Рішення

від 17.12.2013 по справі 909/83/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 р. Справа № 909/83/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради,

вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Кооперативного підприємства "Карпати"

вул. С. Височана,34, м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення збитків сумі 75 126 грн. 18 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача: Буджак В.М. - представник, (довіреність № 48/01-20/66-в від 09.01.13)

Від відповідача: Деренюк М.М. - представник, (довіреність № б/н від 23.09.13р.)

Від відповідача: Мартіросян С.С. - один з засновників кооперативного підприємства "Карпати", протокол загальних зборів № 1 від 10.06.87р.

Від відповідача: Мартіросян Р.С. голова кооперативного підприємства "Карпати", протокол загальних зборів № 3 від 29.03.13р.

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська міська рада звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовними вимогами до кооперативного підприємства "Карпати" про стягнення збитків в сумі 75 126 грн. 18 коп.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2013 року у справі №909/83/13-г за позовом Івано-Франківської міської ради до кооперативного підприємства "Карпати" про стягнення збитків у сумі 75 126 грн. 18 коп. - позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року вищевказане рішення залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2013 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.06.2013 року скасовано, справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду Івано-Франківської області справу №909/83/13-г скеровано на новий розгляд судді Фрич М.М. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2013 року призначено справ до розгляду в засіданні на 24.09.2013 року. В судовому засіданні 24.09.2013 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 08.10.2013 року, про що представники сторін повідомлені.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2013 року провадження у справі зупинено за клопотанням позивача про зупинення провадження у справі (вх.№14912/13 від 24.09.13). Ухвалою господарського суду від 11.11.2013 року поновлено провадження у справі і призначено розгляд справи на 19.11.2013 року. Ухвалою господарського суду від 19.11.2013 року відкладено розгляд справи на 28.11.2013 року.

В судових засіданнях 28.11.2013 року та 05.12.2013 року судом оголошувалась перерва у розгляді спору до 05.12.2013 року та до 11.12.2013 року, про що представники сторін були повідомлені. Ухвалою господарського суду від 11.12.2013 року строк розгляду спору продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 17.12.2013 року.

В судовому засіданні 17.12.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке. У своїй позовній заяві №167/09-15/в від 28.01.13 (вх. №316 від 28.01.13) позивач посилається на те, що кооперативне підприємство "Карпати" звернулося до Івано-Франківської міської ради з листом від 05.12.2008 року №334/03-04 з проханням затвердити на сесії міської ради матеріали з землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,1899 га по вул. Височана, 34 в м. Івано-Франківську.

Пунктом 9 рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 25.02.2009 року кооперативу "Карпати" надано в оренду земельну ділянку площею 0,1899 га на вул. С. Височана, 34 в м. Івано-Франківську для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень, терміном на 3 роки. Даним рішенням вказаний кооператив зобов'язано укласти договір оренди землі. Проте, відповідачем по справі на виконання вимог вищевказаного рішення договору не укладено.

13.02.2012 року управлінням Держкомзему в м. Івано-Франківську здійснено вихід на місце розташування земельної ділянки по вул. Височана, 34 в м. Івано-Франківську та встановлено, що земельна ділянка використовується кооперативом "Карпати" для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень без правоустановлюючих документів, про що державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Івано-Франківської міської ради управління Держкомзему в м. Івано-Франківську Ліщинським Т.І. Складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Відповідно до вказаного акту земельна ділянка загальною площею 0, 1899 га по вул. Височана, 34 в м. Івано-Франківську використовується кооперативом "Карпати" для обслуговування адміністративно-виробничих приміщень без переоформлення документів, які посвідчують право власності або право користування землею, що на думку позивача, є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та прав територіальної громади м. Івано-Франківська.

Позивач також вказав, що земельна ділянка комунальної власності по вул. Височана, 34 в м. Івано-Франківську використовується кооперативом "Карпати" з порушенням вимог земельного законодавства та законодавства про плату за землю, що призвело до значних втрат бюджету м. Івано-Франківська у вигляді недоодержання доходу від орендної плати, тобто нанесенням Івано-Франківській міській раді збитків.

Позивач зазначив, що факт протиправної поведінки з боку кооперативу "Карпати" об'єктивно підтверджується актом обстеження земельної ділянки, складеним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Івано-Франківської міської ради управління Держкомзему в м. Івано-Франківську від 13.02.2012 року.

