Ухвала

від 18.12.2013 по справі 902/1697/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31    http://vn.arbitr.gov.ua

---

У Х В А Л А 18 грудня 2013 р.                                                                                Справа № 902/1697/13   за позовом: Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (вул. соборна, 227-д, м. Рівне, 33001) в інтересах держави- органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) в особі державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"  (вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014)    до: товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофорест" (вул. Чернігівська, 1-А, м. Вінниця, 21017)   про стягнення 67284,33 грн, Суддя Тварковський А.А. Представники сторін не викликались,        В С Т А Н О В И В : Рівненський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави- органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства оборони України в особі державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Єврофорест" 67284,33 грн заборгованості за поставлену лісопродукцію. Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.12.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1697/13 з призначенням її до розгляду. Разом з тим, в позовній заяві Рівненський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері клопоче про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки та майно, що належать відповідачу. Ознайомившись з матеріалами позову, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про  вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно із частиною 1 статті 66 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою прокурора має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або  грошові  суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі  виконавчого  документа  або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням  продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Як зазначається в п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Таким чином, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 32 - 34 ГПК України. За приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Нормами ст. 32 ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, серед іншого, письмовими і речовими доказами. Господарський суд, згідно ст. 34 ГПК України, приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З вищенаведеного випливає, що підставою вжиття заходів із забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення того, що певні дії (бездіяльність) відповідача ускладнить або унеможливить виконання рішення з господарського спору. Натомість, всупереч вищевикладеному, прокурором не вказано, які саме дії може відповідач здійснити стосовно свого майна, котрі в подальшому можуть бути перешкодою у виконанні рішення суду, не надано жодних доказів вірогідності вчинення вказаних дій,  не обґрунтовано необхідності накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача, не зазначено жодних рахунків належних відповідачу, також не вказано на яке саме майно накласти арешт. Окрім того, прокурором не зазначено жодного належного обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, а наведені ним обґрунтування мотивовані тим, що у випадку невжиття господарським судом заходів забезпечувального характеру під час розгляду даної справи існує загроза неможливості у подальшому стягнення вказаних коштів у процесі виконання судового рішення є виключно припущеннями, оскільки не підтвердженні належними доказами, відтак не можуть бути розцінені судом як належний та допустимий доказ в контексті ст.ст. 33, 34 ГПК України  для застосування заходів забезпечення позову. А тому, суд на стадії порушення провадження у справі,  не вбачає підстав для задоволення клопотання та вжиття заходів до забезпечення позову Враховуючи те, що прокурор не обґрунтував належним чином необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, не надав жодного належного доказу в підтвердження  імовірності вчинення відповідачем дій з метою утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відхилення клопотання останнього про вжиття заходів до забезпечення позову в повному обсязі. Відхиляючи клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, суд при цьому зазначає, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду. Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 115 ГПК України, суд-    У Х В А Л И В : Клопотання Рівненського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та розрахункові рахунки відповідача відхилити. Копію даної ухвали направити учасникам процесу рекомендованими листами. Суддя                                           Тварковський А.А.                         віддрук. прим.: 1 - до справи 2 - прокурору (33001, м. Рівне, вул. Соборна, 227-д) 3,4- позивачу (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6; 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Ребета, 6)   5 - відповідачу  (вул. Чернігівська, 1-А, м. Вінниця, 21017)