Рішення

від 10.12.2013 по справі 910/18626/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18626/13 10.12.13

За позовом Фізичної особи-підприємця Ліщука Євгена Валерійовича

до Приватного підприємства "Вітал і К"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Самосуд Ж.О. (представник за довіреністю);

від відповідача: Майорова О.О. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 10 грудня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

25 вересня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Ліщука Євгена Валерійовича (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 13/09/13-1 від 13 вересня 2013 р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Вітал і К" (відповідач) заборгованості за договором поставки № 01041 від 01.04.2012 року в сумі 153 463,43 грн. з них основного боргу - 102 000,00 грн. (сто дві тисячі гривень), пені - 50 653,05 грн. (п'ятдесят тисяч шістсот п'ятдесят три гривні 05 копійок) та 3% річних - 810,38 грн. (вісімсот десять гривень 38 копійок).

Окрім того, в прохальній частині позивач просить стягнути з відповідача 5 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Замовник, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 01041 від 01.04.2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості виготовленого та переданого йому позивачем, як Виконавцем, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за відповідним правочином.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу в сумі 70 554,00 грн. та відмовити в стягненні судового збору в сумі 3 069,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 22.10.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2013 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін було відкладено до 14.11.2013 року.

В судовому засіданні 14 листопада 2013 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 21 листопада 2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2013 року судом, за клопотанням представника відповідача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників позивача було відкладено до 10.12.2013 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2012 року між позивачем (надалі - Виконавець або Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Замовник або Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № 6712 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, виготовити Замовнику замовлений товар, (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа Виконавця) по узгодженню сторін виконати його доставку, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 119 573,76 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар, а саме на суму - 7 013,76 грн. та частково повернув товар на суму - 10 560,00 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі - 102 000,00 грн., тобто 119 573,76 грн. - 7 013,76 грн. - 10 560,00 грн.

Окрім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафні санкцій за невиконання умов Договору щодо оплати товару.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві звернув увагу суду на те, що 15 липня 2013 року за вих. № 160 ПП «Вітал і К» було надано відповідь на претензію ФОП Ліщук Є.В., в якій відповідач зазначав, та просив частину боргу в сумі 70 554,00 грн. врахувати в залік відвантажених ПП «Вітал і К» на завод постачальника, а саме: TOB «Бетон Комплекс», піддони, які були отримані через ФОП Ліщук Є.В., а тому, за переконанням відповідача, в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу в сумі 70 554,00 грн. слід відмовити.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 01 квітня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № 6712 згідно п. 1.1. якого Виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, виготовити Замовнику замовлений товар, (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа Виконавця) по узгодженню сторін виконати його доставку, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору в період з квітня по травень 2012 року позивач передав товар на загальну суму 119 573,76 грн., що підтверджується видатковими накладними: 195, 196, 197, 198 та 275 (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.5. Договору встановлено, що Замовник зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 (п'ять) банківських днів з моменту його поставки, згідно умов передбачених розділом 5 Договору.

З матеріалів справи вбачається, що в липні 2013 року Покупець перерахував на користь Продавця 7 013,76 грн. за товар, а в травні 2012 року Отримувач повернув Продавцю отриманий від останнього по Договору товар на суму 10 560,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та слідує з розрахунку суми основного боргу (копії накладних містяться в справі).

За ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Матеріали справи свідчать, що у листі-відповіді на претензію № 160 від 15.07.2013 року Покупець звернувся до Продавця з заявою щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 70 554,00 грн. (копія листа в справі).

За таких обставин, направлення Покупцем Продавцю листа-відповіді із заявою є, в силу ст. 601 Цивільного кодексу України та з огляду на характер правовідносин між сторонами, достатньою правовою підставою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок грошового зобов'язання за Договором на суму 70 554,00 грн. та, як наслідок, має за собою припинення зобов'язання за Договором у відповідній частині.

За таких обставин, з урахуванням того, що доказів повернення товару, а також доказів оплати товару у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на грудень 2013 року, до суду не представлено, зважаючи на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок грошового зобов'язання за Договором на суму 70 554,00 грн. відбулося до моменту звернення позивача до суду з відповідними позовом, позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню про стягнення з Покупця на користь Продавця боргу в розмірі 31 446,00 грн., тобто 119 573,76 грн. (сума товару) - 7 013,76 грн. (частково повернений товар) - 10 560,00 грн. (частково оплачений товар) - 70 554,00 грн. (розмір припинених вимог шляхом зарахування).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що за прострочення платежу Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 8 187,76 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язань щодо оплати товару по Договору за період з 11.05.2012 року по 09.11.2012 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товарів, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з Покупця, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь Продавця підлягає 4 752,06 грн. 3% річних.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 44 385,82 грн. з них основного боргу - 31 446,00 грн. (тридцять одна тисяча чотириста сорок шість гривень), пені - 8 187,76 грн. (вісім тисяч сто вісімдесят сім гривень 76 копійок) та 3% річних - 4 752,06 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 06 копійок).

Щодо господарських витрат у справі № 910/18626/13.

Судом встановлено, що 09 серпня 2013 року між позивачем (Клієнт або Замовник) та Адвокатом - Самосуд Ж.О. (Виконавець або Адвокат) було укладено угоду про надання правової допомоги № б/н (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець приймає на себе зобов'язання по наданню Клієнту, відповідно до укладених Додаткових угод, консультаційних, юридичних і представницьких послуг, в тому числі по захисту інтересів останнього в усіх органах державної влади, місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах незалежно від їх форми власності чи підпорядкування, Господарських, Адміністративних судах та судах загальної юрисдикції та супроводження його господарської діяльності.

На виконання зобов'язань по оплаті послуг за вказаним договором Замовник перерахував на користь Виконавця грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 1 від 02.09.2013р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Дослідивши викладені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвокат в розмірі - 5 000,00 грн. суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретного адвоката, який надаватиме йому юридичні послуги та представлятиме його інтереси в суді, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката в сумі 5 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 887,63 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Вітал і К" (ідентифікаційний код 31837627, адреса: 03058, м. Київ, вул. Лебедєва Кумача, буд. 7-В, р/р 26007005298001 в ПАТ „КБ «Акордбанк", МФО 380634), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Фізичної особи-підприємця Ліщука Євгена Валерійовича (ідентифікаційний код 2904815452, адреса: 04108, м. Київ, просп. Правди, буд. 17-Б, кв. 9, р/р № 26004001013951 в ПАТ „П.І.Б.", м. Київ, МФО 300506), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 31 446,00 грн. (тридцять одна тисяча чотириста сорок шість гривень), пені - 8 187,76 грн. (вісім тисяч сто вісімдесят сім гривень 76 копійок), 3% річних - 4 752,06 грн. (чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві гривні 06 копійок) та судові витрати - 887,63 грн. (вісімсот вісімдесят сім гривень 63 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.12.2013р.

Суддя О.В. Котков