Рішення

від 11.12.2013 по справі 910/8456/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8456/13 11.12.13 За позовом Приватного акціонерного товариства «Тайга» ХК «Київміськбуд»

до Всеукраїнської громадської організації «Ніхто крім нас»

про визнання договору недійсним.

Головуючий суддя Сташків Р.Б.,

судді: Літвінова М.Є.

Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача - Собченко І.В., Собченко В.М., Коваль В.Б. (представники за довіреностями);

від відповідача - Шевчук А.С. (представник за довіреністю).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Тайга» ХК «Київміськбуд» (надалі - Позивач) до Всеукраїнської громадської організації «Ніхто крім нас» (надалі - Відповідач) про визнання недійсним Додаткового договору №2 від 01.03.2013 до договору оренди №52/49 від 01.12.2011.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався та зупинявся, склад суду змінювався.

28.05.2013 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зміну (а фактично про доповнення) підстав позову. Судом дану заяву задоволено.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за обґрунтуваннями Позивача спірний договір не підписувався його директором та проставлений не печаткою його товариства, а невідомою схожою за зображенням печаткою. При цьому Позивач наголошує про припинення між ним та Відповідачем орендних правовідносин за договором оренди №52/49 від 01.12.2011, в зв'язку з закінченням строку, на який даний договір був укладений. Також Позивач наголошує, що ним не приймалось від Відповідача виконання умов договору оренди №52/49 від 01.12.2011, з врахуванням оспорюваного додаткового договору №2 від 01.03.2013, тобто Позивачем не вчинювалось дій по визнанню додаткового договору №2 від 01.03.2013.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, проте представник Відповідача у судових засіданнях проти заявлених позовних вимог заперечував, та зазначав, що на думку Відповідача спірний договір підписувався саме директором Позивача, а щодо проставлення іншої печатки, то Відповідач допускає існування декількох печаток на підприємстві Позивача, відтак оспорюваний договір є дійсним.

Ухвалою від 19.06.2013 було призначено судову почеркознавчу та технічну експертизи по справі та доручено їх проведення Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, в зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.

12.09.2013 до господарського суду міста Києва повернулися матеріали справи №910/8456/13 та висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 205 від 30.08.2013, та судом було поновлено провадження у справі.

Ухвалою від 16.10.2013 судом було призначено додаткову судову почеркознавчу та технічну експертизи по справі та доручено їх проведення Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, куди було передано матеріали справи № 910/8456/13, в зв'язку з чим зупинено провадження у справі.

Ухвалою від 21.11.2013 судом було поновлено провадження у справі в зв'язку з клопотанням експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України щодо уточнення, в яких саме документах (аркушах справи) містяться відбитки печаток ПАТ «Тайга» ХК «Київміськбуд» та підписи від імені Собченко В.М., які експерт може використовувати, як достовірні порівняльні зразки.

Так, відповідно до п. 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145), для проведення досліджень орган, який призначив експертизу, повинен надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку особи, яка підлягає ідентифікації.

При цьому, вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи, підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження в справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов'язані з їх обставинами. Умовно-вільними є зразки почерку, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов'язані з обставинами цієї справи, або виконані після відкриття провадження у справі, але не в зв'язку з її обставинами.

За приписами п. 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (Наказ Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145), перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган, який призначив експертизу (залучив експерта), повинен пред'явити їх особі, яка підлягає ідентифікації, а потім позначити кожний зразок, тобто указати, що це вільний зразок почерку (підпису) певної особи (указати її прізвище, ім'я, по батькові), та посвідчити це своїм підписом.

Так, в судовому засіданні 11.12.2013 судом було пред'явлено громадянину Собченко В.М. надані Відповідачем документи, які на думку останнього мстять зразки підпису Собченко В.М., а відтак є вільними та умовно-вільними зразками підпису останнього та печаткою Позивача.

Однак громадянин Собченко В.М. відмовився посвідчити надані Відповідачем оригінали документів та зазначив, що ці пред'явлені йому оригінали не відомі та на них міститься не його підпис.

Відтак, суд не може задовольнити клопотання експерта та надати витребувані ним вільні та умовно-вільні зразки підпису Собченко В.М., оскільки в зв'язку з відмовою даної особи визнати ці зразки за достовірні, у суду відсутні підстави позначати ці зразки відповідно до п. 1.4 вищенаведеної Інструкції та Науково-методичних рекомендацій, за достовірні зразки для проведення дослідження.