Позивач у своїх вимогах посилається на пункт 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року, в якому йдеться про те, що відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані.

З метою створення єдиних організаційно-правових та економічних засад визначення розмірів збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельних ділянок у м. Івано-Франківську та порядок їх відшкодування землекористувачами та збільшення надходжень до бюджету від орендної плати за землю рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19.07.2007 № 364 затверджено склад комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам. Результати роботи вказаної комісії оформляються відповідними актами.

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки. Заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості грунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з Актом про визначення збитків від 24.02.2012 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.04.2012 року №277, неодержаний міською радою дохід за використання кооперативом "Карпати" земельної ділянки площею 0, 1899 га по вул. Височана, 34 у м. Івано-Франківську, складає 75 126 грн. 18 коп.

Таким чином, враховуючи відсутність договірних орендних зобов'язань щодо земельної ділянки, якою користується кооператив "Карпати" Івано-Франківською міською радою заявлені до стягнення збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 75 126 грн. 18 коп.

Позивач також вказав, що з метою врегулювання даного спору у досудовому порядку управлінням земельних відносин виконавчого комітету міської ради запропоновано кооперативу "Карпати" відшкодувати Івано-Франківській міській раді завдані збитки. Це позивач підтверджує таким. Листами від 26.03.2009 року №290/23-12, 30.10.2009 року №1688/01-15/48-в та від 08.02.2012 року №292/01-18/48-в кооперативу "Карпати" запропоновано укласти договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0, 1899 га по вул. Височана, 34 в м. Івано-Франківську.

Позивач зазначив, що листом управління земельних відносин виконавчого комітету міської ради від 22.11.2009 року №1286/01-13 кооперативу "Карпати" направлено для підписання проект договору оренди земельної ділянки загальною площею 0, 1899 га по вул. Височана, 34 в м. Івано-Франківську.

Листом-повідомленням управлінням земельних відносин виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16.02.2012 року №436/01-19/в представника відповідача запрошено 24.02.2012 року о 09:00 год. на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам.

Відповідно до п.6 з протоколу №2 від 24.02.2012 року засідання комісії міськвиконкому по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам представника кооперативу "Карпати" включено в склад вказаної комісії. Вказаним протоколом також було визначено та затверджено розмір збитків в сумі 75 126 грн. 18 коп.

Листами від 03.03.2012 року №550/01-19/13в та від 21.05.2012 року №491/01-09/01 управлінням земельних відносин виконавчого комітету міської ради запропоновано кооперативу "Карпати" добровільно відшкодувати Івано-Франківській міській раді визначені збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства.

Позивач звернув увагу на те, що вимоги викладені у вищевказаних листах відповідачем не виконані, спір у досудовому порядку між Івано-Франківською міською радою та кооперативом "Карпати" не врегульовано.

Крім того, позивач подав суду письмові пояснення № 1966/09-15/в від 27.11.2013 року (вх. № 18773/13 від 28.11.13) стосовно обставин справи. Згідно вказаних пояснень позивач в повній мірі підтримує заявлений позов і просить суд його задовольнити. Також зазначено, що відповідач у відповідності до норм чинного законодавства не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки загальною площею 0,1899 га по вул. Височана, 34 в м. Івано-Франківську, оскільки земельна ділянка на якій розташований об'єкт нерухомого майна, переданий в оренду на підставі відповідного рішення. Сплачувати земельний податок ніхто відповідача не зобов'язував. Відповідно до податкових декларацій за 2011 та 2012 року відповідач задекларував плату за землю в сумі 19 085 грн. 32 коп., однак в підтвердження сплати вказаних коштів відповідачем не надано відповідних доказів, які б підтверджували внесення ним даної суми до міського бюджету. Позивач також вказав, що Івано-Франківська міська рада в період з 25.02.2009 року по 01.02.2012 року вживала заходів щодо уникнення заявленої до стягнення суми збитків, а відповідач свідомо на такі заходи не реагував та ухилявся від виконання рішення міської ради.

Відповідач з поданим позов не погоджується, подав суду письмові пояснення (вх. №19163/13 від 05.12.13) по справі. Відповідач стверджує, що порушення норм земельного законодавства сталося не з вини кооперативного підприємства "Карпати", оскільки з часу винесення рішення Івано-Франківської міської ради від 25.02.2009 року до часу подання позивачем позову до суду у ВАТ "Залізобетон" фактично у законному порядку не відбулося вилучення земельної ділянки площею 0, 1899 га по вул. С.Височана, 34 для виділення її в натурі на користь кооперативу, а також не з вини відповідача ВАТ "Залізобетон" не вніс зміни в державний акт на право постійного користування землею від 12.06.1998 року щодо виділення цієї частини земельної ділянки на користь кооперативу. Таким чином, відповідач не мав змоги у першу чергу виконати зазначене рішення міської ради, в частині виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та укласти договір оренди без виконання перших двох пунктів рішення ВАТ "Залізобетоном". За словами відповідача, позивач відмовився надати проект договору оренди для вивчення та обговорення, а також відмовився повідомляти розмір орендної плати, що ставило відповідача у безвихідне становище. Це відповідач підтверджує відсутністю в матеріалах справи доказів про те, що позивач надавав кооперативу проект договору. Кооперативне підприємство "Карпати" вважає безпідставним твердження позивача про те, що Івано-Франківській міській раді нанесені збитки, внаслідок користування відповідачем земельною ділянкою. Це твердження відповідач доводить тим, що земельна ділянка площею 0,1899 га є частиною земельної ділянки, що належить ВАТ "Залізобетон" на праві постійного користування, відповідно до державного акту реєстраційний №249 від 12.06.1998 року.

Відповідач у письмових поясненнях вказав, що позивачем безпідставно зазначено період нарахування завданих міській ради збитків, а саме: з 25.02.2009 року по 01.02.2012 року, тобто з моменту прийняття рішення міською радою по день звернення позивача з заявою до суду. З цього приводу відповідач зазначив, що Івано-Франківська міська рада свою позовну заяву до суду перший раз подала 24.12.2012 року. яка судом залишена без розгляду, а другу - у січні 2013 року, пропустивши термін звернення до суду. Таким чином, кооперативне підприємство "Карпати" вважає вказаний період неправомірним, оскільки з моменту прийняття рішення Івано-Франківською міською радою між сторонами ніяких договірних відносин не було. З огляду на викладене, відповідач просив суд в задоволенні позовних вимог Івано-Франківської міської ради відмовити.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд, врахувавши рекомендації, викладені в постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2013 року, дійшов в спірному випадку таких висновків.

При розгляді матеріалів справи по суті, судом встановлено, що земельну ділянку, площею 0,1899 га відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 25.02.2009 року вилучено на користь кооперативного підприємства "Карпати". Вказаним рішенням також було зобов'язано відповідача по справі укласти договір оренди землі.

Згідно ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Однак, в судовому засіданні встановлено, що вказане рішення Івано-Франківської міської ради не виконано.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України /в редакції від 5.03.2009р. № 1066-V1/ право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею, затвердженого рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №415 від 26.12.1996 року, відкрите акціонерне товариство "Залізобетон" є постійним землекористувачем земельної ділянки, площею 12, 1890 га на вул. Височана, 34, м. Івано-Франківськ. При цьому, по день подачі позовної заяви (вх. №316 від 28.01.13), суду не подано доказів про те, що ВАТ "Залізобетон" вніс відповідні зміни до документів землеустрою щодо виділення земельної ділянки площею 0, 1899 га на користь кооперативного підприємства "Карпати".

Таким чином, ВАТ "Залізобетон" в спірному періоді був постійним та законним землекористувачем спірної земельної ділянки.

Судом також встановлено, що ВАТ "Залізобетон" здійснював повну сплату земельного податку в період з 2007 року по 2012 рік відповідно до чинного законодавства України. Це підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових розрахунків земельного податку.

За таких умов, твердження позивача про завдання відповідачем кооперативним підприємством "Карпати" збитків на вказану суму позову, внаслідок користування ним земельною ділянкою, площею 0, 1899 га, яка входить в склад земельної ділянки постійного користувача, яким є ВАТ "Залізобетон", є непереконливим.

