Постанова

від 26.11.2013 по справі 2а-5461/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року Справа № 31925/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова, просила скасувати податкове повідомлення відповідача від 30 грудня 2008 року № 0002341700/04011, яким їй визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 17213,91 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року в позові відмовлено повністю. Постанова мотивована тим, що частина частки у статутному фонді ТзОВ «Чародійка» у розмірі 0,209% придбана нею за рахунок іменного приватизаційного майнового сертифікату в процесі приватизації. Тому суму податкового зобов'язання було визначено з урахуванням пільги, яка передбачена пп. 4.3.18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Водночас, позивачем не було представлено документів, які б засвідчували витрати на придбання частки, яка набута за грошові кошти в сумі 2050,00 грн., що становить 0,892% статутного фонду ТзОВ «Чародійка». Тому цю частину доходу було оподатковано в загальному порядку. Суд відхилив твердження позивача щодо тлумачення договору від 01.03.2007 року в частині визначення ціни шляхом укладення договору про внесення змін та доповнень від 30.10.2008 року та неврахування цього договору відповідачем, оскільки така вимога стосується лише випадків тлумачення змісту правочину в судовому порядку. Крім того, вказаним договором про внесення змін і доповнень від 30.10.2008 року сторони вносили зміни та доповнення до договору, а не надавали тлумачення його змісту. На час укладення Договору від 30.10.2008 року Договір від 01.03.2007 року сторони виконали - покупець сплатив гроші, а продавець передав частку в статутному капіталі.

Постанову в апеляційному порядку оскаржила позивач, вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить постанову скасувати і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач, керуючись принципом свободи договору згідно з ст. 6 та ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, продала свою частку в статутному фонді, визначивши ціну договору загальною сумою в 111007,08 грн. без зазначення окремою сумою ціни, за яку продана частка в розмірі 0,209% (набута за рахунок приватизаційного сертифікату) та 0,892% (набуту в процесі приватизації за рахунок грошових коштів в розмірі 500 грн.). Після того позивач та ТзОВ «Торговий дім «Софі» (покупець), використавши надане їм право ст. 213 та ч. 1 ст.637 Цивільного кодексу України, розтлумачили зміст укладеного ними Договору купівлі-продажу в частині визначення ціни шляхом укладення 30.10.2008 року Договору про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу від 01.03.2007 року. Висновки суду першої інстанції про те, що такий договір вносить лише зміни та доповнення в договір купівлі-продажу від 01.03.2007 року є помилковими, оскільки сторони вказаного договору також розтлумачили істотну умову договору щодо самої ціни, яка охоплюється поняттям зміст договору і згідно з ст. 213 Цивільного кодексу України може бути витлумачена стороною чи сторонами. Сторони не змінювали ціни договору і мають право самостійно тлумачити укладений ними договір, тому висновки суду першої інстанції про зміну ціни договору після його виконання є помилковими. Відповідач всупереч вимогам ст.19 Конституції України та ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вийшов за межі наданих йому повноважень в частині застосування принципу пропорційності при визначенні суми доходу, яка підлягає оподаткуванню. Відповідачем не взято до уваги ціни договору (з врахуванням його тлумачення), а самовільно визначено вартість кожної частки (0,209% та 0,892%), тоді як таке право належить виключно позивачу та покупцю.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановив суд та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 разом з іншими працівниками на базі Державного комунального підприємства побутового обслуговування салону-перукарні «Чародійка» створили товариство покупців, яке для викупу цього підприємства вклало приватизаційні майнові сертифікати. На підставі цього на базі викупленого цілісного майнового комплексу підприємства його працівниками було створено ТзОВ «Чародійка», що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.12.1996 року № 1034, укладеним між представництвом Фонду державного майна України у м. Львові та Товариством покупців членів трудового колективу ДКППО салону-перукарні «Чародійка», актом прийому-передачі № від 27.01.1997 року 103-Ц, свідоцтвом на власність від 29.12.1997 року № 103-Ц, реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам від 31.12.1997 року.

Таким чином позивач стала засновником та учасником ТзОВ «Чародійка» та набула відповідну частку в цьому товаристві в загальному розмірі 1,101% статутного фонду.

При цьому, загальна частка ОСОБА_1 у статутному фонді ТзОВ «Чародійка» ділиться таким чином, що 0,892 % це частка, яка придбана позивачем за готівкові кошти в сумі 2139,00 грн., а 0,209%, що набута позивачем шляхом внесення іменного приватизаційного майнового сертифікату на суму 500,00 грн.

01.03.2007 року ОСОБА_1 (продавець) та ТзОВ «Торговий дім «Софі» (покупець) уклали договір купівлі-продажу частки позивача в статутному фонді ТзОВ «Чародійка». Сторони оцінили частку в статутному фонді ТзОВ «Чародійка», що відчужується за даним договором, у 114759,43 грн.

У серпні 2008 року ОСОБА_1 подала Декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2007 року, в якій задекларувала, зокрема, дохід від продажу частки ТзОВ «Чародійка» в сумі 2620,43 грн.

Однак 30 грудня 2008 року Державна податкова інспекція в Шевченківському районі міста Львова винесла податкове повідомлення № 0002341700/04011, яким визначила позивачу суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 17213,91 грн.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного повідомлення з таких підстав.

10.11.2008 року ОСОБА_1 та ТзОВ «Торговий дім «Софі» уклали договір про внесення змін та доповнень до зазначеного вище договору купівлі-продажу від 01.03.2007 року, а саме доповнили п. 3 цього договору наступним: «При визначенні ціни договору сторони виходили з того, що Продавець набув право власності на участь в ТзОВ «Чародійка»в процесі приватизації державного майна з використанням приватизаційного майнового сертифікату та доплати готівковими коштами. Отже частка учасника, яка набута Продавцем за готівкові кошти в сумі 2139,00 грн., що відповідає 0,892% статутного фонду ТзОВ «Чародійка» оцінюється в 4759,43 грн. Решту суми договору складає вартість частки учасника, котра відповідає 0,209% статутного фонду ТзОВ «Чародійка», і котра набута продавцем шляхом внесення іменного приватизаційного майнового сертифікату».

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

А згідно з ст. 213 Цивільного кодексу України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Виходячи зі змісту договору про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу частки в статутному фонді ТзОВ «Чародійка», сторонами насправді було дано тлумачення положень договору від 01.03.2007 року, незважаючи на назву «про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу частки в статутному фонді ТзОВ «Чародійка».

Таким чином загальна частка позивача у статутному фонді ТзОВ «Чародійка» становить 1,101% та ділиться таким чином, що 0,892% це частка, яка придбана позивачкою за готівкові кошти в сумі 2139,00 грн., яку сторони договору оцінили в 4759,43 грн., а частка 0,209%, набута позивачем шляхом внесення іменного приватизаційного майнового сертифікату, яку сторони договору оцінили відповідно в 110000,00 грн.

При цьому, вся частка позивача в статутному фонді ТзОВ «Чародійка» в грошовому виразі становить 2639,00 грн. з них 2139,00 грн. готівкові кошти та 500,00 грн. вартість іменного приватизаційного майнового сертифікату, що вбачається зокрема з Реєстру іменних приватизаційних майнових сертифікатів № 574 від 14.01.1997 року, де зазначено, що кількість сертифікатів становить 60 шт. загальною номінальною вартістю 30000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різких джерел, як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 3.1 ст. 3 цього Закону об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Підпунктом 9.6.8 п. 9.6 ст. 9 цього Закону встановлено особливості нарахування та сплати окремих видів доходів, зокрема, передбачено, що не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу: а) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену у пп. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону; б) дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених пп. 4.3.3 та пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 цього Закону.

У випадках, визначених пунктами «а» і «б» цього підпункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму таких доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.

А згідно з пп. 4.3.18 п. 4.3 ст. 4 цього Закону не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку - СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Тому, як зазначено вище частка позивача у статутному фонді ТзОВ «Чародійка» 0,892 % придбана за готівкові кошти в сумі 2139,00 грн., яку сторони договору оцінили в 4759,43 грн., тобто сума, що підлягає оподаткуванню становить 2620,43 грн., частка ж 0,209%, набута позивачем шляхом внесення іменного приватизаційного майнового сертифікату, яку сторони договору оцінили у 110000,00 грн., тобто отриманий дохід в останньому випадку не оподатковується відповідно до пп. 9.6.8 п. 9.6 ст. 9 Закону.

Крім того колегія суддів враховує, що оскаржуваним податковим повідомленням позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників, при цьому як було з'ясовано вище та вбачається з матеріалів справи позивачка відчужувала частку в статутному фонді підприємства та немає найманих працівників, а тому також з цих підстав оскаржуване податкове повідомлення є помилковим та таким, що не відповідає діючому законодавству, оскільки мова йде про податок з доходів фізичних осіб, а не про податок з доходів найманих працівників.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року у справі № 2а-5461/09/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Львова від 30 грудня 2008 року № 0002341700/04011.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький