що аналогічні за назвою товари реалізовано іншим контрагентам. При цьому на підтвердження надано первинні документи серед яких вбачається доручення на отримання товару та товарно-транспортні накладні, що вказує на той факт, що товариству на час вчинення господарських операцій відомо законодавчо встановлений порядок щодо підтвердження факту отримання товару та перевозки.

Таким чином, колегія вважає, що первинні документи складені позивачем на підтвердження здійснення господарської діяльності за описаним вище договором, не відповідають вищезазначеним нормам і не підтверджують товарність проведеної операції, як не підтверджено і сам факт такої операції, що вказує на не належний порядок формування валових витрат.

Посилання апелянта на порушення податковим органом порядку при прийнятті податкових повідомлень-рішень є безпідставним, так як останні прийнято у відповідності до вимог п.58.4 ст.58 ПК України, а саме за наслідком перевірки проведеної в рамках кримінальної справи та набрання вироком суду законної сили.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 травня 2012 року скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікон Стар" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М.Танасогло