Ухвала

від 13.12.2013 по справі 914/2879/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.12.2013 р. Справа№ 914/2879/13

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк», м.Київ до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаол», м.Львів третя особа:ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про: Звернення стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки). Ціна позову 61 000,00 доларів США, що еквівалентно у національній валюті 488 000,00 грн..

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Скрут Л.Б. - представник (довіреність від 25.11.2013р.);

від відповідача : Босак Р.І. - представник (доручення вих.№19/09 від 19.09.2013р).

Права та обов»язки, згідно ст.ст.20,22 ГПК України судом роз»яснено представникам сторін. Заяви про відвід судді не надходили.

Суть спору : Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», м.Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаол», м.Львів, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, про звернення стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки), а саме на нежитлові приміщення магазину-салону «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 76,8 кв.м., що знаходяться в буд.АДРЕСА_2, та належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Гаол» (ЄДРПОУ 19163087 АДРЕСА_2), шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» (04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) права власності на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення магазину-салону «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 76,8 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_2, за ціною 61 000,00 доларів США, що еквівалентно у національній валюті 488 000,00 гривень, в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором №11-1/128-04к від 01.04.2004р.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що між ВАТ «Універсал Банк» , правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та гр.ОСОБА_1 01.04.2004 року було укладено Кредитний договір №11-1/128-04к ( далі - кредитний договір) на суму кредиту 25 000,00 доларів США, з процентною ставкою 17,00% річних. В подальшому, на підставі додаткових угод, які були укладені між банком та позичальником до вказаного кредитного договору, було збільшено суму кредиту. За умовами кредитного договору позичальник взяв на себе зобов»язання своєчасно здійснювати оплату по кредиту та вчасно сплачувати проценти за користування кредитними коштами, однак даний обов»язок позичальником не виконувався, у зв»язку з чим виникла заборгованість перед ПАТ «Універсал Банк», що станом на 14.10.09р. становить 99 815,68 доларів США, що еквівалентно 799 144,30 гривень, з яких : сума дострокового стягнення кредиту - 86319,78 доларів США, що еквівалентно 691 093,42 грн.; прострочена заборгованість по кредиту - 32,90 доларів США, що еквівалентно 263,40 гривень; відсотки - 13495,90 доларів США, що еквівалентно 108050,87 грн. На момент звернення з позовом до суду, стверджує позивач, заборгованість є непогашеною, а отже, зобов»язання які виникли у гр.ОСОБА_1 за кредитним договором є невиконані.

З метою забезпечення виконання зобов»язань гр.ОСОБА_1 за кредитним договором було укладено між банком і ТзОВ «Гаол» договір іпотеки від 01.04.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, згідно якого майновий поручитель забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №11-1/128-04к від 19.03.07, а також будь-яких додаткових угод до нього, укладених між іпотекодержателем та позичальником.

Згідно п.1.2 Договору іпотеки предметом іпотеки є нежитлові приміщення магазину-салону «ІНФОРМАЦІЯ_1» , загальною площею 76,8 кв.м., що знаходяться в буд.АДРЕСА_2 та належать іпотекодавцю на праві власності. Відповідно до п.2.1.4 Договору іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником кредитного договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов»язання за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум інших платежів, передбачених кредитним договором або даним договором (п.4.1). Згідно п.4.2,4.3 іпотечного договору звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, виконавчим написом нотаріуса або згідно з договором; реалізація предмета іпотеки здійснюється іпотеко держателем, зокрема шляхом прийняття предмету іпотеки у власність.

Позивач, посилаючись на положення ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб»єктом оціночної діяльності, стверджує, що відповідно до Висновку про вартість майна, складеного ТОВ «Термін ЛТД» ЄДРПОУ 19334620, від 17 серпня 2008 року вартість предмета іпотеки складає 61 000,00 доларів США, що еквівалентно 488 000,00 грн. Позивач пояснює, що оскільки згідно ст.11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотеко держателем за невиконання боржником основного зобов»язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, Банк пред»явив свої вимоги до відповідача лише на суму проведеної оцінки нерухомого майна.

До позовної заяви Банк долучив Висновок про вартість майна виконаний ТзОВ «Термін ЛТД», по об»єкту оцінки - нежитлові приміщення , загальною площею 76,8 м.кв. за адресою: АДРЕСА_2, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гаол»; позичальником - ОСОБА_1; зазначена у Висновку мета оцінки - визначення ринкової та ліквідаційної вартості об»єкта оцінки. Висновок містить дату проведення оцінки та складання звіту - 17.08.2012 року, курс НБУ на зазначену дату - 7,9930 грн. У Висновку визначена ринкова вартість об»єкту оцінки (без ПДВ) станом на 17.08.2012 року в сумі 488 000, 00 грн. (у валюті - 61 000,00 доларів США). Ліквідаційна вартість об»єкту оцінки (без ПДВ) 415 000,00 грн. (52000,00 доларів США).

Слід зауважити, що не позивач - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», зазначено у Висновку від 17.08.2012 року про вартість майна замовником оцінки.

Рух справи висвітлено в ухвалах суду. Так, провадження у справі порушено ухвалою від 26.07.2013 року. Ухвалою від 19.09.2013 року , в порядку ч.3 ст.69 ГПК України, суд продовжив строк вирішення спору на п»ятнадцять днів, розгляд справи відклав на 02.10.2013 року. В судовому засіданні 02.10.2013 року оголошувалась перерва до 04.10.2013 року з метою надання можливості сторонам представити додаткові докази у справі про вартість іпотечного майна (у протилежному випадку - висловитись щодо призначення судової експертизи), у зв»язку із закінченням ще до подання позовної заяви до суду терміну дії Висновку про вартість майна від 17.08.2012р.

04.10.2013 року за вх.№41005/13 в суді зареєстровано поступлення від відповідача заяви про призначення судової експертизи. Посилаючись на те, що позивачем додана до позовної заяви оцінка ринкової та ліквідаційної вартості нежитлових приміщень загальною площею 76,8 кв.м. за адресою : АДРЕСА_2, яка проведена ТзОВ «Термін ЛТД» на замовлення EFG РROРERTY STRV1CTS 17.08.2012 року та на те, що на час розгляду справи №914/2879/13 в Господарському суді Львівської області висновок вищевказаної експертизи не є дійсним, відповідач вважає за необхідне провести нову експертизу з метою визначення ринкової та ліквідаційної вартості об»єкта іпотеки.

В судове засідання 04.10.2013 року сторони явку повноважних представників забезпечили. З підстав, наведених в ухвалі від 04.10.2013 року суд призначив у справі №914/2879/13 судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул.Липинського,53, м.Львів, 79024). На вирішення експерта поставлено питання : яка дійсна ринкова вартість предмету іпотеки, а саме магазину-салону «ІНФОРМАЦІЯ_1», загальною площею 76,8 кв.м., що знаходиться в буд.АДРЕСА_2, що належить на праві власності ТзОВ «Гаол» станом на момент розгляду справи. Витрати на проведення експертизи до вирішення спору по суті покладено судом на позивача - Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк». Провадження у справі на час проведення судової експертизи зупинено.

Листом №4939 від 18.10.2013 року Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз поставив до відома суд про те, що Банку скеровано рахунок №1141 від 18.10.2013р ( в додаток до листа №4939 від 18.10.2013р). для оплати протягом місяця з дня одержання рахунку вартості експертизи в сумі 2448,00 грн.

Листом від 03 грудня 2013 року №5762 Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув до господарського суду Львівської області матеріали справи №914/2879/13 без виконання ухвали суду від 04.10.2013 року, оскільки позивачем не оплачено вартість експертизи.

Ухвалою від 09.12.2013 року суд поновив провадження у справі та призначив судове засідання на 13.12.2013 року.

