Постанова

від 12.12.2013 по справі 826/15356/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2013 року № 826/15356/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Локсервіс» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №44926552207 та №4426552207 від 06.09.2013 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23 вересня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Локсервіс» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №44926552207 та №4426552207 від 06.09.2013.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що висновки, які містяться в актах перевірки №261/26-55-22-07/32850324 від 23.08.2013 та №268/26-55-22-07/32850324 від 23.08.2013 (далі - Акти), на підставі яких винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є необгрунтованими.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував.

З урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №906 від 13.08.2013, головним державним ревізором-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Губович Олександрою Олегівною на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Локсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СМУ-4» за період вересень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт №261/26-55-22-07/32850324 від 23.08.2013, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість на суму 72 997 грн., у тому числі за вереесень 2012 року - 72 997 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-ріщення №44926552207 від 06.09.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 72 997 грн.

У період з 16.07.2013 по 22.07.2013 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу проведення особливо важливих перевірок управління податкового аудиту Яригіним Павлом Юрійовичем, згідно з п. 73.3, п. 73.5 ст. 73 ПК України та п. 4.4 наказу ДПА України від 22.04.2011 №236 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Локсервіс»з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.11.2012 по 31.11.2012 по взаємовідносинам з ТОВ «БРВ Груп».

За результатами перевірки складено акт №268/26-55-22-07/32850324 від 23.08.2013, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2012 року на 369 599 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у листопаді 2012 року на 181 883 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового кредиту та податкового зобов'язання у листопаді 2012 року на 187 716 грн. , завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 186 716 грн. (з урахуванням від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, отриманого по декларації з ПДВ за довтень 2012 року у розмірі 206 442 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №44626552207 від 06.09.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 187 716 грн.

Позивач не погоджується із вказаними повідомленнями-рішеннями та в обгрунтування своєї позиції зазначає, що відомості, які містяться в Актах перевірки є суперечливими, оскільки позивачем виконані всі вимоги, передбачені податковим законодавством, а господарські операції ТОВ «Локсервіс» з ТОВ «СМУ-4» та ТОВ «БРВ Груп» були реальними.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіиснення господарськоі операціі не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи?снення господарськоі? операціі?.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «СМУ-4» судом встановлено, що 18.09.2012 між ТОВ «Локсервіс» та ТОВ «СМУ-4» укладено договір №3/СМ, згідно умов якого ТОВ «СМУ-4» (продавець) продає, а позивач (покупець) приймає й оплачує приналежну продавцеві партію товару в асортименті й кількості й за цінами згідно видаткових накладних, що додаються.

На виконання сторонами зазначеного договору позивачем надано видаткову накладну №РН-0000014 від 21.09.2012, податкову накладну №3 від 21.09.2012 та виписки з банківського рахунку.

Також, на підтвердження подальшої реалізації товару, отриманого від ТОВ «БРВ Груп» на адресу ТОВ «Новий світ» позивачем надано договір №10/01 від 10.06.2012 й відповідні видаткові та податкові накладнІ.

Обгрунтовуючи свою позицію щодо взаємовідносин позивача з даним контрагентом відповідач посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СМУ-4» №1277/22-317/35899996 від 05.12.2012 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2012 по 31.09.2012», згідно висновків якого підприємство за податковою адресою не знаходиться, встановити місцезнаходження директора неможливо, у ТОВ «СМУ-4» відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі потужності, складські приміщення, транспортні засоби, тому правочини вчинені підприємством у вересні 2012 року не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «БРВ Груп» варто вказати наступне.

25.09.2012 між ТОВ «Локсервіс» та ТОВ «БРВ Груп» укладено договір №6/БРВ, згідно умов якого ТОВ «БРВ Груп» (продавець) продає, а позивач (покупець) приймає й оплачує приналежну продавцеві партію товару в асортименті й кількості й за цінами згідно видаткових накладних, що додаються.

На виконання сторонами зазначеного договору позивачем надано видаткові накладні №РН-0000040 від 19.11.2012, №РН-0000050 від 30.11.2012, №РН-0000049 від 29.11.2012, податкові накладні №16 від 29.11.2012, №9 від 19.11.2012, №17 від 30.11.2012, виписки з банківського рахунку позивача та товаро-транспортні накладні.

Також, на підтвердження подальшої реалізації товару, отриманого від ТОВ «БРВ Груп» на адресу ТОВ «Новий світ» позивачем надано договір №5/188 від 18.07.2012, відповідні видаткові та податкові накладні.

Обгрунтовуючи свою позицію щодо взаємовідносин позивача з даним контрагентом відповідач посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС №207/22.03-17/38316672 від 04.02.2013, згідно висновків якого ТОВ «БРВ Груп» за юридичною адресою не знаходиться, а директор товариства за адресою проживання відсутній, у підтриємства відсутні управлінський або технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби при значних обсягах реалізації товарів.

Суд звертає увагу на те, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реального вчинення господарської операції. Формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Як зазначено вище, ТОВ «СМУ-4» та ТОВ «БРВ Груп» не мають відповідних умов та можливості згійснення господарських операцій, у зв'язку з цим суд вважає, що надані позивачем документи не можуть бути достатніми та беззаперечними доказами фактичного отримання Товариством товарів від вказаних контрагентів. Наведені обставини та досліджені судом документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети реального настання правових наслідків.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі операціі цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіисним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі операціі. Наявні на час розгляду справи документи, зокрема податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, проте не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - фактичного придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Отже, висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам, а тому підстав для визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень №44926552207 та №4426552207 від 06.09.2013 немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук