Постанова

від 14.10.2014 по справі 910/21205/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа№ 910/21205/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Сільпо Рітейл" та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фоззі"

на рішення господарського суду м. Києва від 09.12.2013р.

у справі № 910/21205/13 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом

1.) Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фоззі"

2.) Приватного акціонерного товариства ,,Сільпо Рітейл"

до

1.) Публічного акціонерного товариства ,,ВТБ Банк"

2.) Товариства з обмеженою відповідальністю ,,У Хромого Пола"

про визнання недійсним п.п.4.3.13.1 п.4.3.13 ст.4.3 р. 4 договору про внесення змін № 5 від 28.11.2011р. до кредитного договору № 10.05/08-СК від 27.06.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Фоззі" (далі - позивач-1) та Приватне акціонерне товариство ,,Сільпо Рітейл" (далі - позивач-2) звернулись в господарський суд м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,ВТБ Банк" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,У Хромого Пола" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним п.п.4.3.13.1 п.4.3.13 ст.4.3 р. 4 договору про внесення змін № 5 від 28.11.2011р. до кредитного договору № 10.05/08-СК від 27.06.2008р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.12.2013р. у справі № 910/21205/13 в позові відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції послався на умови кредитного договору, положення ЦК України, і дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог, оскільки позивачами не доведено суду, що оскаржуваний ними пункт кредитного договору, укладеного між відповідачами, суперечить закону та порушує права та охоронювані законом інтереси позивачів.

Не погодившись з рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, у якій просять рішення господарського суду м. Києва від 09.12.2013р. у справі № 910/21205/13 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржники зазначають, що вони не погоджуються з прийнятим рішенням, вважають його необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, прийняв рішення з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржники зазначають, що оскаржувані пункти договору суперечать вимогам законодавства у наступному:

- обмеження суб'єкта господарювання у праві самостійно здійснювати господарську діяльність, що суперечить положенню ст. 43, ч. 1 ст. 42 ГК України;

- обмеження суб'єкта господарювання у праві одержувати кредити, що суперечить положенню п.п. 2 ч. 1 ст. 44 ГК України;

- обмеження суб'єкта господарювання правом самостійно реалізовувати інші не заборонені права та брати обов'язки - гарантії, поруки, майнові поруки, що суперечить положенню ч. 1 ст. 27 в системному застосуванні з ч. 1 ст. 91 ЦК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 1 заперечив проти її доводів, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р. у справі № 910/21205/13 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,СІЛЬПО РІТЕЙЛ" та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ФОЗЗІ" на рішення господарського суду м. Києва від 09.12.2013р. прийнято до провадження та призначено розгляд скарги на 25.02.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 18.03.2014р. за клопотанням представника позивачів на підставі ст. 77 ГПК України.

В судових засіданнях 18.03.2014р., 15.04.2014р. оголошувались перерви.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 27.05.2014р. за клопотанням представника відповідача 2 на підставі ст. 77 ГПК України.

В судових засіданнях 27.05.2014р., 24.06.2014р, 15.07.2014р., 02.09.2014р., 16.09.2014р. оголошувались перерви.

У судовому засіданні 14.10.2014р. представник позивачів підтримала доводи апеляційної скарги, представники відповідача 1 заперечив проти доводів скарги, представник відповідача 2 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0411609710462. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Представник позивачів та представник відповідача 1 просили суд розглянути справу за наявними матеріалами.

Колегія суддів, з урахуванням належного повідомлення відповідача 2 не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивачів та представника відповідача 1, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (змінено найменування на Публічне акціонерне товариство ,,ВТБ Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,У Хромого Пола" 27.06.2008р. укладено кредитний договір № 10.05/08-СК (строковий кредит) відповідно до умов якого кредитор на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит у вигляді строкового кредиту, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути кредитору суму кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі згідно умов цього договору та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені цим договором.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Фоззі", Приватним акціонерним товариством ,,Сільпо Рітейл" та Публічним акціонерним товариством ,,ВТБ Банк" існують правовідносини за договорами поруки №101.5.59/10-ДП-1 від 17.09.2010р., договір №1 про внесення змін до договору поруки №10.05/08-ДП1 від 27.06.2008р. від 12.03.2011р., відповідно до умов яких позивач 1 і позивач 2 поручилися перед банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ,,У Хромого Пола" (позичальник) зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору №10.05/08-СК від 27.06.2008р. або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2011р. між Публічним акціонерним товариством ,,ВТБ Банк" (далі банк, відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,У Хромого Пола" (далі - позичальник, відповідач 2) укладено договір № 5 про внесення змін до кредитного договору № 10.05/08-СК від 27.06.2008р. (далі - договір, а.с. 13 - 38).

Відповідно до п.п.4.3.13 договору, протягом строку дії цього договору без попереднього письмового погодження з банком позичальник зобов'язаний та зобов'язується забезпечити виконання АТ ,,Фоззі", АТ ,,Сільпо Рітейл", ТОВ ,,Фоззі-Фуд", ТОВ ,,Експансія":

4.3.13.1 не надавати кредити та/або гарантії третім особам та/або не виступати поручителем/майновим поручителем/гарантом за зобов'язанням третіх осіб в сумі, що перевищує еквівалент 1 000 000,00 доларів США на одну юридичну особу протягом календарного року, за виключенням:

4.3.13.1.1 надання кредитів, гарантій на користь позичальника, АТ ,,Фоззі", АТ ,,Сільпо Рітейл", ТОВ ,,Фоззі-Фуд", ТОВ ,,Експансія" та інших осіб, що увійшли до складу групи компаній ,,FOZZY GROUP";

4.3.13.1.2 надання майнових порук по зобов'язанням позичальника та/або по зобов'язанням АТ ,,Фоззі", АТ ,,Сільпо Рітейл", ТОВ ,,Фоззі-Фуд", ТОВ ,,Експансія" та/або по зобов'язанням інших осіб, що увійшли до складу групи компаній ,,FOZZY GROUP", якщо майно, що буде предметом майнової поруки, було придбане або придбавається частково або повністю за рахунок кредиту, що отриманий після укладання договору № 5 про внесення змін до цього договору;

4.3.13.1.3 надання порук/гарантій по зобов'язанням позичальника, АТ ,,Фоззі", АТ ,,Сільпо Рітейл", ТОВ ,,Фоззі-Фуд", ТОВ ,,Експансія" та інших осіб, що увійшли до складу групи компаній ,,FOZZY GROUP", у випадку якщо поручитель/гарант надає поруку/гарантію по зобов'язанням юридичної особи, за зобов'язаннями якої поручитель/гарант надав поруку/гарантію перед банком.

Моніторинг виконання зобов'язання здійснюється банком щоквартально на підставі фінансової звітності позичальника, АТ ,,Фоззі", АТ ,,Сільпо Рітейл", ТОВ ,,Фоззі-Фуд", ТОВ ,,Експансія", згідно Таблиці 1 на підставі аналізу значень рядків:

- 050, 210 Форми №1 та розшифровки позабалансових зобов'язань;

- 070, 210 Форми №1-м та розшифровки позабалансових зобов'язань.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачі, які не є сторонами спірного договору, вказують на те, що п.п. 4.3.13.1 п. 4.3.13 ст. 4.3 розділу 4 кредитного договору, що викладений у редакції договору про внесення змін, порушує їх права, та отже підлягає визнанню недійсним за приписами ч. 1 ст. 203, ч. 2 та 3 ст. 215 ЦК України та ч. 2 ст. 207 ГК України, оскільки містить заборону для них протягом строку дії договору про внесення змін та без попереднього письмового погодження з банком надавати кредити та/або гарантії третім особам та/або виступати поручителем/майновим поручителем/гарантом за зобов'язанням третіх осіб в сумі, що перевищує еквівалент 1 000 000 доларів США на одну юридичну особу протягом календарного року.

При цьому, позивачі посилаються на те, що відповідачем 2 на їх адресу було направлено лист № 5-1/12/11 від 05.12.2011р., відповідно до якого ТОВ ,,У Хромого Пола" вимагав від ТОВ ,,Фоззі" та ПрАТ ,,Сільпо Рітейл" утриматися від дії, зазначених у п.п. 4.3.13.1 п. 4.3.13 ст. 4.3 розділу 4 договору про внесення змін № 5 від 28.11.2011р. до кредитного договору (даний пункт аналогічного змісту викладений в Договорі про внесення змін № 5 від 28.11.2011).

ПрАТ ,,Сільпо Рітейл" зверталось до відповідача 1 з проханням про надання дозволу на укладення з банками договорів іпотеки, у зв'язку з проведенням реструктуризації кредитної заборгованості. Проте, відповідачем 1 було відмовлено в укладенні вказаних договорів.

В матеріалах справи наявні листи позивача-2 до ПАТ ,,ВТБ Банк" № 29/11-2 від 29.11.2012р., №05/09 від 05.09.2013р., №04/04 від 04.04.2013р., відповідно до яких він просить надати згоду на укладення декількох іпотечних договорів.

На лист № 04/04 від 04.04.2013р. відповідач 1 відповів відмовою (лист № 3890/1-2 від 23.05.2013р.) у наданні згоди на укладення запитуваних іпотечних договорів, з підстав невиконання кредитних зобов'язань боржниками перед банком, в тому числі і відповідачем 2 по кредитному договору перед відповідачем-1, відповіді на попередні листи матеріали справи не містять.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено суду належними засобами доказування, що оскаржуваний ними пункт кредитного договору, укладеного між відповідачами, суперечить закону та порушує їх права та охоронювані законом інтереси.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 16 ЦК України, ст. 20 ГК України закріплені положення про те, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання недійсними господарських угод.

Відповідно підпункту 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 договору № 5 від 28.11.2011р. про внесення змін до кредитного договору № 10.05/08-СК від 27.06.2008р. позичальник взяв на себе зобов'язання забезпечити виконання, зокрема позивачами, умов щодо ненадання кредитів та/або гарантій третім особам та/або не виступати поручителем/майновим поручителем/гарантом за зобов'язанням третіх осіб в сумі, що перевищує еквівалент 1 000 000,00 доларів США на одну юридичну особу протягом календарного року.

Вказаний пункт договору для позивачів містить порушення статей 43, 44 Господарського кодексу України, в яких закріплено принципи свободи підприємницької діяльності. Зокрема, в частині 1 статті 43 ГК України говориться про те, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Крім того, за змістом ч. 7 ст. 319 та ч. 2 ст. 321 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановленому законом.

У даному ж випадку, договором для відповідача 2 (позичальника) та позивачів встановлено обмеження використання свого майна (активів), яке належить їм на праві власності, для здійснення підприємницької діяльності, що суперечить чинному законодавству.

Крім того, п. 7.5 договору № 5 про внесення змін до кредитного договору №10.05/08-СК від 27.06.2008р. відповідач 1 та відповідач 2 погодили, що при невиконанні або неналежному виконанні будь - якої з умов, визначених в п. 4.3.13 цього договору, банк має право застосовувати до позичальника договірну санкцію, а позичальник зобов'язаний її сплатити у розмірі 5 000 доларів США.

Тобто, у випадку вчинення позивачами та відповідачем 2 дій, що передбачені п.п. 4.3.13.1 без погодження з банком, останній наділяється правом вимоги щодо стягнення штрафних санкцій як з відповідача 2 - боржника так і з позивачів - солідарних боржників в силу положень ч. 1 ст. 554 ЦК України, що свідчить про те, що оскаржуваний пункт договору порушує охоронювані законом інтереси позивачів, а тому позивачі, у даному випадку, є заінтересованими особами, які мають право на подання позову про визнання недійсним цього пункту договору на захист свого законного інтересу.

Такий висновок відповідає правовій позиції щодо права на подання позову особою, яка хоча й не є стороною, але є заінтересованою особою, тобто має свій охоронюваний законом інтерес, викладеній у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р.

Відповідно до ч. ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Як роз'яснено п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013р. № 11 за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним п.п.4.3.13.1 п.4.3.13 ст.4.3 р. 4 договору про внесення змін № 5 від 28.11.2011р. до кредитного договору № 10.05/08-СК від 27.06.2008р. підлягають задоволенню повністю.

Суд першої інстанції наведеного вище не врахував і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки неповно встановив обставини, що мають значення для вирішення даної справи та неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зазначене, відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. у справі № 910/21205/13 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог повністю. У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги у даній справі відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства ,,Сільпо Рітейл" та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фоззі" задовольнити.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 09.12.2013р. у справі № 910/21205/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства ,,Сільпо Рітейл" та Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фоззі" до Публічного акціонерного товариства ,,ВТБ Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю ,,У Хромого Пола" про визнання недійсним п.п.4.3.13.1 п.4.3.13 ст.4.3 р.4 договору про внесення змін № 5 від 28.11.2011р. до кредитного договору № 10.05/08-СК від 27.06.2008р. задовольнити.

4. Визнати недійсним п.п.4.3.13.1 п.4.3.13 ст.4.3 р.4 договору про внесення змін № 5 від 28.11.2011р. до кредитного договору № 10.05/08-СК від 27.06.2008р., укладеного між Публічним акціонерним товариством ,,ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,У Хромого Пола".

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,ВТБ Банк" (код 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фоззі" (код 25294089) 573,50 грн. судових витрат з оплати судового збору за подання позову до господарського суду.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,У Хромого Пола" (код 33348825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фоззі" (код 25294089) 573,50 грн. судових витрат з оплати судового збору за подання позову до господарського суду.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,ВТБ Банк" (код 14359319) на користь Приватного акціонерного товариства ,,Сільпо Рітейл" (код 33870708) 286,75 грн. судових витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,У Хромого Пола" (код 33348825) на користь Приватного акціонерного товариства ,,Сільпо Рітейл" (код 33870708) 286,75 грн. судових витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Доручити господарському суду м. Києва видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко

Повний текст складено та підписано 17.10.2014р.