Постанова

від 17.12.2013 по справі 923/1038/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р.Справа № 923/1038/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лавренюк О.Т.,

суддів Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 17.12.2013 р.

від позивача: Шкуренко М.М., Виписка з ЄДРПОУ № 576960, дата видачі: 26.04.2012 р.

від відповідача: представник не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Херсонської області від 08.10.2013 р.

по справі №923/1038/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мактайм-Україна"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 22500,92 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 12.11.2013 р. було відкладено розгляд справи на 26.11.2013 р., ухвалою від 26.11.2013 р. було відкладено розгляд справи на 17.12.2013 р.,

В судовому засіданні 17.12.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

08.08.2013 р. ТОВ "Мактайм-Україна" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до ФО-П ОСОБА_2 про стягнення 22500,92 грн., Звертаючись з позовом, позивач вказав, що 08.02.2006 р. між ним та відповідачем було укладено договір поставки № 0706Д, відповідно до умов якого він поставив відповідачу товар - годинники, одна відповідач за одержаний товар не розрахувався, що зумовило його звернення до суду про стягнення заборгованості, з посиланням на положення ст.ст. 525, 526, 625, 655, 656, 658, 692, 693, 712 ЦК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.10.2013 р. по справі №923/1038/13 (суддя Нікітенко С.В.) позов ТОВ "Мактайм-Україна" до ФО-П ОСОБА_2 про стягнення 22500,92 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу в сумі 21 800,92 грн., припинено провадження у справі в частині стягнення суми боргу у розмірі 450,00 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконано умов договору № 0706Д від 08.02.2006 р. щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість. Сплата відповідачем 450,00 грн. в рахунок погашення частини основної суми боргу, відбулася вже після порушення даної справи і тому суд дійшов висновку про припинення в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ФО-П ОСОБА_2 з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 08.10.2013 р. по справі №923/1038/13 повністю, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову , мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права і порушені норми процесуального права, безпідставно відхилена заява про відстрочку виконання рішення. Також скаржник зазначає, що між сторонами відбувся взаєморозрахунок та повернення товару, яке було оформлено накладною, яка містить відмітку - „возврат" на суму 18128,00 грн., факт здійснення повернення товару підтверджено і актом звірки, в якому зазначено про повернення товару на суму 13147 грн. Також судом першої інстанції, на думку скаржника, помилково відхилено клопотання про застосування строку позовної давності.

Представник ТОВ "Мактайм-Україна" був присутній у судових засіданнях, давав пояснення, просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні від 26.11.2013 р. представник ТОВ "Мактайм-Україна" був присутній, надав відповідь на апеляційну скаргу, надавав усні пояснення, підтвердив наявність заборгованості ФО-П ОСОБА_2 у сумі 21800,92 грн.

ФО-П ОСОБА_2 або її представник в судові засідання не з'явились, 06.12.2013р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист з розрахунком заборгованості, складеним відповідачем, на виконання умов ухвали суду. Додатково ФО-П ОСОБА_2 просить розглянути справу без участі представника апелянта за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ФО-П ОСОБА_2, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що слід відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Херсонської області, 8 лютого 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Мактайм - Україна" (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір №0706Д (надалі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. договору продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар по найменуванню, в кількості та по цінам, зазначених у накладних, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що оплата вартості поставленого товару здійснюється на протязі 60 днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору позивач 07.07.2010р. поставив відповідачу товар на загальну суму 58968,00 грн., що підтверджується накладною №К070710/1 від 07.07.2010р..

Відповідач свої договірні зобов'язання по розрахункам за придбаний товар виконав частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем у розмірі 22500,92 грн.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків, який підписаний належними представниками сторін та скріплений печатками сторін, відповідач підтвердив, що станом на 19.02.2013р. має заборгованість перед позивачем у розмірі 23300,92 грн. Проте 15.04.2013р. відповідач перерахував позивачу ще 800,00 грн., у зв'язку з чим сума боргу зменшилась до 22500,92 грн.

В порядку досудового врегулювання спору, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору щодо оплати отриманого товару, 26.03.2013 р. ТОВ "Мактайм-Україна" на адресу ФО-П ОСОБА_2 була надіслана претензія №2 від 27.02.2013 р. щодо оплати вартості отриманого товару на суму 23300,92 грн.

15.04.2013 р. відповідач перерахував позивачу ще 800,00 грн., у зв'язку з чим сума боргу зменшилась до 22500,92 грн.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з тим що ФО-П ОСОБА_2 так і не сплатила борг, ТОВ "Мактайм-Україна" звернулось до господарського суду Херсонської області про стягнення боргу в сумі 22500,92 грн.

Дослідивши обставини справи та вимоги чинного законодавства апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір №0706Д від 08.02.2006р., що за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 Господарського процесуального кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст . 656 Цивільного Кодексу України).

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання , то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акта звірки взаємних розрахунків, відповідач підтвердив, що станом на 19.02.2013 р. має заборгованість перед позивачем у розмірі 23300,92 грн. Проте 15.04.2013 р. відповідач перерахував позивачу ще 800,00 грн., у зв'язку з чим сума боргу зменшилась до 22500, 92 грн., 05.08.2013 р. в рахунок погашення суми боргу сплачено 250,00 грн. відповідно до квитанції №130550003 від 05.08.2013 р., 09.08.2013 р. в рахунок погашення заборгованості відповідачем сплачено 200, 00 грн., 13.09. 2013 року відповідачем сплачено 250, 00 грн.

Враховуючи, що 250, 00 грн. сплачено відповідачем позивачу до подання позову до суду, то в цій частині в стягненні 250 , 00 грн. слід відмовити та зменшити суму боргу на вказану суму.

Оскільки сплата відповідачем 450,00 грн. в рахунок погашення частини основної суми боргу сталася вже після порушення даної справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в цій частині спір відсутній, а тому, в цій частині позовних вимог на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, за розрахунком суду, неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 21800,92 грн. (22500,92 грн. - 250, 00 грн. - 450, 00 грн.).

Посилання відповідача на повернення товару на суму 4981, 00 грн. судовою колегією до уваги не приймається, оскільки відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами та скріпленого печатками сторін, товару повернуто лише на суму 13147, 00 грн.

Враховуючи викладене та те, що доказів оплати боргу в повному обсязі ФО-П ОСОБА_2 не надала, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову та стягнення боргу в сумі 21800,92 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції помилково відхилено клопотання про застосування строку позовної давності не приймається до уваги оскільки ФО-П ОСОБА_2 здійснювала оплати в рахунок погашення суми боргу в період 2013 р., а відповідно до п. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Доводи скаржника, що судом першої інстанції безпідставно відхилена заява про відстрочку виконання рішення також не приймається до уваги, оскільки відповідачем не надано належних доказів про наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим відповідно до ст.ст. 83, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_2залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 25.11.2010р. по справі №3/47-10 - без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Херсонської області від 08.10.2013 р. по справі №923/1038/13 залишити без змін, апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_2- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 19.12.2013 р.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева