Рішення

від 17.12.2013 по справі 905/7835/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.12.2013 Справа № 905/7835/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Петраченко К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовною заявою: відкритого акціонерного товариства «Точмаш», м.Донецьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова компанія «Інсталятор», м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 73923,02 гривень та розірвання договору оренди

Представники сторін:

Від позивача: Власенко А.О.

Від відповідача: Бондарев Т.В.

Відкрите акціонерне товариство «Точмаш» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова компанія «Інсталятор» про стягнення заборгованості у розмірі 54499,21 гривень та розірвання договору оренди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №691 від 21.02.2012р., у зв'язку з чим виникла заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 54499,21 гривень та підстави для розірвання договору.

Позивачем було надано заяву про збільшення позовних вимог в частині суми заборгованості, відповідно до якої остаточно просив стягнути з відповідача 73923,02 гривень. Отже в подальшому розгляд справи відбувався в контексті зазначеного розміру позовних вимог.

Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, проте в судовому засіданні підтвердив наявність певної заборгованості перед позивачем, та обґрунтував її тимчасовими фінансовими складнощами та неотриманням від позивача рахунків з квітня 2013 року. Проти розірвання договору оренди заперечував. Додатково зазначив, що лист №1/01-84 від 14.03.2013р. не отримував, вважає, що особа, яка його підписала, в той час вже не мала повноважень виступати від імені позивача.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін був ознайомлений з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

21.02.2012р. позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення №691, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування частину нежитлового приміщення, розташованого у підвальному приміщенні окремо розташованої будівлі за адресою: м. Донецьк, вул. Жмури, 1 загальною площею 260,9 кв.м., в належному технічному стані для розміщення офісу орендаря строком з 21.02.2012р. до 20.02.2013р. та зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату, розмір якої становить 6522,50 гривень на місяць, що має сплачуватися з урахуванням її індексації не пізніше 30-го числа кожного поточного місяця оренди (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 4.2 договору).

Факт приймання-передачі майна засвідчено актом приймання-передачі об'єкта оренди від 21.02.2012р. наявним в матеріалах справи, з моменту складання якого відповідно до п.3.1 договору починається обчислення строк оренди за договором.

Оплата оренди орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення (п. 7.6 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, зокрема, систематичного порушення умов договору та своїх зобов'язань та невнесення орендної плати протягом 2х місяців з дня закінчення строку платежу.

Листом №1/01-84 від 14.03.2013р. позивач повідомив відповідача, що з 14.04.2013р. договір оренди буде розірвано в односторонньому порядку у зв'язку з несплатою орендної плати та просив в добровільному порядку звільнити орендоване приміщення.

За таких обставин позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 54499,21 гривень та розірвання договору оренди №691 від 21.02.2012р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають часткову задоволенню, враховуючи наступне.

За своєю правовою природою договір №691 від 21.02.2012р. є договором оренди, правовідносини за яким регулюються главою 58 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір оренди №691 від 21.02.2012р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Як вже зазначалося договір оренди укладено було укладено строком на один рік до 20.02.2013 року.

За змістом ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В матеріалах справи наявний лист позивача №1/01-84 від 14.03.2013р., в якому він протягом місяця після закінчення строку дії договору повідомив відповідача про розірвання договору оренди з 14.04.2013р. в односторонньому порядку, та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Водночас, із зазначеного листа вбачається, що його підписано замість керуючого санацією іншою невстановленою особою та крім того, станом на день складання цього листа керуючий санацією Каверза А.І. втратив повноваження представника позивача з огляду на прийняття господарським судом Донецької області постанови від 06.03.2013 року по справі № 42/41б про визнання позивача банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором Жмайло О.І.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений лист не можна вважати а ні належним доказом висування позивачем заперечень з приводу продовження користування відповідачем орендованим майном в контексті ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України, а ні доказом реалізації позивачем права на односторонню відмову від договору в контексті положень ст. 782 Цивільного кодексу України та п. 10.1 договору.

Отже, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності заперечень сторін проти продовження строку дії договору, суд приходить до висновку про автоматичну пролонгацію договору оренди від 21.02.2012р. на той же строк, а саме до 19.02.2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати орендних платежів за договором оренди №691 від 21.02.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, відповідачем не були виконані грошові зобов'язання із сплати орендної плати за період з грудня 2012р. по листопад 2013р. - жодних доказів іншого всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано.

Доводи представника відповідача з приводу не отримання рахунків про сплату орендної плати судом до уваги у якості підстави звільнення від обов'язку з внесення орендної плати прийняті бути не можуть з огляду на те, що розмір орендної плати визначено умовами договору та виставлення рахунків договором взагалі не передбачено.

В той же час, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог в цій частині, а саме у розмірі 73851,29 гривень. Різниця утворилась за рахунок невірного визначення щомісячного розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди суд приходить до наступних висновків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору позивач посилається на тривале невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором оренди (з грудня 2012 року по листопад 2013 року).

Відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що порушення з боку відповідача умов договору стосовно внесення орендної плати слід кваліфікувати саме як істотне порушення ним умов договору, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань із внесення орендної плати тривало з грудня 2012 року по листопад 2013 року а, отже, є достатньою підставою для розірвання договору оренди від 21.02.2012р.

За таких обставин, вимоги позивача про розірвання спірного договору підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються повністю на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Точмаш» до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова компанія «Інсталятор» задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова компанія «Інсталятор» (83009, вул. Лісова, 11, кв. 9, код 34534492) на користь відкритого акціонерного товариства «Точмаш» (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1, код 14300579) заборгованість у розмірі 73851,29 гривень, судовий збір у розмірі 2867,50 гривень.

Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №691 від 21.02.2012р., укладений відкритим акціонерним товариством «Точмаш» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-інжинірингова компанія «Інсталятор».

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 18.12.2013 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник