Рішення

від 09.12.2013 по справі 919/950/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року справа № 919/950/13

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Лотової Ю.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу за позовом

Прокурора міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99040, АДРЕСА_1)

Приватного підприємства "Цибулькін"

(99012, м. Севастополь, вул. Паршина, 6-а)

про визнання недійсними додаткових угод до договору,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача (ФОП "ОСОБА_1) - не з'явився;

від відповідача (ПП "Цибулькін") - не з'явився;

від прокурора - Почка Антон Анатолійович - старший прокурор відділу, посвідчення № 005826, видане 25.09.2012.

Прокурор міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації (далі по тексту позивач або СМДА) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту перший відповідач або ФОП), приватного підприємства „Цибулькін" (далі по тексту другій відповідач або ПП) про визнання недійсними додаткових угод від 06.07.2009 та від 15.01.2010 до Договору № 79 від 05.05.2009 про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом.

Позов мотивований невідповідністю додаткових угод від 06.07.2009, 15.01.2010 до Договору № 79 від 05.05.2009 вимогам діючого законодавства.

Ухвалою суду від 16.08.2013 справа прийнята до розгляду суддею Головко В.О., порушено провадження у справі.

У зв'язку з перебуванням судді Головко В.О. у відпустці, відповідно до пункту 3.3. рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 28.12.2010 (із змінами) та на виконання рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 10.10.2013, розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя від 10.10.2013 №425 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 919/950/13, за наслідками якого суддею для розгляду цією справи визначено Лотову Ю.В.

Ухвалою суду від 11.10.2013 справу прийнято до провадження судді Лотової Ю.В.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Під час розгляду справи прокурор позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, що вказані у позовній заяві та письмових поясненнях по справі. Зокрема зазначив, що додаткові угоди до договору про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом, укладені між позивачем та відповідачами з порушення вимог діючого законодавства, оскільки ними фактично було змінено маршрут загального користування та перевізник, що суперечить статтям 203, 215 Цивільного кодексу України, Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Представник позивача надав суду письмові пояснення, відповідно до яких залишив вирішення спору на розсуд суду та просив розглянути справу за відсутності представника позивача. (т.1, арк.с. 97-99). В судове засідання 09.12.2013 року представник позивача не з'явився, витребувані судом матеріали не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перший відповідач явку своїх представників у судові засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав, витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник другого відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, які зазначені у відзиві на позов. Зокрема вказав на пропуск прокурором строку позовної давності та на те, що спірні угоди вже були предметом розгляду у інших справах, а тому провадження у справ має бути припинено. (т.1, арк.с. 41-44)

В судове засідання 09.12.2013 року представник другого відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

08.11.2013 року через канцелярію суду прокурором надано клопотання про поновлення строку на звернення до суду та визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, у якому він просив суд визнати поважними причини пропуску строку позовної давності у цій справі та захистити права держави. (т.1, арк.с. 87-88)

У судовому засіданні 08.11.2013 прокурор вказане клопотання підтримав та просив його задовольнити. Представник другого відповідача проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Крім того, представником ПП було подано заява про застосування строку позовної давності.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.

З урахуванням вказаного, строк позовної давності щодо визнання недійсними додаткових угод від 06.07.2009, 15.01.2010 до Договору № 79 від 05.05.2009 про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом сплинув.

Разом з тим, згідно з частиною п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Прокурор у своєму клопотанні вказав на те, що органам прокуратури стало відомо про існування спірних додаткових угод лише у липні 2013 року. До цього, прокуратура не мала змоги дізнатися про існування вказаних додаткових угод, оскільки ці додаткові угоди предметом прокурорської перевірки не були, відповідачі перевезення за маршрутом № 77 до 2013 року не здійснювали. Вказані обставини підтверджені листом комунального підприємства Севастопольської міської Ради «Севелектроавтотранс» ім. А.С. Круподьорова від 01.07.2013 на адресу прокурора міста, листом Укртрансінспекції від 20.11.2013, листом комунального підприємства «Науково-дослідницький інститут економіки та розвитку міста» від 20.11.2013 та постановою про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 19.07.2013 року. (т.1, арк.с. 89-93, 109-115)

Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску прокурором строку позовної давності для захисту інтересів держави, а тому ухвалою суду від 28.11.2013 року клопотання прокурора задоволено.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін у справі, у зв'язку з чим вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2009 між Севастопольською міською державною адміністрацією (Замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Перевізник) був укладений договір № 79 про організацію перевезення пасажирів автомобільним транспортом (далі по тексту Договір). (т.1, арк.с. 16-19).

Відповідно до умов вказаного договору, Замовник надає Перевізнику право на організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 77 «Маяк 2 - б. Козача - пр. Перемоги». Перевізник організує надання транспортних послуг по маршруту № 77 «Маяк 2 - б. Козача - пр. Перемоги» в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт», Правилами надання послуг пасажирським автомобільним транспортом, умовами конкурсу та умовами цього договору (пункти 1.1 та 1.2 Договору).

Вказаний договір набирає чинності з моменту підписання та діє п'ять років (пункт 6 Договору). .

06 липня 2009 року між СМДА та ФОП ОСОБА_1 була укладена додаткова угода про внесення змін до договору № 79 від 05.05.2009 р. «Про організацію перевезення пасажирів автомобільним транспортом» (далі по тексту Додаткова угода № 1). (т.1, арк.с. 20)

Згідно з цією угодою пункт 1.2 Договору був викладений у новій редакції, зокрема: «Перевізник самостійно організує надання транспортних послуг по маршруту № 77 «Маяк 2 - б. Козача - площа Нахімова» в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт», Правилами надання послуг пасажирським автомобільним транспортом, умовами конкурсу та умовами цього Договору.»

15.01.2010 року між СМДА та ФОП ОСОБА_1 була укладена ще одна додаткова угода про внесення змін до договору № 79 від 05.05.2009 р. «Про організацію перевезення пасажирів автомобільним транспортом» (далі по тексту Додаткова угода № 2). (т.1, арк.с. 21)

Відповідно до Додаткової угоди № 2 у зв'язку з реорганізацією підприємства шляхом створення юридичної особи та зміни юридичної адреси згідно з якою змінено юридична адреса та найменування Перевізника на приватне підприємство «Цибулькін», що розташовано за адресою: 99012, м. Севастополь, вул. Паршина, буд. 6-А.

Прокурор вважає, що вказані додаткові угоди укладені з порушення вимог чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

За приписами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на: забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб'єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності; забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту; розвиток та удосконалення нормативної бази діяльності автомобільного транспорту; визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту; визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту; захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування; захист національного ринку транспортних послуг та суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту; створення рівних умов для роботи всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції; забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці; раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів; охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Згідно з частиною першою статті 7 вказаного Закону забезпечення організації пасажирських перевезень покладається на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Відповідно до пункту 2.1.9 Угоди про взаємодію Севастопольської міської Ради та Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженої Розпорядженням голови СМДА № 506-р від 19.04.2011 та рішенням Севастопольської міської Ради № 647 від 19.04.2011, Севастопольська міська Рада (далі по тексту СМР) передала повноваження щодо залучення на договірних засадах підприємств, установ, організацій, які не є у комунальній власності територіальної громади міста Севастополя, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту та зв'язку на підставі затверджених СМР сеті маршрутів загального користування та у режимі маршрутного таксі.

Відтак, прокурор вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме СМДА.

Закон України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту.

У статті 1 цього Закону встановлено, що:

автобусний маршрут - шлях проходження автобуса між початковим та кінцевим пунктами з визначеними місцями на дорозі для посадки (висадки) пасажирів;

автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення.

Відповідно до частини 9 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють контроль за виконанням транспортного законодавства на відповідній території згідно з повноваженнями, визначеними законами України.

Згідно з частинами першої та другої статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, що діяла на момент укладення спірних додаткових угод, організація пасажирських перевезень покладається, зокрема, на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані, у тому числі: забезпечувати формування автобусної маршрутної мережі загального користування й мережі таксомоторних стоянок та розробляти перспективи їх розвитку; проводити конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування; забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), чи надання дозволу на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору чи дозволу; забезпечувати безпечне і якісне обслуговування пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Частиною першою статті 31 вказаного Закону встановлено, що відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міських, приміських та міжміських, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані (тільки для міських автобусних маршрутів), розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. (частина третя статті 35 та стаття 42 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, що діяла на момент укладення спірних додаткових угод)

Згідно з частинами першою та другої статті 43 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, що діяла на момент укладення спірних додаткових угод, визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Об'єктом конкурсу можуть бути: маршрут (кілька маршрутів), оборотний рейс (кілька оборотних рейсів).

Організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України. (частини перша та дванадцята статті 44 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції, що діяла на момент укладення спірних додаткових угод)

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081 був затверджений Порядок проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування. Цей Порядок визначає процедуру підготовки та проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування (далі - конкурс) і є обов'язковим для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами (організаціями), залученими на договірних умовах для організації забезпечення проведення конкурсів, конкурсними комітетами та автомобільними перевізниками.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що організатором на автобусному маршруті загального користування є, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту - на автобусному маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут).

Об'єктом конкурсу може бути: маршрут (кілька маршрутів) та/або оборотний рейс (кілька оборотних рейсів) міжміського автобусного сполучення; маршрут (кілька маршрутів) міського або приміського автобусного сполучення; сукупність оборотних рейсів міського або приміського автобусного сполучення за умови, що кількість таких рейсів на об'єкті конкурсу становить не менш як 50 на тиждень. Об'єкт конкурсу визначається організатором. (пункти 6 та 7 Порядку).

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням СМР № 4110 від 13.12.2005 року була затверджена Регіональна програма «Транспорт». У додатку 1 до таблиці 5.4. була встановлена сітка маршрутів загального користування на території м. Севастополя, зокрема автобусний маршрут № 77 «б. Козача - пр. Перемоги». З урахуванням наступних змін до додатку 1 до таблиці 5.4. вказаної програми встановлений автобусний маршрут № 77 «Маяк 2 - б. Козача - пр. Перемоги». На цей маршрут був об'явлений конкурс № 7 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування на міські маршрути. (т.1, арк.с. 26-27, арк.с. 145-147)

20.03.2009 був проведений конкурс щодо визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування. По об'єкту конкурсу № 7 переможцем конкурсу був визнаний фізична особа - підприємець ОСОБА_1. 05.05.2009 року між СМДА та ФОП був укладений договір №79 про організацію перевезення пасажирів автомобільним транспортом, згідно з яким перевізник мав організувати надання транспортних послуг за маршрутом № 77 «Маяк 2 - б. Козача - пр. Перемоги». (т.1., арк.с. 16-19, 22-25)

Але, спірною Додатковою угодою № 1 маршрут № 77 був змінений на «Маяк 2 - б. Козача - площа Нахімова».

Пунктами 14, 15, 16 та 17 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176 (далі по тексту Правила) встановлено, що регулярні перевезення організовують відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування (організатори регулярних перевезень) згідно з програмами розвитку автомобільного транспорту на відповідній території з метою задоволення потреби населення у перевезеннях з урахуванням пропозицій громадян, підприємств, установ, організацій і перевізників. Організатори регулярних перевезень визначають умови їх організації на відповідній території. Автобусний маршрут загального користування (далі - маршрут) відкривають: виконавчі органи сільських, селищних і міських рад - міський. Відкриття та закриття маршруту проводиться за рішенням організатора регулярних перевезень з одночасним внесенням змін до реєстру маршрутів.

Відповідно до пункту 19 Правил внесення змін постійного характеру до маршруту та/або графіка руху здійснюється у межах відповідної мережі маршрутів.

У пункті 20 Правил зазначено, що внесення змін постійного характеру до маршруту (продовження, скорочення, зміна шляху проходження між зупинками), введення або вилучення зупинок та/або зміна графіка руху може здійснюватися:

1) на міських і приміських маршрутах у разі зміни: графіка руху (часу відправлення з кінцевих або проміжних зупинок), що не перевищує 20 хвилин; шляху проходження (продовження або скорочення без зміни виду сполучення), що не перевищує 25 відсотків загальної протяжності маршруту; шляху проходження (без зміни кінцевих зупинок та виду сполучення), якщо така зміна стосується не більш як 30 відсотків загальної протяжності маршруту;

2) на міжміських маршрутах у разі зміни: графіка руху до будь-якої із зупинок не більш як на одну годину; шляху проходження міжобласного маршруту в межах однієї області за умови, що зміна його протяжності не перевищує 100 кілометрів, після її погодження в установленому порядку.

Внесення змін до маршруту та/або графіка руху, передбачених пунктом 20 цих Правил, здійснюється шляхом внесення змін до договору про організацію перевезень чи дозволу на обслуговування (далі - дозвіл) за погодженням сторін. Внесення змін до маршруту та/або графіка руху, не передбачених пунктом 20 цих Правил, здійснюється за умови розірвання договору про організацію перевезень чи анулювання дозволу за погодженням сторін шляхом виключення маршруту та/або графіка руху з відповідної мережі маршрутів та включення до неї нового маршруту. (Пункти 21, 22 Правил)

Згідно з інформацією наданою комунальним підприємством «Науково-дослідницький інститут економіки та розвитку міста», якій є Робочим органом конкурсного комітету щодо визначення переможців конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування м. Севастополя, маршрут «Маяк 2 - б. Козача - площа Нахімова» коротше маршруту «Маяк 2 - б. Козача - пр. Перемоги»на 28,6 %. (т.2, арк.с. 1)

Таким чином, СМДА та ФОП ОСОБА_1 не мали право змінювати маршрут шляхом укладання додаткової угоди до Договору. Оскільки, така зміна маршруту потребує розірвання договору про організацію перевезень за погодженням сторін шляхом виключення маршруту та/або графіка руху з відповідної мережі маршрутів та включення до неї нового маршруту.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Додаткова угода № 1 суперечить вимогам закону, зокрема Закону України «Про автомобільний транспорт», Правилам надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176 та Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081.

Що стосується Додаткової угоди № 2, то суд зазначає наступне:

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, що діяла на момент укладення спірної додаткової угоди, автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону України «Про автомобільний транспорт», в редакції, що діяла на момент укладення спірної додаткової угоди, визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.

Організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. До обов'язкових умов конкурсу на перевезення пасажирів належать: визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть на маршруті загального користування, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками; державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування населення. Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п'яти років. (частини перша, друга та п'ята статті 44 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції, що діяла на момент укладення спірної додаткової угоди)

У конкурсі на визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам, викладеним у статті 34 цього Закону. Для участі в конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування автомобільний перевізник подає конкурсному комітету такі документи: заяву претендента встановленого зразка із зазначенням автобусного маршруту загального користування, на якому має намір працювати претендент; нотаріально завірену копію ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів та копії ліцензійних карток на автобуси, які будуть використовуватися на автобусному маршруті; відомості про додаткові умови обслуговування маршруту; документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі. (статті 45 та 46 Закону України «Про автомобільний транспорт» в редакції, що діяла на момент укладення спірної додаткової угоди)

Згідно з пунктами 9 та 10 Порядку у конкурсі можуть брати участь всі автомобільні перевізники, що відповідають його умовам. Організатор затверджує умови конкурсу, до яких повинні бути включені визначена органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування обґрунтована структура парку автобусів, що працюватимуть в межах визначеного об'єкта конкурсу, за пасажиромісткістю, класом, технічними та екологічними показниками та державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування пасажирів (регулярність руху, питання диспетчерського контролю та управління перевезеннями тощо). Організатор визначає режим руху ("звичайний", "експресний" або "маршрутне таксі") для міського чи приміського або порядок здійснення ("самостійно", "паритет" і "через день") для міжміського перевезення.

Відповідно до пункту 8 Порядку рішення про переможця конкурсу приймається конкурсним комітетом. Рішення конкурсного комітету обов'язкове для виконання організатором, крім випадків, передбачених пунктом 54 цього Порядку.

Організатор укладає з переможцем конкурсу договір (на міському та внутрішньообласному автобусних маршрутах) або видає дозвіл (на міжобласному автобусному маршруті) згідно з умовами визначеного конкурсу. У договорі (дозволі) визначаються умови перевезень на рейсі (рейсах) та/або маршруті (маршрутах) відповідно до визначеного об'єкта конкурсу. Строк дії договору, який укладається, або дозволу, який видається за результатами конкурсу, становить п'ять років. (пункт 53 Порядку).

Приватне підприємство „Цибулькін" у конкурсі щодо визначення перевізника по маршруту № 77 участі не брало, переможцем такого конкурсу не визнавалося. Разом з тим, відповідно до Додаткової угоди № 2 другій відповідач став перевізником за цим маршрутом, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника другого відповідача, на те, що була здійснена реорганізація фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та її правонаступником стало приватне підприємство „Цибулькін", оскільки це суперечить матеріалам справи.

Відповідно до статті 59 Цивільного кодексу України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття. У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта. У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у цьому реєстрі, його підприємницька діяльність не припинена. (т.1., арк.с. 95)

До того ж статтею 46 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи - підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є: визнання фізичної особи - підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність фізичної особи - підприємця за зазначеним місцем проживання. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Такої підстави для припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця як реорганізація законом не передбачена.

Крім того, відповідно до Статуту приватного підприємства „Цибулькін", вказане підприємство створено власниками громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за їх спільним рішенням, діє на основі об'єднання майна цих громадян. При цьому, у Статуті відсутнє будь-яке посилання на те, що це підприємство виникло за результатом реорганізації ФОП.(т.1, арк.с. 117-127)

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачі жодного доказу на підтвердження здійсненої реорганізації перевізника за Договором не надали.

З огляду на викладене, Додаткова угода № 2 суперечить вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт», а також Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081.

Що стосується посилання представника другого відповідача на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 18 квітня 2012 по справі № 2а-392/12/2770 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Севастопольської міської держаної адміністрації за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, приватного підприємства „Цибулькін" про визнання дій незаконними, визнання недійсними додаткових угод до договору, спонукання достроково розірвати договори, спонукання укласти договір та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2012 по справі № 5011-64/6878-2012 за позовом ОСОБА_4 до Севастопольської міської держаної адміністрації за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, приватного підприємства „Цибулькін" про визнання договорів і угод недійсними, то суд не може прийняти до уваги вказані судові рішення. (т.1, арк..с 50-60) Так, предметом розгляду у цих справах були договори № 32 від 01.04.2008 та № 33 від 30.03.2008 та додаткові угоди до цих договорів. Правомірність укладання додаткових угод від 06.07.2009 та від 15.01.2010 до Договору № 79 від 05.05.2009, предметом розгляду у зазначених справах не було.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а особа, яка його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом встановлено, що зміст Додаткової угоди № 1 та Додаткової угоди № 2 не відповідає вимогам закону.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а додаткові угоди від 06.07.2009 та від 15.01.2010 до Договору № 79 від 05.05.2009 про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом визнанню недійсними.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову покладаються на Відповідачів.

Керуючись статтями 32, 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2 . Визнати недійсною додаткову угоду від 06.07.2009 про внесення змін до Договору № 79 від 05.05.2009 р. «Про організацію перевезення пасажирів автомобільним транспортом», укладену між Севастопольською міською державною адміністрацією (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, ідентифікаційний номер 04055587) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3. Визнати недійсною додаткову угоду від 15.01.2010 про внесення змін до Договору № 79 від 05.05.2009 р. «Про організацію перевезення пасажирів автомобільним транспортом», укладену між Севастопольською міською державною адміністрацією (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, ідентифікаційний номер 04055587) та приватним підприємством "Цибулькін" (99012, м. Севастополь, вул. Паршина, 6-а, ідентифікаційний номер 36634302).

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у доход Державного бюджету міста Севастополя (р/р 31215206783001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 23013519) 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн.00) судового збору.

5. Стягнути з приватного підприємства "Цибулькін" (99012, м. Севастополь, вул. Паршина, 6-а, ідентифікаційний номер 36634302) у доход Державного бюджету міста Севастополя (р/р 31215206783001 у Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 23013519) 1147,00 грн. (одна тисяча сто сорок сім грн.00) судового збору.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 16.12.2013

Суддя Ю.В. Лотова