Постанова

від 10.12.2013 по справі 826/17622/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2013 року 11:36 № 826/17622/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 24826552204 від 30.07.2013 р. за участю представників сторін:

від позивача: Ширяєв Д.О. (довіреність № б/н від 29.11.2013 р.)

від відповідача: Шкодич Ю.В. (довіреність № 1083/9 від 05.08.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 10.12.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 24826552204 від 30.07.2013 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/17622/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 10.12.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у м. Києві № 924826552204 від 30.07.2013 р., щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» з податку на додану вартість у розмірі 370 141,53 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 185 070,77 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив про помилковість висновків відповідача за наслідками проведеної перевірки позивача, щодо порушення останнім вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження у перевіряємому періоді, а саме у листопаді 2011 р., податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 370 141,53 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються допустимими доказами у справі, оскільки позивачем, у повній відповідності до вимог чинного законодавства, було включено до складу податкового кредиту в періоді: листопад 2011 року суми ПДВ в загальному розмірі 370 141,53 грн., сплачені по правовідносинах із контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» (код ЄДРПОУ 36086999), щодо поставки останнім на користь позивача товару (будівельних матеріалів) та виконання останнім на користь позивача проектних та будівельних робіт, що підтверджується відповідними первинними документами, наявними в матеріалах справи, а також податковими накладними, виписаними належним чином, оскільки на час здійснення таких правовідносин та складання відповідних первинних документів зазначений контрагент позивача був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість; установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними; відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента; правовідносини відбувалися на підставі договорів поставки та виконання підрядних робіт, належне виконання яких підтверджується належним чином виписаними та виданими видатковими та податковими накладними, актами приймання-виконання будівельних робіт, а сплата коштів за такими договорами, що відбувалася у безготівковій формі на рахунок контрагента, підтверджується відповідними виписками по банківських рахунках, та не заперечувалась відповідачем під час здійснення перевірки.

В судовому засіданні представник позивача також зазначив, що відповідачем не було надано суду жодних доказів того, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання відносно недодержання вимог статей Цивільного кодексу України щодо чинності правочинів, які встановлені в Акті перевірки, були б визнані в судовому порядку, а тому такі висновки відповідача не можуть слугувати підставою для визнання правочинів між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» з ознаками нікчемності.

Також, на обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача, крім вже зазначеного, наголосив також на тому, що відповідачем не було надано суду жодних доказів щодо невизначення контрагентом позивача ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» сум податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем для сплати до Державного бюджету, проте як наявними матеріалами справи (додатком № 5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 р.) підтверджується повне визначення ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» податкових зобов'язань з ПДВ для сплати до Державного бюджету в розрізі правовідносин із позивачем, внаслідок чого в даному випадку контролюючим органом не було доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету за наслідками таких правовідносин позивача із ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд».

Відповідачем в свою чергу були подані письмові заперечення проти позову, та в судовому засіданні 10.12.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив повністю, зазначивши про те, що наявними матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд», зважаючи на те, що Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 30.08.2012 р. № 3328/22-9/36086999 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Спецтехнобуд», код ЄДРПОУ 36086999, щодо підтвердження господарських операцій з платниками податків за серпень 2011, вересень 2011, жовтень 2011, листопад 2011, січень 2012, березень 2012 року», було встановлено не додержання контрагентом позивача ТОВ «БК «Спецтехнобуд» вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, а саме щодо укладення господарських правочинів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені такими правочинами.

З даного приводу представник відповідача наголосив на тому, що позивачем ні до перевірки, ні до матеріалів справи, не було надано передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» зокрема щодо надання останнім на користь ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» послуг з поставки товару (будівельних матеріалів), а саме: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, та довіреностей на отримання ТМЦ, що відповідно ставить під сумнів товарність (реальність) таких операцій з поставки товару.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем Державною податковою інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено виїзну позапланову перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» (код ЄДРПОУ 32109687) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» (код ЄДРПОУ 36086999) за серпень 2011 року, вересень 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2011 року та березень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 12.07.2013 р. № 78/26-55-22-04/32109687, в якому встановлені порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10, п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), щодо заниження у перевіряємому періоді, а саме у листопаді 2011 р., податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 370 141,53 грн.

Так, в Акті перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді (а саме: листопаді 2011 р.) позивач мав взаємовідносини з контрагентом:

- ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» (код ЄДРПОУ 36086999), щодо поставки останнім на користь позивача товару (будівельних матеріалів) та виконання останнім на користь позивача проектних та будівельних робіт.

На підставі вказаних висновків Акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- № 24826552204 від 30.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 370 141,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 185 070,77 грн.

За результатами оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до податкових органів вищих інстанцій (ГУ Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України), скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Однак, і надалі вважаючи таке податкове повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів № 24826552204 від 30.07.2013 р. - протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, в якості єдиного обґрунтування висновків про порушення позивачем вказаних вимог податкового законодавства, а також висновків про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд», відповідачем в Акті перевірки позивача зазначено про фіктивну діяльність такого контрагента позивача ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд», з підстав відсутності останнього за місцем знаходження, відсутністю в матеріалах справи передбачених чинним законодавством документів (доказів) на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій щодо поставки товару, а саме: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, та довіреностей на отримання ТМЦ, що відповідно ставить під сумнів товарність (реальність) операцій з поставки товару, та оскільки Актом ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 30.08.2012 року № 3328/22-9/36086999 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Спецтехнобуд», код ЄДРПОУ 36086999, щодо підтвердження господарських операцій з платниками податків за серпень 2011, вересень 2011, жовтень 2011, листопад 2011, січень 2012, березень 2012 року», було встановлено не додержання контрагентом позивача ТОВ «БК «Спецтехнобуд» вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, а саме щодо укладення господарських правочинів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені такими правочинами.

Зважаючи на таке, податковий орган дійшов до висновку, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, взаємовідносини ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит.

Так, в даному випадку, обґрунтовуючи висновок про нікчемність (недійсність) правочинів між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» щодо поставки (продажу) товару та виконання проектно-будівельних робіт, відповідач посилається виключно на Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 30.08.2012 року № 3328/22-9/36086999 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Спецтехнобуд».

Однак, перевіривши наявні матеріали справи, вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, та заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд дійшов до висновку, що:

- відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було жодними допустимими доказами по справі доведено завдання будь-якої шкоди Державному бюджету внаслідок здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд», та навпаки, відповідно до наданої відповідачем податкової звітності по контрагенту позивача ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» (додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ за листопад 2011 р.), останнім було в повному обсязі визначено податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету;

- відповідачем не було роз'яснено та доведено суду, яким саме чином та на підставі яких нормативних актів позивач має нести відповідальність за порушення, встановлені самим же податковим органом в Акті перевірки контрагента позивача ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд», якщо в матеріалах справи відсутні будь-які судові рішення щодо протиправної діяльності такого товариства;

- відповідачем жодними доказами у справі (крім посилання на висновки Ата перевірки по контрагенту) не було доведено неможливість виконання таким контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» взятих на себе договірних зобов'язань по взаємовідносинах із позивачем щодо поставки товару (будівельних матеріалів) та виконання проектно-будівельних робіт, як то відсутність матеріально-технічних та кадрових можливостей для здійснення задекларованого виду діяльності;

- відповідачем не надано доказів, що факти порушення норм законодавства суб'єктом господарювання ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд», які викладені в Акті про неможливість перевірки останнього, визнані в судовому порядку. А відтак, оскільки Акт перевірки це документ який висвітлює позицію контролюючого органу, але не має юридичних наслідків, тому тільки податкові повідомлення-рішення, правомірність прийняття яких встановлюється судом, мають юридичні наслідки і є обов'язковими для виконання судами в своїх рішеннях.

