Постанова

від 04.03.2014 по справі 826/17622/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17622/13-а ( в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Федотова І.В., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві, товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року № 24826552204,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року № 24826552204.

Окружний адміністративний суд своєю постановою від 10 грудня 2013 року адміністративний позов задовольнив частково, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві у м. Києві від 30 липня 2013 року № 24826552204 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 38 237,90 грн. та штрафних санкцій 19 118,95 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

У своїй апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» у своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві - відмовити, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» - задовольнити, а постанову суду - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві було проведено виїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Промислова група «Спецтехнологія» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснення господарської діяльності із ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» за період: серпень-листопад 2011 року та березень 2012 року.

За результатами перевірки позивача Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві було складено акт від 12 липня 2013 року № 78/26-55-22-04/3210968.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем були встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: заниження розміру податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 370141,53 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 12 липня 2013 року № 78/26-55-22-04/3210968 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року № 24826552204, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 370141,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 185070,77 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправомірності висновків суду першої інстанції у частині задоволення адміністративного позову, судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві від 30 липня 2013 року № 24826552204 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 38 237,90 грн. та штрафних санкцій 19 118,95 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності винесеного ним податкового повідомлення-рішення у частині донарахування ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» податкового зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» щодо виконання будівельних та проектних робіт за договорами від 29 липня 2009 року № 29-07/09 та від 10 жовтня 2011 року № 10-10/11.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у цій частині рішення, з огляду на настпне.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У частині 2 статті 9 Закону № 996-XIV закріплені вимоги до первинної документацій, відповідно до яких, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні правові приписи містяться в пункті 2.4 Положення № 88.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що правовою підставою виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є сукупність двох умов: 1) наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) встановлення факту складання податкових накладних особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

Згідно до матеріалів справи, у періоди з серпня по листопад 2011 року та в березні 2012 року формування спірних сум податкового кредиту здійснювалося позивачем на підставі правовідносин із ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» за договором на виконання підрядних робіт від 29 липня 2009 року № 29-07/09, що підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: податковими накладними, довідками про вартість виконання будівельних робіт та витрати, актами приймання виконаних будівельних робіт, та договором послуг від 10 жовтня 2011 року № 10-10/11, що також підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: податковими накладними та актами здачі-прийняття проектних робіт.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена первинна документація позивача, складена на підставі господарських правовідносин між ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» і ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» за договорами від 29 липня 2009 року № 29-07/09 та від 10 жовтня 2011 року № 10-10/11, повністю відповідає вимогам, закріпленим в частині 2 статті 9 Закону № 996-XIV та пункті 2.4 Положення № 88, що встановлено самим відповідачем в акті перевірки від 12 липня 2013 року № 78/26-55-22-04/3210968, та відображає рух активів у процесі здійснення господарських операцій між ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» і ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд».

Таким чином, оскільки витрати позивача за договорами від 29 липня 2009 року № 29-07/09 та від 10 жовтня 2011 року № 10-10/11, укладеними між ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» і ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд», були відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеним контрагентом, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» за вказаними договорами є не обґрунтованим.

Посилання апелянта - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві на результати зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд», з яких вбачається порушення ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» вимог податкового законодавства, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 61 Конституції України регламентовано, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб'єкта підприємницької діяльності, зокрема, у галузі податкових правовідносин.

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Більш того, в апеляційній скарзі відповідач посилається на недійсність договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, та зазначає, що договори від 29 липня 2009 року № 29-07/09 та від 10 жовтня 2011 року № 10-10/11 укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак, колегія суддів вважає зазначені доводи апелянта необґрунтованими і такими, що суперечать положенням цивільного законодавства, а саме: частини 1 статті 203, статті 204, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також статті 207 Господарського кодексу України, з яких вбачається, що законом не регламентовано право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини такими, що порушують публічний порядок, і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Тож, такі доводи до уваги колегії суддів прийнятими бути не можуть.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що апелянт, який є суб'єктом владних повноважень і заперечує проти адміністративного позову, діючи у порушення свого обов'язку, передбаченого частиною 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 38237,90 грн. та штрафних санкцій у розмірі 19118,95 грн. на підставі правовідносин між ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» і ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» за договорами від 29 липня 2009 року № 29-07/09 та від 10 жовтня 2011 року № 10-10/11.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» щодо неправомірності постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів встановила, що відмовляючи у задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року № 24826552204 щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 344584,13 грн. та штрафних санкцій 165951, 82 грн. за наслідками правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» за договорами поставки від 27 липня 2009 року № 27-07/09П та 30 липня 2009 року № 30-07/09П, суд першої інстанції виходив з того, що товарність господарських операцій між позивачем і зазначеним контрагентом за вказаними договорами поставки не підтверджена належним чином через відсутність товарно-транспортних накладних та іншої транспортної документації.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як було зазначено вище та підтверджено відповідними нормами ПК України, Закону № 996-XIV та Положення № 88, правовою підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є одночасна сукупність двох умов: 1) наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних; 2) встановлення факту складання податкових накладних особою, яка має статус платника податку на додану вартість.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що здійснення між позивачем і ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» фінансово-господарських операцій за договорами поставки від 27 липня 2009 року № 27-07/09П та 30 липня 2009 року № 30-07/09П підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: податковими та видатковими накладними, складеними відповідно до вимог, закріплених у частині 2 статті 9 Закону № 996-XIV та пункті 2.4 Положення № 88.

Більш того, слід звернути увагу на те, що у матеріалах справи наявні й інші докази, якими підтверджується рух товарів та, відповідно, товарність господарських операцій за спірними договорами поставки, укладеними між позивачем і зазначеним контрагентом, а саме: договір про виконання робіт з ремонту від 03 жовтня 2011 року № 37п/11, укладений між ТОВ «Інтеренергоком» і ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія», з якого вбачається подальше використання товарно-матеріальних цінностей, одержаних позивачем від ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» на підставі договорів поставки від 27 липня 2009 року № 27-07/09П та 30 липня 2009 року № 30-07/09П, та відповідна первинна документація, що свідчить про реальність господарських правовідносин між позивачем і ТОВ «Інтеренергоком» за договором від 03 жовтня 2011 року № 37п/11.

Стосовно посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт переміщення товару за спірними договорами поставки, судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), - передаються Перевізнику.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише закріплюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних у платника податків може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Також, судова колегія відзначає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень і заперечує проти адміністративного позову, діючи у порушення свого обов'язку, передбаченого частиною 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 344584,13 грн. та штрафних санкцій у розмірі 165951,82 грн. на підставі правовідносин між ТОВ «Промислова група «Спецтехнологія» і ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» за договорами поставки від 27 липня 2009 року № 27-07/09П та 30 липня 2009 року № 30-07/09П, що свідчить про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року № 24826552204 в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 344584,13 грн. та штрафних санкцій 165951, 82 грн. за наслідками правовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Будівельна компанія «Спецтехнобуд» за договорами поставки від 27 липня 2009 року № 27-07/09П та 30 липня 2009 року № 30-07/09П, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи у цій частині позовних вимог.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання .

З огляду на це, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві - залишити без задоволення, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог в стосовно визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року № 24826552204 щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу - 344584,13 грн. та штрафних санкцій - 165951,82 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в місті Києві - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова група «Спецтехнологія» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року № 24826552204 щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 344584,13 грн. та штрафних санкцій 165951,82 грн. - скасувати.

Адміністративний позов в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 липня 2013 року № 24826552204 стосовно донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу - 344584,13 грн. та штрафних санкцій - 165951,82 грн. - задовольнити.

У решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 05 березня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Федотов І.В.

Ісаєнко Ю.А.