Постанова

від 11.12.2013 по справі 826/18315/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 грудня 2013 року 17:05 № 826/18315/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.11.2013р., за участю:

представника позивача -Юрков М.О., Ткачова О.А.

представника відповідача - Харко Д.М.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 07.11.2013р. №81326552207.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Нео Форте» за результатами якої 04.10.2013р. складено акт №469/26-55-22-07/36926487 про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені господарських операцій з ТОВ «Інвестагрокапітал» (код ЄДРПОУ 38255835) та ТОВ «Ресурс - Агроцентр» (код ЄДРПОУ 38170872) за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за червень 2013 року на суму 102 982грн.

На підставі встановленого відповідачем 07.11.2013р. прийнято податкове повідомлення - рішення №81326552207, яким за порушення п. 198.1, 198.6 статті 198, п. 201.4 статті 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 154 473грн.. в тому числі основний платіж - 102 982грн. та штрафні санкції - 51 491грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Інвестагрокапітал» укладений з позивачем договір поставки №П-08/13 від 21.05.2013р., за умовами якого ТОВ „Інвестагрокапітал" зобов'язувався передати у власність позивачу олію соняшникову, нерафіновану 1-го ґатунку, ДСТУ 4492:2005.

За умовами укладеного договору поставки передбачено, що ТОВ „Інвестагрокапітал" надає позивачу на товар який поставляється: рахунки-фактури; видаткові накладні; товаро-транспортні накладні; податкові накладні; посвідчення якості виробника. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок покупця.

Поставка товару здійснюється на умовах: транспортом Продавця на склад Покупця. На момент відвантаження партії товару, Покупець зобов'язаний надати представнику Продавця довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей та акт прийому-передачі, завірені печаткою підприємства. Перехід права власності на Товар відбувається в момент передачі товару Покупцеві.

ТОВ „Інвестагрокапітал" здійснено повернення отриманих коштів ТОВ „НЕО Форте" в сумі 600 000грн.

В бухгалтерському обліку ТОВ „Інвестагрокапітал" відображено повернення товару від позивача на ТОВ „Інвестагрокапітал" в кількості 63,54 тон на суму 613 161грн. в тому числі ПДВ 102 195,5грн.

До складу податкових зобов'язань податкової звітності за червень 2013р. додатка 5 до податкової декларації податкові зобов'язання від реалізації товарно - матеріальних цінностей надані позивачем складають 366 842,5грн.

Наданими розрахунками коригувань ТОВ „Інвестагрокапітал" податкових зобов'язань податкової звітності за червень 2013р. податкові зобов'язання за червня ТОВ „НЕО Форте" зменшено на загальну суму 255 852грн.

В товарно-транспортних накладних відсутня інформація про позивача, який є покупцем олії соняшникової нерафінірованої у ТОВ „Інвестагрокапітал".

Так в товарно-транспортній накладній № 060601 від 06.06.2012р. на транспортування 29,48 тон олії соняшникової нерафінірованої зазначено, що вантажовідправником є ТОВ „Інвестагрокапітал", а вантажоодержувачем філія ТОВ „Олсідз Блек СІ Термінал рослинних олій" для ТОВ „ТЕП Транско" за договором № 05-06/ТЕР від 05.06.2013 для Fllseeds Switzerland S.A. Швейцарія, пункт розвантаження порт Южний.

В товарно-транспортній накладній № 060602 від 06.06.2012р. на транспортування 29,44 тон олії соняшникової нерафінірованої зазначено що вантажовідправником є ТОВ „Інвестагрокапітал", а вантажоодержувачем філія ТОВ „Олсідз Блек СІ Термінал рослинних олій" для ТОВ „ТЕП Транско" за договором № 05-06/ТЕР від 05.06.2013 для Fllseeds Switzerland S.A. Швейцарія, пункт розвантаження порт Южний.

В товарно-транспортній накладній № 060603 від 06.06.2012р. на транспортування 34,59 тон олії соняшникової нерафінірованої зазначено що вантажовідправником є ТОВ „Інвестагрокапітал", а вантажоодержувачем філія ТОВ „Олсідз Блек СІ Термінал рослинних олій" для ТОВ „ТЕП Транско" за договором № 05-06/ТЕР від 05.06.2013 для Fllseeds Switzerland S.A. Швейцарія, пункт розвантаження порт Южний.

В товарно-транспортній накладній № 060604 від 12.06.2012р. на транспортування 34,06 тон олії соняшникової нерафінірованої зазначено що вантажовідправником є ТОВ „Інвестагрокапітал", а вантажоодержувачем філія ТОВ „Олсідз Блек СІ Термінал рослинних олій" для ТОВ „ТЕП Транско" за договором № 05-06/ТЕР від 05.06.2013 для Fllseeds Switzerland S.A. Швейцарія, пункт розвантаження порт Южний.

Відповідно до умов п. 3.3 договору поставки № П-08/13 від 21.05.2013р., поставка товару здійснюється на умовах: транспортом Продавця на склад Покупця.

Податковою перевіркою встановлено невідповідність фактично здійснених поставок по товарно-транспортним накладними з умовами транспортування товару передбаченого договором № П-08/13 від 21.05.2013р.

Відповідно до інформації про вантажоотримувачів олії соняшникової нерафінірованої визначених в товарно-транспортних накладних встановлено, що зазначені товарно-матеріальні цінності в подальшому можуть бути експортованими. Перевіркою не встановлено надання ТОВ „Інвестагрокапітал" для позивача сертифікатів якості виробника, які надаються митним органам для проведення митного оформлення експортних операцій.

У зв'язку з відсутністю інформації в товарно-траспортних накладних про покупця ТОВ „ЗІМ Максимум" перевіркою встановлено відсутність здійснення поставки ТОВ „Інвестагрокапітал" олії соняшникової нерафінірованої на склад позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Перевіркою встановлено, що товарно-транспортні накладні:

№060601 від 06.06.2012р. на транспортування 29,48 тон олії соняшникової нерафінірованої; №060604 від 12.06.2012р. на транспортування 34,06 тон олії соняшникової нерафінірованої не відповідають вимогам первинного документу, а саме не підтверджують відомості про здійснену господарську операцію та не підтверджують фактичне транспортування товару.

Відповідно до п. 3, 4, 5 наказу Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною; довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

Керівником підприємства затверджується перелік посад, зайняття яких надає відповідним працівникам право підписувати довіреність на одержання цінностей, та призначається особа, що здійснює виписування та реєстрацію виданих, повернутих та використаних довіреностей.

Пунктом 10 Наказу Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" передбачено, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно з п. 15 Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2010р. по справі К-52796/09 зазначено наступне: «Положеннями п. п. 11.1, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається). За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що вказаними нормами законодавства передбачено, що документом визначення обсягів транспортної роботи вантажного автомобілю та витрат паливно-мастильних матеріалів є дорожній лист».

Враховуючи викладене вище, відповідач вважає помилковим твердження позивача щодо товарності та реальності господарських договорів поставки товарів між позивачем та його контрагентами оскільки посилання на виписані податкові, видаткові накладні та платіжні доручення свідчать про намір позивача лише задокументувати такі господарські відносини, і не можуть бути належним та допустимим доказом на підтвердження реальності та товарності операцій з поставки товарів, а дорожній лист роботи вантажного автомобіля та довіреності для отримання товарно-матеріальних цінностей з урахуванням того, що вони є документами суворої звітності, мають містити обов'язкові реквізити, передбачені приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» як документи обов'язкової первинної фінансово-господарської звітності.

Окрім усього вище зазначеного, відповідно до абз. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дата і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11 для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та контрагентом не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентом перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд погоджується з висновками податкового органу викладеними в Акті перевірки.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, а також складені первинні документи не відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 07.11.2013р. №81326552207, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Нео Форте» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 12.12.2013р.

Суддя В.В. Амельохін