Постанова

від 11.06.2013 по справі 820/2302/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р. Справа № 820/2302/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого підприємства "К/Т" Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 820/2302/13-а

за позовом Малого підприємства "К/Т" Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство"

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Мале підприємство "К/Т"Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби №0000172201 від 06.03.2013 р.; №0000162201 від 06.03.2013 р.. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що податкові повідомлення - рішення №0000172201 від 06.03.2013 р.; №0000162201 від 06.03.2013 р. прийняті відповідачем на підставі акту перевірки № 400/220/21241759 від 15.02.2013 р. про результати планової документальної невиїзної позапланової перевірки Малого підприємства "К/Т"Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по операціям з ТОВ "Донтрансторг", ТОВ "Донстройтранс", ТОВ "Укрспецстройтранс" за липень - серпень 2010 р. є протиправними, необґрунтованими, прийнятими всупереч нормам чинного законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Мале підприємство "К/Т" Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство", не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Мале підприємство "К/Т" Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство" зареєстровано Харківською районною державною адміністрацією Харківської області та має ідентифікаційний код юридичної особи 21241759, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.25). Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АА №519789, у МП "К/Т"Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство" видами діяльності за КВЕД є: 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, 47.52 роздрібна торгівля залізничними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, 71.11 діяльність у сфері архітектури (а.с. 26).

Фахівцями Харківської об'єднаної ДПІ у Харківській області ДПС було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Малого підприємства "К/Т"Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство" (код ЄДРПОУ 21241759) з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по операціям з ТОВ "Донтрансторг", ТОВ "Донстройтранс", ТОВ "Укрспецстройтранс" за липень - серпень 2010 р.

За результатами перевірки Харківською об'єднаною ДПІ у Харківській області ДПС було складено Акт № 400/220/21241759 від 15.02.2013 р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Малого підприємства "К/Т"Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток по операціям з ТОВ "Донтрансторг", ТОВ "Донстройтранс", ТОВ "Укрспецстройтранс" за липень - серпень 2010 р. (а.с. 12-21).

Згідно висновків вказаного акту перевірки в діяльності МП "К/Т"Грамс: промисловість, будівництво, сільське господарство" встановлено порушення: п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.4.4 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість " від 03..04.97 №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) заниження суми ПДВ до сплати на суму 26162,00 грн., у т.ч. за липень 2010 року на суму 14097,00 грн., за серпень 2010 року на суму 12065,00 грн.; порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.1. п.5.3, п.п.5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 №283/97-ВР 9 в редакції, яка діяла на момент здійснення господарських операцій) перевіркою встановлено заниження суми на прибуток у сумі на 32702,50 грн., у тому числі за III квартал 2010 на суму 32703,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 400/220/21241759 від 15.02.2013 р. Харківською об'єднаною ДПІ у Харківській області ДПС винесено податкове повідомлення - рішення №0000162201 від 06.03.2013 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 32702,50, з яких за основним платежем 26162,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6540,50 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000172201 від 06.03.2013 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 40878,75 грн, з яких за основним платежем 32703,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8175,75 грн..

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що рішення відповідача прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто є такими, що відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Судом першої інстанції зазначено, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з відповідними контрагентами, оскільки первинні документи, складені про такі операції, не відповідають вимогам закону та на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач не надав відповідачу тих документів, що підтверджують підстави позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 р. N 88, первинні документи повинні бути складені, у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Зазначене вказує на те, що зміст господарської операції може бути зафіксований не в одному, а в декількох документах, що в своїй сукупності мають складати первинні документи, які мають відповідати вимогам чинного законодавства щодо їх змісту.

З огляду на це, колегія суддів зазначає, що операції позивача з його контрагентами, які ставляться під сумнів відповідачем, знаходять своє документальне підтвердження в сукупності даних, що містяться в усіх наданих позивачем первинних документах, якими підтверджується відповідна господарська операція.

Так, 12 липня 2010 р. позивач через свого представника Дереча А.М. придбав у ТОВ „Донтрансторг" наступний товар: 323 кг „Гіпердесмо", 164 м звісу оцинкованого 53,76 кв.м подвісної стелі, 310 кг самовирівнюючої суміші загальною вартістю 34130,86 грн., в тому числі ПДВ 5688,48 гри.

В підтвердження цієї операції позивачем надано до суду: рахунок-фактуру № 130 від 12.07.2010 р., видаткову накладну № 130 від 12.07.2010 р., податкову накладну № 241207 від 12.07.2010 р. на суму ПДВ 5688,48 грн., товарно-транспортну накладну № 0032 бід 12 липня 2010 р., подорожній лист № 661457 від 12 липня 2010 р., платіжні доручення № 297 від 3 серпня 2010 р. та № 300 від 31 серпня 2010 р. на суму 34130,86 грн., наказ про відрядження.

14 липня 2010 р. позивач через свого представника Дереча А.М. придбав у ТОВ„Донтрансторг" наступний товар: 195 кв.м лінолеуму, 90,72 кв.м підвісної стелі, 111 кв.м плити МДФ загальною вартістю 19716,72 грн., в тому числі ПДВ 3286,12 грн.

В підтвердження цієї операції позивачем надано до суду: видаткову накладну № 135 від 14.07.2010 р., рахунок-фактуру № 135 від 14.07.2010 р., податкову накладну № 251407 від 14.07.2010 р. на суму ПДВ. 3286,12 грн., товарно-транспортну накладну № 0033 від 14 липня 2010р., подорожній лист № 661456 від 14 липня 2010 р., платіжне доручення № 305 від 12 серпня 2010 р. на суму 19716,72 грн.

В підтвердження операції з приймання у ТОВ „Донстройтранс" підрядних робіт у липні 2010 р., до матеріалів справи надано договір підряду на ремонтно-будівельні роботи № 33 від 1 липня 2010 р., договірну ціну № 33 та локальний кошторис та відомість ресурсів до неї, Акт за формою КБ-2в № 33 прийомки виконаних будівельних робіт за липень 2010 р., яким оформлено прийняття робіт на загальну суму 30733,44 грн., в тому числі ПДВ 5122,24 грн., податкову накладну № 230743 від 23.07.2010 р. на суму ПДВ 5122,24 грн., платіжне доручення № 307 від 12.08.2010 р. на суму 30733,44 грн.

02 серпня 2010 р. позивач через свого представника Дереча А.М. придбав у ТОВ „Укрспецтсройтранс" наступний товар: 486 кг ґрунтовки бітуму, 1290 кв.м верхнього шару єврорубероїду, 1330 кв.м нижнього шару єврорубероїду, 28 м оцинкованого парапету загальною вартістю 72386,98 грн., в тому числі ПДВ 12064,50 грн.

З метою підтвердження цієї операції, позивачем надано до суду видаткову накладну № Р-41 від 02.08.2010р., рахунок-фактуру № 41 від 02.08.2010 р., податкову накладну № 20838 від 12.08.2010 р. на суму ПДВ 12064,50 грн., товарно-транспортні накладні № 0048 від 2 серпня 2010р. та № 0049 від 3 серпня 2010 р., подорожні листи № 661481 від 2 серпня 2010 р. та № 661482 від 3 серпня 2010 р., платіжні доручення № 308 від 12 серпня 2010 р., № 320 від 25 серпня 2010 р., № 330 від 31 серпня 2010 р. на суму 72386,98 грн.

Щодо твердження про те, що по операціях позивача з придбання товару необхідно було надати довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей колегія суддів зазначає, що таке твердження не ґрунтується на вимогах закону, оскільки в силу п. 13 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Мінфіну № 99 від 16.05.1996р., довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Тобто, довіреності, за якими позивач отримував товари у своїх контрагентів, не були, і не могли бути у нього в наявності.

Зазначене свідчить про неправильне застосування ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та незастосування п. 13 „Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем було використано придбані товари та роботи у власній господарській діяльності.

Так, товар, придбаний у ТОВ„Донтрансторг" за накладною № 130 від 12 липня 2010 р., позивач використав:

гіпердесмо - під час будівельних робіт згідно договору підряду № 3 від 2 лютого 2010 р., укладеного з ТОВ фірмою „Арбат ЛТД", що підтверджується Актом № 3-4 прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2010 р- та відомістю ресурсів до нього;

суміш самовирівнююча - під час будівельних робіт згідно договору № 1 від 14 січня 2010 р., укладеного з ВАТ „УкрНДІхіммаш", що підтверджується Актом № 1/9-2 прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2010 р. та відомістю ресурсів до нього;

звіс оцинкований - під час будівельних робіт згідно договору № 25 від 20 липня 2010 р., укладеного з відділом освіти Ізюмської районної державної адміністрації, що підтверджується Актом № 25/1 прийняття виконаних будівельних робіт за липень 2010 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт.

Товар, придбаний у ТОВ „Донтрансторг" за накладною № 135 від 14 липня 2010 р., позивач використав:

лінолеум - під час будівельних робіт згідно договору підряду № 24 від 1 липня 2010 р., укладеного з Харківським інститутом фінансів Українського державного університету фінансів і міжнародної торгівлі, що підтверджується Актом № 24/2 прийняття виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 р.;

стеля підвісна та плита МДФ - під час будівельних робіт згідно договору № 1 від 14 січня 2010 р., укладеного з ВАТ „УкрНДІхіммаш", що підтверджується Актом № 1/10 прийняття виконаних будівельних робіт за вересень 2010 р. та відомістю ресурсів до нього, а також Актом № 1/9-3 прийняття виконаних будівельних робіт за серпень 2010 р. та відомістю ресурсів до нього.

Товар, придбаний у ТОВ „Укренецтсройтранс", позивач використав у власній господарській діяльності, під час будівельних робіт згідно договору № 25 від 20 липня 2010 р., укладеного з відділом освіти Ізюмської районної державної адміністрації, що підтверджується Актом № 25/2 прийняття виконаних будівельних робіт за серпень 2010 р. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт.

Роботи, виконані ТОВ „Донстройтранс", були здійснені в приміщеннях, орендованих позивачем у ВАТ „Укрндіхіммаш", що використовуються у власній господарській діяльності позивача.

Щодо висновків про недопустимість певних доказів реальності господарських операцій позивача з контрагентами (платіжних доручень та товарно-транспортних накладних) через те, що такі документи не були надані позивачем відповідачу до прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень колегія суддів зазначає наступне.

Так, 22.02.2013 р., тобто - до моменту прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вищезазначені документи були надані позивачем разом із запереченнями до Акту перевірки, про що свідчить відмітка податкового органу на другому примірнику заперечень.

Згідно п. 78.1.5 Податкового кодексу України, у випадку, якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки у разі, коли платник податків у своїх запереченнях посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки, це є підставою для проведення додаткової позапланової перевірки. Тобто, отримавши разом із запереченнями на акт перевірки, додаткові документи, що спростовують викладені в акті обставини, відповідач мав процесуальну можливість переглянути висновки, викладені в акті перевірки.

Таким чином, на момент прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень відповідач мав в своєму розпорядженні всі документи щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ „Донтрансторг", ТОВ „Донстройтранс", ТОВ „Укрспецстройтранс" за липень-серпень 2010 р., якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо незаконності податкових повідомлень-рішень.

Згідно фактичних обставин, зафіксованих в акті перевірки № 400/220/21241759 від 15 лютого 2013 р., на адресу позивача було направлено лист № 10006/10/22-124 від 30.11.2012 р. щодо надання пояснень та документального підтвердження операцій з ТОВ „Донтрансторг", ТОВ „Донстройтранс", ТОВ „Укрспецстройтранс" за липень-серпень 2010 р. З листом № 2 від 21.01.2012р. позивачем було надано документи щодо взаємовідносин із зазначеними особами не в повному обсязі. В зв'язку з наданням документів у неповному обсязі, згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем і було призначено перевірку наказом № 43 від 22.01.2013р., проведення якої відбувалось з 04.02.2013 р. по 08.02.2013 р. і за результатами якої було складено акт перевірки, що ліг в основу оскаржуваних рішень. Позивачу було вручено повідомлення про запрошення керівника позивача до податкового органу з метою проведення перевірки.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Всі документи, що стосувались предмета перевірки, були надані особисто перевіряючому інспектору під час проведення перевірки в період з 04.02.2013 р. по 08.04.2013 р.

У випадку, якщо позивач не надав би копій документів, що вимагалися відповідачем, відповідач не був позбавлений можливості скласти про це акт у довільній формі згідно п. 85. 6 ст. 85 Податкового кодексу України.

Наведене свідчить про неправильне застосування пп. 78.1.5 п.78.1 ст. 75, п. 85.2 ст. 85, п. 85.6 ст. 85 податкового кодексу України.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 7.4.1 п, 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (платника податку) у двох примірниках.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Колегія суддів вважає, що позивачу неправомірно відмовлено у визнанні права на податковий кредит та валові витрати за наявності всіх визначених в цих нормах підстав.

Порушення, допущені в податковому обліку суб'єктів господарювання не тягнуть за собою недійсність всіх господарських операцій, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних та не позбавляє понесених витрат статусу валових.

На момент здійснення спірних господарських операцій, вчинення яких не визнає відповідач, відомості про продавців та підрядника значились в Єдиному державному реєстрі, ці контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону).

Обставини, які стали підставою для висновків відповідача, знаходяться поза межами вимог податкового законодавства щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит. Закон „Про податок на додану вартість" не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній ним у Постанові від 19 листопада 2010 р., яка полягає у тому, що несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентами, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та реєстру платників ПДВ.

Данні документів позивача не спростовані податковим органом.

Також колегія суддів не приймає посилання відповідача на неналежне оформлення документів, на яких як вказує податковий орган не містилися данні щодо осіб, що їх підписали, оскільки договори, податкові накладні підписані з визначенням посад та прізвищ осіб що їх підписали, на товарно-транспортних накладних мається вказання прізвища особи, що діяв від імені позивача , всі документи (податкові, видаткові накладні, рахунки - фактури, видаткові накладні, договори, товарно-транспортні накладні, додаток 18-договірна ціна, акти форми кб-2) мають підписи та засвідчені печатками підприємств, платіжні документи посвідчені банком, розрахунки витрат на покриття адміністративних витрат будівельно-монтажних організацій не мають печаток, але мають чітке визначення підписавши їх осіб. Лише з копій відомостей про ресурси мають тільки підписи, осіб, що їх склали без вказання прізвищ, однак акти додатками до яких вони є скріплені печатками. Таким чином, фактичне проведення операцій підтверджується всіма наданими позивачем документами в сукупності. Висновки податкового органку фактично ґрунтуються на припущеннях, належних доказів не реальності чи протиправності правочинів суду не надано. Недоліки заповнення деяких документів, які вбачаються з матеріалів справи, не свідчать про нереальність операцій та невідповідність даних документів фактичним обставинам, обов'язкові документи щодо відображення операцій в податковому обліку (податкові накладні), як і договори заповнені належно, банківські документи підтверджено банком.

Колегія суддів зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, вважає, що позовні вимоги документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню, а рішення відповідача підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову щодо скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби №0000172201 від 06.03.2013 р.; №0000162201 від 06.03.2013 р..

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст постанови виготовлений 17.06.2013 р.