Рішення

від 11.12.2013 по справі 910/19236/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19236/13 11.12.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "ВіЕйБі Страхування"

до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ АВТО"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Оверчук Олексій Олексійович

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 14076,01 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Волчек Н.М. (дов.)

Від третьої особи: не з'явився

У судовому засіданні 11.12.2013р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "ВіЕйБі Страхування" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 14076,01 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на право вимоги до відповідача про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2013р. порушено провадження у справі № 910/19236/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.10.2013р. та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Оверчука Олексія Олексійовича.

18.10.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхове бюро України надійшли витребувані судом документи.

21.10.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхове бюро України надійшли витребувані судом документи.

30.10.2013р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" надійшла заява про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 30.10.2013р. оголошено перерву у справі № 910/19236/13 на 27.11.2013р.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "ВіЕйБі Страхування" в судовому засіданні 27.11.2013р. надав суду письмові пояснення щодо переривання строку позовної давності.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" в судовому засіданні 27.11.2013р. надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2013р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/19236/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2013р. розгляд справи №910/19236/13 відкладено на 11.12.2013р.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "ВіЕйБі Страхування" в судове засідання 11.12.2013р. не з'явився.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" в судовому засіданні 27.11.2013р. позовні вимоги заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Оверчука Олексія Олексійовича у судове засідання 11.12.2013р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду міста Києва № 910/19236/13 від 07.10.2013р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 11.12.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2009 року між Закритим акціонерним товариством "ВіЕйБі Страхування" , змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "ВіЕйБі Страхування" (страховик) та Беляєвим Олександром Васильовичем був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 030101-010-0084/09, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "ВАЗ 211540" державний реєстраційний номер АС 7814 АО.

14.10.2009 року в с. Боголюби, Луцького р-ну, Волинської обл., відбулась дорожньо- транспортна пригода за участю транспортного засобу "ВАЗ 211540" державний реєстраційний номер АС 7814 АО, під керуванням водія Беляєва Олександра Васильовича та транспортного засобу "ВАЗ-21099", державний реєстраційний номер АС 7360 АТ, під керуванням водія Оверчука Олексія Олексійовича.

У результаті даної ДТП було пошкоджено транспортний засіб марки "ВАЗ 211540" державний реєстраційний номер АС 7814 АО, застрахований у Приватному акціонерному товаристві "ВіЕйБі Страхування", згідно з умовами договору добровільного страхування наземного транспорту № 030101-010-0084/09, транспортний засіб "ВАЗ 211540" державний реєстраційний номер АС 7814 АО.

Відповідно до довідки ВДАІ УМВС України в Волинській області № 8757 від 21.10.2009 р. вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Оверчуком О.О. 10.2 Правил дорожнього руху України.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.11.2009 р. у справі № 3-7118/2009 Оверчука Олексія Олексійовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту № 2009/657 про оцінку транспортного засобу складеного 19.10.2009 р. вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу "ВАЗ 211540" державний реєстраційний номер АС 7814 АО внаслідок ДТП складає 16869,11 грн. та вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу складає 14076,01 грн.

Відповідно до висновку № 2009/657 про вартість ремонту транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу складає 14076,01 грн.

Страховим актом № 903237 від 05.01.2010 р. пошкодження транспортного засобу марки "ВАЗ 211540" державний реєстраційний номер АС 7814 АО внаслідок ДТП, яка відбулась 14.10.2009р. визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування у розмірі 14076,01 грн.

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 14076,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 38 від 05.10.2010 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві в порядку регресу суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої становить 14076,01 грн.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, заявив про застосування строку позовної давності до заявлених вимог позивача, посилаючись на те, що виплата страхового відшкодування по страховому випадку - ДТП від 14.10.2009 року, яка була проведена позивачем 05.01.2010 року відповідно до платіжного доручення № 38 від 05.10.2010 р., а з відповідним позовом позивач звернувся до суду тільки в жовтні 2013 року, що свідчить про пропущення строку позовної давності, у зв'язку з чим, у задоволенні позову ПрАТ "ВіЕйБі Страхування" слід відмовити.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП Оверчук О.О.

Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено,що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до витягу з централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхове бюро України, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "ВАЗ-21099", державний реєстраційний номер АС 7360 АТ на час ДТП була застрахована у Публічному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1128781.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка станеться за участю забезпеченого транспортного "ВАЗ-21099", державний реєстраційний номер АС 7360 АТ.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Полісом № ВС/1128781 встановлено безумовну франшизу у розмірі 510,00 грн.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача складає 13566,01 грн.

Відповідачем під час розгляду справи заявлено про застосування строку позовної давності.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Поняття позовної давності врегульовано Главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер.

Відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки.

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.03.2012р. у справі №58/168.

Як встановлено судом вище, позивачем згідно з платіжним дорученням № 38 від 05.10.2010 р. здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 14076,01 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

01.02.2011р. позивач звернувся до відповідача з заявою вих. №200 від 21.01.2011р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14076,01 грн.

В матеріалах справи міститься лист вих. 373 від 10.09.2012р. Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" волинська філія адресованого Приватному акціонерному товариству "ВіЕйБі Страхування" про належне оформлення копій документів до заяви про регресне відшкодування №200 від 31.01.2011 року. Відповідно до вказаного листа Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ АВТО" в особі Волинської філії вказує наступне:

"Ваші скарги № 740 від 27 серпня 2012 року на адресу ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" і № 755 від 29 серпня 2012 року на адресу МТСБУ, що стосуються Волинської філії в частині регресного відшкодування 14 076,01 грн. за заявою № 200 від 31 січня 2011 року на підставі поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1 128781, за дорученням компанії, розглянуті Волинською філією ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", яка з 20 квітня 2011 року переіменована з Волинської філії ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" та є її правонаступником.

Розглянувши скарги, Волинська філія ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" змушена повідомити наступне.

Цивільно-правові відносини ПАТ "ВіЕйБі Страхування" і ПАТ "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" щодо страхового відшкодування в порядку регресу регулюються ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України від 04 жовтня 2001 року № 2745-111 "Про страхування", Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV), на які Ви, до речі, посилаєтесь у Ваших скаргах.

Відповідно до ст.35.2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV і ст.6 ГПК України, з дотриманням вимог яких має здійснюватися досудове врегулювання цивільних господарських справ, копії документів про підтвердження розміру регресної вимоги (претензії) мають бути засвідчені у відповідності з вимогами п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 (Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації) порядку. А копії документів, прикладені до регресної заяви № 200 від 31 січня 2011 року, належним чином не засвідчені, а тому не мають юридичної сили і не можуть бути доказами при досудовому врегулюванні цивільної господарської справи.

А відомості № 8495222 про обставини дорожньо-транспортної пригоди взагалі не підписані посадовою особою і не скріплені печаткою.

Крім того, необхідно мати на увазі, що ст. 36.7 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV передбачено право потерпілого на звернення до суду тільки після відмови у виплаті страхового відшкодування, в тому числі - регресного. Вам у виплаті страхового відшкодування не відмовлено, а тому немає підстав звертатися до суду .

З огляду на викладене і вимогами законодавства щодо оформлення копій документів, прошу належно оформити копії документів до заяви № 200 від 31 січня 2011 року і надіслати на адресу філії.

Після отримання належно оформлених копій документів буде складено страховий акт щодо виплати регресного страхового відшкодування."

Дослідивши зміст вищевказаного листа, судом встановлено, що відповідач, зазначив, що у виплаті страхового відшкодування позивачу не відмовлено, а тому немає підстав звертатися до суду, що свідчить про визнання заяви (вимоги) позивача вих. №200 від 21.01.2011р. про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14076,01 грн. та свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування позивачу в розмірі 14076,01 грн. в порядку регресу.

Пунктом 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що відповідач листом вих. 373 від 10.09.2012р. про належне оформлення копій документів до заяви про регресне відшкодування №200 від 31.01.2011 року, в якому зазначив, що у виплаті страхового відшкодування позивачу не відмовлено, а тому немає підстав звертатися до суду, тим самим визнав свої зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування позивачу в розмірі 14076,01 грн. в порядку регресу та не заперечив виплату вказаного страхового відшкодування.

Враховуючи вищевикладені обставини та оскільки відбулось переривання строку позовної давності, то позивач звернувся з позовною заявою (вих. 799 від 02.10.2013р.) що надійшла до суду 04.10.2013р., в межах загального строку позовної давності.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 13566,01 грн.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, буд. 19/3, ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства "ВіЕйБі Страхування" (юридична адреса: 03055, м. Київ, вул. Банди Василевської, 7, поштова адреса: 03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А, ідентифікаційний код 31927008) 13566 (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 01 коп. - шкоди в порядку регресу, 1658 (одну тисячу шістсот п'ятдесят вісім) грн. 16 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.12.2013р.

Суддя О.В. Гулевець