Ухвала

від 11.06.2013 по справі 820/866/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 820/866/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 820/866/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасуваня податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 28 січня 2013 року № 0000091720 (форма "Р") та від 25 березня 2013 року № 000531720 (форма "Р"). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що правомірно сформував податковий кредит з ПДВ на підставі належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, до яких відповідач у акті перевірки не зазначив будь-яких претензій. На думку позивача добросовісний платник податків, який, в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншим платником податків, якщо інше прямо не встановлене законом. У зв'язку із зазначеним позивач стверджує, що не відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам висновки актів ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 102/1720/НОМЕР_2 від 15.01.2013 р. та № 856/1720/НОМЕР_2 від 11.03.2013 р. про завищення податкового кредиту. Тому позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (61121, м. Харків, вул. Світла, 5) № 0000091720 (форма "Р") від 28.01.2013 року та № 000531720 від 25.03.2013 року (форма "Р").

Державна податкова інспекція у Московському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, місцезнаходження: АДРЕСА_1, фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2, зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області за № 24800010002019810 від 13.03.1997 р., взято на податковий облік 19.03.1997 року.

Позивач є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ № 81824071 від 22.07.2010 р., № 100318434 від 19.01.2011 року.

Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну позапланову перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, з питання взаємовідносин позивача з ТОВ "Будівельна компанія "КХК" (код ЄДРПОУ 32676574) за період жовтень, листопад, грудень 2011 р., січень, лютий 2012 р., з ТОВ "Нанотехбуд" (код ЄДРПОУ 36989425) за період червень 2012 р., за результатами якої складено акт №102/1720/НОМЕР_2 від 15.01.2013 (а.с.7-16).

Згідно з висновками акта №102/1720/НОМЕР_2 від 15.01.2013 перевіркою встановлено порушення:

- п. 5 ст.203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, а саме: недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФО-П ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) з ТОВ "Будівельна компанія "КХК" у жовтні, листопаді, грудні 2011р., січні, лютому 2012р. на загальну суму ПДВ 96392 грн., ТОВ "НАНОТЕХБУД" у червні 2012р. на загальну суму ПДВ 13500 грн.;

- ст. 185, ст. 188, ст. 198 розділу V Податкового Кодексу України, а саме: дані податкового кредиту, відображені ФО-П ОСОБА_1 у деклараціях з податку на додану вартість, не є дійсними, що призвело до завищення податкового кредиту за жовтень 2011 р. на суму 27787,00 грн.. ПДВ; за листопад 2011 р. - на суму 22960,00 грн., за грудень 2011 р. - на суму 25333,00 грн. ПДВ; за січень 2012 р. - на суму 10379,00 грн., за лютий 2012 р. - не є дійсними на суму 9933,00 грн. ПДВ; за червень 2012 р. - на суму 13500,00 грн..

- ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі висновків зазначеного акту, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС 28.01.2013 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000091720 (а.с.6) про збільшення суми грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість на 156385,00 грн., у тому числі: 109892,00 грн. - за основним платежем та 46493,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Висновки, наведені в акті про результати перевірки ФОП ОСОБА_1, обґрунтовуються тим, що суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від контрагентів ТОВ "Будівельна компанія "КХК" та ТОВ "Нанотехбуд", включено ФОП ОСОБА_1 до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2011р., січень, лютий 2012р. та червень 2012 року відповідно.

В обґрунтування зроблених висновків ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС посилається на акт ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської обл. ДПС від 10.08.2012р №560/22-206/32676574 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельна компанія "КХК" (код ЄДРПОУ 32676574) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень-грудень 2011 р. та січень-квітень 2012 р., а також на акт Західної МДПІ м.Харкова від 14.08.2012 р. № 383/22-417/36989425 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нанотехбуд" (код ЄДРПОУ 36989425) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2012р.

Посилаючись на вказані акти про неможливість проведення зустрічних звірок податкова інспекція зазначає, що по ТОВ "Будівельна компанія "КХК" відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період червень 2011 року - квітень 2012 року, у зв'язку з чим в порушення п.198.3 п.198.4 ст.198 Податкового Кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Будівельна компанія "КХК" у жовтні, листопаді, грудні 2011 р. та січні, лютому 2012 р. на загальну суму ПДВ 96392,73 грн.

Податковим органом також зазначено, що у ТОВ "Нанотехбуд" наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за червень 2012 р., у зв'язку з чим в порушення п. 198.3 п.198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України, ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Нанотехбуд" у червні 2012 р. на загальну суму ПДВ 13499,49 грн.

Податкова інспекція вважає, що правочини по отриманню ТМЦ, укладені між ФОП Є.П. ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ "Будівельна компанія "КХК" і ТОВ "Нанотехбуд" з іншої не були спрямовані на настання правових наслідків, що суперечить положенням ст.202 глави 16 Цивільного кодексу України: правочин - є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на зазначене, ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС вважає, що правочини, вчинені ТОВ "Будівельна компанія "КХК" (код ЄДРПОУ 32676574) за період жовтень, листопад, грудень 2011р. та за січень, лютий 2012р., ТОВ "НАНОТЕХБУД" (код ЄДРПОУ 36989425) за червень 2012 р. та надалі по ланцюгу постачання з покупцями є нікчемними, підтвердити товарність та реальність проведених операцій перевіркою немає можливості.

Так, по правочинам вчиненим між ТОВ "Будівельна компанія "КХК" (код ЄДРПОУ 32676574) за період жовтень, листопад, грудень 2011р. та за січень, лютий 2012р.; ТОВ "НАНОТЕХБУД" (код ЄДРПОУ 36989425) за червень 2012р. та ФО-П ОСОБА_1 відсутні ознаки реальності вчинення господарських операцій за період: жовтень 2011р. - лютий 2012р. та за червень 2012 р..

Крім того, фахівцями податкового органу на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу № 273 від 20.02.2013 року, проведено документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_3, з питання взаємовідносин з ТОВ "Будівельна компанія "КХК", ЄДРПОУ 32676574, за березень 2012 року, з ТОВ "Сотерма", ЄДРПОУ 35587236, за листопад 2012 року, за результатами якої встановлено наступні порушення:

- п. 5 с. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ПК України, а саме: недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем та з ТОВ "Будівельна компанія "КХК", ЄДРПОУ 32676574 у березні 2012 року на суму ПДВ 14667,00 грн., ТОВ "Сотерма", ЄДРПОУ 35587236 у листопаді 2012 року на загальну суму ПДВ 20306,00 грн.;

- ст. 185, ст. 188, ст. 198 розділу V Податкового Кодексу України, а саме: дані податкового кредиту, відображені ФО-П ОСОБА_1 у деклараціях з податку на додану вартість, не є дійсними, що призвело до завищення податкового кредиту за березень 2012 року на суму ПДВ 14667,00 грн., за листопад 2012 року на суму ПДВ 20306,00 грн.;

- ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України.

Результати перевірки оформлено відповідним актом № 856/1720/НОМЕР_2 від 11.03.2013 року (а.с. 104-116).

Позивачем 21.03.2013 року на адресу податкового органу направлено заперечення проти акту перевірки (а.с. 117-120).

Однак, 25.03.2013 року податковим органом на підставі висновків зазначеного акту, винесено податкове повідомлення-рішення № 000531720, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 52459,50 грн., з яких 34973,00 грн. - за основним платежем, 17486,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 103).

Колегія суддів зазначає, що порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, за визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше,: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу щодо відсутності реальності та нікчемності господарських операцій, викладені в акті перевірки від 15.01.2013р. №102/1720/НОМЕР_2, зроблені на підставі посилань на акт ДПІ у Київському районі від 10.08.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельна компанія "КХК" (ЄДРПОУ 32676574) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень-грудень 2011 р. та січень-квітень 2012 р. та акт Західної МДПІ у м. Харкові від 14.08.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Нанотехнобуд" (ЄДРПОУ 36989425) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень 2012 р..

Щодо акту перевірки позивача № 856/1720/НОМЕР_2 від 11.03.2013 року, колегія суддів зазначає, що під час складання податковим органом висновку щодо відсутності реальності та нікчемності господарських операцій, вони ґрунтуються на висновках ДПІ у Київському районі, викладених в акті від 10.08.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Будівельна компанія "КХК" (ЄДРПОУ 32676574) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за червень-грудень 2011 р. та січень-квітень 2012 р. та висновках Основ'янської МДПІ у м. Харкові, викладених в акті від 11.02.2013 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Сотерма" (ЄДРПОУ 35587236) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за листопад 2012 р..

Відповідно до висновків зазначених актів, податковими органами встановлено, що ТОВ "Будівельна компанія "КХК", ТОВ "Нанотехнобуд", ТОВ "Сотерма" не мали ознак вчинення реальних операцій, що підтверджується відсутністю контрагентів позивача за адресами їх місцезнаходження. Всі інші обставини, а саме: відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, на які посилається відповідач в актах перевірки, є припущенням.

Встановлено, що позивач, має власний та орендований транспорт, надає послуги з вантажних перевезень понад 10 т. Згідно технічних даних вказаний автотранспорт має дизельні двигуни. Тим самим для виконання послуг з вантажних перевезень автотранспортний засіб має бути заправлений дизельним паливом та з автомобілями провадиться плановий та позаплановий ремонти, які пов'язані зі встановленням та заміною зношених запасних частин автотранспорту. Дизельне пальне було предметом угоди № б/н від 01.11.2012 р. та № 2/12/12 від 12.12.2011року. Автозапчастини та витратні матеріали для автотранспортних засобів були предметом договорів № 02/04 від 02.04.2012 р.. У цей же період Позивачем надано послуги з перевезення вантажу власним та орендованим транспортом. Відповідно до Товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи, за цей період було перевезено замовникам понад 1000 тон вантажу по території України.

Для обслуговування автотранспортних засобів, позивачем було проведено дії щодо встановлення на автомобілі автозапчастин та витратних матеріалів, що підтверджується відповідними актами списання автозапчастин.

Колегія суддів зазначає, що відповідач на момент складання актів перевірки не був наділений законодавцем ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать виключно до прерогативи судових органів. Натомість, в акті перевірки відповідач в якості підстав для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість робить посилання на нікчемність укладених позивачем правочинів з вищенаведеними суб'єктами господарювання без наявності відповідних судових рішень про визнання правочинів недійсними.

З огляду на норми п. 6 розділу І та п. 5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. №984 суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Як вбачається з актів перевірки ФОП ОСОБА_1, висновки щодо наявності порушень податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ "Будівельна компанія "КХК", ТОВ "Нанотехнобуд", ТОВ "Сотерма" базуються на положеннях актів перевірок, довідок про проведення зустрічних звірок вищенаведених контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що вказані документи самі по собі не можуть беззаперечно свідчити про відсутність господарських відносин між позивачем та його контрагентами та в кожному конкретному випадку наявність таких відносин підлягає дослідженню під час проведення перевірки платника податків.

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України встановлені права органів державної податкової служби, серед яких право вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей; право залучати, у разі необхідності, фахівців, експертів та перекладачів.

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України до обов'язків органів державної податкової служби відноситься забезпечення сумлінного виконання покладених на контролюючі органи функцій, серед яких наявна функція здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених Податковим кодексом України.

Враховуючи наведене, права органів державної податкової служби повинні розглядатись у системному зв'язку з їх обов'язками, з врахуванням тих функцій, які вони виконують. В контексті проведення перевірки платника податків це означає, що органи державної податкової служби в межах наявних прав повинні вживати всіх необхідних заходів для встановлення всіх обставин господарської діяльності платника податків, які можуть свідчити про порушення податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені в ст. 198 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів.

Пунктом 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 138 ПК України, визначено склад витрат та порядок їх визнання. До них відносяться витрати суб'єкта господарювання, що безпосередньо відносяться до його господарської діяльності. Розділом 5 ПК України визначено порядок визначення та облік оподаткованих операцій з ПДВ. Вищезазначеними документами підтверджується витрати Позивача у відповідності до чинного законодавства та є такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача та відповідно використання у своїй господарській діяльності пального та запчастин, що були закуплені у ТОВ "Будівельна компанія "КХК", ТОВ "Нанотехнобуд", ТОВ "Сотерм" та відповідно підтверджується правомірність віднесення до податкового кредиту ПДВ за податковими деклараціями, що ними надані.

Дослідивши надані матеріали, встановлено, що податкові накладні, виписані зазначеними юридичними особами, не мають недоліків, які згідно з п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до податкової накладної встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

В обґрунтування правомірності формування податкового кредиту позивачем надано копії наступних документів, що містяться в матеріалах справи: договори, рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, виписки банку, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі робіт, акти списання використаних запчастин.

Про придбання позивачем запчастин та експлуатаційних матеріалів, а також дизельного пального з метою використання у господарській діяльності свідчать види діяльності ФОП ОСОБА_1 (відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців -): вантажний автомобільний транспорт; надання послуг перевезення речей (переїзду); та наявність у позивача вантажних автомобілів, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Із наданих позивачем документів вбачається, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "КХК", ТОВ "Нанотехнобуд", ТОВ "Сотерм" мали реальний характер, у зв'язку з чим зазначені документи позивачем правомірно враховані у податковому обліку при формуванні податкового кредиту підприємства.

Враховуючи наведене, позивач, відповідно до положень ст. 198 Податкового кодексу України, мав право на віднесення до складу податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість за отримані товари (роботи, послуги), відповідно до податкових накладних отриманих від ТОВ "Будівельна компанія "КХК", ТОВ "Нанотехнобуд", ТОВ "Сотерм".

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів які б спростовували данні документів платника податків по операціях, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та до складу валових витрат при обчисленні податку на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті перевірки, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного, об'єктивного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо проведення зустрічної звірки позивача по справі.

Колегія суддів зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм ПК України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину належать до виключної прерогативи судових органів.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки податкового органу не є рішенням в контексті положень КАС України, а є лише суб'єктивною думкою особи, яка здійснювала перевірку. Крім того, матеріалами справи спростовуються висновки відповідача, щодо нікчемності вказаних договорів. Вказані договори в судовому порядку не визнані нікчемними, а відтак дії відповідача щодо визнання вказаних договорів актом перевірки нікчемними не є за юридичною суттю рішенням, тому висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів, вчинених позивачем, не може бути взятий судом до уваги та вважатись рішенням, а відтак дії податкового органу по складанню зазначеного висновку, викладеного в акті перевірки позивача, є таким, що зроблені податковим органом без зміни податкового статусу позивача.

Таким чином, оскільки факт порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ "Будівельна компанія "КХК", ТОВ "Нанотехбуд", ТОВ "Сотерм", не знайшов свого підтвердження, безпідставними є висновки актів перевірки №102/1720/НОМЕР_2 від 15.01.2013 р. та № 856/1720/НОМЕР_2 від 11.03.2013 р..

Згідно з п. 57.4 ст. 57 Податкового кодексу України, пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 0000091720 від 28.01.2013 р., прийняте на підставі акту перевірки № 102/1720/НОМЕР_2 від 15.01.2013 р., № 000531720 від 25.03.2013 р., складене на підставі акту перевірки № 856/1720/НОМЕР_2 від 11.03.2013 р., є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 820/866/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013 р.