Ухвала

від 04.11.2015 по справі 820/866/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/35311/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013

у справі № 2а-820/866/13-а Харківського окружного адміністративного суду

за позовом фізичної особи - підприємця (СПД) ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (ДПІ)

про скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 28.01.2013 № 0000091720 та від 25.03.2013 № 000531720.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 15.01.2013 № 102/1720/НОМЕР_2 та від 11.03.2013 № 856/1720/НОМЕР_2. Згідно з цими актами позивач порушив ст.ст. 185, 188, 198 Податкового кодексу України (ПК): завищив податковий кредит у податковому обліку за жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, червень, листопад 2012 року на 27787,00 грн., 22960,00 грн., 25333,00 грн., 10379,00 грн., 14667,00 грн. 9933,00 грн., 13500,00 грн. та 20306,00 грн. відповідно за нікчемними правочинами з поставки товарів (автозапчастини, паливно-мастильні матеріали) від ТОВ «Будівельна компанія «КХТ», ТОВ «Нанотехбуд» та ТОВ «Сотерма». Висновки про нікчемність правочинів позивача із вказаними постачальниками обґрунтовані посиланням на акти про неможливість проведення зустрічної звірки вказаних постачальників, в яких зафіксовано відсутність цих юридичних осіб за їх місцезнаходженням, відсутність у ТОВ «Нанотехбуд» та ТОВ «Сотерма» основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів, обладнання), виробничих потужностей, трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки.

За наслідками перевірок ДПІ стосовно позивача прийняла податкові повідомлення-рішення від 28.01.2013 № 0000091720 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 109892,00 грн. за основним платежем та 46493,70 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 25.03.2013 № 000531720 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 34973,00 грн. за основним платежем та 17486,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за податковими накладними, виписаними ТОВ «Будівельна компанія «КХТ», ТОВ «Нанотехбуд» та ТОВ «Сотерма» за наслідками поставки позивачу товарів (автозапчастини, експлуатаційні матеріали та паливно-мастильні матеріали), позивач сформував податковий кредит у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, червень, листопад 2012 року.

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку..

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, задекларованих за податковими накладними, виписаними ТОВ «Будівельна компанія «КХТ», ТОВ «Нанотехбуд» та ТОВ «Сотерма», ДПІ посилається на нікчемність правочинів поставки між цими постачальниками і позивачем. Як на докази цього ДПІ посилається на акти про неможливість проведення зустрічної звірки вказаних постачальників та зафіксовано в цих актах інформацію щодо податкової поведінки зазначених юридичних осію.

Разом з тим, суди попередніх інстанції на підставі оцінки доказів, а саме: копій договорів поставки запчастин та експлуатаційних матеріалів, договорів поставки пального, укладених позивачем із ТОВ «Будівельна компанія «КХТ», ТОВ «Нанотехбуд» та ТОВ «Сотерма»; видаткових та податкових накладних, акту здавання-приймання робіт (надання послуг), рахунків на оплату; товарно-транспортних накладних, виписок по банківському рахунку позивача, а також доказів подальшого використання позивачем отриманих автозапчастин та палива при здійсненні господарської діяльності (послуги з перевезення), оцінка яких відповідає нормам ст. 86 КАС України, - встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Будівельна компанія «КХТ», ТОВ «Нанотехбуд» та ТОВ «Сотерма» товарів і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками господарських операцій з цими постачальниками сум податкового кредиту.

Вищенаведені норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Такі обставини у справі не встановлені.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев