Постанова

від 11.03.2014 по справі 910/18626/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2014 р. Справа№ 910/18626/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Коршун Н.М.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_2 - дов. №2376 від 13.11.2013р.

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення

господарського суду міста Києва

від 10.12.2013р. (суддя Котков О.В.)

у справі №910/18626/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

(далі - ФОП ОСОБА_3)

до Приватного підприємства «Вітал і К»

(далі - ПП «Вітал і К»)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. у справі №910/18626/13 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ПП «Вітал і К» на користь ФОП ОСОБА_3 грошові кошти: 31 446,00 грн. основного боргу; 8 187,76 грн. пені; 4 752,06 грн. 3% річних; 887,63 грн. судові витрати В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із згаданим рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати частково та прийняти нове, яким стягнути з ПП «Вітал і К» на користь ФОП ОСОБА_3 борг за поставлений товар в сумі 102 000,00 грн., пеню в сумі 50 653,05 грн., витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору. В решті рішення залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідачем не доведено обставин існування боргу позивача та не наведено підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 70 554,00 грн., а судом безпідставно та всупереч закону прийнято рішення про зменшення суми основного боргу за відсутності первинних документів. За твердженнями апелянта, місцевий суд прийняв упереджене рішення щодо застосування більш м'яких санкцій до відповідача в частині стягнення пені, адже приписами ч.6 ст.231 ГК України передбачено граничний розмір штрафних санкцій, але якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На думку апелянта, суд неправомірно дійшов висновку про застосування ч.6 ст.232 ГК України щодо нарахування пені, оскільки договором сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім цього, скаржник стверджував, що судом не дотримано вимог ст.49 ГПК України та безпідставно відмовлено в задоволенні вимог щодо стягнення коштів на отримання правової допомоги тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та призначено розгляд справи на 18.02.2014 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р., в зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, змінено склад суду та визначено судову колегію в складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 11.03.2014 року.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нове - про задоволення позову в цій частині за наведених в скарзі підстав. Крім цього зазначив, що витрати на послуги адвоката підтверджено угодою про надання правової допомоги від 09.08.2013р. та додатковою угодою до неї від 19.08.2013р., а також видатковим касовим ордером від 02.09.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи відповідача повідомлено належним чином, про неявку та її причини апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, відтак апеляційний господарський суд вважав за необхідне справу розглянути за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню за таких обставин.

Так, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ПП «Вітал і К» про стягнення заборгованості на підставі договору поставки №01041 від 01.04.2012р. (далі - Договір) в сумі 153 463,43 грн., з яких: 102 000,00 - основний борг; 50 653,05 грн. - пеня; 810,38 грн. - три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, зокрема, нездійснення вчасно та в повному обсязі оплати вартості виготовленого та поставленого йому товару, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем тощо. Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 70 554,00 грн. з огляду на те, що ним відвантажено піддони на вищезгадану суму на завод постачальника (ТОВ «Бетон Комплекс»), які отримано через позивача, в зв'язку з цим його заборгованість перед позивачем становить 82 909,43 грн.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість частини позовних вимог, відтак задовольнив позов частково.

Так, задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу суд взяв до уваги листа - відповідь ПП «Вітал і К» на претензію позивача, в якому відповідач звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 70 554,00 грн. та вважав, що в силу положень ст.601 ЦК України та характеру правовідносин між сторонами, надіслання вищезгаданого листа-відповіді з заявою є достатньою правовою підставою для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог в рахунок грошового зобов'язання за Договором на суму 70 554,00 грн. і як наслідок, тягне за собою припинення зобов'язання за Договором у відповідній частині. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені суд виходив з того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, а згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Стосовно трьох процентів річних суд вважав, що за прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором щодо оплати товарів, на підставі ст.625 ЦК України з нього на користь позивача в межах заявленого періоду нарахування підлягає стягненню 4 752,06 грн. тощо

Як встановлено матеріалами справи, 01.04.2012р. між ФОП ОСОБА_3 (виконавець) та ПП «Вітал і К» (замовник) укладено Договір, за умовами п.1.1. якого виконавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, виготовити замовнику товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар відповідно до прайс-листа виконавця), за узгодженням сторін здійснити його доставку, а замовник зобов'язався своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах Договору.