В судове засідання 13.12.2013 року сторони явку повноважних представників забезпечили. Представник Банку підтвердив, що експертиза Банком дійсно не була оплачена по рахунку експерта. Пояснює це тим, що такі витрати мав би нести відповідач. Однак, відповідно до ст.55 ГПК України обов»язок зазначити ціну позову лежить на позивачеві. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 54 ГПК позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються (обґрунтований - значить підтверджений належними та допустими доказами). Із врахуванням зазначеного у пункті 4 ухвали від 04.10.2013 року витрати на проведення експертизи до вирішення спору по суті суд поклав на позивача. Відповідно до ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті зокрема за проведення судової експертизи, пов»язані з розглядом справи, покладаються : при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У п.2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу У1 Господарського процесуального кодексу України» вказано таке: «Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі у зв»язку з вимогами, заснованими на приписах частини п»ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов»язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК».

Проведення судової експертизи було необхідним і з огляду на таке.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит на сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( стаття 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов»язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов»язання.

Статтею 33 цього Закону передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателю на нерухоме майно, яке є предмет ом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов»язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У частині 6 статті 5 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб»єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Матеріали справи не містять відомостей про погоджену ціну продажу спірного нерухомого майна, а як вбачається між сторонами наявний спір щодо початкової вартості спірного нерухомого майна.

Верховний Суд України в листі «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин за 2009-2010рр ( розд.11 « Звернення стягнення на майно, передане в іпотеку чи в заставу»)» зазначив, що якщо між сторонами виникає спір щодо оцінки предмета іпотеки, то в залежності від того, яка сторона її оспорює, вона зобов»язана довести інший його розмір, зокрема шляхом подання клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи.

Статтею 41 ГПК встановлено, що для роз»яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз»яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).

У даному випадку дійсно існувала потреба у спеціальних знаннях для встановлення вартості предмета іпотеки, оскільки, як зазначено вище матеріали справи не містять відомостей про погоджену сторонами ціну об»єкта іпотеки і з цього питання між ними існує спір; відповідач звертає увагу на те, що Висновок про вартість майна (на який посилається позивач) втратив чинність ще до подання позову до суду (замовлений не позивачем у справі), а відтак визначення вартості об»єкта іпотеки можливе шляхом проведення судової експертизи.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається:загальний розмір вимог та його складові, що підлягають сплаті іпотеко держателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотеко держателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його організації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації .

Однак, враховуючи, що позивачем на виконання чинної ухвали суду не оплачено витрати по експертизі, відповідно, така експертиза не проведена, враховуючи вищенаведене обґрунтування необхідності проведення експертизи у даній справі для можливості подальшого вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов слід залишити без розгляду на підставі п.5 с ч.1 ст.81 ГШПК України.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено повернення позивачу судового збору з держбюджету, у випадку залишення позову без розгляду. Платіжним дорученням №1780/5 від 27 травня 2013 року позивач сплатив в доход держбюджету України 9760,00 грн. судового збору за подання на розгляд до господарського суду Львівської області зазначеної вище позовної заяви. Відтак, враховуючи залишення позову без розгляду, у даній ухвалі суд вбачає за необхідне вирішити питання про повернення позивачу сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,32,33,34,36,44,49,п.5.ч.1 ст.81, ст.86 ГПК України, ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд,-

У Х В А Л И В :

1 . Позов залишити без розгляду.

2 . Повернути Публічному акціонерному товариству «Універсал Банк» (04114, м.Київ, вул.Автозаводська,54/19, код ЄДРПОУ 21133352) з державного бюджету України 9760,00 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №1780/5 від 27 травня 2013 року, у зв»язку із залишенням позовної заяви без розгляду , відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

3 . Належно оформлену ухвалу від 13.12.2013 року у даній справі скерувати позивачу після набрання процесуальним документом законної сили.

Суддя Кітаєва С.Б.