При цьому, суд приймає до уваги, що інші оригінали документів, залучені до матеріалів справи, були надані Позивачем, та оскільки попередня експертиза, за результатами якої складено висновок Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 205 від 30.08.2013, проводилася враховуючи надані саме Позивачем вільні, умовно вільні та експериментальні зразки підписів, то у суду відсутні підстави зобов'язувати експерта проводити додаткову експертизу за вільними та умовно-вільними зразками підписів, наданими цією ж особою.

Щодо експериментальних зразків підпису, то при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що вони містять достатню кількість експериментальних зразків підпису Собченко В.М. та печатки Позивача, не спростовані Відповідачем та є належними доказами по справі, а відтак, відсутні підстави відбирати додаткові їх зразки.

Крім того, громадянин Собченко В.М. не визнав та відмовився посвідчити надані Відповідачем оригінали документів в частині проставленої на них печатки товариства Позивача, тому у суду відсутні підстави надавати експерту підтвердження достовірності цих печаток, так як в силу п. 3.6 вищенаведеної Інструкції та Науково-методичних рекомендацій, вони не відповідають вимозі, яка ставиться до вільних зразків для технічної експертизи документа (безсумнівність походження вільного зразка).

З огляду на наведене, оскільки призначена ухвалою від 16.10.2013 експертиза не може бути проведена через те, що надані Відповідачем зразки для експертизи не відповідають вимогам вищенаведених Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, то суд відмовляє в задоволенні клопотання експерта та розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представником Відповідача в судовому засіданні 11.12.2013 також було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідність ознайомлення з матеріалами справи.

Судом дане клопотання відхилено як необґрунтоване, оскільки, по-перше, ст. 77 ГПК України не містить наведеної Відповідачем підстави для відкладення розгляду справи, та по-друге, Відповідач вже знайомився з матеріалами справи 09.12.2013, та з того часу нових документів до матеріалів справи судом не залучалось.

Відтак, обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий комплекс, серія МК №010001800, виданого Київською міською державною адміністрацією 15.09.1998, Позивач є власником нежитлового будинку № 65, загальною площею 5422,6 кв.м. по вул. Червоноармійській в м. Києві.

Між Позивачем, як орендодавцем, та Відповідачем, як орендарем, був укладений Договір №52/49 оренди нежилих приміщень від 01.12.2011 загальною площею 233,80 кв.м. на третьому поверсі будинку № 65 по вул. Червоноармійській в м. Києві (далі - Договір або Договір оренди).

Згідно п. 3.1 Договору, нежилі приміщення передаються в оренду з 01 грудня 2011 року по 31 грудня 2012 року, та відповідно до п. 11.1 цього договору 31.12.2012 є датою закінчення строку його дії.

Як вбачається з залучених до справи листів Позивача, які направлялися ним Відповідачу в період з червня 2012 року по лютий 2013 року, Позивач неодноразово повідомляв Відповідача про закінчення строку дії Договору оренди, про зобов'язання Відповідача в силу умов договору та положень чинного законодавства звільнити раніше орендовані приміщення, та що Позивач не має наміру продовжувати з Відповідачем орендні відносини на умовах, що викладені в Договорі оренди, в зв'язку з чим пропонує укласти новий договір оренди на нових умовах або укласти додатковий договір №1 до Договору оренди з обов'язковою умовою про збільшення розміру орендної плати, і тільки за цієї умови Позивач згодний на продовження орендних правовідносин з Відповідачем.

Проте Відповідач вищенаведені звернення Позивача залишив без відповіді, і в матеріалах справи відсутні докази протилежного, а також докази укладення між сторонами нового договору оренди або додатку №1 до Договору оренди на запропонованих Позивачем умовах.

У березні 2013 року Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача про усунення перешкод в користуванні майном та виселенні з нежилого приміщення. В ході розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/4220/13 у квітні 2013 року Відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву про усунення перешкод в користуванні майном.

Як доказ того, що Відповідач законно знаходиться в нежилих приміщеннях, останній надав суду копію Додаткового договору №2 від 01 березня 2013 року (оспорюваний договір) до Договору оренди.

Позивач зазначає, що він не укладав, не погоджував та не виконував Договір оренди, з врахуванням Додаткового договору №2 від 01 березня 2013 року, оскільки вказаний додатковий договір підписаний не директором Позивача та на ньому міститься не печатка Позивача, цей договір є підробкою, і до розгляду господарським судом міста Києва справи № 910/4220/13 Позивачу взагалі не було відомо про існування такого документу як Додатковий договір №2 від 01 березня 2013 року до Договору оренди.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з залучених Позивачем до справи письмових доказів, та направлених ним звернень та запитів до правоохоронних органів, 07.02.2013 за заявою керівництва Відповідача було порушено кримінальне провадження №12013110060001230 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 206 КК України проти керівництва Позивача. 15.03.2012 вказане кримінальне провадження було закрито, та в цей же час велась перевірка фінансово-господарської діяльності Позивача.

Також, за заявою керівництва Позивача було порушено кримінальне провадження №42013110060000220 щодо втручання керівництва Відповідача в господарську діяльність Позивача, і з цього ж приводу Позивач звертався до правоохоронних органів. Крім того, за заявою Позивача було відкрито кримінальне провадження №42013110000000280 стосовно певних працівників правоохоронних органів, які разом з керівництвом Відповідача на думку Позивача незаконно втручалися в господарську діяльність його підприємства.

З огляду на наведене, а також на інше залучене до справи листування вбачається, що з огляду на конфліктні відносини, які склалися між Позивачем і Відповідачем, Позивач не мав наміру та бажання продовжувати дію Договору оренди або взагалі, або на викладених в ньому умовах щодо існуючого розміру орендної плати.

Відповідно до розділу 10 Статуту Позивача, право підпису договорів має лише Голова правління товариства Позивача, який відповідно до наданих ним пояснень станом на дату його укладення взагалі знаходився на лікарняному та спірний Додатковий договір №2 від 01 березня 2013 року до Договору оренди не підписував.

Разом з цим, суд не володіє спеціальними знаннями для встановлення, чи належить підпис на оспорюваному Додатковому договорі №2 від 01.03.2013 до Договору оренди Собченко Василю Максимовичу (голові правління Позивача), чи іншій невідомій особі, та чи на оспорюваному правочині проставлено відтиск печатки Позивача, чи іншої не належної Позивачу печатки.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 41 ГПК України, судом було призначено експертизу.

Відповідно до висновку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 205 від 30.08.2013, експертами встановлено, що відбиток печатки Позивача в Додатковому договорі №2 від 01.03.2013 в графі «Орендодавець», рядок «голова правління ПрАТ «Тайга» В.М. Собченко, було нанесено не печаткою ПрАТ «Тайга», експериментальні зразки якої були надані на експертизу.

При цьому, не знайшли свого документального підтвердження посилання Відповідача щодо наявності у Позивача двох видів печаток товариства, та проставлення на оспорюваному договорі другого виду печатки, ніж та, відбитки якої були надані експерту на порівняння.

Відтак, Позивачем доведено суду належними засобами доказування, що на оспорюваному Додатковому договорі №2 від 01.03.2013 до Договору оренди проставлена печатка не підприємства Позивача.

Щодо підпису на оспорюваному Додатковому договорі №2 від 01.03.2013, то відповідно до висновку Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 205 від 30.08.2013, експертами встановлено, що підпис від імені Собченко Василя Максимовича в графі «Орендодавець», рядок «голова правління ПрАТ «Тайга» В.М. Собченко, ймовірно було виконано не Собченко Василем Максимовичем, а іншою особою.

При цьому, експерт зазначає, що при порівнянні досліджуваного підпису від імені Собченко Василя Максимовича в додатковому договорі № 2 від 01.03.2013, зі зразками підписів Собченко В.М., було встановлено розбіжність між підписами за п'ятьма ознаками. Однак, хоча встановлені розбіжні ознаки почерку відносно стійкі, проте їх кількість достатня лише для ймовірного висновку про те, що підпис від імені Собченко Василя Максимовича в Додатковому договорі № 2 від 01.03.2013 виконаний не Собченко Василем Максимовичем, а іншою особою. А виявити більшу кількість розбіжних ознак в обсязі, необхідному для категоричної відповіді на питання, експерту не вдалося через стислість досліджуваного об'єкта.

Відтак, з огляду на посилання у висновку експерта, що підпис на оспорюваному договорі ймовірного виконаний не Собченко Василем Максимовичем, судом даний висновок оцінюється в сукупності з іншими доказами щодо наявності та характеру господарських правовідносин, що склалися між сторонами спору.

Так, наведені вище та наявні в матеріалах справи звернення Позивача свідчать про наявність його волі не продовжувати Договір оренди на викладених в ньому умовах, та, або укласти новий договір оренди, або укласти додаток №1 до Договору оренди, проте в будь-якому разі з підвищенням розміру орендної плати, і ця умова була визначальною для Позивача у випадку продовження орендних правовідносин між сторонами.

Із залученого до справи листування вбачається, що сторони не досягли згоди щодо умов майбутнього договору оренди (або зміни існуючого) та нового розміру орендної плати, при цьому Позивач наполягав на звільненні Відповідачем раніше орендованого приміщення в зв'язку з закінченням строку дії Договору оренди.

При цьому, суд приймає до уваги, що Відповідачем не надано доказів протилежного, а саме доказів наявності будь-яких погоджень чи попередніх домовленостей, що сторони мали намір укласти Додатковий договір № 2 від 01.03.2013 до Договору оренди.

Крім того, відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Оспорюваний Додатковий договір № 2 датовано 01.03.2013, тобто через два місяці від дати закінчення стоку дії основного Договору оренди, та Відповідачем не обгрунтвоано, яким чином сторони могли внести зміни в недіючий договір всупереч ст. 631 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Пунктом 2 ст. 207 ЦК України, визначено, що правочин, вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що оспорюваний Додатковий договір № 2 від 01.03.2013 підписано саме Собченко Василем Максимовичем, натомість у висновку експерт зазначає про наявність відмінностей між підписами Собченко Василя Максимовича, та тим, який вчинений на оспорюваному договорі, та зазначає про ймовірність його вчинення не Собченко Василем Максимовичем, а в частині проставленої печатки на оспорюваному договорі, то експерт дійшов однозначного висновку, що вона належить не Позивачу.

Також, матеріали справи не містять доказів схвалення Позивачем Додаткового договору № 2 від 01.03.2013 як додатку до Договору оренди, натомість наявними доказами підтверджується протилежне, зокрема наявність волі Позивача не продовжувати дію Договору оренди та виселити Відповідача з займаного приміщення.

При цьому, суд приймає до уваги, що будь-яке внесення Відповідачем та прийняття Позивачем орендної плати поза строком дії Договору оренди, тобто після 31 грудня 2012 року, не свідчить про схвалення Позивачем Додаткового договору № 2 від 01.03.2013 як додатку до Договору оренди, оскільки така сплата Відповідачем орендної плати до дати фактичного звільнення орендованого приміщення є його прямим обов'язком в силу п. 6.12 Договору оренди, і встановлення для Відповідача такого обов'язку кореспондується з положеннями ст.ст. 627, 629, 653 та 795 ЦК України.

Щодо посилання Відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2013 у справі № 910/4220/13, то суд зазначає, що дане рішення не є преюдиційним в розумінні ст. 35 ГПК України щодо дійсності Додаткового договору № 2 від 01.03.2013 як додатку до Договору оренди, оскільки, як вбачається з тексту вказаного рішення, суд виходив з презумпції правомірності правочину до встановлення протилежного, при цьому судом не досліджувалося питання його дійсності або недійсності взагалі, та в тому числі з підстав, які є предметом даного судового спору у справі № 910/8456/13.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відтак, заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір та витрати на оплату експертизи, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним додатковий договір № 2 від 01.03.2013 до договору оренди № 52/49 від 01.12.2011.

Стягнути з Всеукраїнської громадської організації «Ніхто крім нас» (м. Київ, вул. Софіївська, 23, оф. 9; ідентифікаційний код 36281439) на користь Приватного акціонерного товариства «Тайга» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 65; ідентифікаційний код 13685175) 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. судового збору та 900 (дев'ятсот) грн. 48 коп. витрат по оплаті експертизи.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.2013

Головуючий суддя Р.Б. Сташків

судді М.Є. Літвінова

І.М. Отрош