Разом з тим, факт користування відповідачем земельною ділянкою в межах будівель та споруд площею 0, 0444 га безспірно доведений. Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.147 ч.1 ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З п.136 ч.1 ст.14 Податкового кодексу України вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно п.72 ч.1 ст.14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідач стверджує, що здійснював плату за землю у вигляді сплати земельного податку в період з 2009 року по 2012 рік і в підтвердження цього надав суду податкові декларації з плати за землю. Однак, в силу зазначених вище норм Податкового кодексу України відповідач не повинен був здійснювати сплату земельного податку, оскільки він не є ані постійним землекористувачем, ні власником спірної земельної ділянки і тому така плата не береться судом до уваги.

Тому, в межах розміру земельної ділянки під будівлями та спорудами, відповідач повинен був сплатити орендну плату. Проте доказів здійснення оплати за користування землею в установленому порядку суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На вимогу суду відповідач надав детальний розрахунок орендної плати /збитків/ за земельну ділянку площею 0, 0444 га під будівлями та спорудами кооперативного підприємства "Карпати". Згідно цього розрахунку загальна сума орендної плати в період з 2009 року по 2012 рік у вказаних межах становить 17 527 грн. 32 коп.

При здійсненні цього перерахунку враховано висновки та методику розрахунку збитків відповідно до акту про визначення збитків від 24.02.12р.та, який затверджений виконкомом /рішення від 26.04.12р. № 277/ .

З урахуванням фактичних обставин справи - суд приходить до висновку, що саме на цю суму позивачу завдано збитків і які відповідно до законодавства підлягають відшкодуванню. В іншій частині позовні вимоги визнаються судом необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на те, що діючим законодавством не передбачена подвійна оплата за користування земельними ділянками, позивачем не було вжито всіх необхідних заходів для відповідного оформлення землекористування, як от: рішенням виконкому, яким зобов"язано укласти договір оренди - не було встановлено будь-яких термінів, суду не подано і достатніх доказів про вжиття позивачем відповідних заходів по укладенню договору оренди та про відмову сторони від укладення такого договору.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи - суд вважає обгрунтованими вимоги позивача про стягнення збитків за землекористування тільки в частині земельної ділянки, фактичне використання якої відповідачем, доведено належними доказами.

Разом з тим, відповідачем по справі подана заява про застосування строків позовної давності (вх. №18775/13 від 28.11.13), в якій відповідач просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення збитків в сумі 75 126 грн. 18 коп. З цього приводу слід зазначити таке.

Згідно ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 Цивільного кодексу України вказує на те, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В спірному випадку, охоронюваний законом інтерес позивача вважається порушеним через несплату відповідачем орендної плати на користування земельною ділянкою в межах ділянки під будівлями та спорудами. Позовна заява Івано-Франківської міської ради про відшкодування збитків поступила до господарського суду Івано-Франківської області 28.01.2013 року, збитки нараховані з 25.02.2009 року по 01.02.2012 року. Враховуючи встановлену законодавством тривалість позовної давності три роки, судом беруться до уваги збитки, нараховані з 28.01.2010 року. Збитки за 2009 рік не враховуються судом по причині пропуску в цій частині вимоги строку позовної давності та за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. При цьому, суд виходить з поданого відповідачем розрахунку орендної плати за земельну ділянку площею 0, 0444 га під будівлями і спорудами, яку відповідач повинен був сплатити.

При розгляді спору судом взято до уваги правило ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу, яке передбачає, що суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

За наведених обставин, суд вважає позов таким, який підлягає частковому задоволенню.

Суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України).

Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 144 Конституції України, ст.ст.126, 206 Земельного кодексу України, ч.1 ст.22, ст.ст. 256, 257, ч.2 ст.616, ст.1166 Цивільного кодексу України, п.72, 136, 147 ч.1 ст.14 Податкового кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України, п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", ст.ст. 32, 43, 44, 49 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з відповідача кооперативного підприємства "Карпати" / вул. С. Височана, 34, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 22178626 / на користь позивача Івано-Франківської міської ради / вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 33644700 / збитки в розмірі 12 208 грн. 93 коп. (дванадцять тисяч двісті вісім гривень дев'яносто три копійки) та судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп. (одна тисяча сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок).

В решті позовних вимог - відмовити. В тому числі: відмовити в стягнені з відповідача на користь позивача збитків в розмірі 57 598 грн. 86 коп. - за необгрунтованістю вимог та 5 318 грн. 39 коп. - за пропуском строку позовної давності.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.13

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"