Постанова

від 11.12.2013 по справі 806/7170/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/7170/13-a

категорія 8.2

11 грудня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Панкеєвої В.А.,

при секретарі - Антощук Є.С.,

за участю представника позивача Павлюка Д.В. та представника відповідача Романовського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Контакт" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2013 р. № 0001492201 та № 0001592201,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Контакт" (далі - ТОВ "ТД "Контакт") звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 07 жовтня 2013 року № 0001492201 та № 0001592201. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що підставою для прийняття вказаних рішень стали хибні та необгрунтовані висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив відмовити в їх задоволенні. Пояснив, що оспорювані рішення скасуванню не підлягають, оскільки прийняті на підставі обґрунтованих висновків перевірки про формування витрат і податкового кредиту по господарським операціям з приватним підприємством "Дюкон".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та наявності підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 06.08.2013 р. по 09.08.2013 р. працівниками податкового органу проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Дюкон" за період з 01.01.2010 р. по 30.04.2011 р., про що складено акт від 16.08.2013 р. № 200/15-2/36330538, яким встановлено порушення п.4.1. ст.4, п.п.7.3.1. п.7.3, п.п.7.4.1. п.7.4, п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.22, п.44.1. ст.44, ст.185, ст.187, ст.188, ст.198 Податкового кодексу України, п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, п.5.1., п.п.5.2.1. п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

За результатами проведеної перевірки 07.10.2013 р. контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001592201, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4113,00 грн., з яких 3351,00 грн. за основним платежем та 762,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0001492201, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2431,00 грн., з яких 1993,00 грн. за основним платежем та 438,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про відсутність у позивача договору купівлі-продажу та інших первинних документів, які б підтверджували фактичне отримання товару від ПП "Дюкон", останній на час перевірки позивача не знаходився за місцем реєстрації, а також відсутня мета та економічна доцільність вчинення вказаних господарських правовідносин.

Крім того, згідно отриманого від ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області акту від 16.05.2013 року № 2863/22-3 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Дюкон" код ЄДРПОУ (34443573) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за весь період діяльності встановлено в порушення п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ ТД "Контакт" безпідставно включено до складу скоригованих валових доходів реалізацію ТМЦ, які отримано у перевіреному періоді від осіб, які мають певні ознаки фіктивності та в ланцюгах поставок яких не підтверджено походження товару та реальність здійснення господарської діяльності на загальну суму 4675 грн., в т.ч. по періодах: І півріччя 2010 р. - 875 грн. ( ІІ квартал 2010 р.); 3 квартал 2010 р. - 1886 грн.; 2010 р. - 4604 грн.; І квартал 2011 р. - 71 грн.

З такими висновками контролюючого органу неможливо погодитися з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом 2010 року позивач у процесі здійснення господарської діяльності придбавав зварювальні матеріали, а саме дріт, присадочний пруток, нержавіючий зварювальний дріт, алюмінієвий зварювальний дріт та електроди у ПП "Дюкон", м.Одеса.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, із змінами і доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Приписами п.п.11.2.1. п.11.2. ст.11 цього ж Закону визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ч.4 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту викладеної норми вбачається, що законодавець у якості єдиної та виключної підстави для невключення до складу валових витрат витрат, понесених платником податку за наслідками здійснення господарських операцій, передбачає повну відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для невключення до складу валових витрат Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить.

Нормами п.5.11. ст.5 вказаного Закону передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Натомість, позивачем з метою дотримання вказаних вимог законодавства щодо підтвердження правомірності віднесення витрат до складу валових було надано відповідні первинні документи, як то - податкові накладні та видаткові накладні, платіжні доручення.

Наведені обставини також ставлять під сумнів висновок відповідача про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, із змінами і доповненнями (чинного на момент винникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.5. п.7.4. вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, із встановленням судом реальності та товарності господарської операції, на переконання суду є достатніми підставами для виникнення права на податковий кредит.

Пунктом 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також, правовий аналіз положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що норми вказаних законів передбачають як підставу для невключення до валових витрат та податкового кредиту сум податку відсутність первинних документів, що підтверджують реальність виконання господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, суд вбачає наявність у позивача права на включення до валових витрат та податкового кредиту сум за результатами господарської операції із ПП «Дюкон» зважаючи на наявність первинних документів, які відображають реальність господарської операції, яка є безпосередньою підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язання платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, посилання податкового органу на той факт, що не встановлено місцезнаходження контрагента позивача, що є підставою для висновку про відсутність у позивача права на включення витрат та складу валових та сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є помилковими з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що на момент здійснення вказаних господарських операцій свідоцтво платника ПДВ ПП "Дюкон" було анульоване.

Висновки контролююючого органу про те, що операції позивача з ПП "Дюкон" протирічать доктринам "Ділова мета" та "Економічна доцільність" суд також вважає помилковими, оскільки судом встановлений фактичний рух активів та обов'язковий зв'язок витрат на придбання активів із веденням платником податків господарської діяльності. А витрати позивача здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представником відповідача не було доведено правомірності висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, і як результат винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем, на думку суду, є неправомірним.

З огляду на викладене, спірні податкові повідомлення-рішення від 07.10.2013 р. № 0001592201 та № 0001492201 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, сплачений судовий збір в розмірі 172,05 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, підлягає відшкодуванню на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст.71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 07.10.2013 р. № 0001492201 та № 0001592201.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Контакт" з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирської області 172,05 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя В.А. Панкеєва