Зважаючи на таке, на думку суду, зазначені посилання відповідача на нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд», що зроблені виключно на підставі висновків Акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - є необґрунтованими та безпідставними, а відповідно судом, в якості єдиних доказів на підтвердження позиції податкового органу, до уваги братися не можуть.

По суті здійснених позивачем правовідносин із контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» було укладено наступні договори:

- поставки № 27-07/09П від 27.07.2009 р.;

- виконання підрядних робіт № 29-07/09 від 29.07.2009 р.;

- поставки № 30-07/09П від 30.07.2009 р.;

- послуг № 10-10/11 від 10.10.2011 р.

Предметом договорів поставки № 27-07/09П від 27.07.2009 р. та № 30-07/09П від 30.07.2009 р. є зобов'язання, за якими постачальник ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» поставляє та передає у власність покупця ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» товар, згідно специфікації (додатків) до договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах, передбачених такими договорами.

Предметом договору виконання підрядних робіт № 29-07/09 від 29.07.2009 р. є зобов'язання, за яким замовник ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» доручає, а підрядник ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» приймає на себе зобов'язання виконати окремі види робіт на об'єктах, які передбачені в додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

Предметом договору послуг № 10-10/11 від 10.10.2011 р. є зобов'язання, за яким замовник ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» доручає, а виконавець ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» зобов'язується виконати, за завданням замовника проектні роботи, характеристики таких робіт визначаються у окремих додатках до договору.

Так, за фактом поставки товару, виконання підрядних робіт, надання послуг ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» було виписано на адресу ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд»:

- довідку (форма № КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат за листопад 2011 року;

- Акт (форма № КБ-2в) приймання-виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року;

- податкові накладні № 1 від 01.11.2011 р., № 2 від 01.11.2011 р., № 3 від 01.11.2011 р., № 4 від 01.11.2011 р., № 5 від 01.11.2011 р., № 9 від 02.11.2011 р., № 10 від 15.11.2011 р., № 11 від 15.11.2011 р., № 12 від 15.11.2011 р. на загальну суму 2 220 843,12 грн. (в т.ч. ПДВ 370 140,52 грн.);

- Акт № 1 від 15.11.2011 р. здачі-прийняття проектних робіт за договором № 10-10/11 від 10.10.2011 р.;

- Акт № 2 від 15.11.2011 р. здачі-прийняття проектних робіт за договором № 10-10/11 від 10.10.2011 р.;

- видаткові накладні № СБ-00088 від 01.11.2011 р., № СБ-00089 від 01.11.2011 р., № СБ-00092 від 01.11.2011 р., № СБ-00091 від 01.11.2011 р.

Отже, за наслідками зазначених правовідносин із контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд», та на підставі виписаних ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» податкових: № 1 від 01.11.2011 р., № 2 від 01.11.2011 р., № 3 від 01.11.2011 р., № 4 від 01.11.2011 р., № 5 від 01.11.2011 р., № 9 від 02.11.2011 р., № 10 від 15.11.2011 р., № 11 від 15.11.2011 р., № 12 від 15.11.2011 р. (що оформлені належним чином, оскільки зауважень щодо оформлення таких податкових накладних відповідач в Акті перевірки не зазначав та в судовому засіданні не наголошував), позивачем в листопаді 2011 р. було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 370 140,52 грн.

Як вже зазначалося вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до наданої відповідачем податкової звітності по контрагенту позивача ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» (додаток № 5 до податкової декларацій з ПДВ за листопад 2011 р.), таким контрагентом позивача було визначено податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету, внаслідок чого не було завдано жодної шкоди інтересам Держави за наслідками таких правовідносин позивача з ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд».

Згідно вимог чинного податкового законодавства, та позиції Вищого адміністративного суду, що викладена в його рішеннях, Акт перевірки не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків суб'єктів господарювання, не містить обов'язкового для нього припису, та не є правовим актом індивідуальної дії, а відтак висновки Акта перевірки не можуть апріорі бути доказовою базою при розгляді справи в суді, крім випадків коли факти, встановлені в Акті, підтверджені відповідним судовим рішенням (що набрало законної сили), якого відповідачем в даному випадку надано не було. А отже, висновки, викладені в Акті перевірки, повинні підтверджуватися контролюючим органом в судовому засіданні допустимими доказами.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби в Україні у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади з питань оподаткування, виданими в межах їх повноважень.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було жодними доказами заперечено відповідачем, під час здійснення таких правовідносин позивача із ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд», зазначений контрагент був у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи такого контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента.

Щодо висновку відповідача про недійсність укладених позивачем із ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» правочинів, податковий орган в Акті перевірки посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Відповідно до частини першої ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин. який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З приводу наведеного суд вважає, що оскільки відповідачем не надано допустимих доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» правочинів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставним та до уваги братися не може.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважаться таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Крім того, суд зазначає, що при здійсненні висновків в Акті перевірки позивача, контролюючим органом не було враховано, що із прийняттям Закону України 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», ст. 228 Цивільного кодексу України була доповнена частиною третьою наступного змісту:

«У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Тобто, зазначені правочини після 01.01.2011 року мають визнаватися не нікчемними, а оспорюваними.

Проте, як видно з наявних матеріалів справи, відповідного рішення суду щодо визнання спірного правочину недійсним ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано не було, що відповідно виключає право контролюючого органу посилатися на частину другу ст. 215 Цивільного кодексу України у висновках Акта перевірки.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного га всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, та не було жодними доказами заперечено відповідачем, укладені між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» правочини не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування податкових зобов'язань в розрізі правовідносин з ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» по виконанню проектних та будівельних робіт, неправомірно виходив з фіктивності (нікчемності) спірних правочинів, а висновок про те, що зазначені угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджений відповідачем допустимими доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Також, відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 112 11 13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», вбачається тенденція до індивідуалізації кваліфікації дій платників податків з формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на добросовісність такого платника. У разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника ПДВ його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит, про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента. При цьому обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, необхідно з'ясувати з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Так, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на час здійснення правовідносин із позивачем, контрагент позивача ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» був діючим підприємством, не перебував у стані припинення підприємницької діяльності, та відповідно здійснював господарську діяльність (подавав податкову звітність, визначав податкові зобов'язання та сплачував податки).

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій з контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» щодо надання останнім на користь ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» послуг з поставки товару (будівельних матеріалів), позивачем не було надано ні до перевірки, ні до матеріалів справи передбачених чинним законодавством документів (доказів), а саме: належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, та довіреностей на отримання ТМЦ, що відповідно належним (допустимим) чином не підтверджує реальність (фактичність) таких операцій з поставки товару.

Так, під поставкою розуміються будь-які операції, які передбачають передачу прав власності на такі товари (тобто коли має місце операція з відчуження майна з переходом права володіння користування та розпорядження).

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

Верховним Судом України у справі № 21-737во09 (постанова від 08.09.2009 року) зазначено: «здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій».

З даного приводу слід також наголосити на положеннях Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568) (далі - Наказ № 363).

Так, пунктами 1 та 11.3 Наказу № 363 встановлено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається, а також Дорожній лист - це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно п. 8.23 Наказу № 363, Замовник зобов'язаний забезпечити контроль за дотриманням законодавства про охорону праці та норм по техніці безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і несе повну відповідальність за всі наслідки невиконання ним цих законодавчих актів.

Відповідно до п. 8.25 Наказу № 363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортної накладної та подорожнього листа, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346 і введені в дію з 01.01.1996 р.

Вказаний Наказ є чинним на час розгляду даної справи та був чинним під час здійснення зазначених господарських операцій.

Відповідно до Наказу № 488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, а саме:

- подорожній лист вантажного автомобіля, ф. № 2;

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. № 1 (міжнародна);

- товарно-транспортна накладна, ф. № 1-ТН;

- талон замовника, ф. № 1-ТЗ.

Вантаж, не оформлений ТТН, не приймається до перевезення (п. 47 Статуту автотранспорту). Про факт надання автотранспортних послуг свідчать товарно-транспортні документи, дорожні листи вантажного автомобіля, що підтверджують рух вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу).

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. а № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно - транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пункт 11.5 Правил). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.7). В ТТН вказується дата, марка та номер автомобіля, номер подорожнього листа, назва автопідприємства, ПІП водія, вид перевезень, назва «Замовника», «Вантажовідправника», «Вантажоодержувача», адресу пункту навантаження та пункту розвантаження.

В графі «Відомості про вантаж» обов'язково вказується назва продукції, товару (вантажу), одиниця виміру, кількість, ціна, сума, кількість їздок, заїздів, підписи водія-експедитора та вантажоодержувача.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що використання товарно-транспортної накладної при здійсненні автомобільних перевезень є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення ТТН має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

В той же час, позивачем ні під час перевірки, ні в судовому засіданні не були надані належним чином оформлені за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання контрагентом Промислова група «Спецтехнологія послуг з поставки товару (будівельних матеріалів), а відповідно позивачем не було допустимими доказами по справі доведено товарності (фактичності здійснення) таких господарських операцій із вказаним контрагентом.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 «Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», передбачено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення обов'язковим для водія юридичної особи необхідним є дорожній лист з відмітками про проведення медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Також, згідно спільного Наказу Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346 (далі - Наказ від 29 грудня 1995 року № 488/346) «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», п. 1 передбачено, що типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля, є зокрема «Подорожній лист вантажного автомобіля», ф. № 2.

Проте, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було допустимими доказами заперечено позивачем, під час проведення перевірки, позивачем не було надано перевіряючим вищезазначених документів (подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, а також довіреностей на отримання ТМЦ) на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з постачання товару із контрагентом Промислова група «Спецтехнологія, а також зазначених документів (оформлених належним чином) не було надано позивачем і під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Зважаючи на викладене вище, що підтверджується наявними матеріалами справи та узгоджуються з вимогами наведеного законодавства, суд вважає непідтвердженою належним чином товарність господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» саме щодо надання останнім на користь ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» послуг з поставки товару (будівельних матеріалів), а тому зобов'язання визначені контролюючим органом до сплати позивачу саме в розрізі правовідносин із ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» по поставці товару (товарність яких не підтверджена належними документами) в сумі основного платежу 344 584,13 грн. та штрафних санкцій 165 951,82 грн. - є правомірними, та нарахованими відповідно до вимог законодавства.

Проте, з приводу нарахування відповідачем податкових зобов'язань позивачу в розрізі правовідносин із ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» по виконанню проектних та будівельних робіт в сумі основного платежу 38 237,90 грн. та штрафних санкцій 19 118,95 грн., податковим органом не було допустимими доказами доведено суду нікчемності (фіктивності) таких правочинів, та завдання шкоди Державному бюджету за наслідками зазначеного, а тому суд прийшов до висновку про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в даній частині.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 24826552204 від 30.07.2013 р. в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 344 584,13 грн. та штрафних санкцій 165 951,82 грн. за наслідками правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» щодо поставки товару (за договорами № 27-07/09П від 27.07.2009 року та № 30-07/09П від 30.07.2009 р.).

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 24826552204 від 30.07.2013 р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 38 237,90 грн. та штрафних санкцій 19 118,95 грн. за наслідками правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» щодо виконання проектних та будівельних робіт (за договорами № 29-07/09 від 29.07.2009 р., № 10-10/11 від 10.10.2011 р.).

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 6 ст. 71 КАС України, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що судом позов майнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з державного бюджету в половинному розмірі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у м. Києві № 924826552204 від 30.07.2013 р. в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 38 237,90 грн. та штрафних санкцій 19 118,95 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» судові витрати у половинному розмірі сплаченого судового збору, а саме в сумі 860,25 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 17.12.2013 р.