Постанова

від 06.03.2014 по справі 826/15356/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15356/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Чиж С.С.,

від відповідача Сперкач С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Локсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Локсервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №44926552207 та №4426552207 від 06.09.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Локсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СМУ-4» за період вересень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт № 261/26-55-22-07/32850324 від 23.08.2013, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 185, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість на суму 72 997 грн., у тому числі за вересень 2012 року - 72 997 грн.

На підставі акта перевірки від №44926552207 від 06.09.2013 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №44926552207 від 06.09.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 72 997 грн.

Крім того, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу проведення особливо важливих перевірок управління податкового аудиту проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Локсервіс»з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.11.2012 по 31.11.2012 по взаємовідносинах з ТОВ «БРВ Груп».

Результати перевірки відображено в акті №268/26-55-22-07/32850324 від 23.08.2013, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за листопад 2012 року на 369 599 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у листопаді 2012 року на 181 883 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового кредиту та податкового зобов'язання у листопаді 2012 року на 187 716 грн., завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 186 716 грн. (з урахуванням від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, отриманого по декларації з ПДВ за жовтень 2012 року у розмірі 206 442 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №44626552207 від 06.09.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 187 716 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «СМУ-4» і ТОВ «БРВ Груп» в період, що перевірявся, не мали реального характеру та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з його контрагентами: ТОВ «СМУ-4» і ТОВ «БРВ Груп» є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків.

До таких висновків податковий орган прийшов на підставі акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БРВ Груп» (код за ЄДРПОУ 38316672) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2012 р. по 31.11.2012 р.» від 04.02.2013 р. № 207/22.3-17/3831672, в якому встановлено відсутність об'єктів оподаткування при визначенні доходів та витрат (послуг) та об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів за період з 01.11.2012 по 31.11.2012, які підпадають під визначення ст. 43 ПК України.

Крім цього, контролюючий орган посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СМУ-4» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2012 р. по 31.09.2012 р.» від05.12.2012 № 1277/220317/35899996, в якому зазначено, що підприємство не знаходиться за зареєстрованим місцем знаходження та встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій за вказаний період.

Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на порушеннях податкового законодавства контрагентами позивача - ТОВ «СМУ-4» і ТОВ «БРВ Груп».

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Як встановлено колегією суддів, між позивачем (Продавець) та ТОВ «СМУ - 4» (Покупець) 18.09.2012 року укладено договір купівлі-продажу № 3/СМ.

Згідно з умовами договору Продавець продає, а Покупець приймає й оплачує належну Продавцеві партію Товару в асортименті, кількості й за цінами згідно видаткових накладних, прикладених до даного договору і є його невід'ємною частиною. Покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його на умовах, викладених в даному Договорі.

Згідно з п. 2.1 вказаного Договору ціна й асортимент Товару на кожну партію, що продається за даним договором, обов'язково узгоджується сторонами й закріплюється в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору

Відповідно до п. 7.1 договору покупець здійснює оплату продавцеві по погодженій партії Товару й за погодженими цінами протягом 20 днів після отримання Товару в м. Києві. Датою розрахунків вважається дата відправлення відповідного платежу банком Покупця (п. 7. 2 Договору).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано видаткові накладні № РН-0000014 від 21 вересня 2012 року (а.с. 19), № РН-0000508 від 05.09.2013 року (а.с 26) № РН-0000507 від 05.09.2013 (а.с. 27) № РН-0000425 від 31.07.2013 (а.с. 29), № РН-0000420 від 30.07.2013 (а.с. 30), № РН-0000365 від 09.07.2013 (а.с. 32), № РН-0000364 від 09.07.2013 (а.с 33), № РН-0000336 від 26.06.2013 (а.с. 35), № РН-00000 від 18.02.2013 (а.с. 37), № РН-0000516 від 01.10.2012 (а.с. 39) податкову накладну (а.с. 20), виписку банку по рахунку (а.с. 21 -25) та копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 28, 31, 34, 36, 40), акт приймання-передачі від 21.09.2012, товарно-транспортну накладну від 21.09.2012.

Крім того, договір № 6/БРВ аналогічний за змістом, було укладено позивачем (Покупець) з ТОВ «БРВ Груп» (Продавець) 25.09.2012.

На виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду наступні первинні документи: видаткові накладні № РН-0000040 від 19.11.2012 (а.с. 43), № РН-0000050 від 30.11.2012 (а.с. 44), № РН-0000040 від 29.11.2012 (а.с. 45), податкові накладні (а.с. 46-48), виписку банку по рахунку (а.с. 21 -25), копії товарно-транспортних накладних (а.с. 58-60).

Правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Крім того, позивачем надано докази подальшої реалізації придбаного за вказаними договорами товару: договір поставки № 10/0053 від 02.04.2010 з терміном дії до 31.12.2012, укладений з ТОВ «Леруа Мерлен Україна», договір поставки та надання послуг № 078031, укладений з ТОВ «Практікер Україна», договір поставки № 5/188 від 18.07.2012 р. з ТОВ «ТВК «Новий Світ», договір поставки № 10/01 від 10.06.2012 р. з ТОВ «Аксор», договір поставки з ПАТ «Корюківський вагонобудівний завод» та копії первинних документів, виписаних на їх виконання.

На виконання вказаних договорів позивачем надано видаткові, товарно-транспортні, податкові накладні, копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, виписки банку.

Враховуючи те, що поставка позивачу товарів підтверджена дослідженими в судовому засіданні розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які були надані відповідачу до перевірки, доведеність подальшого використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача та економічної доцільності, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача про неправомірне формування податкових зобов'язань за наслідками таких операцій.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акти про неможливість проведення перевірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем такі документи в ході перевірки не досліджено та не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємствам для поставки товару, що була здійснена -позивачу його контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «СМУ-4» і ТОВ «БРВ Груп» мали реальний характер, а податковий кредит по вказаних операціях сформовано позивачем правомірно, що підтверджується наступним.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують реальне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «СМУ-4» і ТОВ «БРВ Груп» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що доводи органу державної податкової служби не свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивачу та формування валових витрат, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішенні прийняті податковим органом без достатніх правових підстав.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.

Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржувану постанову належить скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат зі сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Локсервіс» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Локсервіс» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкові повідомлення-рішення від 06.09.2013 №44926552207 та №4426552207.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Локсервіс» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, «А», н/п № 43 код ЄДРПОУ 32850324, р/р 26003010546, МФО 380816, ПАТ «БАНК СІЧ») витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов О.А. Губська

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.