Постанова

від 12.12.2013 по справі 925/1223/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа№ 925/1223/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Куксова В.В.

Майданевича А.Г.

За участю представників:

від позивача: Лещенко Н.А. - представник за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2013 р.

у справі №925/1223/13 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ БУД»

про стягнення 17 987,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз») (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ БУД» (далі-відповідач) 16 494,89 грн. заборгованості за спожитий природний газ, 844,66 грн. 3% річних та 648,08 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №90000021 про надання послуг з газопостачання від 15.01.2008р.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.09.2013р. у справі №925/1223/13 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ БУД» на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз») 4 339,47 грн. - боргу, 236,66 грн. - 3% річних, 437,70 грн. - судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 19.09.2013р., позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким стягнути з відповідача 11 563,56 грн. основного боргу, 139,21 грн. інфляційних втрат та 429,21 грн. 3% річних, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Відповідач скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з вимогами, викладеними в апеляційній скарзі.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду). Однак, відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання не з'явився, своїх повноважних представників не направив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню з наступних підстав.

01 серпня 2008 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як споживачем, був укладений договір №90000021 про надання послуг з газопостачання (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався безперервно надавати споживачеві послуги з постачання природного газу для побутового споживання з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та тиску, а споживач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за спожитий природний газ і користуватися послугами за встановленими згідно із законодавством цінами в термін і на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до п.1.2 Договору виконавцем надаються послуги з постачання природного газу, технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових систем газопостачання та дворових газопроводів.

Згідно із п.2.2 Договору постачання споживачу природного газу для побутового споживання здійснюється безперервно у необхідних йому обсягах відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання з дотриманням правил безпеки систем газопостачання.

Згідно із п.3.1 Договору роздрібні ціни на природний газ (за наявності лічильника газу і у разі відсутності лічильника газу) для комунально-побутових потреб споживача встановлюються уповноваженим на це органом державної влади - Національною комісією регулювання електроенергетики України.

За умовою пункту 4.2 Договору оплата за використаний природний газ за календарний місяць здійснюється споживачем за встановленими законодавством цінами на розподільний рахунок виконавця не пізніше 10 числа наступного місяця. Розрахунки за надані послуги повинні проводитись за платіжними документами (рахунками-фактурами), які виписуються виконавцем.

На виконання умов Договору позивач поставляв у будинок природний газ та його вартість вказував у рахунках за кожний місяць, при цьому зазначалася кількість використаного газу 585,6 м. куб. виходячи із вказаної в Договорі кількості мешканців у будинку, оскільки лічильники газу відсутні, тому до липня 2010 року щомісяця відповідач повинен був сплачувати 331,30 грн., а з серпня 2010 року вартість щомісячно отриманого по Договору природного газу складала 467,31 грн.

Протягом періоду дії Договору і станом по 30.06.2013р. кошти за природний газ сплачували мешканці гуртожитку, які при оплаті вказували адресу будинку - вул. Горького, 4, номер квартири (кімнати), місяць (місяці), рік, за який здійснювалася оплата і перелік таких оплат наданий позивачем у Реєстрі оплат по ТОВ "ПРАЙМ БУД" (а.с. 67-70 т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з липня 2010 по червень 2013р. позивачем надано, а відповідачем спожито природний газ на загальну суму 16 494,89 грн., проте остатній в порушення умов Договору та чинного законодавства виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті за спожитий природний газ частково в сумі 5 103,00 грн., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за використаний природній газ в сумі 11 563,56 грн., що підтверджується, зокрема, актом звірки взаєморозрахунків здійснений на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2013р.

Проаналізувавши умови Договору судова колегія прийшла до висновку, що останній за своєю правовою природою є змішаним договором, у якому присутні елементи договору поставки та надання послуг, що не суперечить чинному законодавству України.

У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

До прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що погашена заборгованість за Договором може бути врахована при виконанні рішення державною виконавчою службою.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 11 563,56 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, положення вказаних правових норм та перевіривши розрахунок сторін, який поданий в апеляційній інстанції, судова колегія дійшла до висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 429,21 грн. та інфляційні втрати в розмірі 139,21 грн. за період з липня 2010р. по червень 2013р.

Щодо розірвання Договору №90000021 від 01.08.2008р. судова колегія зазначає наступне.

У оскаржуваному рішенні від 19.09.2013 року суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено і належними доказами підтверджено, що Договір №90000021 від 01.08.2008р. є розірваним, з огляду на пункт 10.1 Договору та надісланий лист про відмову.

У свою чергу, в межах положень ч.3 ст. 188 ГК України ПАТ «Черкасигаз», як сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, після одержання пропозиції повідомило другу сторону про результати її розгляду листом від 08.12.2011 № 6658/23, у якому просило розрахуватися за надані послуги з газопостачання станом на 01.12.2011, лише після сплати вказаної суми заборгованості в повному обсязі Договір № 90000021 від 01.08.2008 буде вважатися розірваним.

Таким чином, позивач не погодився з відмовою від Договору і домовленість сторін не була досягнута, про що у встановленому законодавством порядку останній повідомив відповідача.

Розірвання договору можливе лише за взаємною згодою сторін, про що говорить як ст. 651 Цивільного кодексу України, так і ст.188 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст.11 ГПК України та ч.4 ст.188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до суду з позовом про розірвання Договору.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що у разі відхилення пропозиції про відмову від Договору та відсутності рішення суду про розірвання договору, договір продовжував свою дію на погоджених раніше умовах.

Крім того, законодавство України, зокрема, положення ч.3 ст.214, ст.654 Цивільного кодексу України містять вимоги про вчинення зміни або розірвання договору у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Моментом, з якого відповідно до ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України договір є зміненим або розірваним та зобов'язання відповідно - зміненими або припиненими, є момент укладення угоди про зміну або розірвання договору, що визначається відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України, якщо інший момент не встановлений у самій угоді. Тобто зміна або розірвання господарського договору можуть відбутися у момент надання згоди стороною, що отримала таку пропозицію, чи в момент підписання сторонами єдиного документа або в момент виконання вимог, які прямо вимагаються законом.

Однак, такий документ не був підписаний сторонами, що вказує на ту обставину, що дія Договору не була припинена.

Стосовно вірності періоду застосування строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В процесі розгляду справи відповідачем було подано письмове клопотання про застосування позовної давності до вимоги про стягнення боргу за період до 29.07.2010 року, включаючи нарахування за використаний природний газ у липні 2010 року.

Відмовляючи в частині позовних вимог суд першої інстанції, посилаючись на положення ст.257 Цивільного кодексу України, застосував наслідки спливу строку позовної давності за три роки до дати подання позовної заяви до суду, а саме до 29.07.2010 року.

Терміни сплати визначені п.4.2 Договору - оплата за використаний природний газ за календарний місяць здійснюється споживачем за встановленими законодавством цінами на розподільний рахунок виконавця не пізніше 10 числа наступного місяця за рахунками-фактурами, які виписуються виконавцем.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані позивачем суми сальдо станом на 29.07.2010р. та борг за липень 2010 року у розрахунку знаходяться за межами позовної давності.

Варто зауважити, що враховуючи положення Договору, оплата за використаний природний газ за липень 2010 року мала бути здійснена до 10.08.2010 року. Отже сплив строку позовної давності заборгованості по оплаті за нарахування липня 2010 року наставав після 10.08.2010 року.

Таким чином, наведені обставини свідчать, що застосування судом першої інстанції спливу строку позовної давності до нарахувань, здійснених позивачем за липень 2010 року, є безпідставним та неправомірним.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню; позов слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України господарські витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2013р. у справі №925/1223/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.09.2013 року у справі №925/1223/13 скасувати частково.

3. Позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ БУД» (18016, м. Черкаси, вул. Горького, 27, ідентифікаційний код 35579712) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» (18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, ідентифікаційний код 03361402) 11 563 (одинадцять тисяч п'ятсот шістдесят три) грн. 56 коп. боргу, 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн. 21 коп., 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 2 580 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 75 коп. судового збору.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

6. Матеріали справи №925/1223/13 направити до Господарського суду Черкаської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді В.В. Куксов

А.Г. Майданевич