Рішення

від 09.12.2013 по справі 910/21205/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21205/13 09.12.13 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі"

приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл"

до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"

товариства з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола"

про визнання недійсним пп.4.3.13.1 п.4.3.13 ст.4.3 р.4 договору про внесення змін №5 від 28.11.2011 р. до кредитного договору №10.05/08-СК від 27.06.2008 року

Представники сторін:

від позивача-1: Мишакова Ю.А. - представник за довіреністю № б/н від 01.10.2013 року;

від позивача-2: Мишакова Ю.А. - представник за довіреністю № б/н від 01.10.2013 року;

від відповідача-1: Разумов М.А. - представник за довіреністю № 571/11.5.2 від 10.12.2012 року;

від відповідача-2: Слободянюк О.О. - представник за довіреністю б/н від 25.06.2013 року.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі", приватного акціонерного товариства "Сільпо Рітейл" до публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", товариства з обмеженою відповідальністю "У Хромого Пола" про визнання недійсним пп.4.3.13.1 п.4.3.13 ст.4.3 р.4 договору про внесення змін №5 від 28.11.2011 р. до кредитного договору №10.05/08-СК від 27.06.2008 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі», приватним акціонерним товариством «Сільпо Рітейл» та публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» існують правовідносини у вигляді укладених іпотечних договорів в забезпечення зобов'язань за договором про внесення змін №5 від 28.11.2011 року до кредитного договору №10.05/08-СК від 27.06.2008 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ВТБ Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола».

Оскільки, умови п.п. 4.3.13.1 пункту 4.3.13 ст.4.3 ст.4 договору про внесення змін до кредитного договору порушують законні права, інтереси та свободи позивачів чим обмежують право- та дієздатність позивачів, обмежують їхнє право на вільне здійснення господарської та підприємницької діяльності, тому останні звернулися до суду про визнання пунктів договору недійсними.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.11.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.11.2013 року.

18.11.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2013 року.

В судове засідання 18.11.2013 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 26213790, але 18.11.2013 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.11.2013 року розгляд справи відкладено на 09.12.2013 року.

В судовому засіданні 09.12.2013 року представник позивачів 1, 2 подав спільні письмові пояснення по справі.

Представник позивачів позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача 1 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 позовні вимоги підтримав та просив суд визнати недійсним пункт договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Фоззі", приватним акціонерним товариством "Сільпо Рітейл" та публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" існують правовідносини за договорами поруки №101.5.59/10-ДП-1 від 17.09.2010 року, договір №1 про внесення змін до договору поруки №10.05/08-ДП1 від 27.06.2008 року від 12.03.2011 року, відповідно до умов яких сторони поручилися перед банком за виконання товариством з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола» (позичальник) зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору №10.05/08-СК від 27 червня 2008 року або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

28.11.2011 року між публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола» укладено договір №5 про внесення змін до кредитного договору №10.05/08-СК від 27 червня 2011 року.

Позивачі не є сторонами вищезазначеного кредитного договору та договору про внесення змін до нього, проте вважають, що підпункт 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 кредитного договору, що викладений у редакції договору про внесення змін, порушує їх права, та отже підлягає визнанню недійсним за приписами ч. 1 ст. 203, ч. 2 та 3 ст. 215 ЦК України та ч. 2 ст. 207 ГК України.

Так, відповідно до п.4.3.13 договору №5 про внесення змін від 28.11.2011 року, протягом строку дії цього договору без попереднього письмового погодження з банком позичальник зобов'язаний та зобов'язується забезпечити АТ «Фоззі», АТ «Сільпо Рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Експансія»:

4.3.13.1. не надавати кредити та/або гарантії третім особам та/або не виступати поручителем/майновим поручителем/гарантом за зобов'язанням третіх осіб в сумі, що перевищує еквівалент 1 000 000,00 доларів США (один мільйон доларів США 00 центів) на одну юридичну особу протягом календарного року, за виключенням:

4.3.13.1.1. надання кредитів, гарантій на користь позичальника, АТ «Фоззі», АТ «Сільпо Рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Експансія» та інших осіб, що увійшли до складу групи компаній "FOZZY GROUP";

4.3.13.1.2. надання майнових порук по зобов'язанням позичальника та/або по зобов'язанням АТ «Фоззі», АТ «Сільпо Рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Експансія» та/або по зобов'язанням інших осіб, що увійшли до складу групи компаній "FOZZY GROUP", якщо майно, що буде предметом майнової поруки, було придбане або придбавається частково або повністю за рахунок кредиту, що отриманий після укладання договору № 5 про внесення змін до цього договору;

4.3.13.1.3. надання порук/гарантій по зобов'язанням позичальника, АТ «Фоззі», АТ «Сільпо Рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Експансія» та інших осіб, що увійшли до складу групи компаній "FOZZY GROUP", у випадку якщо поручитель/гарант надає поруку/гарантію по зобов'язанням юридичної особи, за зобов'язаннями якої поручитель/гарант надав поруку/гарантію перед банком.

Моніторинг виконання зобов'язання здійснюється банком щоквартально на підставі фінансової звітності позичальника, АТ «Фоззі», АТ «Сільпо Рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Експансія», згідно Таблиці 1 на підставі аналізу значень рядків:

- 050, 210 Форми №1 та розшифровки позабалансових зобов'язань;

- 070, 210 Форми №1-м та розшифровки позабалансових зобов'язань.

На думку позивачів, вищенаведені положення п. 4.3.13.1 кредитного договору в редакції договору про внесення змін, містять заборону позивачам протягом строку дії договору про внесення змін та без попереднього письмового погодження з банком надавати кредити та/або гарантії третім особам та/або виступати поручителем/майновим поручителем/гарантом за зобов'язанням третіх осіб в сумі, що перевищує еквівалент 1 000 000 доларів США (один мільйон доларів США 00 центів) на одну юридичну особу протягом календарного року.

На підтвердження наявності вищевказаної заборони позивачі наводять отриманий ними від відповідача-2 лист вих. № 5-1/12/11 від 05.12.2011 року, в якому останній вимагає від позивачів утриматися від дії, зазначених у п.п. 4.3.13.1 п. 4.3.13 ст. 4.3 розділу 4 договору про внесення змін № 5 від 28.11.2011 р. до кредитного договору (даний пункт аналогічного змісту викладений в Договорі про внесення змін № 5 від 28.11.2011).

В матеріалах справи наявні листи позивача-2 до ПАТ «ВТБ Банк» № 29/11-2 від 29.11.2012 року, №05/09 від 05.09.2013 року та №04/04 від 04.04.2013 року, відповідно до яких він просить надати згоду на укладення декількох іпотечних договорів.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем-1 відповідей на перші два листи, а на лист № 04/04 від 04.04.2013 відповідач-1 відповів письмовою відмовою (лист № 3890/1-2 від 23.05.2013) у наданні згоди на укладення запитуваних іпотечних договорів, з підстав невиконання кредитних зобов'язань боржниками перед банком, в тому числі і відповідачем-2 по Кредитному договору перед Відповідачем-1.

Частина 1 ст. 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, судом досліджено підпункт 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 кредитного договору в редакції договору про внесення змін, та суд зазначає, що всупереч твердженням позивачів даний пункт покладає встановлені ним зобов'язання не на позивачів, а встановлює певні умови та зобов'язання для позичальника, яким є товариство з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола».

Щодо наведеного позивачами листування з відповідачем-1 та його листа-відмови (лист № 3890/1-2 від 23.05.2013) у наданні згоди на укладення запитуваних іпотечних договорів, то суд зазначає, що даний лист не підтверджує вчинення відповідачем-1 протиправної протидії господарській діяльності позивачів та порушення їх прав, оскільки він лише висловлює позицію відповідача-1 щодо наміру позивачами, укласти певні договори, а не вимагає від них виконувати оскаржуваний підпункт 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 кредитного договору в редакції договору про внесення змін, оскільки, як зазначалося вище, даний пункт стосується зобов'язань саме товариства з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола», тобто відповідача-2, перед публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк".

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача-1 до позивачів з вимогами щодо виконання ними підпункту 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 кредитного договору в редакції договору про внесення змін.

Відтак, лист-відмова № 3890/1-2 від 23.05.2013 року відповідача-1 стосується його правовідносин з відповідачем-2, як кредитора з позичальником, та відтак, не порушує права позивачів, і протилежного суду доведено не було.

Щодо посилання позивачів на доведення порушення їх прав в зв'язку з умовами п. 4.1.5 кредитного договору в редакції договору про внесення змін до № 5 від 28.11.2011, то тут суд зазначає, що умови даного пункту, як прямо слідує з його умов, стосується саме виконання зобов'язань відповідачем-2, як позивальником, перед відповідачем-1, як банком, умов кредитного договору, та не містить покладення зобов'язань на позивачів.

Пункт 7.5 кредитного договору в редакції договору про внесення змін до № 5 від 28.11.2011 також не доводить порушення прав позивачів оскаржуваними положеннями пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 кредитного договору, оскільки передбачає накладення договірної санкції саме на товариство з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола», як на позичальника по кредитному договору, а не на позивачів.

А тому, матеріали справи не містять доказів порушення прав позивачів з боку відповідачів, та зокрема, укладеним між ними підпунктом 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 кредитного договору в редакції договору про внесення змін, оскільки позивачами не доведено на підставі яких норм законодавства саме вони, а не відповідач-2, зобов'язані виконувати оскаржуваний пункт.

Відповідно до ч.1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

З огляду на вищевикладене, позивачами не доведено суду належними засобами доказування, що оскаржуваний ними пункт кредитного договору, укладеного між відповідачами, суперечили закону та порушує їх права та охоронювані законом інтереси, тому, вимоги позивачів про визнання недійсним підпункту 4.3.13.1 п.4.3 ст.4.3 договору №5 від 28.11.2011 року про внесення змін до кредитного договору №10.05/08-СК від 27.06.2008 року визнаються судом необгрунованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивачів.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.12.2013 року.

Суддя С.М. Мудрий