Зобов'язанням на підставі ч.1 ст.509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

За умовами п.7.5. Договору замовник зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 (п'ять) банківських днів з моменту його поставки.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання Договору в період з квітня по травень 2012 року позивачем передано товар на загальну суму 119 573,76 грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідачем цей товар отримано, що також підтверджується підписом та відбитком печатки ПП «Вітал і К» на відповідних видаткових накладних. Крім цього, відповідачем не заперечувався факт отримання товару на згадану суму. Відповідач розрахувався за товар лише частково, сплативши позивачу 7 013,76 грн. та повернувши товар на суму 10 560,00 грн., відтак відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 102 000,00 грн. (119 573,76 - 7 013,76 - 10 560,00 = 102 000).

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлено або визначено моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ст.601 ЦК України).

Разом з тим, приписами ст.203 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно листа-відповіді на претензію №160 від 15.07.2013р. відповідач звернувся до позивача з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 70 554,00 грн. (а.с. 36), однак жодних матеріалів на підтвердження наявного боргу позивача перед відповідачем останнім не надано, а відтак не доведено на підставі ст.33 ГПК України тих обставин, на які він посилався.

За таких обставин, підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 70 554,00 грн. відсутні, а відтак судом першої інстанції безпідставно та всупереч закону прийнято рішення про зменшення суми основного боргу на згадану суму.

Порушенням зобов'язання на підставі ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк.

Як згадувалось вище, п.7.5. Договору сторони передбачили, що замовник зобов'язаний оплатити отриманий товар протягом 5 (п'ять) банківських днів з моменту його поставки.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Положеннями ст.ст.549, 551 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Договором (п.8.2.) встановлено, що за прострочення платежу замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

У відповідності до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Передбачений статтею 1 цього Закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що розмір пені, який обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона сплачується, а відтак її розмір в межах 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення є таким, що не відповідає чинному законодавству.

Натомість судом безпідставно застосовано до правовідносин між сторонами положення ч.6 ст.232 ГК України та стягнуто з відповідача пеню лише за період з 11.05.2012р. по 09.11.2012 року.

Так, згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором (п.8.5.) сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості строку про стягнення неустойки (штрафу, пені), визначеного ч.6 ст.232 ГК України та встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання мало бути виконано.

Як видно з тексту позовної заяви, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 50 653,05 грн. за період з 11.05.2012р. по 23.08.2013 року. Здійснивши на підставі положень чинного законодавства та приписів Договору перерахунок заявленої до стягнення пені, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що пеня з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого йому товару за період з 11.05.2012р. по 23.08.2013р. підлягає стягненню в розмірі 20 686,97 грн.

Крім цього, місцевим господарським судом відмовлено у стягненні з відповідача судових витрат за послуги адвоката в сумі 5 000,00 грн.

На думку апелянта, судом не дотримано вимог ст.49 ГПК України та безпідставно відмовлено в задоволенні вимог про стягнення коштів за отримання правової допомоги.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в такому стягненні. Так, постановою пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (п.6.3.) встановлено, що відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язаних з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності, зокрема, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження послуг адвоката, позивачем надано угоду про надання правової допомоги від 09.08.2013р., додаткову угоду до неї від 19.08.2013р. видатковий касовий ордер від 02.09.2013р., натомість документу, який би підтверджував сплату цих послуг, як то платіжне доручення тощо, позивачем не надано.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з відповідача 70 554,00 грн. основного боргу та 12 499,21 грн. пені незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення цих вимог.

З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору на підставі ст.49 ГПК України за подання позову та за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. у справі №910/18626/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства «Вітал і К» 70 554,00 грн. основного боргу та 12 499,21 грн. пені скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення: Позов ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Вітал і К» про стягнення 70 554,00 грн. основного боргу та 12 499,21 грн. пені задовольнити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Вітал і К» (ідентифікаційний код 31837627, адреса: 03058, м. Київ, вул. Лебедєва Кумача, буд. 7-В, р/р 26007005298001 в ПАТ «КБ «Акордбанк», МФО 380634) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, р/р №26004001013951 в ПАТ «П.І.Б.», м. Київ, МФО 300506) 102 000 (сто дві тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 20 686 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят шість) грн. 97 коп. пені, 4 752 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 06 коп. три проценти річних та 2 484 (дві тисячі чотириста вісімдесят чотири) грн. 88 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позову - відмовити».

Стягнути з Приватного підприємства «Вітал і К» (ідентифікаційний код 31837627, адреса: 03058, м. Київ, вул. Лебедєва Кумача, буд. 7-В, р/р 26007005298001 в ПАТ «КБ «Акордбанк», МФО 380634) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, р/р №26004001013951 в ПАТ «П.І.Б.», м. Київ, МФО 300506) 1 239 (одну тисячу двісті тридцять дев'ять) грн. 22 коп. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/18626/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

Н.М. Коршун